12.3
Іменем України
13 червня 2014 рокуЛуганськСправа № 2а/1270/4755/2012
Луганський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Пляшкової К.О.,
суддів: Качуріної Л.С.,
Ушакова Т.С.,
при секретарі: Шибаєвій Т.В.,
за участю
позивача: ОСОБА_1 ,
представників
позивача: Добровольського Ю.І. (довіреність б/н від 11.04.2014),
відповідачів: не з'явилися,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Луганської міської ради, Міністерства оборони України, виконавчого комітету Луганської міської ради, управління комунальним майном Луганської міської ради про визнання бездіяльності незаконною, зобов'язання вчинити певні дії, -
08 квітня 2014 року до Луганського окружного адміністративного суду з Вищого адміністративного суду України надійшла адміністративна справа № 2а/1270/4755/2012 за позовом ОСОБА_1 до Луганської міської ради, Міністерства оборони України, виконавчого комітету Луганської міської ради, управління житлово-комунального господарства Луганської міської ради, у якому заявлено такі вимоги:
- визнати незаконною бездіяльність Міністерства оборони України по забезпеченню житлом, як військовослужбовця звільненого у запас, ОСОБА_1 ;
- визнати незаконною бездіяльність Луганської міської ради по забезпеченню житлом, як військовослужбовця звільненого у запас, ОСОБА_1 ;
- зобов'язати Міністерство оборони України та Луганську міську раду забезпечити ОСОБА_1 , як військовослужбовця звільненого у запас, житлом у встановлених нормах.
В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначено, що у квітні 2012 року позивач звернувся до Луганського міського голови з питання надання житла, як військовослужбовцю, звільненому в запас, мотивуючи перебуванням на квартирному обліку у виконавчому комітеті Луганської міської ради з лютого 1992 року. На вказане звернення отримав відмову через те, що не надійшла черга, та через брак вільних квартир, що знаходяться у комунальній власності територіальних громад. Затримка у виділенні житла викликана відсутністю коштів, які мають виділятись з державного бюджету, Програма забезпечення житлом військовослужбовців, яка діяла з 1999 року втратила чинність на підставі постанови КМУ від 22.06.2011 № 704.
Позивач вважає, що протягом 20 років не має можливості отримати житло через незаконну бездіяльність відповідачів. Так, обґрунтовуючи своє право на позачергове отримання житла не пізніше ніж у тримісячний строк з дня прибуття до місця проживання вимогами Закону України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний статус», Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, затверджених постановами Ради Міністрів УРСР і Укрпрофради від 11.12.1984, позивач вказує, що неодноразово отримував відмови від органу, що веде квартирний облік, у наданні житла чи грошової компенсації для його придбання.
Обов'язок відповідачів щодо своєчасного забезпечення житлом військовослужбовців, звільнених в запас, встановлено Положенням про Міністерство оборони України, одним з основних завдань якого є участь у формуванні та реалізації державної політики, спрямованої на розв'язання соціальних проблем військовослужбовців при взаємодії з центральними та місцевими органами виконавчої влади, місцевого самоврядування, а також Програмою забезпечення житлом військовослужбовців, якою передбачено, що джерелом фінансування будівництва квартир для звільнених військовослужбовців є субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам.
Позивач вважає, що відповідачі виявили бездіяльність у виконанні вказаного обов'язку, пояснюючи це відсутністю коштів, та не виявляючи при цьому будь-яких намагань щодо вирішення вказаного питання. Така бездіяльність відповідачів, на думку позивача, порушує його конституційне право на житло та конституційний принцип щодо забезпечення соціального захисту військовослужбовців Державою.
За таких обставин позивач просив позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
У судовому засіданні позивач та його представник підтримали заявлені позовні вимоги у повному обсязі, надали пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві. Крім того, додатково повідомили, що відповідно до розділу 5 Програми забезпечення житлом військовослужбовців, звільнених у запас або відставку, фінансове забезпечення Програми здійснюється з таких джерел - коштів державного бюджету, кредитних ресурсів та інвестиційних коштів, власних коштів звільнених військовослужбовців, інших джерел не заборонених законодавством. Відповідно до ст.ст.30, 31, 34 Закону України «Про місцеве самоврядування» до повноважень виконавчих органів відноситься, зокрема: надання громадянам, які мають потребу в житлі, допомоги в будівництві житла, в отриманні кредитів, у тому числі пільгових, та субсидій для будівництва чи придбання житла; вирішення питань про надання допомоги військовослужбовцям, звільненим у запас, у будівництві індивідуальних жилих будинків, відведенні у першочерговому порядку земельних ділянок для індивідуального будівництва, забезпечення здійснення передбачених законодавством заходів щодо поліпшення житлових умов військовослужбовців звільнених у запас; організація за рахунок власних коштів і на пайових засадах будівництва жилих будинків. Чинним законодавством України передбачені інші можливості забезпечення житлом військовослужбовців звільнених у запас, окрім будівництва за рахунок субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам.
Міністерство оборони України явку свого повноважного представника у судове засідання не забезпечило, про дату, час та місце розгляду справи повідомлено належним чином, надало до матеріалів справи письмові заперечення проти позову (а.с.178-179 том 1), у яких зазначено, що позивач на квартирному обліку безпосередньо Міністерства оборони не перебував, тому Міністерство не має перед позивачем будь-яких зобов'язань щодо поліпшення житлових умов. Відповідач зазначив також, що забезпечення військовослужбовців житлом здійснюється за рахунок Державного бюджету України. Однак, Державний бюджет України за 2005-2011 роки окремого фінансування для зазначеної категорії громадян не містить. Крім того, відповідач вказав, що перебуваючи у черзі на надання житла, позивач не має пріоритетного права на отримання житла у порівнянні з іншими військовослужбовцями, що потребують поліпшення житлових умов.
Представник Луганської міської ради, виконавчого комітету Луганської міської ради, управління комунальним майном Луганської міської ради проти задоволення позовних вимог заперечував, про що надав письмові заперечення проти позову (а.с.83-87 том 2), у яких зазначив таке.
Згідно з рішенням Луганської міської ради від 30.05.2006 № 4/1 «Про обсяг і межі повноважень районних у місті Луганську рад та їх виконавчих органів» квартирний облік і надання житла військовослужбовцям, які звільнені у запас або у відставку за станом здоров'я, за віком, які перебувають на обліку потребуючих поліпшення житлових умов та перебувають на квартирному обліку за місцем проживання, здійснюється виконавчими комітетами районних у місті Луганську рад.
ОСОБА_1 з 11.02.1992 складом сім'ї 2 особи перебуває на квартирному обліку у виконавчому комітеті Луганської міської ради згідно з правом першочергового одержання жилих приміщень за пільгою військовослужбовців, звільнених з військової служби у запас або відставку. На цей час його номер у вищевказаному списку по місту Луганську - 41.
З посиланням на положення ст.26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» представник відповідачів зазначає, що до повноважень Луганської міської ради не належить забезпечення житлом громадян згідно діючого законодавства України. Такі повноваження належать виконавчим комітетам міських рад.
Також зазначено, що забезпечення військовослужбовців житлом ускладнюється мізерністю видатків бюджету на потреби збройних сил. Відповідно до норм закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» саме держава забезпечує військовослужбовців жилими приміщеннями на підставах, у порядку встановлених чинним законодавством. Наводячи норми Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», Постанови КМ України від 29.01.1999 № 114 «Про затвердження Програми забезпечення житлом військовослужбовців, звільнених у запас або відставку» (яка втратила чинність на підставі постанови КМ України від 22.06.2011), відповідач вказує, що джерелами фінансування витрат для забезпечення житлом є надходження з державного бюджету України. Законами України про державний бюджет на 2009, 2010 роки такого фінансування передбачено не було, та відповідні кошти не надходили. Отже забезпечення військовослужбовців житлом здійснюється в порядку черговості та рахунок коштів Державного бюджету.
З боку відповідачів, на думку представника відповідачів, відсутня бездіяльність щодо незабезпечення позивача житлом. Так, протягом 2000 - 2009 років відповідними рішеннями виконавчого комітету Луганської міської ради на чергу військовослужбовців було виділено 32 квартири. У 2006 році виконавчий комітет Луганської міської ради звертався до КМ України з проханням про надання додаткових коштів для забезпечення житлом військовослужбовців. За рахунок коштів Держбюджету на 2008 рік було збудовано 4 квартири. Рішенням від 10.03.2011 на чергу військовослужбовців було розподілено 3 квартири.
Крім того, представник відповідачів зазначив, що надання позивачу житла з недотриманням встановленої черговості суперечить чинному законодавству та порушить права інших військовослужбовців, які перебувають у черзі перед позивачем.
Також, представником відповідачів до матеріалів справи подано письмові пояснення (а.с.131-135 том 2), у яких додатково зазначено, що з матеріалів облікової справи вбачається, що з 1995 по 2009 роки ОСОБА_1 не оновлював документи для щорічної перереєстрації згідно з п.25 Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм жилих приміщень в Українській РСР, затверджених постановою Ради Міністрів УРСР і Української республіканської ради професійних спілок від 11.12.1984 № 470.
Крім того, зазначив, що згідно з довідкою з місця проживання про склад сім'ї та прописку від 22.01.2013 № 27 ОСОБА_1 з дружиною, дочкою та онуком зареєстрований за місцем проживання у двокімнатній квартирі жилою площею 27,10 кв.м., яка належить на праві приватної власності його дочці. До народження онука - до 2007 року, вказані особи були забезпечені середньою нормою жилої площі 9 кв.м. по м. Луганську, встановлено постановою виконкому Ворошиловградської обласної ради народних депутатів та президіума обласної ради професійних спілок від 09.01.1985 № 27/11-43.
Станом на 01.01.2014 черговий номер позивача у списку військовослужбовців, звільнених з військової служби у запас або у відставку - 31. Перший за чергою громадянин у зазначеному списку черговості перебуває на квартирному обліку з 08.01.1991.
У судове засідання представник Луганської міської ради, виконавчого комітету Луганської міської ради, управління комунальним майном Луганської міської ради не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.
Заслухавши пояснення позивача, представника позивача, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст.69-72 КАС України, судом встановлено таке.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 проходив військову службу з 1964 по 1992 рік, має статус ветерана війни - учасника бойових дій. Звільнений в запас в лютому 1992 року (а.с.10, 13, 15 том 1).
11 лютого 1992 року позивача складом сім'ї 2 особи поставлено на квартирний облік громадян, що мають право на першочергове отримання житла у виконавчому комітеті Артемівської районної у м. Луганську ради (а.с.16 том 1).
З червня 2010 року квартирний облік громадян здійснює виконавчий комітет Луганської міської ради.
На час розгляду справи судом номер позивача у списку осіб, що перебувають на квартирному обліку з правом першочергового одержання житлових приміщень за пільгою військовослужбовців, звільнених в запас або відставку, - 31.
Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених позовних вимог, оцінюючи обґрунтованість заперечень відповідачів, суд виходить з такого.
Закон України від 24 березня 1998 року № 203/98-ВР «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист» встановлює статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів податкової міліції, ветеранів державної пожежної охорони, ветеранів Державної кримінально-виконавчої служби України, ветеранів служби цивільного захисту, ветеранів Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, визначає основні засади державної політики щодо соціального захисту громадян, звільнених з військової служби, служби в органах внутрішніх справ, державній пожежній охороні, Державній кримінально-виконавчій службі України, органах і підрозділах цивільного захисту, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, та членів їх сімей, визначає гарантії, які забезпечують їм гідне життя, активну діяльність, шану та повагу в суспільстві.
Пунктом 7 статті 6 Закону України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист» ветеранам військової служби, ветеранам органів внутрішніх справ, ветеранам податкової міліції, ветеранам державної пожежної охорони, ветеранам Державної кримінально-виконавчої служби України, ветеранам служби цивільного захисту, ветеранам Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України надаються пільги першочергового забезпечення житлом осіб, які потребують поліпшення житлових умов.
Позачергово забезпечуються житлом ветерани військової служби, які при звільненні з військової служби здали державним органам займане ними у військових містечках жиле приміщення та не були забезпечені іншим жилим приміщенням для постійного проживання та яким виповнилося 60 і більше років, а також сім'ям померлих ветеранів.
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантії військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах визначені в Законі України від 20 грудня 1991 року № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Відповідно до ч.1 ст.12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» держава забезпечує військовослужбовців жилими приміщеннями або за їх бажанням грошовою компенсацією за належне їм для отримання жиле приміщення на підставах, у порядку і відповідно до вимог, встановлених та іншими нормативно-правовими актами.
У відповідності до ч.9 ст.12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовці, що перебувають на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, при звільненні з військової служби в запас або у відставку за віком, станом здоров'я, а також у зв'язку із скороченням штатів або проведенням інших організаційних заходів, у разі неможливості використання на військовій службі залишаються на цьому обліку у військовій частині до одержання житла з державного житлового фонду або за їх бажанням грошової компенсації за належне їм для отримання жиле приміщення, а в разі її розформування - у військових комісаріатах і квартирно-експлуатаційних частинах районів та користуються правом позачергового одержання житла.
Постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2006 року № 1081 затверджено Порядок забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями, згідно п.22 якого облік військовослужбовців, які потребують поліпшення житлових умов, ведеться у військових частинах та квартирно-експлуатаційних органах.
Відповідно до п.п.24, 29 Порядку забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1081 від 03 серпня 2006 року, військовослужбовці зараховуються на облік згідно з рішенням житлової комісії військової частини, яке затверджується командиром військової частини. Військовослужбовці, які перебувають на обліку при звільненні з військової служби в запас або у відставку за віком, станом здоров'я, а також у зв'язку із скороченням штатів або проведенням інших організаційних заходів, у разі неможливості використання на військовій службі залишаються на обліку у військовій частині до одержання житла з державного житлового фонду, а в разі розформування військової частини - у військовому комісаріаті і квартирно-експлуатаційному органі та користуються правом позачергового одержання житла.
Організація забезпечення і надання військовослужбовцям Збройних Сил України та членам їх сімей житлових приміщень, врегульовувалась «Інструкцією про організацію забезпечення і надання військовослужбовцям Збройних Сил України та членам їх сімей житлових приміщень», затвердженої наказом Міністра оборони України від 6 жовтня 2006 року № 577, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 30 жовтня 2006 року за № 1171/13045 (яка діяла до прийняття наказу Міністерства оборони України від 30 листопада 2011 року №737).
В пункті 4.1 «Інструкції про організацію забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членам їх сімей житлових приміщень», затвердженої наказом Міністерства оборони України 30 листопада 2011 року № 737, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 10 січня 2012 року за № 24/20337, зазначено, що військовослужбовці та особи, звільнені з військової служби, які перебувають на квартирному обліку у ЗС України, забезпечуються жилими приміщеннями для постійного проживання в населеному пункті за місцем перебування їх на квартирному обліку згідно з чергою, яка визначається часом зарахування на квартирний облік осіб, що потребують поліпшення житлових умов (включення до списків осіб, які користуються правом першочергового одержання жилих приміщень (додаток 10 до цієї Інструкції), або списків осіб, які користуються правом позачергового одержання жилих приміщень (додаток 11 до цієї Інструкції)).
Наведені норми стосуються забезпечення житлом, згідно з встановленою чергою, військовослужбовців, які перебувають на квартирному обліку у військових частинах, військових комісаріатах, квартирно-експлуатаційних частинах, тобто безпосередньо підрозділах Збройних сил України.
Як зазначалось, позивача включено до списку осіб, які потребують поліпшення житлових умов за пільгою військовослужбовців, звільнених у запас, облік яких здійснюється виконавчим комітетом Луганської міської ради, тобто, органом, що не має відношення до підрозділів Збройних сил України. Відомостей щодо перебування на квартирному обліку в органах Міністерства оборони позивачем до матеріалів справи не надано.
З огляду на вищевикладене, судом встановлено відсутність у Міністерства оборони України будь-яких зобов'язань із забезпечення позивача житлом, відтак, відсутність протиправної бездіяльності щодо забезпечення житлом ОСОБА_1 , як військовослужбовця, звільненого у запас.
За таких обставин, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Міністерства оборони України.
Що стосується решти позовних вимог, суд зазначає таке.
Відповідно до ст.15 Житлового кодексу Української РСР виконавчі комітети районних, міських, районних у містах Рад народних депутатів у межах і в порядку, встановлених законодавством Союзу РСР, цим Кодексом та іншими актами законодавства Української РСР, на території району, міста, району в місті, зокрема: здійснюють державний контроль за використанням і схоронністю житлового фонду (частина перша статті 30); здійснюють облік громадян, які потребують поліпшення житлових умов (частина перша статті 36); приймають рішення про надання жилих приміщень у будинках житлового фонду місцевої Ради (стаття 51).
Згідно ч.1 ст.36 Житлового кодексу Української РСР облік громадян, які потребують поліпшення житлових умов, здійснюється, як правило, за місцем проживання у виконавчому комітеті районної, міської, районної в місті, селищної, сільської Ради народних депутатів.
За приписами ст. 30 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» облік громадян, які відповідно до законодавства потребують поліпшення житлових умов; розподіл та надання відповідно до законодавства житла, що належить до комунальної власності; вирішення питань щодо використання нежилих приміщень, будинків і споруд, що належать до комунальної власності, а також облік відповідно до закону житлового фонду, здійснення контролю за його використанням віднесено до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад.
З урахуванням вищевикладеного, судом встановлено, що повноваження щодо забезпечення позивача житлом законом віднесено до компетенції виконавчого комітету Луганської міської ради, що обумовлює відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Луганської міської ради.
Крім того, з Положення про управління комунальним майном Луганської міської ради вбачається, що Управління є виконавчим органом Луганської міської ради, підконтрольним і підзвітним їй, а також підпорядкованим виконавчому комітету Луганської міської ради і Луганському міському голові, а з питань здійснення делегованих повноважень органів виконавчої влади також підконтрольним відповідним органам виконавчої влади (п.1.1 Положення).
Метою діяльності Управління є здійснення повноважень та функцій у сфері управління майном, що перебуває у комунальній власності територіальної громади м. Луганська, та у сфері житлового забезпечення, передбачених чинним законодавством України, в межах компетенції, визначеної цим Положенням (п.1.4 Положення).
Управління згідно з діючим законодавством та відповідно до мети своєї діяльності здійснює наступні функції та повноваження, зокрема: підготовку проектів рішень виконавчого комітету Луганської міської ради та реалізацію організаційних заходів щодо обліку громадян, які відповідно до законодавства потребують поліпшення житлових умов за місцем проживання та за місцем роботи, а також здійснення заходів щодо ведення в установленому порядку єдиного державного реєстру громадян, які потребують поліпшення житлових умов (п.п.2.1.18 п.2.1 Положення); підготовку проектів рішень виконавчого комітету Луганської міської ради щодо розподілу та надання відповідно до законодавства житла, що належить до комунальної власності територіальної громади м. Луганська (п.п.2.1.19 п.2.1 Положення) тощо.
Таким чином, з урахуванням вищевикладеного, з огляду на предмет даного спору, судом встановлено, що належними відповідачами по справі є виконавчий комітет Луганської міської ради та управління комунальним майном Луганської міської ради.
В силу норм ст.43 Житлового кодексу Української РСР громадянам, які перебувають на обліку, потребуючих поліпшення житлових умов, жилі приміщення надаються в порядку черговості. З числа громадян, взятих на облік потребуючих поліпшення житлових умов, складаються списки осіб, які користуються правом першочергового одержання жилих приміщень. Черговість надання жилих приміщень визначається за часом взяття на облік (включення до списків осіб, які користуються правом першочергового одержання жилих приміщень).
Згідно ст.46 Житлового кодексу Української РСР поза чергою жиле приміщення може надаватися також в інших випадках, передбачених законодавством Союзу РСР і Української РСР. Громадяни, які мають право на позачергове одержання жилих приміщень, включаються до окремого списку.
Постановою Ради Міністрів Української РСР і Української республіканської ради професійних спілок від 11 грудня 1984 р. № 470 затверджено Правила обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм жилих приміщень в Українській РСР, якими врегульовано облік громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм у безстрокове користування жилих приміщень у будинках державного і громадського житлового фонду, призначених для постійного проживання.
Відповідно до п.25 Правил виконавчі комітети місцевих Рад народних депутатів, підприємства, установи, організації щороку в період з 1 жовтня по 31 грудня проводять перереєстрацію громадян, які перебувають на квартирному обліку, в ході якої перевіряються їх облікові дані. Виявлені зміни вносяться в облікові справи громадян і книгу обліку осіб, які перебувають у черзі на одержання жилих приміщень. Зміни з питань, що належать до компетенції виконавчого комітету місцевої Ради народних депутатів, адміністрації підприємства, установи, організації (органу громадської організації) і профспілкового комітету, провадяться після прийняття рішень цими органами. Про внесені зміни заінтересованим особам направляється письмове повідомлення.
Згідно п.45 Правил генералам, адміралам, офіцерам і тим, що перебували на військовій службі не менше двадцяти календарних років, військовослужбовцям надстрокової служби, прапорщикам і мічманам Збройних Сил СРСР та прирівняних до них особам, звільненим з військової служби за станом здоров'я, віком або скороченням штатів, жилі приміщення надаються виконавчими комітетами місцевих Рад народних депутатів у першу чергу, але не пізніше, ніж у тримісячний строк з дня прибуття до місця проживання, обраного з урахуванням існуючого порядку прописки.
Відповідно до п.46 Правил поза чергою жилі приміщення надаються, зокрема в інших випадках, передбачених законодавством Союзу РСР і Української РСР.
Згідно п.47 Правил громадяни, які користуються правом позачергового одержання жилих приміщень, включаються в окремий список (додаток № 6). Рішення про включення в цей список приймається відповідно виконавчим комітетом місцевої Ради народних депутатів або адміністрацією підприємства, установи, організації чи органом кооперативної або іншої громадської організації і профспілковим комітетом. Рішення адміністрації (органу громадської організації) та профспілкового комітету затверджується виконавчим комітетом місцевої Ради народних депутатів. Про прийняте рішення повідомляється заінтересованим особам. Список громадян, які користуються правом позачергового одержання жилих приміщень, вивішується для загального відома.
Судом встановлено, підтверджено матеріалами справи, що 20.03.2003 ОСОБА_1 отримав статус ветерана військової служби, що підтверджено відповідним посвідченням Серії НОМЕР_1 від 20.03.2003, копія якого наявна в матеріалах справи (а.с.148 том 2).
Також, судом встановлено, що 02.09.2006 ОСОБА_1 досяг шістдесятирічного віку (а.с.149 том 2).
Таким чином, з урахуванням того, що позивач при звільненні з військової служби здав державним органам займане ним у військовому містечку жиле приміщення, судом встановлено, що в силу п.7 ст.6 Закону України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист» ОСОБА_1 , починаючи з 02.09.2006, набув права на позачергове отримання житла.
Відповідно, за наслідками проведення переатестації громадян, які перебувають на квартирному обліку, в період з 01 жовтня по 31 грудня 2006 року, виконавчим комітетом Луганської міської ради мало бути прийнято рішення про включення ОСОБА_1 в окремий список осіб, які користуються правом позачергового одержання жилих приміщень, чого відповідачем зроблено не було. Такого рішення не прийнято й станом на час розгляду даної адміністративної справи.
Бездіяльність суб'єкта владних повноважень - це пасивна поведінка суб'єкта владних повноважень, яка може мати вплив на реалізацію прав, свобод та інтересів фізичної чи юридичної особи.
Суд вважає, що днем бездіяльності суб'єкта владних повноважень є останній день встановленого законом строку, в який мало бути вчинено дію або прийнято рішення.
З матеріалів справи вбачається, що рішення виконавчого комітету Луганської міської ради від 31.10.2008 № 43/3, від 10.03.11. № 93/9 підтверджують, що в межах обсягу фінансування, виконавчим комітетом Луганської міської ради протягом 2000 - 2009 років вчинялись певні дії щодо забезпечення житлом військовослужбовців, звільненим в запас або відставку, які потребують поліпшення житлових умов та перебувають у черзі на отримання житла. Так, рішенням виконавчого комітету Луганської міської ради від 31.10.2008 було визначено обсяг фінансування будівництва за рахунок міжбюджетних трансфертів на суму 1237,6 тис. грн. У 2000 році на чергу звільнених військовослужбовців було надано 2 квартири, у 2001 - 6, у 2002 - 5, у 2004 - 3, 2005 - 4, у 2006 - 3, у 2007 - 4, у 2008 - 1, 2011 - 3 квартири.
Отже, судом встановлено, що починаючи з 01.01.2007 відповідачами - виконавчим комітетом Луганської міської ради, управлінням житлово-комунального господарства Луганської міської ради, правонаступником якого є управління комунальним майном Луганської міської ради, допущено протиправну бездіяльність по забезпеченню житлом ОСОБА_1 , як військовослужбовця звільненого у запас, у позачерговому порядку.
Посилання представника відповідачів на відсутність з боку суб'єктів владних повноважень протиправної бездіяльності, з огляду на недостатність державного фінансування соціальних заходів по забезпеченню громадян житлом, суд вважає необґрунтованими, оскільки відсутність фінансування не позбавляє суб'єкта владних повноважень від виконання вимог законів України.
Що стосується посилань представника відповідачів щодо не оновлення позивачем документів для щорічної перереєстрації згідно з п.25 Правил, як на доказ відсутності протиправної бездіяльності з боку відповідачів, то суд вважає їх необґрунтованими, оскільки: по-перше, виконавчий комітет Луганської міської ради та Управління в силу положень Житлового кодексу Української РСР та Правила обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм жилих приміщень в Українській РСР зобов'язані щорічно здійснювати перереєстрацію громадян, що перебувають на квартирному обліку, та запитувати додаткову інформацію від цих громадян (п.18 Правил); по-друге, починаючи з 2012 року позивач неодноразово звертався до відповідачів зі скаргами, зазначаючи при цьому про існування пільгових підстав, що надають йому право на позачергове отримання житла; по-третє, дана адміністративна справа перебуває в провадженні адміністративних судів, починаючи з 19.06.2012, та за цей період часу відповідачами не вжито жодних заходів з метою усунення своєї бездіяльності.
Що стосується позовних вимог щодо зобов'язання відповідачів забезпечити ОСОБА_1 , як військовослужбовця звільненого у запас, житлом у встановлених нормах, суд зазначає таке.
Оскільки повноваження відповідачів щодо обліку громадян, потребуючих поліпшення житлових умов, а також надання житлових приміщень громадянам, шляхом прийняття відповідних рішень, відноситься до дискреційних повноважень виконавчого комітету Луганської міської ради та управління комунальним майном Луганської міської ради, адміністративний суд не повноважний підміняти відповідача у виконанні покладених на нього обов'язків.
Також, суд не може змінити установлену законодавством процедуру розгляду документів та прийняття відповідних рішень про віднесення осіб до відповідних черг осіб, що потребують поліпшення житлових умов, надання житлових приміщень громадянам, перебираючи на себе функції суб'єктів владних повноважень.
З огляду на положення ст.162 КАС України, адміністративний суд може тільки спонукати відповідача до вчинення певних дій, шляхом його зобов'язання вчинити певні дії на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За таких обставин, суд вважає за необхідне зобов'язати виконавчий комітет Луганської міської ради та управління комунальним майном Луганської міської ради вирішити питання щодо забезпечення житлом ОСОБА_1 , як військовослужбовця звільненого у запас, у встановлених законодавством нормах та у порядку черговості, з урахуванням обставин встановлених судовим рішенням.
Розподіл судових витрат здійснено судом відповідно до ст.ст.87-94 КАС України та Закону України «Про судовий збір».
На підставі ч.3 ст.160 КАС України у судовому засіданні 13 червня 2014 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Складення постанови у повному обсязі відкладено до 18 червня 2014 року, про що згідно вимог ч.2 ст.167 КАС України повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частин постанови у судовому засіданні.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Луганської міської ради, Міністерства оборони України, виконавчого комітету Луганської міської ради, управління комунальним майном Луганської міської ради про визнання бездіяльності незаконною, зобов'язання вчинити певні дії, - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність виконавчого комітету Луганської міської ради по забезпеченню житлом ОСОБА_1 , як військовослужбовця звільненого у запас.
Визнати протиправною бездіяльність управління комунальним майном Луганської міської ради по забезпеченню житлом ОСОБА_1 , як військовослужбовця звільненого у запас.
Зобов'язати виконавчий комітет Луганської міської ради та управління комунальним майном Луганської міської ради вирішити питання щодо забезпечення житлом ОСОБА_1 , як військовослужбовця звільненого у запас, у встановлених законодавством нормах та у порядку черговості.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 16,10 грн. (шістнадцять гривень десять копійок).
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.
Повний текст постанови складено та підписано 18 червня 2014 року.
Головуючий суддя К.О. Пляшкова
суддя суддя Т.С. Ушаков Л.С. Качуріна