"20" травня 2014 р. м. Київ К/9991/15200/11
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:
Іваненко Я.Л., Мойсюка М.І., Пасічник С.С.,
провівши попередній розгляд справи за адміністративним позовом Управління Пенсійного фонду України у Великобагачанському районі Полтавської області до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у Великобагачанському та Решетилівському районах Полтавської області про стягнення заборгованості, за касаційною скаргою Управління Пенсійного фонду України у Великобагачанському районі Полтавської області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 27 липня 2010 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 22 листопада 2010 року, -
У липні 2010 року Управління Пенсійного фонду України у Великобагачанському районі Полтавської області (далі УПФ) звернулося до суду з позовом до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у Великобагачанському та Решетилівському районах Полтавської області (далі відділення Фонду), в якому просило стягнути заборгованість з виплати щомісячної державної адресної допомоги та підвищення до пенсії особам, які її отримують по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання в сумі 53007,79 грн.
В обґрунтування позовних вимог УПФ зазначало, що відповідно до статті 21 Закону України від 23 вересня 1999 року № 1105-ХІV «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» (далі - Закон № 1105-ХІV) та постанов Кабінету Міністрів України від 26 березня 2008 року № 265 «Деякі питання пенсійного забезпечення громадян» (далі постанова КМУ № 265) і від 11 березня 2009 року № 198 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» (далі Постанова КМУ № 198), відділення Фонду повинно відшкодовувати всі виплати, сплачені особам, яким призначено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку або професійного захворювання, в тому числі підвищення до такої та витрати на виплату державної адресної допомоги.
Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 27 липня 2010 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 22 листопада 2010 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.
У поданій до Вищого адміністративного суду України касаційній скарзі позивач, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального і порушення норм процесуального права, просить ухвалені ними судові рішення скасувати та задовольнити позовні вимоги.
Заслухавши доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, в межах статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів дійшла висновку про відхилення скарги з таких підстав.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суди попередніх інстанцій, на підставі наявних у справі даних встановили і правильно виходили з того, що постановою правління ПФУ та правління Фонду від 4 березня 2003 року № 5-4/4 затверджено Порядок відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання (зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 16 травня 2003 року за № 376/7697; далі - Порядок), яким визначено механізм відшкодування витрат, пов'язаних з виплатою пенсій, призначених відповідно до Закону № 1105-ХІV.
При цьому, статтею 21 Закону № 1105-ХІV не передбачено можливості відшкодування Фондом витрат з виплати державної адресної допомоги. Така адресна допомога не передбачена ані в переліку соціальних послуг та виплат, які здійснюються та відшкодовуються Фондом відповідно до статті 21 Закону № 1105-ХІV, ані у встановленому пунктом 4 Порядку переліку виплат, передбачених до відшкодування Фондом ПФУ.
Перелік соціальних послуг та виплат, які здійснюються та відшкодовуються Фондом, передбачений статтею 21 Закону № 1105-ХІV, відповідно якій Фонд зобов'язаний у встановленому законом порядку своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження здоров'я, в тому числі пенсії по інвалідності від трудового каліцтва або професійного захворювання та пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, у разі настання страхового випадку.
Аналіз положень Постанов КМУ № 198 та № 265, якими передбачена виплата підвищення до пенсії та надання щомісячної державної адресної допомоги, дає підстави вважати, що така виплата не входять до складу розміру пенсії по інвалідності та пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.
Вирішуючи питання, чи здійснюються ці виплати за рахунок коштів Фонду, необхідно враховувати те, що страхування від нещасного випадку є самостійним видом загальнообов'язкового державного соціального страхування, за допомогою якого здійснюється соціальний захист, охорона життя та здоров'я громадян у процесі їх трудової діяльності.
Одним з основних принципів страхування від нещасного випадку є цільове використання коштів, які відповідно до статті 46 Закону № 1105-XIV не формуються за рахунок Державного бюджету України, не включаються до його складу та використовуються виключно за їх прямим призначенням.
Зважаючи на особливості фінансування страхування від нещасного випадку, виключно цільове використання цих коштів та враховуючи те, що підвищення до пенсії та державна адресна допомога, як окремі види соціальної допомоги не входять до складу розміру пенсії по інвалідності та пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання. Тому, Фонд не може нести витрати на виплату зазначених коштів.
Таким чином, висновки судів про безпідставність вимог УПФ щодо відшкодування за рахунок відділення Фонду витрат, пов'язаних із виплатою державної адресної допомоги та спірного підвищення до пенсії, ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального і процесуального права, відповідають судовій практиці, доводи касаційної скарги їх висновків не спростовують, а тому підстав для скасування рішень судів колегія суддів не вбачає.
За правилами частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанцій залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Керуючись статтями 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України колегія суддів, -
Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у Великобагачанському районі Полтавської області відхилити, а постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 27 липня 2010 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 22 листопада 2010 року залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: Я.Л. Іваненко
М.І. Мойсюк
С.С. Пасічник