04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
"16" червня 2014 р. Справа№ 910/21641/13
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Пономаренка Є.Ю.
суддів: Дідиченко М.А.
Шапрана В.В.
за участю представників:
від першого позивача - Мишакова Ю.А., довіреність № б/н від 01.10.2013;
від другого позивача - Мишакова Ю.А., довіреність № б/н від 01.10.2013;
від першого відповідача - Оніщук В.М., довіреність № 330/11.5.2 від 05.08.2013;
від другого відповідача - Слободянюк О.О., довіреність № 850/03-УРБ-13 від 25.11.2013;
розглянувши апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк" на рішення господарського суду міста Києва від 12.03.2014 у справі № 910/21641/13 (суддя Нечай О.В.) за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Фоззі" та приватного акціонерного товариства "Сільпо Рітейл" до публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк" та товариства з обмеженою відповідальністю "Фоззі-Фуд" про визнання недійсним підпункту 4.3.13.1 пункту 4.3.13 статті 4.3. розділу 4 договору про внесення змін до кредитного договору
Товариство з обмеженою відповідальністю "Фоззі" та приватне акціонерне товариство "Сільпо Рітейл" звернулися до господарського суду міста Києва з позовом до публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк" та товариства з обмеженою відповідальністю "Фоззі-Фуд" про визнання недійсним підпункту 4.3.13.1 пункту 4.3.13 статті 4.3. розділу 4 Договору про внесення змін від 20.07.2012 № 14 до Договору про надання невідновлювальної відкличної кредитної лінії № 0405/1-кю від 26.04.2005 р.
Рішенням господарського суду міста Києва від 12.03.2014 у справі №910/21641/13 позов задоволено повністю; визнано недійсним підпункт 4.3.13.1 пункту 4.3.13 статті 4.3. розділу 4 Договору про внесення змін від 20.07.2012 № 14 до Договору про надання невідновлювальної відкличної кредитної лінії № 0405/1-кю від 26.04.2005 р.
При ухваленні рішення по даній справі, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для визнання зазначеного пункту договору недійсним.
Не погодившись з прийнятим рішенням, перший відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду міста Києва від 12.03.2014 у справі №910/21641/13 скасувати та прийняти нове, яким у задоволені позову відмовити повністю.
Апеляційна скарга мотивована тим, що положення підпункту 4.3.13.1 пункту 4.3.13 статті 4.3. розділу 4 договору про внесення змін від 20.07.2012 № 14 до Договору про надання невідновлювальної відкличної кредитної лінії № 0405/1-кю від 26.04.2005 р. жодним чином не обмежують дієздатність позивачів, оскільки обов'язок виконань цього підпункту покладено саме на позичальника.
Представник апелянта - першого відповідача у справі в судовому засіданні 11.06.2014 надав пояснення, якими підтримав апеляційну скаргу.
Представники позивачів та другого відповідача проти апеляційної скарги заперечили та просили залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Згідно зі ст. 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.
Відповідно до ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково наданими доказами, якщо заявник обґрунтував неможливість їх надання суду в першій інстанції з причин, що не залежали від нього, повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення або ухвали місцевого суду у повному обсязі.
Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав.
Між публічним акціонерним товариством "ВТБ Банк", як кредитором та товариством з обмеженою відповідальністю "Фоззі-Фуд", як позичальником 26.04.2005 р. укладено Договір про надання невідновлювальної відкличної кредитної лінії № 0405/1-кю.
До даного Кредитного договору сторонами вносились зміни шляхом укладення, зокрема, Додаткових договорів від 30.11.2011 р. № 12 та від 20.07.2012 № 14.
Так, Додатковим договором від 20.07.2012 № 14 внесено зміни до п. 4.3.13 Кредитного договору та викладено його наступній редакції, зокрема:
"4.3.13. протягом строку дії цього Договору без попереднього письмового погодження з Банком Позичальник зобов'язаний та зобов'язується забезпечити виконання Учасниками угоди:
4.3.13.1. не надавати кредити та/або гарантії третім особам та/або не виступати поручителем/майновим поручителем/гарантом за зобов'язаннями третіх осіб в сумі, що перевищує еквівалент 1000000 доларів США (один мільйон доларів США 00 центів) на одну юридичну особу протягом календарного року, за виключенням:
4.3.13.1.1. надання кредитів, гарантій на користь позичальника, Учасників угоди та інших осіб, що увійшли до складу Групи компаній "FOZZY GROUP";
4.3.13.1.2. надання майнових порук по зобов'язанням позичальника та/або по зобов'язанням Учасників угоди та/або по зобов'язанням інших осіб, що увійшли до складу Групи компаній "FOZZY GROUP", якщо майно, що буде предметом майнової поруки, було придбане або придбавається частково або повністю за рахунок кредиту, що отриманий після укладання договору №129 про внесення змін до цього Договору;
4.3.13.1.3. надання порук/гарантій по зобов'язанням позичальника, Учасників угоди та інших осіб, що увійшли до складу Групи компаній "FOZZY GROUP", у випадку якщо поручитель/гарант надає поруку/гарантію по зобов'язанням юридичної особи, за зобов'язаннями якої поручитель/гарант надав поруку/гарантію перед Банком.
Моніторинг виконання зобов'язання здійснюється Банком щоквартально на підставі Фінансової звітності позичальника та Учасників угоди, згідно Таблиці 1 на підставі аналізу значень рядків
- 050, 210 Форми №1 та розшифровки позабалансових зобов'язань;
- 070, 210 Форми №1-м та розшифровки позабалансових зобов'язань.".
Позивачі, вважаючи, що вищенаведені положення п. 4.3.13.1 договору обмежують їх дієздатність та не дозволяють займатись не забороненою законом господарською діяльністю, звернулись до суду з позовом про визнання підпункту 4.3.13.1. пункту 4.3.13. статті 4 Договору про внесення змін від 20.07.2012 № 14 до Договору про надання невідновлювальної відкличної кредитної лінії № 0405/1-кю від 26.04.2005 р. недійсним.
При цьому, позивачі посилаються на те, що приватне акціонерне товариство "Сільпо Рітейл" зверталось до публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк" з клопотанням про надання дозволу на укладення договорів забезпечення, проте банком було відмовлено.
Колегія суддів дійшла висновку про те, що наведені обставини є підставою для визнання підпункту 4.3.13.1. пункту 4.3.13. статті 4 Договору про внесення змін від 20.07.2012 № 14 до Договору про надання невідновлювальної відкличної кредитної лінії № 0405/1-кю від 26.04.2005 р. недійсним, з огляду на наступне.
Пунктом 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення прав та обов'язків, є, зокрема, договори та інші правочини.
Частиною 1 ст. 626 Цивільного кодексу України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Як визначено п. 3 ч. 1 ст. 174 ГК України, господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Положення ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України та ст. 20 Господарського кодексу України передбачають такий спосіб захисту порушеного права як визнання недійсним правочину (господарської угоди).
Згідно з ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.
Відповідно до п. 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом.
Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом. Такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Згідно ст. 203 Цивільного кодексу України:
1. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
2. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.
3. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
5. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
6. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Перелік вказаних вимог, додержання яких є необхідним для дійсності правочину, є вичерпним.
Позивачі в обґрунтування вимог про визнання підпункту 4.3.13.1. пункту 4.3.13. статті 4 Договору про внесення змін від 20.07.2012 № 14 до Договору про надання невідновлювальної відкличної кредитної лінії № 0405/1-кю від 26.04.2005 р. недійсним посилаються на те, що вищенаведені положення п. 4.3.13.1 обмежують їх дієздатність та не дозволяють займатись не забороненою законом господарською діяльністю.
При цьому, позивачі стверджують, що оскаржуваний підпункт встановлює певні зобов'язання товариства з обмеженою відповідальністю "Фоззі" та приватного акціонерного товариства "Сільпо Рітейл" перед банком.
Відповідно до п. 4.3.13.1 пункту 4.3.13. статті 4 Договору про внесення змін від 20.07.2012 № 14 до Договору про надання невідновлювальної відкличної кредитної лінії № 0405/1-кю від 26.04.2005 р. позичальник (товариство з обмеженою відповідальністю "Фоззі-Фуд") має забезпечити виконання третіми особами (зокрема, товариством з обмеженою відповідальністю "Фоззі" та приватним акціонерним товариством "Сільпо Рітейл") не надавати кредити та/або гарантії іншим особам, не виступати поручителем, майновим поручителем, гарантом за зобов'язаннями інших осіб в сумі, що перевищує еквівалент 1000000 доларів США (один мільйон доларів США 00 центів).
Вказаний пункт договору для позивачів містить порушення статей 43, 44 Господарського кодексу України, в яких закріплено принципи свободи підприємницької діяльності.
Зокрема, згідно частини 1 статті 43 Господарського кодексу України підприємці мають право без обмежень самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яку не заборонено законом.
Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов цього договору з урахуванням цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно статті 92 Цивільного кодексу України юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.
Включення певних зобов'язань в договір для позивачів, які цей договір не укладали і не підписували, обмежують їх цивільну дієздатність.
Аналогічної позиції про те, що пункт договору, згідно якого позичальник має забезпечити виконання третіми особами не надавати кредити та/або гарантії іншим особам, не виступати поручителем, майновим поручителем, гарантом за зобов'язаннями інших осіб, обмежує цивільну дієздатність цих третіх осіб, які цей договір навіть не укладали, дотримується і Вищий господарський суд України в постанові від 28.04.2014 у справі № 910/20959/13.
За наведених обставин, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність підстав для визнання оскаржуваного пункту договору недійсним та відповідно задоволення позову.
Таким чином, з урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення місцевого господарського суду прийнято з повним, всебічним та об'єктивним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим, правові підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.
Оскільки, в задоволенні апеляційної скарги відмовлено, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на першого відповідача (апелянта).
Керуючись ст. ст. 32-34, 43, 49, 99, 101-103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк" залишити без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 12.03.2014 у справі № 910/21641/13 - без змін.
2. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на її заявника - першого відповідача у справі.
3. Матеріали справи № 910/21641/13 повернути до господарського суду міста Києва.
4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у встановленому Господарським процесуальним кодексом України порядку та строки.
Головуючий суддя Є.Ю. Пономаренко
Судді М.А. Дідиченко
В.В. Шапран