18 червня 2014 року Чернігів Справа № 825/1928/14
Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого-судді - Клопота С.Л.,
при секретарі - Єгуновій О.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до територіального управління Державної судової адміністрації України у Чернігівській області, треті особи - Міністерство фінансів України, Державна казначейська служба України про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,-
05.06.2014 позивач, ОСОБА_1, звернулась до суду з адміністративним позовом до територіального управління Державної судової адміністрації України у Чернігівській області (далі - ТУ ДСА України у Чернігівській області), треті особи - Міністерство фінансів України, Державна казначейська служба України, в якому просить суд: визнати протиправною бездіяльність ТУ ДСА України у Чернігівській області щодо ненарахування та невиплати матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань за 2013 рік; зобов'язати ТУ ДСА України у Чернігівській області здійснити нарахування матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань за 2013 рік у розмірі середньомісячної заробітної плати, відповідно до наказу голови Чернігівського районного суду №02-07/100 від 11.12.2013; стягнути з ТУ ДСА України у Чернігівській області на її користь суму матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань за 2013 рік, визначену в довідці наданій відповідачем.
Позовні вимоги мотивовані тим, що на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 09.03.2006 № 268 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів» 11 грудня 2013 року головою Чернігівського районного суду був виданий наказ про надання матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань у розмірі середньомісячної заробітної плати, працівникам, яким вона не була виплачена до грудня 2013 року, у тому числі і ОСОБА_1 Даний наказ 11.12.2013 був направлений до ТУ ДСАУ у Чернігівській області для здійснення відповідних нарахувань та виплат, проте, не був виконаний відповідачем, посилаючись на відсутність у кошторисі відповідних асигнувань. Позивач вважає вказану бездіяльність протиправною, тому звернулась до суду за захистом своїх прав.
Позивач в судове засідання не з'явилась, про день, час та місце розгляду справи повідомлена завчасно та належним чином, надала суду заяву в якій позовні вимоги підтримала та просила розглянути справу без її участі.
Представник ТУ ДСА України у Чернігівській області в судове засідання не з'явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений завчасно та належним чином, надав суду заяву в якій просив розглянути справу без його участі. Також представник відповідача надав письмові заперечення на адміністративний позов, в яких виклав свою позицію проти доводів позивача та просив суд відмовити в задоволенні позову в повному обсязі, посилаючись на те, що відповідач діяв в межах та в порядку, визначеному чинним законодавством України.
Представники Міністерства фінансів України та Державного казначейства України до суду не з'явились, належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи.
Враховуючи, що останні є суб'єктами владних повноважень, були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду, суд вирішив розглянути справу за їх відсутності на підставі наявних у ній доказів.
Відповідно до частини 1 статті 41 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
З 11.07.2012 позивач працює в Чернігівському районному суді Чернігівської області на посаді консультанта Чернігівського районного суду Чернігівської області, що підтверджується довідкою №10/02-27 від 02.06.2014 (а.с. 14).
11.12.2013 головою Чернігівського районного суду видано наказ №02-07/100 про надання матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань працівникам апарату Чернігівського районного суду Чернігівської області (а.с. 12).
Даний наказ 11.12.2013 був направлений до ТУ ДСА України у Чернігівській області для здійснення відповідних нарахувань та виплати, що підтверджується копією витягу з Журналу реєстрації вихідної кореспонденції (а.с. 13).
У зв'язку з тим, що вищезгаданий наказ залишився без виконання, 09.01.2014 державні службовці звернулись до начальника ТУ ДСА України у Чернігівській області з проханням надати роз'яснення щодо нездійснення виплати матеріальної допомоги за 2013 рік (а.с.9).
Листом від 13.01.2014 за №03-32/27/13вих ТУ ДСА України у Чернігівській області повідомило, що асигнування на виплату одноразової матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань кошторисом не передбачені (а.с. 10).
Працівниками Чернігівського районного суду було направлено колективне звернення до територіальної державної інспекції з питань праці у Чернігівській області щодо проведення перевірки правомірності дій ТУ ДСА України у Чернігівській області по невиплаті матеріальної допомоги.
Листом від 07.03.2014 за №154/25-Кол33/01-05 була надана відповідь, яка обґрунтована тим, що інспекція праці не може ухвалити обов'язкове до виконання підприємством рішення про поновлення порушеного трудового права конкретного громадянина і запропоновано звернутись до суду (а.с. 11).
Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, суд зважає на наступне.
Відповідно до положення про територіальне управління Державної судової адміністрації України у Чернігівській області, затвердженого наказом Державної судової адміністрації України від 05.04.2011 №82, у своїй діяльності управління керується Конституцією і законами України та іншими нормативно-правовими актами та цим положенням.
Статтею 68 Конституції України встановлено, що кожен повинен неухильно додержуватися Конституції України та законів України.
Так, постановою Кабінету Міністрів України від 09.03.2006 № 268 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів» керівникам органів, зазначених у пункті 1 цієї постанови, надано право у межах затвердженого фонду оплати праці надавати працівникам матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань та допомогу для оздоровлення при наданні щорічної відпустки у розмірі, що не перевищує середньомісячної заробітної плати працівника.
Наказом територіального управління Державної судової адміністрації України у Чернігівській області від 10.01.2012 № 12, затверджено Положення про порядок преміювання та надання матеріальної допомоги працівникам районних та міськрайонних судів області.
Згідно вказаного положення, матеріальна допомога проводиться за рахунок коштів державного бюджету в межах затверджених видатків на оплату праці на відповідний бюджетний рік. Законом України «Про Державний бюджет України на 2013 рік» додатком № 8 на оплату праці для Чернігівського районного суду Чернігівської області з бюджету виділено кошти в розмірі 1618,7 тис. грн., що становить 59% від потреби в розмірі 2735,5 тис. грн., що підтверджується розрахунком фонду оплати праці на 2013 рік.
В судовому засіданні встановлено, що будь-яке подання на преміювання має бути погоджено з керівником бухгалтерської служби територіального управління ДСА України у Чернігівській області.
Проте, доказів погодження подання на преміювання з керівником бухгалтерської служби територіального управління ДСА України у Чернігівській області суду надано не було.
Посилання позивача на лист від 07.10.2013 за №01-56/478 Чернігівського районного суду Чернігівської області, як на обґрунтування позовних вимог судом не приймаються, оскільки листом від 18.10.2013 за вих. №03-32/1071/13, відповідачем надано відповідь, що кошторисні призначення для виплати працівникам суду матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань відсутні.
Таким чином, розмір асигнувань кошторису на оплату праці в 2013 році дало можливість здійснити виплату лише обов'язкових складових заробітної плати.
Отже, в даному випадку протиправна бездіяльність щодо ненарахування та невиплати матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань за 2013 рік позивачу ТУ ДСА України у Чернігівській області відсутня, а відтак позовні вимоги щодо зобов'язання здійснити нарахування матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань за 2013 рік у розмірі середньомісячної заробітної плати відповідно до наказу голови Чернігівського районного суду №02-07/100 від 11.12.2013 та стягнення суми матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань за 2013 рік задоволенню не підлягають.
Згідно зі статтею 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до Конституції України, яка має найвищу юридичну силу Закони приймає Верховна рада України яка є єдиним органом законодавчої влади (ст. 75). Кабінет Міністрів України - вищий орган у системі органів виконавчої влади (ст. 113). Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.
Суд зважає, що ТУ ДСА України в Чернігівській області дотримується норм та правил які визначені Законами та нормативно-правовими актами.
В даному випадку, відповідач не наділений правом самостійно, без правового врегулювання та фінансової можливості, здійснювати відповідні виплати, а отже і не повинен був їх здійснювати.
Частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
При вирішенні даної справи судом також були враховані положення частини 3 статті 2, частини 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України.
Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Згідно з частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, приходить до висновку, що в задоволенні адміністративного позову необхідно відмовити повністю.
Керуючись ст. ст. 17, 18, 104, 122, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовити повністю.
Постанова суду набирає законної сили в порядку статей 167, 186 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня отримання її копії.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.
Суддя підпис С.Л. Клопот
Згідно з оригіналом
Суддя С.Л. Клопот