У х в а л а ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
6 липня 2006 року м.Київ
Суддя Верховного Суду України Сенін Ю.Л., розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Ленінського районного суду м.Запоріжжя від 15 лютого 2006 року та ухвалу апеляційного суду Запорізької області від 4 травня 2006 року,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Ленінської районної державної адміністрації м.Запоріжжя про визнання його спадкоємцем після смерті вітчима ОСОБА_2, визнання права власності на квартиру в порядку спадкування, посилаючись на те, що він з 1999 року проживав із вітчимом однією сім'єю до його смерті у травні 2004 року, тому є спадкоємцем ОСОБА_2, інших спадкоємців немає. Позивач просив визнати його спадкоємцем ОСОБА_2 четвертої черги за законом та визнати за ним право власності в порядку спадкування за законом на квартиру АДРЕСА_1, що належала ОСОБА_2
Ленінська районна державна адміністрація м.Запоріжжя звернулася із зустрічним позовом про визнання квартири АДРЕСА_1 відумерлою спадщиною, посилаючись на те, що спадкоємців після смерті ОСОБА_2 немає.
Рішенням Ленінського районного суду м.Запоріжжя від 15 лютого 2006 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 4 травня 2006 року, в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено, зустрічний позов задоволено.
У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати ухвалені в справі судові рішення і задовольнити його позов, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.
Касаційна скарга не може бути прийнята до провадження з таких підстав.
Згідно п. 5 ч. 3 ст. 328 ЦПК України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.
Із змісту касаційної скарги та доданих до неї матеріалів вбачається, що відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_1 та задовольняючи зустрічний позов, суд виходив із того, що ОСОБА_1 не є спадкоємцем ОСОБА_2, оскільки вони не родичі, однією сім'єю не проживали, не були пов'язані спільним побутом, тому квартира повинна бути визнана відумерлою спадщиною згідно ст.1277 ЦК України.
Згідно із ч. 1 ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції не вправі встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, а тому доводи касаційної скарги в цій частині без наведення конкретних порушень судом норм процесуального права, які були допущені при встановленні зазначених в рішенні фактів, також не можуть бути визнані такими, що викликають необхідність перевірки матеріалами справи.
Доводи скарги та зміст оскаржуваних рішень також не дають підстав для висновку, що судами при розгляді справи допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які передбачені ст.ст. 338 - 341 ЦПК України як підстави для скасування рішень.
На підставі наведеного та керуючись пунктом 5 частини 3 статті 328 ЦПК України,
Відмовити у відкритті касаційного провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Ленінської районної державної адміністрації м.Запоріжжя про визнання його спадкоємцем, визнання права власності на квартиру в порядку спадкування та зустрічним позовом Ленінської районної державної адміністрації м.Запоріжжя до ОСОБА_1 про визнання спадщини відумерлою, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ленінського районного суду м.Запоріжжя від 15 лютого 2006 року та ухвалу апеляційного суду Запорізької області від 4 травня 2006 року.
Копію ухвали разом з доданими до касаційної скарги матеріалами направити ОСОБА_1
Ухвала оскарженню не підлягає.