Апеляційний суд Житомирської області
Справа №274/6592/13-к Головуючий у 1-й інст. ОСОБА_1
Категорія ч.1 ст.125 КК України Доповідач ОСОБА_2
18 червня 2014 року. Апеляційний суд Житомирської області в складі:
головуючого - судді ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ,
за участю: секретаря ОСОБА_5 ,
прокурора ОСОБА_6 ,
потерпілого ОСОБА_7 ,
законний представник потерпілого ОСОБА_8 ,
обвинуваченого ОСОБА_9 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Житомирі матеріали кримінального провадження за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_9 на вирок Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 12.03.2014 року, яким
ОСОБА_9 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
раніше не судимого,
визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.125 КК України, і призначено покарання у виді штрафу в розмірі 40 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 680 гривень.
Цивільний позов ОСОБА_8 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_9 на користь законного представника потерпілого ОСОБА_8 в інтересах неповнолітнього ОСОБА_7 2000 гривень моральної шкоди.
Відповідно до вироку суду першої інстанції ОСОБА_9 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення при наступних обставинах.
15.07.2013 року близько 16 години ОСОБА_9 , перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, за адресою: АДРЕСА_1 , вчинив сварку, під час якої на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, схопив за руку в області передпліччя неповнолітнього ОСОБА_7 та, потягнувши його на себе, охопив обома руками його за шию та зі значною силою утримував таким чином близько трьох хвилин. Внаслідок злочинних дій ОСОБА_9 заподіяв неповнолітньому ОСОБА_7 тілесні ушкодження у вигляді крововиливів на правому плечі, на задній поверхні шиї, які згідно висновку судово-медичної експертизи №672 від 24.09.2013 року відносяться до легких тілесних ушкоджень.
На вирок суду надійшла апеляційна скарга ОСОБА_9 , в якій обвинувачений просить вирок скасувати та виправдати його за ч.1 ст.125 КК України. В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що вирок суду є незаконним та необґрунтованим, жодних тілесних ушкоджень ОСОБА_7 він не наносив, раптово виниклих неприязних відносин до малолітнього у нього не було, це лише надуманий слідчим і судом мотив, а є лише вкрай неприязні відносини до бабусі і матері ОСОБА_7 . Зазначає, що бабуся потерпілого є зацікавленою особою, та разом із своєю невісткою впливають на потерпілого, а жодних незацікавлених свідків по справі не має. Крім того, вказує, що на час коли йому інкримінується скоєння злочину, він знаходився в своєї рідної сестри, однак вона ні на досудовому розслідуванні, ні в суді допитана не була.
В запереченні на апеляційну скаргу обвинуваченого, законний представник ОСОБА_8 , враховуючи відсутність посилань у апеляційній скарзі на жоден доказ, норму права, яку начебто порушив суд, просить відхилити апеляційну скаргу за необґрунтованістю та залишити вирок Бердичівського міськрайонного суду від 12.03.2014 року без зміни.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення обвинуваченого ОСОБА_9 , який підтримав подану апеляційну скаргу, думку прокурора, який заперечив щодо задоволення апеляційної скарги обвинуваченого, перевіривши матеріали кримінального провадження та вирок суду першої інстанції в межах, передбачених ст.404 КПК України, обговоривши наведені в апеляційній скарзі доводи, апеляційний суд прийшов до висновку, що подана апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Сформульовані у вироку висновки про вину ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.125 КК України, відповідають фактичним обставинам справи і підтверджені дослідженими в судовому засіданні та детально викладеними у вироку доказами, яким суд дав всебічну й об'єктивну оцінку в їх сукупності та взаємозв'язку. Діям обвинуваченого дана правильна юридична оцінка.
Доводи викладені обвинуваченим в поданій апеляційній скарзі, на переконання апеляційного суду, є безпідставними і спростовуються наявними у справі доказами.
Як вбачається з матеріалів провадження, обвинувачений ОСОБА_9 свою вину в умисному заподіянні потерпілому ОСОБА_7 легких тілесних ушкоджень не визнав та в судовому засіданні пояснив, що 15.07.2014 року близько 10 год. його колишня дружина ОСОБА_10 прийшла до нього в літню кухню, влаштувала з ним сварку, при цьому побила його. Після чого він поїхав до своєї сестри, а тому 15.07.2013 року о 16 год. в будинку АДРЕСА_2 його не було, тілесних ушкоджень ОСОБА_7 він не заподіював, того дня навіть не бачив його. Крім того, обвинувачений ОСОБА_9 в суді першої інстанції стверджував, що з потерпілим ніколи не конфліктував, ставився до нього як до рідного внука та 15.07.2014 року спиртні напої не вживав.
Незважаючи на невизнання вини обвинуваченим ОСОБА_9 , його вина повністю підтверджується належними, достатніми та допустимими доказами, здобутими стороною обвинувачення та належно дослідженими судом першої інстанції, а саме: показаннями потерпілого ОСОБА_7 , показаннями свідків ОСОБА_10 , ОСОБА_11 (журнал судового засідання, технічний носій, на якому зафіксоване судове провадження), протоколом проведення слідчого експерименту від 18.09.2013 року та фототаблицею до нього (а.с.77-81), висновком судово-медичної експертизи №547 від 26.07.2013 року (а.с. 37-38), висновком додаткової судово-медичної експертизи №672 від 24.09.2013 року (а.с.83-84).
Так, згідно показань малолітнього потерпілого ОСОБА_7 , даних в судовому засіданні в присутності законного представника та педагога, 15.07.2013 року зранку він разом з бабусею ОСОБА_9 поїхали на вокзал зустрічати дядька, після чого всі разом поїхали додому. Дядько пішов по справах, а вони з бабусею залишилися вдвох. ОСОБА_9 прийшов п'яний, на кухні почав битися, душити бабусю. Бабуся наказала йому тікати. Коли він стояв на порозі будинку, ОСОБА_9 схватив його спочатку за руку, а потім став душити обома руками, стискуючи шию. Бабуся намагалася забрати діда, і йому вдалося втекти. При цьому бабуся кричала, щоб він тікав і викликав міліцію. Сама стримувала діда на вулиці, але він побіг за ним по дорозі. Йому вдалося втекти та в цей же день вони з бабусею звернулися до міліції.
Свідок ОСОБА_10 в судовому засіданні пояснила, що ранком 15.07.2013 року разом з онуком вони поїхали на вокзал зустрічати сина. Додому приїхали втрьох близько 9 години. ОСОБА_9 був на подвір'ї п'яний, у зв'язку з чим вона зателефонувала його сестрі, щоб остання його заспокоїла, яка з ним поговорила і він пішов спати. Прокинувся ОСОБА_9 десь о 15 годині. Онук сидів у веранді грався мобільним телефоном. ОСОБА_9 почав її ображати та бити, вона сказала ОСОБА_12 тікати. В цей час ОСОБА_9 відірвався від неї та пішов до Тараса, схватив його руками за плечі і став трясти. Потім перехвативсь за шию та став душити. Вона підбігла до них і стала бити ОСОБА_9 по обличчю, відривати руки від ОСОБА_12 . Тарас втік, а ОСОБА_9 почав його доганяти, а вона стримувала його. Внук вибіг на дорогу за хату, а ОСОБА_9 , будучи вдягнений в труси і майку продовжував доганяти ОСОБА_12 , але не зміг. Все це бачив сусід.
Свідок ОСОБА_11 в судовому засіданні показав, що проживає в АДРЕСА_2 , неподалік від будинку, де проживає ОСОБА_10 та ОСОБА_9 . Приблизно в середині липня 2013 року, точного часу не пам'ятає, можливо в обід, бачив як по вулиці біг хлопчик, сильно плакав, а за ним біг п'яний ОСОБА_9 , який був вдягнений в майку і труси. Хлопчик пробіг по вулиці і звернув за поворот, куди він побіг не бачив. Також бачив як після цього ОСОБА_10 та ОСОБА_9 про щось говорили.
Факт спричинення обвинуваченим ОСОБА_9 потерпілому ОСОБА_7 легких тілесних ушкоджень у вигляді крововиливів на правому плечі та на задній поверхні шиї, повністю підтверджується висновком судово-медичної експертизи №672 від 24.09.2013 року.
Невизнання обвинуваченим своєї вини у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 125 КК України, апеляційний суд розцінює як спосіб захисту останнього з метою уникнення кримінальної відповідальності.
Посилання в апеляційній скарзі обвинуваченого ОСОБА_9 на особисту зацікавленість свідка ОСОБА_10 тільки з причин, що вказаний свідок є його колишньою дружиною і він перебуває з нею вкрай неприязних відносинах та відсутність інших незацікавлених свідків, які б могли бачили як він застосовував фізичку силу проти малолітнього, на думку апеляційного суду, не заслуговують на увагу. Апеляційний суд вважає, що з урахуванням того, що під час надання свідчень в суді свідок ОСОБА_10 була належно попереджена про кримінальну відповідальність за дачу завідома неправдивих показань та приведена до присяги, суд першої інстанції дав вірну юридичну оцінку її показанням, які є послідовними та однотипними, повністю узгоджуються з показаннями малолітнього ОСОБА_7 , показаннями свідка ОСОБА_11 і не суперечать іншим доказам, наявних у матеріалах провадження.
Крім того, в судовому засіданні був допитаний ще один свідок ОСОБА_11 , який хоч і не був безпосереднім очевидцем нанесення тілесних ушкоджень ОСОБА_9 малолітньому ОСОБА_7 , однак, суд першої інстанції обґрунтовано у вироку послався на його показання, як на непрямий доказ у кримінальному провадженні, оскільки він відображає обставини справи, поведінку потерпілого та обвинуваченого одразу після вчинення кримінального правопорушення.
На переконання апеляційного суду відсутність інших безпосередніх свідків, окрім ОСОБА_10 , не може свідчити про невинність ОСОБА_9 , оскільки судом першої інстанції в основу вироку покладені інші докази, на яких ґрунтується висновок суду щодо обвинуваченого із зазначенням мотивів, з яких суд прийняв одні та відкинув інші докази і апеляційний суд знаходить їх достатніми для визнання ОСОБА_9 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.125 КК України.
Посилання апелянта на те, що судом першої інстанції не було допитано як свідка його сестру, у зв'язку з чим він був позбавлений підтвердити своє алібі до уваги апеляційним судом не беруться, так як із технічного носія, на якому зафіксоване судове провадження, з журналу судового засідання вбачається, що під час судового розгляду справи обвинувачений ОСОБА_9 не заявляв у судовому засіданні клопотання про допит його сестри.
Необґрунтованими також є твердження ОСОБА_9 про відсутність раптово виниклих неприязних відносин між ним та ОСОБА_7 , так як дане твердження повністю спростовується показаннями самого потерпілого, а також показаннями свідка ОСОБА_10 .
Вирок суду першої інстанції є законним та обґрунтованим. Підстави для зміни чи скасування вироку за мотивами викладеними в апеляційній скарзі обвинуваченого ОСОБА_9 - відсутні.
Керуючись ст.ст. 404, 407 КПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_9 залишити без задоволення, а вирок Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 12 березня 2014 року - без змін.
Дана ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом трьох місяців з дня її проголошення.
Судді :