Справа № 466/4790/13-ц
іменем України
"04" червня 2014 року Шевченківський районний суд м.Львова у складі:
головуючої - судді ЛУЦІВ-ШУМСЬКОЇ Н.Л.
секретаря ДУДНИСЬКОЇ З.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Пролісок-3» до Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради, третя особа ОСОБА_1, про визнання протиправним та скасування розпорядження,
ТзОВ «Пролісок» 25.06.2013р. звернулося в суд з позовною заявою, в якій просить постановити рішення про визнання протиправним та скасування розпорядження Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради №475 від 03.04.2006р. «Про надання дозволу на проведення реконструкції нежитлового приміщення». В обґрунтування позову покликається на те, що 17.01.1996р. товариство придбало у власність цілісний майновий комплекс за адресою АДРЕСА_1. 07.12.2004р. за договором купівлі-продажу №4516, посвідченим приватним нотаріусом ЛМНО ОСОБА_2, товариство продало, а ОСОБА_1 придбав у власність приміщення 4, 8, 41, 42, 43, 44, 45, що становить 8/25 частин нежитлового приміщення «1-Б» за адресою АДРЕСА_1.
Після цього ОСОБА_1, самовільно розпочав реконструкцію цих приміщень, захопив приміщення підвалу майнового комплексу де також почав реконструкцію. На вимоги припинити будівельні роботи в підвальному приміщенні не реагував.
В листопаді 2012р. товариство довідалося про розпорядження Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради №475 від 03.04.2006р. «Про надання дозволу на проведення реконструкції нежитлового приміщення», яким ОСОБА_1 дозволено проведення реконструкції нежитлового приміщення на вул.Величковського,10 під стоматологічний кабінет та промтоварний магазин.
Вважають оскаржуване розпорядження незаконним, оскільки ОСОБА_1 за договором купівлі-продажу придбав приміщення площею лише 156,9кв.м, а в результаті реконструкції загальна площа приміщень збільшилася до 283,9кв.м. При зверненні до адміністрації за наданням дозволу на реконструкцію ОСОБА_1 не надав правовстановлюючі документи на приміщення підвалу та згоду співвласників майна на реконструкцію. За таких обставин, вважає позивач, адміністрація не мала правових підстав для прийняття оскаржуваного розпорядження.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги потримав, покликаючись на вказані у позовній заяві обставини. Уточнив, що в даному спорі мова іде про самовільне зайняття ОСОБА_1 технічного підпілля, яке не було предметом договору купівлі-продажу, залишається у власності позивача, як власника цілісного майнового комплексу.
Представник відповідача в судовому засіданні проти позовних вимог заперечила, покликаючись на те, що ОСОБА_1 жодних підвальних приміщень не займав. Підвальні приміщення у технічному паспорті будівлі не були зазначені і таких фактично не було до реконструкції з розширенням площі. Розширення площі здійснено за рахунок заглиблення і влаштування під належними ОСОБА_1 приміщеннями 1-го поверху підвального приміщення, якого до того не було. Частка ОСОБА_1 у власності на будівлю була реально виділена. Реконструкція не порушувала права інших співвласників будинку, відтак їх згоди не вимагалося. ОСОБА_1 було передано на розгляд міжвідомчої комісії всі передбачені відповідним переліком документи, необхідні для вирішення питання надання дозволу на проведення реконструкції.
Третя особа та його представник в судовому засіданні заперечили проти позову. Пояснили, що в 2006р. ОСОБА_1, розпочав реконструкцію придбаної частини нежитлових приміщень на вул.Величковського,10 з розширенням площі за рахунок заглиблення та влаштування підвального приміщення. Реконструкція завершена в 2009р. і приміщення здано в експлуатацію в 2009р. Будівля, в якій знаходяться спірні приміщення є одноповерховою. Під придбаними ним приміщеннями жодних підвалів чи технічних підпіль не було, а була земля та проміжок висотою 30-40см. Під цими приміщеннями жодні комунікації не пролягали. Реконструкція проводилася на підставі розробленого та затвердженого проекту, на підставі розпорядження Шевченківської районної адміністрації. Жодні права позивача порушені не були. Просять у позові відмовити.
Заслухавши пояснення учасників процесу, з'ясувавши обставини, якими сторони обґрунтовують свої вимоги та заперечення, дослідивши зібрані по справі докази, з'ясувавши дійсні обставини справи, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову з таких мотивів.
За ст.3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси. Відмова від права на звернення до суду за захистом є недійсною.
Відповідно до ч.1 ст.15 ЦПК України суди розглядають в порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.
Законодавець у ч. 1 ст. 16 ЦК установив, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, а в ч. 2 цієї статті визначив способи здійснення захисту цивільних справ та інтересів судом.
Відповідно до ч.3 ст.10, ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ст.61 цього Кодексу.
Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.
Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі.
За загальними положеннями ЦПК України обов'язок суду під час ухвалення рішення вирішити, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги позивача та якими доказами вони підтверджуються; перевірити наявність чи відсутність певних обставин за допомогою доказів шляхом їх оцінки; оцінити подані сторонами докази та дійти висновку про наявність або відсутність певних юридичних фактів.
Судом встановлено, що ТзОВ «Пролісок-3» за договором купівлі-продажу від 17.01.1996р. придбало у власність цілісний майновий комплекс за адресою АДРЕСА_1 (а.с.7-8,9,45,47,58,59,60,61).
07.12.2004р. за договором купівлі-продажу частини нежитлових приміщень №4516, посвідченим приватним нотаріусом ЛМНО ОСОБА_2, ТзОВ «Пролісок-3» продало, а ОСОБА_1 придбав у власність нежитлові приміщення 4, 8, 41, 42, 43, 44, 45, площею 156,9кв.м, що становить 8/25 частин нежитлових приміщень «1-Б» за адресою АДРЕСА_1 (а.с.43,44,62,63).
Розпорядженням Шевченківської районної адміністрації Львівської міської №475 від 03.04.2006р. «Про надання дозволу на проведення реконструкції нежитлового приміщення» ОСОБА_1 дозволено провести реконструкцію нежитлового приміщення за адресою АДРЕСА_1 під стоматологічний кабінет та магазин згідно з проектними пропозиціями при дотриманні певних умов (а.с.6,37).
ОСОБА_1 був замовлений відповідний проект реконструкції з розширенням, погоджений у встановленому порядку, отримано відповідні дозволи. Після реконструкції об'єкт введений в експлуатацію, право власності на об'єкт оформлено на ОСОБА_1 (а.с.38-55,56,57,107,108,109,110,111,112-113,114,115,116).
Звертаючись до суду з даним позовом ТзОВ «Пролісок-3» вказує, що ОСОБА_1 самовільно захоплено в процесі реконструкції належне позивачу підвальне приміщення. Однак це не відповідає дійсності, оскільки підвальних приміщень будівля не мала, що підтверджується матеріалами інвентаризаційної справи будівлі та визнано в суді самим представником позивача.
В судовому засіданні представник позивача зазначив, що в ході реконструкції ОСОБА_1 захоплено не підвал, а технічне підпілля, яке є в будівлі та належить позивачу.
Відповідно до державних будівельних норм України технічне підпілля - простір, розташований безпосередньо під перекриттям першого або цокольного поверху, призначене для розміщення і обслуговування трубопроводів інженерних систем.
Позивачем не надано жодних доказів того, що під приміщеннями, які ним продані ОСОБА_1, було влаштовано технічне підпілля і розміщувалися трубопроводи інженерних систем.
Розмір технічного підпілля та його місце розташування у технічній документації не відображено. Саме зазначення у технічній документації на весь будинок (допоміжній таблиці а.с.80) наявності у будівлі технічного підпілля не свідчить про те, що це підпілля було під належними ОСОБА_1 приміщеннями і використано ним при розширенні площі у зв'язку з реконструкцією.
Суд вважає, що оскаржуване розпорядження прийнято Шевченківською районною адміністрацією з дотриманням діючих на той час норм законодавства України.
Судом не встановлено обставин, які б свідчили про те, що оскаржуваним розпорядженням Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради та проведеною ОСОБА_1 на його підставі реконструкцією порушено права ТзОВ «Пролісок-3» як власника частини нежитлових приміщень за адресою АДРЕСА_1.
Оцінюючи зібрані по справі докази в їх сукупності, суд робить висновок, що позов не підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст.8,10,11,57,58,60,88,209,212,213,215 ЦПК України, суд, -
У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Пролісок-3» до Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради про визнання протиправним та скасування розпорядження №475 від 03.04.2006р. «Про надання дозволу на проведення реконструкції нежитлового приміщення» - в і д м о в и ти .
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Львівської області через Шевченківський районний суд м.Львова шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення.
Суддя: Н. Л. Луців-Шумська