Апеляційний суд Житомирської області
Справа №278/6079/13-ц Головуючий у 1-й інст. Зубчук І.В.
Категорія 2 Доповідач Гансецька І. А.
17 червня 2014 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Житомирської області в складі:
головуючого - судді: Гансецької І.А.
суддів: Товянської О.В.
Худякова А.М.
при секретарі: Гуковій О.Р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Житомирі цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до територіальної громади в особі Станишівської сільської ради Житомирського району Житомирської області, Житомирської обласної ради, третя особа: Житомирська обласна дитяча лікарня, про визнання права власності на нерухоме майно за набувальною давністю
за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 31 березня 2014 року
У грудні 2013 року ОСОБА_2 звернулася до суду з даним позовом. В обгрунтування позовних вимог зазначила, що з 1994 року працює в Житомирській обласній дитячій лікарні. 27.06.1994 року на підставі рішення адміністрації та профспілкового комітету дитячої обласної лікарні їй було видано ордер №78 на право заселення кімнати АДРЕСА_1. Просила визнати право власності на вказану кімнату за набувальною давністю.
Рішенням Житомирського районного суду Житомирської області від 31 березня 2014 року в задоволенні позову відмовлено за безпідставністю.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове по суті позовних вимог.
Посилається на порушення судом норм матеріального і процесуального права. Зазначає, що судом не встановлено усіх обставин, що мають значення для справи.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.
Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції на підставі ч. 3 ст.344 ЦК України прийшов до правильного висновку, що відсутні підстави для визнання за позивачкою права власності за набувальною давністю.
Так, відповідно до частин 1 та 3 ст.344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом, а якщо особа заволоділа майном на підставі договору з його власником, який після закінчення строку договору не пред'явив вимоги про його повернення, вона набуває право власності за набувальною давністю на нерухоме майно через п'ятнадцять, а на рухоме майно через п'ять років з часу спливу позовної давності.
Згідно пунктів 1, 8 Прикінцевих та перехідних положень зазначеного Кодексу він набирає чинності з 1 січня 2004 року. Правила ст.344 Цивільного кодексу України про набувальну давність поширюються також на випадки, коли володіння майном почалося за три роки до набрання чинності цим Кодексом.
Як вбачається з матеріалів справи, у зв'язку з роботою в Житомирській обласній дитячій лікарні позивачу для проживання в 1994 році на підставі спільного рішення адміністрації і профспілкового комітету лікарні був наданий ордер на заселення до кімнати АДРЕСА_1. Цей гуртожиток перебуває на балансі Житомирської обласної дитячої лікарні Житомирської обласної ради. З вказаного часу позивач проживає у вищезазначеному житловому приміщенні.
Законодавець визначив, що набувальна давність поширюється на випадки фактичного володіння чужим майном. Наявність у володільця, наприклад, договору оренди, наймання, зберігання тощо, виключає застосування набувальної давності.
Відтак, для задоволення позовних вимог відсутні правові підстави.
Доводи апелянта про те, що власник жилого приміщення відмовляє йому у приватизації вказаного житла, не може бути підставою для задоволення вимог про визнання права власності на житло за набувальною давністю.
Інші доводи апеляційної скарги також є безпідставні та ґрунтуються на помилковому тлумаченні закону.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що рішення суду є законним та обґрунтованим, а тому підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.
Керуючись ст.ст. 209, 218, 303, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 31 березня 2014року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий: Судді: