20 травня 2014 року м. Київ К/9991/79580/12
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Головуючого судді-доповідача Голубєвої Г.К.
Суддів Лосєва А.М.
Рибченка А.О.
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Сумської міжрайонної державної податкової інспекції Сумської області Державної податкової служби на ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 27.11.2012 року та постанову Сумського окружного адміністративного суду від 29.08.2012 року по справі №2а-1870/5235/12 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укртранспневматика» до Сумської міжрайонної державної податкової інспекції Сумської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень, -
Товариство з обмеженою відповідальністю «Укртранспневматика» звернулось до суду з позовом до Сумської міжрайонної державної податкової інспекції Сумської області Державної податкової служби України про скасування податкових повідомлень-рішень від 15.05.2012 року №0000071530 та від 24.05.2012 року №0000202301.
Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 29.08.2012 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 27.11.2012 року у даній справі позов задоволено частково, а саме: скасовано податкове повідомлення-рішення від 15.05.2012 року №0000071530, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість по вітчизняних товарах у розмірі 848886,25 грн., у т.ч. за основним платежем у розмірі 679109,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у розмірі 169777,25 грн.; скасовано податкове повідомлення-рішення від 24.05.2012 року №0000202301, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств у розмірі 1061107,50 грн., у т.ч. за основним платежем у розмірі 848886,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у розмірі 212221,50 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким повністю відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог, оскільки вважає, що постанову та ухвалу було прийнято з порушенням норм матеріального права та без належного врахування всіх обставин справи.
Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що податковим органом були проведені документальні позапланові невиїзні перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Укртранспневматика» з питань формування податкового кредиту та податку на прибуток по взаємовідносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю «Востокпневматика».
За наслідками перевірок встановлені порушення позивачем пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (далі - Закон № 168/97-ВР), пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5, п. 11.2 ст. 11 Закону України від 28.12.1994 року №334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (далі - Закон № 334/94-ВР) та прийняті спірні податкові повідомлення-рішення.
Задовольняючи позов частково, суди виходили з наступних мотивів, з чим погоджується суд касаційної інстанції.
Пунктом 5.1 статті 5 Закону № 334/94-ВР встановлено, що валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
Відповідно до пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону № 334/94-ВР до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.
Згідно з абз. 4 пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону № 334/94-ВР не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що всі необхідні первинні бухгалтерські документи є в наявності у позивача.
Згідно з п. 5.11 ст. 5 Закону № 334/94-ВР встановлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.
Крім того, податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом (пункт 1.7 статті 1 Закону № 168/97-ВР).
Згідно з підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що в матеріалах справи наявні всі необхідні первинні документи, які складені у відповідності до вимог підпункту 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР, що підтверджують право позивача на податковий кредит у відповідний період. Жодних доказів, які б підтверджували порушення з боку позивача при укладанні договору публічного порядку, відповідачем не надано. На час укладання договору із позивачем, його контрагент був платником ПДВ згідно чинного законодавства та належним чином зареєстрованим у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, тобто мав достатній об'єм правоздатності для укладення спірної угоди.
Доводи відповідача про нікчемність угоди, укладеної між позивачем та його контрагентом, судами попередніх інстанцій правомірно не прийняті до уваги, оскільки в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження такого факту.
Крім того, чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання. Невиконання контрагентом свого зобов'язання зі сплати ПДВ до бюджету зумовлює відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи.
За таких обставин та з урахуванням вимог ч. 3 ст. 2, ч. 2 ст. 71 КАС України, суди дійшли обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для часткового задоволення позову.
Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому, відповідно до п. 3 ст. 2201 КАС України, касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Касаційну скаргу Сумської міжрайонної державної податкової інспекції Сумської області Державної податкової служби відхилити.
Ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 27.11.2012 року та постанову Сумського окружного адміністративного суду від 29.08.2012 року по справі №2а-1870/5235/12 залишити без змін.
Справу повернути до суду першої інстанції.
Ухвала набирає законної сили та може бути переглянута Верховним Судом України в порядку передбаченому ст. ст. 235 - 239, ч. 5 ст. 254 КАС України.
Головуючий підписГолубєва Г.К.
Судді підписЛосєв А.М.
підписРибченко А.О.