Справа № 755/30357/13-ц
"11" червня 2014 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:
Головуючого-судді БАРТАЩУК Л.П.
при секретарі Ізвольській С.С.
за участю:
позивача ОСОБА_1
представника відповідача ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором позики, -
Позивач - ОСОБА_1 звернувся з позовом до відповідача - ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором позики в сумі 230 539,00 грн.
Під час судового розгляду позивач неодноразово надавав письмові заяви про зменшення та збільшення розміру позовних вимог.
Згідно заяви по збільшення позовних вимог, яку позивач підтримав в судовому засіданні, позивач просить стягнути з відповідача борг в сумі 283 058,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 02 квітня 2012 року сторони уклали договір позики у присутності свідка ОСОБА_4
Предметом договору є надання позивачем відповідачу в борг грошових коштів в сумі 31 000 у.о. на термін до 31.10.2012 р., з яких - 28 000 у.о. надається до 31.05.2012, а решта - 3 000 у.о. до 31.10.2012 року.
Відповідно до договору, відповідач мав повертати борг щомісячними платежами, розмір яких мав визначатися в останній тиждень кожного місяця, однак, останній платіж повинен був бути здійснений не пізніше 31.10.2012 року.
Сторони домовилися, що у випадку невиконання умов цього договору (п. 3 Договору), відповідач виплачує позивачу пеню в розмірі 0,056% від доларового еквіваленту суми, що залишилася, за кожний день прострочення.
01.06.2012 року відповідач повернув позивачу суму, еквівалентну 9 000, 00 у.о., а 28.03.2014 року та 23.05.2014 року повернув ще 3 500, 00 у.о.
Станом на 01.06.2014р. заборгованість відповідача за договором складає 18 500 у.о., нараховані позивачем проценти за весь період, згідно наданого розрахунку, складають 3 579,88 у.о., а також позивачем здійснений розрахунок інфляційного збільшення суми боргу в сумі 1 855,75 у.о.
Оскільки заборгованість відповідачем не сплачена, позивач просить стягнути її з відповідача.
Підтримавши у судовому засіданні позовні вимоги, позивач просив задовольнити позов.
Представник відповідача позовні вимоги визнав частково, не заперечував факт укладення договору та здійснення часткових розрахунків, проте, заперечував проти нарахованих позивачем процентів за період часу з 02.04.2012р. по 01.06.2012р., оскільки момент повернення цих коштів настав після 01.06.2012р..
Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані позивачем докази, суд дійшов до висновку про задоволення позовних вимог частково з наступних підстав.
Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в яких одна сторона зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від Відповідача виконання його обов'язку.
Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочину.
У відповідності до статті 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики).
Судом встановлено, що 02 квітня 2012 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 був укладений договір позики, відповідно до умов якого ОСОБА_3 отримав у власність 248 000 грн. ( еквівалент 31 000 у.о.) , з яких 224 000 грн.( еквівалент 28 000 у.о.) надавалися на термін до 31.05.2012, а решта - 24 000 грн. (еквівалент 3 000 у.о.) - до 31.10.2012 року.
Факт одержання відповідачем грошових коштів підтверджується письмовою розпискою і не заперечується відповідачем.
Зазначена сума повертатися Позикодавцю щомісячними платежами, розмір яких мав визначатися в останній тиждень кожного місяця, однак, останній внесок повинний бути зроблений не пізніше зазначених термінів.
З матеріалів справи убачається, що 01.06.2012 року відповідач повернув позивачу 9 000 у.о., 28.03.2014 року - 3 000 у.о., а 23.05.2014 року - 500 у.о.
Повернення вказаних сум підтверджується письмовими розписками.
Стаття 1049 ЦК України передбачає прямий обов'язок позичальника повернути позику.
Оскільки у визначений договором строк відповідач позичені гроші не повернув, вимога про стягнення з відповідача решту боргу в сумі, еквівалентній 18 500,00 у.о., є обґрунтованою і підлягає задоволенню.
Позивач відмовився від стягнення неустойки, оскільки було порушено спеціальний термін позовної давності, про що зазначив у заяві, проте, наполягає на стягненні з відповідача інфляційних втрат.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Отже, вимога про стягнення інфляційного збільшення суми боргу ґрунтується за вимогах закону.
На підставі наданого позивачем суду розрахунку, інфляційне збільшення суми боргу складає 1 855,75 у.о.
Відповідно, вимога є обґрунтованою і також підлягає задоволенню
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
У договорі позики розмір процентів сторонами встановлено не було.
Заслуговують на увагу доводи позивача про те, що в такому випадку розмір процентів може бути визначений на рівні облікової ставки Національного банку України і нарахований за кожен місяць фактичного користування відповідачем грошовими коштами до дня повернення позики.
Проте, суд приймає до уваги заперечення відповідача щодо того, що розрахунок процентів слід здійснювати після 01.06.2012р., оскільки договором передбачений строк повернення грошових коштів до 31.05.2012р., а позивач здійснив розрахунок з 02.04.2012р. по 01.06.2012р., зазначивши вказаний період кількістю 61 календарний день як прострочення виконання зобов'язань за відсутності прострочення.
Відповідно до наданого суду розрахунку, розмір процентів за користування позикою в період з 02.04.2012 по 11.06.2014 року становить 3 579,88 у.о., з них не підлягає стягненню сума процентів за період часу з 02.04.2012р. по 01.06.2012р. - 388, 56 дол. США (4 595, 05 грн.).
Отже, стягненню з відповідача підлягає 278 462, 95 грн. (283 058,00 грн. - 4 595, 05 грн.).
Відповідно до ч.1 ст. 88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.
Відповідно до задоволеної частини позовних вимог судові витрати, які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача, складають 2784, 63 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1, 11, 15, 16, 22, 509, 526, 625, 1046-1049 ЦК України, ст. 10, 57-60, 79, 88, 169, 209, 210, 212-215, 223, 224-226, 294 ЦПК України, суд,-
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором позики - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 заборгованість в сумі 278 462 грн. 95 коп. та судовий збір в сумі 2784 грн. 63 коп., а всього стягнути 281 247 грн. 58 коп.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду міста Києва через Дніпровський районний суд міста Києва протягом 10 днів з дня проголошення рішення, а учасниками судового розгляду, які не були присутні під час проголошення рішення у судовому засіданні, - протягом 10 днів з дня отримання копії рішення.