Справа № 466/3736/14-к
Іменем України
13 червня 2014 року
Шевченківський районний суд міста Львова
у складі: головуючого - судді ОСОБА_1
з участю прокурора - ОСОБА_2 ,
при - секретарі с/з ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові заяву засудженого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканця: АДРЕСА_1 про застосування до нього Закону України "Про амністію у 2014 році» від 08.04.2014 року та Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо застосування амністії в Україні» від 06.05.2014 року , -
вироком Новомиколаївського району Запорізької області від 20 березня 2014 року ОСОБА_4 був визнаний винним у вчиненні злочину, передбаченого ст. 186 ч.2 КК України та засуджений до покарання у вигляді позбавлення волі строком до 4 (чотирьох) років. Початок строку покарання - 04 січня 2012 року, кінець строку покарання - 04 січня 2016 року.
Засуджений ОСОБА_4 звернувся до суду з заявою від 02.06.2014 року про застосування до нього Закону України Про амністію у 2014 році» від 08.04.2014 року та звільнити від подальшого відбування покарання.
У судовому засіданні засуджений ОСОБА_4 пояснив, що заяву про застосування амністії він написав та передав через знайомих і така до суду направлена поштою, просить її задовольнити.
Будучи у суді представник адміністрації ЛВК УдПС України у Львівській області №30 ОСОБА_5 заперечив щодо задоволення заяви та пояснив, що засуджений має дві судимості за вчинення тяжких злочинів.
Прокурор ОСОБА_6 також заперечила заяву, оскільки Законом України « Про застосування амністії в Україні» амністія не може бути застосована до осіб, які мають дві і більше судимості за вчинення умисних тяжких та/або особливо тяжких злочинів, крім випадків індивідуальної амністії.
Перевіривши заяву засудженого, оглянувши матеріали особової справи та відомості про поведінку засудженого, надані представником колонії, заслухавши представника адміністрації виправної колонії, заяву та пояснення засудженого, висновок прокурора про не підтримання заяви засудженого, суд вважає, що заява ОСОБА_4 не підлягає до задоволення.
Як вбачається з матеріалів Личаківської ВК №30, долученої до письмового заперечення, а саме копії вироку Новомиколаївського району Запорізької області від 20 березня 2014 року ОСОБА_4 був визнаний винним у вчиненні злочину, передбаченого ст. 186 ч.2 КК України та засуджений до покарання у вигляді позбавлення волі строком до 4 (чотирьох) років. Відповідно до ч.4 ст.12 КК України даний злочин є тяжким (а.с.6-7).
З вимоги на засудженого ОСОБА_4 (а.с.8) вбачається, що він 22.11.2005 року був засуджений за ст. 186 ч.2 КК України до покарання у вигляді позбавлення волі строком до 5 (п'яти) років. В подальшому: 27.09.2010 року був засуджений Вільнянським районним судом Запорізької області за ст.ст.342 ч.2,71 КК України до 1 року 03 дні позбавлення волі, а 16.06.2011 року Комунарським районним судом м.Запоріжжя за ст.185 ч.2 КК України до 6 місяців арешту.Звільнений 07.07.2011 року по відбуттю міри покарання.
Відповідно до п.8 ч.1 ст.89 КК України такими, що не мають судимості, визнаються особи, засуджені до позбавлення волі за тяжкий злочин, якщо вони протягом шести років з дня відбуття покарання (основного та додаткового) не вчинять нового злочину.
У відповідності до ч.5 ст.90 КК України якщо особа, що відбула покарання, до закінчення строку погашення судимості знову вчинить злочин, перебіг строку погашення судимості переривається і обчислюється заново. У цих випадках строки погашення судимості обчислюються окремо за кожний злочин після фактичного відбуття покарання (основного та додаткового) за останній злочин.
Отже, ОСОБА_4 20.03.2012 року засуджений за тяжкий злочин у той час як його судимість за злочин, згідно вироку від 22.11.2005 року за ст. 186 ч.2 КК України не погашена.
Відповідно до ст.8 Закону України "Про амністію у 2014 році» від 08.04.2014 року та Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо застосування амністії в Україні» від 06.05.2014 року, амністія не застосовується до осіб, зазначених у статті 4 Закону України « Про застосування амністії в Україні»
Згідно Закону України «Про застосування амністії в Україні» зі змінами від 06.06.2014 року, а саме п.в) ч.1 ст.4, амністія не може бути застосована до осіб, які мають дві і більше судимості за вчинення умисних тяжких та/або особливо тяжких злочинів, крім випадків індивідуальної амністії.
Отже, на день подання ОСОБА_4 заяви про застосування амністії у нього було дві судимості за вчинення тяжких злочинів: вироком Новомиколаївського району Запорізької області від 22.11.2005 року та 20 березня 2014 року ОСОБА_4 був визнаний винним у вчиненні злочину, передбаченого ст. 186 ч.2 КК України.
На час розгляду заяви про застосування амністії, до засудженого ОСОБА_4 нього 29 разів застосовувалися дисциплінарні стягнення.
На підставі наведеного, керуючись ст.539 КПК України, ст.8 Закону України "Про амністію у 2014 році» від 08.04.2014 року та Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо застосування амністії в Україні» від 06.05.2014 року, ст.4 Закону України « Про застосування амністії в Україні», суд, -
у задоволенні заяви від 02.06.2014 року засудженого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 про застосування до нього Закону України "Про амністію у 2014 році» від 08.04.2014 року зі змінами згідно Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо застосування амністії в Україні» від 06.05.2014 року - відмовити.
На ухвалу суду протягом семи діб з дня її проголошення прокурор, засуджений мають право подати апеляції до апеляційного суду Львівської області через Шевченківський районний суд міста Львова.
Суддя ОСОБА_1