13 травня 2014 року м. Київ К/9991/72739/11
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
Іваненко Я.Л., Мойсюка М.І., Лиски Т.О.,
розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_4 до Генеральної прокуратури України, прокуратури Кіровоградської області, прокуратури Бобринецького району Кіровоградської області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 29 листопада 2010 року і ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 20 вересня 2011 року, -
У листопаді 2010 року ОСОБА_4 звернулась з позовом до Генеральної прокуратури України, прокуратури Кіровоградської області, прокуратури Бобринецького району Кіровоградської області, в якому просила визнати дії відповідачів щодо розгляду її звернень протиправними, зобов'язати розглянути їх та надати обґрунтовані відповіді.
В обґрунтування позову зазначила, що 24 червня, 28 липня та 9 вересня 2010 року зверталась до відповідачів із зверненнями, проте відповіді на такі надані з порушенням Закону України від 2 жовтня 1996 року № 393/96-ВР «Про звернення громадян» (далі - Закон № 393/96-ВР).
Вважаючи це порушенням своїх прав, ОСОБА_4 просила про задоволення позову.
Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 29 листопада 2010 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 20 вересня 2011 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.
У касаційній скарзі позивач, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального і порушення норм процесуального права, просить судові рішення скасувати та задовольнити позов.
Заслухавши доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи колегія суддів, в межах статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, дійшла висновку про відхилення скарги з таких підстав.
Відмовляючи в задоволенні позову суди попередніх інстанцій, на підставі наявних у справі даних встановили і правильно виходили з того, що дії відповідачів з розгляду звернень позивача відповідають вимогам Закону №393/96-ВР та Інструкції про порядок розгляду і вирішення звернень та особистого прийому в органах прокуратури України, затвердженої наказом Генерального прокурора України від 28 грудня 2005 року.
Так, відповідно до статті 40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.
Питання практичної реалізації громадянами України наданого їм статтею 40 Конституції України права, регламентовано Законом № 393/96-ВР.
Преамбулою до Закону № 393/96-ВР передбачено, що цей Закон регулює питання практичної реалізації громадянами України наданого їм Конституцією України права вносити в органи державної влади, об'єднання громадян відповідно до їх статуту пропозиції про поліпшення їх діяльності, викривати недоліки в роботі, оскаржувати дії посадових осіб, державних і громадських органів.
Відповідно до статті 1 вказаного Закону, громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.
Статтями 4, 5 Закону №393/96-ВР передбачено, що до рішень, дій (бездіяльності), які можуть бути оскаржені, належать такі у сфері управлінської діяльності, внаслідок яких: порушено права і законні інтереси чи свободи громадянина (групи громадян); створено перешкоди для здійснення громадянином його прав і законних інтересів чи свобод; незаконно покладено на громадянина які-небудь обов'язки або його незаконно притягнуто до відповідальності.
Звернення адресуються органам державної влади і місцевого самоврядування, підприємствам, установам, організаціям незалежно від форм власності, об'єднанням громадян або посадовим особам, до повноважень яких належить вирішення порушених у зверненнях питань.
Згідно статті 14 Закону №393/96-ВР, органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об'єднання громадян, посадові особи зобов'язані розглянути пропозиції (зауваження) та повідомити громадянина про результати розгляду.
За змістом частини 1 статті 15 Закону № 393/96-ВР, органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов'язані об'єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).
Згідно статті 19 цього Закону, органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об'єднання громадян, засоби масової інформації, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень, зокрема, зобов'язані: об'єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги; письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення; вживати заходів щодо відшкодування у встановленому законом порядку матеріальних збитків, якщо їх було завдано громадянину в результаті ущемлення його прав чи законних інтересів, вирішувати питання про відповідальність осіб, з вини яких було допущено порушення, а також на прохання громадянина не пізніш як у місячний термін довести прийняте рішення до відома органу місцевого самоврядування, трудового колективу чи об'єднання громадян за місцем проживання громадянина; особисто організовувати та перевіряти стан розгляду заяв чи скарг громадян, вживати заходів до усунення причин, що їх породжують, систематично аналізувати та інформувати населення про хід цієї роботи.
Відповідно до статті 20 Закону №393/96-ВР звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п'яти днів.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 24 червня 2010 року ОСОБА_4 зверталась до прокуратури Бобринецького району Кіровоградської області з заявою, на яку 29 червня 2010 року була надана відповідь.
28 липня 2010 року позивач також зверталася до прокуратури Кіровоградської області зі скаргою, за результатами розгляду якої 30 серпня 2010 року їй була надана відповідь, що відповідає вимогам Закону України «Про звернення громадян».
За таких обставин, звернення ОСОБА_4 були розглянуті і вирішені в порядку та строки, передбачені Законом № 393/96-ВР та статті 40 Конституції України, а тому відповідачі діяли на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правильними є також висновки судів і в частині розгляду скарги від 9 вересня 2010 року.
За змістом частини 1 статті 5 Закону № 393/96-ВР, звернення адресуються органам державної влади і місцевого самоврядування, підприємствам, установам, організаціям незалежно від форм власності, об'єднанням громадян або посадовим особам, до повноважень яких належить вирішення порушених у зверненнях питань.
Частиною 3 статті 7 Закону № 393/96-ВР встановлено, якщо питання, порушені в одержаному органом державної влади, місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, об'єднаннями громадян або посадовими особами зверненні, не входять до їх повноважень, воно в термін не більше п'яти днів пересилається ними за належністю відповідному органу чи посадовій особі, про що повідомляється громадянину, який подав звернення.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_4 9 вересня 2010 року зверталася до Генеральної Прокуратури України зі скаргою.
За приписами частин 1 і 4 статті 3 Закону №393/96-ВР, під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги.
Скарга - звернення з вимогою про поновлення прав і захист законних інтересів громадян, порушених діями (бездіяльністю), рішеннями державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, посадових осіб.
Порядок розгляду скарг на дії чи рішення органу державної влади визначено статтею 16 Закону № 393/96-ВР , відповідно до частини 6 якої, до скарги додаються наявні у громадянина рішення або копії рішень, які приймалися за його зверненням раніше, а також інші документи, необхідні для розгляду скарги, які після її розгляду повертаються громадянину.
За приписами пункту 7 частини 1 статті 15 Закону України № 1789-XII від 5 листопада 1991 року «Про прокуратуру» (далі Закон № 1789-XII), Генеральний прокурор України відповідно до законів України видає обов'язкові для всіх органів прокуратури накази, розпорядження, затверджує положення та інструкції.
Враховуючи те, що до скарги від 9 вересня 2010 року не було додано копії рішень, які приймалися за вказаним зверненням раніше, а саме рішення прокурора Кіровоградської області, Генеральна прокуратура України правомірно застосувала п 3.11 Інструкції про порядок розгляду і вирішення звернень та особистого прийому в органах прокуратури України, затвердженої наказом Генерального прокурора України від 28 грудня 2005 року згідно з яким, звернення громадян та юридичних осіб, які надійшли до Генеральної прокуратури України вперше і за ними не приймалися рішення прокурорами обласного рівня (первинні звернення), передаються в управління розгляду звернень та прийому громадян для розгляду і надсилання до підпорядкованих прокуратур (відповідних відомств) для вирішення.
Відтак, направляючи вищезазначену скаргу позивача для розгляду до прокуратури Кіровоградської області, Генеральна прокуратура України діяла на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Що ж до позовних вимог про визнання протиправними дій прокуратури Кіровоградської області, яка направила скаргу позивача від 9 вересня 2010 до прокуратури Бобринецького району Кіровоградської області, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з вимогами частини 1 статті 16 № 393/96-ВР, скарга на дії чи рішення органу державної влади, органу місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, об'єднання громадян, засобів масової інформації, посадової особи подається у порядку підлеглості вищому органу або посадовій особі, що не позбавляє громадянина права звернутися до суду відповідно до чинного законодавства, а в разі відсутності такого органу або незгоди громадянина з прийнятим за скаргою рішенням - безпосередньо до суду.
Також, частиною 3 статті 12 Закону № 1789-XII визначено, що прийняте прокурором рішення може бути оскаржено вищестоящому прокурору або до суду.
Оскільки скарга від 9 вересня 2010 року прокуратурою Бобринецького району Кіровоградської області не розглядалась, відповідач, направляючи за належністю вищезазначену скаргу у відповідності до пункту 3.3 Інструкції про порядок розгляду і вирішення звернень та особистого прийому в органах прокуратури України, затвердженої наказом Генерального прокурора України від 28 грудня 2005 року діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Таким чином, рішення судів попередніх інстанцій відповідають дійсним обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права, доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують, а тому підстав для скасування судових рішень колегія суддів не вбачає.
За правилами частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанцій залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Керуючись статтями 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України колегія суддів,-
Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення, а постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 29 листопада 2010 року і ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 20 вересня 2011 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії сторонам і оскарженню не підлягає.
Судді: Я.Л. Іваненко
М.І. Мойсюк
Т.О. Лиска