Справа № 342/1264/13-ц
Провадження № 22-ц/779/1337/2014
Категорія 44
Головуючий у 1 інстанції Гайдич Р.М.
Суддя-доповідач Шалаута Г.І.
11 червня 2014 року м. Івано-Франківськ
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:
головуючої: Шалаути Г.І..
суддів: Матківського Р.Й., Ковалюка Я.Ю. секретаря: Бойчука Л.М.,
з участю сторін: представника апелянта ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про втрату права користування житловим приміщенням, за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Городенківського районного суду від 09 жовтня 2013 року, -
В серпні 2013 року ОСОБА_3 звернулася з даним позовом, посилаючись на те, що 31.07.2013 року вона уклала з ОСОБА_5 договір купівлі-продажу, на підставі якого придбала квартиру АДРЕСА_1. Родичка продавця ОСОБА_4 залишилася зареєстрованою в даній квартирі,частину якої використовувала для зайняття приватною нотаріальною діяльністю ,у добровільному порядку знятися з реєстрації не бажає, тому просила визнати її такою, що втратила право на користування житловим приміщенням - квартирою АДРЕСА_1, зобов'язати її передати ключі від квартири і не чинити їй перешкод ,як власнику ,у користуванні вказаною квартирою.
Рішенням Городенківського районного суду від 09 жовтня 2013 року позов ОСОБА_3 задоволено. Визнано ОСОБА_4 такою, що втратила право на користування житловим приміщенням, що розташоване по АДРЕСА_1. Зобов'язано ОСОБА_4 не чинити перешкод ОСОБА_3перешкод у володінні та користуванні зазначеною квартирою, та передати їй ключі від квартири.
В апеляційній скарзі ОСОБА_4 посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи. Зазначає, що ухваленим рішенням порушено її право на управління та користування майном,яке передано їй попереднім власником квартири -ОСОБА_6.у безстрокове користування .Судом не взято до уваги подану нею письмову угоду на підтвердження правомірності використання нею частини квартири для проживання та ведення приватної нотаріальної діяльності. Зазначає,що права на користування частиною квартири після смерті матері не втратила,користується нею з 2002 року ,договір є безстроковим. Також апелянт зазначила ,що договір купівлі-продажу спірної квартири вчинено на підставі незаконного доручення. Просить оскаржуване рішення скасувати,постановити нове,яким в позові ОСОБА_3відмовити.
Рішенням Апеляційного суду Івано-Франківської області від 14.01.2014 року рішення Городенківського районного суду від 09 жовтня 2013 року скасовано.Ухвалено нове рішення, яким у позові ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про втрату права користування житловим приміщенням відмовлено.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.04.2014 року зазначене вище рішення Апеляційного суду скасовано з підстав,що суд не встановив ,які правовідносини виникли між сторонами та які нормами матеріального права їх регулюють ,відмовляючи власнику у захисті його права власності.Також в ухвалі зазначено,що поза увагою судів залишився договір найму частини спірної квартири ,укладений 30.04.2002 року між попереднім власником квартири -ОСОБА_6.та ОСОБА_4,відповідно до умов якого частина квартири(кімната площею11.8м-2 )нею передана ОСОБА_4 у користування на невизначений строк для можливого проживання та ведення нотаріальної діяльності ,на яку зсилалася ОСОБА_4,заперечуючи проти позову.
Також апеляційний суд не звернув уваги на те,що у цій угоді визначено права і обов»язки власника квартири та наймача,які регулюються,як ст.ст.168-170 ЖК ,так і ст.ст. 770-781ЦК України.
В судовому засіданні представник апелянта доводів апеляційної скарги не визнав та пояснив,що ОСОБА_3,ставши власником квартири не бажала,щоб договір найму частини квартири був продовжений та направила ОСОБА_4письмову вимогу про те,що вона бажає заселитися в неї та вимагає останню виписатися з квартири,звільнити квартиру та ,передати їй ключі від квартири .І ,оскільки відповідачка не відреагувала на таку вимогу,звернулася до суду з позовом,який вважає обгрунтованим.Також зазначив,що на даний час відповідачка не займається взагалі приватною нотаріальною діяльністю ,однак звільнити спірне приміщення відмовляється.Просить апеляційну скаргу відхилити,а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Відповідачка в судове засідання не з»явилася,хоча належним чином була повідомлена про день і час розгляду апеляційної скарги,письмових заяв чи клопотань про відкладення розгляду апеляційної скарги не подала ,а тому її неявка не перешкоджає такому розгляду.
Заслухавши суддю-доповідача ,представника апелянта,дослідивши доводи апеляційної скарги та перевіривши їх доказами,колегія знаходить доводи апелянта обґрунтованими частково щодо правомірного зайняття нею частини спірної квартири ,виходячи з умов договору найму,укладеного між нею та попереднім власником квартири 30.04.2002 року,яким є безстроковим ,інші доводи апелянта розцінює,як необґрунтовані та вважає,що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню,виходячи з таких підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення , яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються ,як на підставу своїх вимог та заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Рішення суду першої інстанції зазначеним вище вимогам не відповідає.
Судом встановлено, що на підставі договору купівлі-продажу від 31.07.2013 року ОСОБА_3 придбала квартиру АДРЕСА_1. Однак розпорядитися своїми правами як власник не може, оскільки їй чинить перешкоди ОСОБА_4, яка зареєстрована у цій квартирі. З огляду на те, що відповідачка у квартирі не проживає, не бажає знятися з реєстрації, звільнити квартиру та передати ключі від неї, чим створює перешкоди власнику у здійсненні ним своїх прав суд визнав ОСОБА_4 такою, що втратила право на житло у цій квартирі, зіславшись на норми житлового та цивільного кодексу.
Однак колегія не погоджується з таким висновком, який зроблено поспішно, без повного та всебічного з»ясування всіх обставин справи. Так поза увагою суду залишилася письмова угода від 30 квітня 2002 року, укладена попереднім власником квартири -ОСОБА_6 з ОСОБА_4.(дочкою), згідно умов якої ОСОБА_6 передає безстроково у користування ОСОБА_4 частину квартири АДРЕСА_1 (одну кімнату площею11.8м-2) для можливого проживання та ведення приватної нотаріальної діяльності і дає згоду на реконструкцію, перебудову цієї квартири (а. с. 46).
З рішення виконкому Городенківської міської ради від 30.04.2002 року № 233 за заявою ОСОБА_4, яка діє від імені ОСОБА_6, вбачається, що цим рішенням надано дозвіл на переведення одної житлової кімнати у спірній квартирі площею 11,81 кв.м, яка є власністю ОСОБА_6, в нежитлову з проведенням реконструкції для влаштування офісу для ведення нотаріальної практики та зобов»язано ОСОБА_4 погодити це питання з органами архітектури та отримати відповідний проект перебудови та техдокументацію(а. с. 45).
З огляду на викладене, спірні правовідносини, що виникли між сторонами випливають як з договору купівлі -продажу, так і з договору найму, а тому регулюються як положеннями Цивільного кодексу України щодо права власності та захисту права власності (ст.ст.317,319,391), так і щодо прав наймача та наймодавця(ст.770, 781 ЦК України), так положеннями Житлового кодексу України (ст.168-170ЖК УРСР).
Ст.41 Конституції України та ст.317 ЦК України визначають право власника володіти, користуватися та розпоряджатися майном.
Ст.319 ЦК України передбачає, що власник вправі вимогами усунення перешкод в користуванні та розпорядженні майном.
У ст.770 ЦК України зазначено, що у разі зміни власника речі, переданої у найм, до нового власника переходять права та обов»язки наймодавця.
Ст.783ЦК України передбачає умови, за яких наймодавець вправі вимагати від наймача розірвання договору найму, до яких відносяться :1) користування наймачем річчю всупереч договору або призначенню речі, 2) передача наймачем без дозволу наймодавця речі у користування іншій особі, 3) недбала поведінка наймача, яка створює загрозу пошкодження речі, 4) наймач не приступив до проведення капремонту речі(зміни стану речі),якщо такий обов»язок був покладений на наймача.
Вирішую спір про усунення перешкод у користуванні власністю, що виникла у позивачка з підстав договору купівлі-продажу способом визнання особи такою, що втратила право користування житлом, суд першої інстанції не врахував, що між сторонами продовжують діяти умови, що випливають з договору найму, оскільки при зміні власника речі(квартири), переданої у найм, в силу змісту ст.770 ЦК України, до нового власника речі переходять і права наймача та не дав їм оцінки.
Зі змісту договору найму від 30.04.2002 року(а.с.46) вбачається, що він є безстроковим, його не визнано недійсним в судовому порядку, питання про розірвання цього договору новий наймодавець - ОСОБА_3 до наймача ОСОБА_4 теж не ставила. З огляду на зазначені обставини ОСОБА_4 правомірно користується частиною спірної квартири та не може бути визнана такою, що втратила право користування нею.
Колегія приходить до висновку, що неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права призвело до постановлення незаконного рішення, яке відповідно до вимог п. 3, 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
На підставі ст.ст. 317, 319, 391, 770, 783 ЦК України ст. ст. 307, 309, 313, 314, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити.
Рішення Городенківського районного суду від 09 жовтня 2013 року скасувати.
Ухвалити нове рішення, яким у позові ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про втрату права користування житловим приміщенням відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення. Касаційна скарга на рішення може бути подана до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.
Головуючий: Г.І. Шалаута
Судді: Р.Й. Матківський
Я.Ю. Ковалюк