Справа № 500/3218/14-ц
Провадження № 6/500/198/14
02 червня 2014 року Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області
в складі: головуючого судді - Бурнусуса О.О.,
при секретарі - Ботнар А.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ізмаїлі подання державного виконавця відділу державної виконавчої служби Ізмаїльського міськрайонного управління юстиції Одеської області, про тимчасову заборону ОСОБА_1 виїзду за межі України, -
Головний державний виконавець відділу державної виконавчої служби Ізмаїльського міськрайонного управління юстиції Одеської області звернувся до Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області з поданням про тимчасову заборону ОСОБА_1 виїзду за межі України.
В поданні державний виконавець відділу державної виконавчої служби Ізмаїльського міськрайонного управління юстиції в Одеській області зазначила, що на примусовому виконанні державного виконавця відділу державної виконавчої служби знаходиться виконавчий лист № 2-1745/2006 року, виданий Ізмаїльським міськрайонним судом, щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання дітей: сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 та доньки Вікторії, ІНФОРМАЦІЯ_2, в розмірі 35% від його доходу, щомісячно, починаючи з 19.07.2005 року по 28.06.2010 року та з 28.06.2010 року до 23.03.2022 року в розмірі 1/4 частини щомісячно. Виконавче провадження з примусового виконання вищезазначеного виконавчого документа було відкрито 28.01.2013 року та зареєстровано у єдиному державному реєстрі виконавчих проваджень за № 36243161.
Після відкриття виконавчого провадження копія постанови про відкриття виконавчого провадження, відповідно до вимог ст.24 ЗУ «Про виконавче провадження», була направлена на адресу боржника.
У постанові про відкриття виконавчого провадження боржнику було запропоновано негайно добровільно виконати вимоги встановлені виконавчим документом, однак ОСОБА_1 законні вимоги державного виконавця не виконав, борг не сплачено та станом на 01.05.2014 року заборгованість по аліментах становить 28175,79 грн.
В судове засідання головний державний виконавець відділу державної виконавчої служби Ізмаїльського міськрайонного управління юстиції Одеської області не з'явилась, про час та місце розгляду справи повідомлялась належним чином, надала суду заяву про розгляд справи за її відсутності, якою подання про заборону виїзду за кордон боржника просила задовольнити.
Дослідивши матеріали подання, суд вважає, що заява про тимчасову заборону боржнику ОСОБА_1 виїзду за кордон України задоволенню не підлягає з таких підстав.
Згідно ст.33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання та
право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.
Згідно з п.4 ст.2 Протоколу №4 до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ратифікованої Законом України №475/97-ВР від 17.07.1997 року, право вільно пересуватися може у певних місцевостях підлягати обмеженням, що встановлені згідно із законом і виправдані суспільними інтересами в демократичному суспільстві.
Законодавством України встановлено випадки, у яких застосовуються такі обмеження, визначено порядок та умови їх застосування, зокрема, ст.6 ЗУ «Про порядок виїзду з України та в'їзду в Україну громадян України», п.18 ч.3 ст.11 ЗУ «Про виконавче провадження» та ч.1 ст.377-1 ЦПК України.
Так, відповідно до п.18 ч.3 ст.11 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 року за №606-ХІV державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи або керівника боржника - юридичної особи за межі України - до виконання зобов'язань за рішенням.
В свою чергу, ч. 1 ст.377-1 ЦПК України передбачає, що питання про тимчасове обмеження боржника - фізичної особи або керівника боржника - юридичної особи у праві виїзду за межі України при виконанні судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішується судом за місцезнаходженням органу державної виконавчої служби за поданням державного виконавця, погодженим з начальником відділу державної виконавчої служби.
За змістом п.5 ч.1 та ч.2 ст.6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» від 21.01.1994 року за №3857-ХІІ громадянинові України, який має паспорт, може бути тимчасово відмовлено у виїзді за кордон якщо він ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням, рішенням іншого органу (посадової особи), - до виконання зобов'язань.
Таким чином, на підстави вищевикладеного суд має право встановити щодо боржника тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України лише за поданням державного виконавця, обов'язково погодженим з начальником відділу державної виконавчої служби, за умови доведення та документального підтвердження факту ухилення боржника, який має паспорт для виїзду за кордон і з цією метою має намір та реальну можливість вибути за межі України, від виконання зобов'язань, покладених рішенням суду чи іншого органу (посадової особи). Таке обмеження може бути встановлено лише строком до виконання боржником своїх зобов'язань.
Окрім того, застосування таких обмежень може мати місце лише у виключних випадках і повинно використовуватися лише як крайній захід після реалізації усіх можливих та передбачених законом засобів примусового виконання судового рішення, оскільки стосується гарантованого ст.33 Конституції України та ст. 313 ЦК України особистого немайнового права особи вільно залишати територію України та права на свободу пересування, передчасне і безпідставне обмеження яких є неприпустимим.
Факт того, що боржник ОСОБА_1 не ухиляється від сплати аліментів, підтверджено копіями квитанцій та від 31.08.2013 року, від 28.01.2014 року та від 22.04.2014 року про сплату ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів в розмірі 3500 грн.
За таких обставин справи і відповідно до зазначених норм матеріального і процесуального права та беручи до уваги те, що боржник частково здійснив виплату по погашенню боргу по аліментах, а тому, суд вважає, що заява державного виконавця про тимчасове обмеження ОСОБА_1 виїзду за межі України є передчасною, оскільки наведені в ній обставини і додані до неї документи не можуть бути в даному випадку визнані такими, що свідчать про умисне ухилення боржника від виконання судового рішення в контексті положень ст.377-1 ЦПК України, ст.6 ЗУ «Про порядок виїзду з України
і в'їзду в Україну громадян України» та ст.11 ЗУ «Про виконавче провадження», а тому правові підстави для встановлення щодо боржника тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України відсутні.
Керуючись ст.377-1 ЦПК України, ст.ст.11, 31, 52, 68 ЗУ «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 року, ст.ст.1, 6 ЗУ «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» від 21.01.1994 року суд, -
У задоволені подання державного виконавця відділу державної виконавчої служби Ізмаїльського міськрайонного управління юстиції Одеської області про тимчасову заборону ОСОБА_1, виїзду за межі України - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена до апеляційного суду Одеської області через Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області протягом п'яти днів з дня її проголошення, особи, які не були присутніми у судовому засіданні під час проголошення ухвали, можуть подати апеляційну скаргу протягом п'яти днів з дня отримання її копії.
Суддя:
ОСОБА_4