ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 910/17222/13 06.06.14
За позовом публічного акціонерного товариства "ЕРДЕ БАНК"
до компанії ФОРТЕКС Юніверсал ЛТД,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ОСОБА_1,
про припинення права власності та визнання права власності.
Судді: Шкурдова Л.М. (головуючий)
Отрош І.М.
Сташків Р.Б.
при секретері судового засідання Іващенко М.М.,
за участю представників:
від позивача:Бордунова Н.О. за дов. № 1269 від 04.06.2014;
від відповідача:не з'явився;
від третьої особи:не з'явився.
Публічне акціонерне товариство "ЕРДЕ БАНК" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до компанії ФОРТЕКС Юніверсал ЛТД про припинення права власності компанії ФОРТЕКС Юніверсал ЛТД на квартиру АДРЕСА_1 та визнання права власності на вказану квартиру за публічним акціонерним товариством "ЕРДЕ БАНК"; а також просило вважати виконаним зобов'язання ОСОБА_1 за кредитним договором № К-177/11 від 02.08.2011 у сумі 2 400 000, 00 грн.
Позовні вимоги мотивовано тим, що у позивача на підставі іпотечного договору від 02.08.2011 та договору про задоволення вимог іпотекодержателя від 02.08.2011, укладених на забезпечення виконання зобов'язання позичальника (директора компанії ФОРТЕКС Юніверсал ЛТД ОСОБА_1) за кредитним договором № К-177/11 від 02.08.2011, виникло право на набуття права власності на предмет іпотеки: квартиру АДРЕСА_1.
Ухвалою суду від 10.09.2013 порушено провадження у справі № 910/17222/13 та призначено до розгляду на 11.10.2013.
Позивач 11.10.2013 через відділ канцелярії суду подав заяву б/н від 09.10.2013 про збільшення розміру позовних вимог, в якій просив припинити право власності компанії ФОРТЕКС Юніверсал ЛТД на квартиру АДРЕСА_1; в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_1 перед позивачем у розмірі 4 306 115,08 грн, яка виникла на підставі кредитного договору № К-177/11 від 02.08.2011, укладеного між публічним акціонерним товариством "ЕРДЕ БАНК" та ОСОБА_1, звернути стягнення на квартиру АДРЕСА_1 шляхом визнання права власності за публічним акціонерним товариством "ЕРДЕ БАНК"; визнати за публічним акціонерним товариством "ЕРДЕ БАНК" право власності на квартиру АДРЕСА_1 житловою площею 123,5 кв.м, загальною площею 178,8 кв.м, яка була розцінена судом як заява про зміну предмета позову та прийнята до розгляду, у зв'язку з чим у даній справі має місце змінений предмет позову.
Ухвалою суду від 11.10.2013 розгляд справи № 910/17222/13 відкладено на 25.10.2013.
Позивач 23.10.2014 через відділ канцелярії суду подав клопотання б/н від 23.10.2014 про приєднання доказів, серед яких письмові пояснення б/н від 23.10.2014, в яких позивач зазначив, що загальна заборгованість ОСОБА_1 перед позивачем у даній справі складає 4 306 115,08 грн, разом з цим у зв'язку з тим, що дана заборгованість утворилась за кредитним договором, зобов'язання за яким забезпечено іпотекою, позивач просить суд припинити право власності компанії ФОРТЕКС Юніверсал ЛТД на квартиру АДРЕСА_1; в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_1 перед позивачем у розмірі 4 306 115,08 грн, яка виникла на підставі кредитного договору № К-177/11 від 02.08.2011, укладеного між публічним акціонерним товариством "ЕРДЕ БАНК" та ОСОБА_1, звернути стягнення на квартиру АДРЕСА_1 шляхом визнання права власності за публічним акціонерним товариством "ЕРДЕ БАНК"; визнати за публічним акціонерним товариством "ЕРДЕ БАНК" право власності на квартиру АДРЕСА_1 житловою площею 123,5 кв.м, загальною площею 178,8 кв.м.
Ухвалою суду від 25.10.2013 розгляд справи № 910/17222/13 відкладено на 08.11.2013.
У судовому засіданні 08.11.2013 представник відповідача звернувся до суду з клопотанням б/н від 08.11.2013 про зупинення провадження у справі № 910/17222/13 до прийняття остаточного рішення Подільським районним судом м. Києва у справі № 758/13143/13-ц, що розглядається в порядку цивільного судочинства та набрання їм законної сили.
Представник позивача у судовому засіданні 08.11.2013 надав суду письмові пояснення б/н від 08.11.2013, в яких зазначив, що право на судовий захист не може ставитися у залежність від використання інших засобів правового захисту, у зв'язку з чим позивач має право на звернення до суду з даним позовом та просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
У судовому засіданні 08.11.2013 оголошувалась перерва до 26.11.2013.
ОСОБА_1 у судовому засіданні 08.11.2013 надано суду заяву б/д, б/н про залучення його до участі у даній справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача.
Представник відповідача у судовому засіданні 26.11.2013 надав суду відзив на позовну заяву б/н, б/д, в якому зазначив, що вказана позивачем сума боргу не відповідає дійсності, оскільки застосування штрафних санкцій до кожного порушення окремо є порушенням ст. 61 Конституції України. Крім того відповідач вважає, що позивачем нараховано штраф в порушення приписів ст. 549 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), оскільки останній в розрахунку позивача має довгостроковий характер. Також відповідачем зауважено, що згідно з ч. 2 ст. 258 ЦК України застосування штрафних санкцій з лютого по серпень 2012 року не можуть братися до уваги, оскільки позивачем пропущено встановлену законодавством позовну давність. Крім того відповідачем у даному відзиві на позов висловлено свої сумніви з приводу достовірності визначення вартості предмета іпотеки, зауважено, що позивачем не надано суду доказів отримання кредиту, при цьому надані позивачем виписки по особовому рахунку останнього, за твердженням відповідача, не можуть братись до уваги, оскільки не завірені належним чином та не містять підпису ОСОБА_1, а також звернуто увагу суду на те, що позивачем, як кредитором, вимоги у встановлений ч. 4 ст. 559 ЦК України строк не були, у зв'язку з чим іпотечний договір, на думку відповідача, є припиненим. На підставі викладеного відповідач у задоволенні позовної заяви просив відмовити у повному обсязі.
Представником відповідача у судовому засіданні 26.11.2013 надано суду клопотання б/н, б/д про призначення судової експертизи, для визначення оцінки предмета іпотеки.
У судовому засіданні 26.11.2013 оголошувалась перерва до 29.11.2013.
Ухвалою суду від 26.11.2013 призначено колегіальний розгляд справи № 910/17222/13 у складі трьох суддів.
Розпорядженням заступника голови господарського суду міста Києва від 26.11.2013 для розгляду даної справи призначено колегію суддів у складі: Шкурдова Л.М. (головуючий), Літвінова М.Є., Сташків Р.Б.
Ухвалою суду від 26.11.2013 зазначеною колегією суддів прийнято справу № 910/17222/13 до свого провадження.
Представник відповідача у судовому засіданні 29.11.2013 звернувся до суду з клопотанням б/н, б/д про призначення судово-економічної експертизи з поставлення перед експертом ряду питань; додаток до відзиву на позовну заяву б/н, б/д, в якому зазначив, що позивачем не підтверджено належними доказами отримання ОСОБА_1 кредиту за кредитним договором № К-177/11 від 02.08.2011 та просив відмовити у задоволенні позовної заяви в повному обсязі.
У судовому засіданні 29.11.2013 оголошувалась перерва до 06.12.2013.
Ухвалою суду від 29.11.2013 до участі у справі № 910/17222/13 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача залучено ОСОБА_1 (АДРЕСА_1).
Представник відповідача у судовому засіданні 06.12.2013 надав суду додаток до відзиву на позовну заяву б/н, б/д, відповідно до якого зазначив, що рахунок 2202.5.19620.001 не належить позичальникові, відтак й виписка по цьому рахунку не може вважатись належним доказом отримання кредиту, а також клопотання б/н, б/д про призначення у справі судово-оціночної експертизи з визначення ринкової вартості предмета іпотеки.
Ухвалою суду від 06.12.2013 у справі № 910/17222/13 призначено судову товарознавчу експертизу, проведення якої доручено Київському експертно-дослідному центру; провадження у даній справі на час проведення судової експертизи зупинено.
03.03.2014, згідно з штампом вхідної кореспонденції, на адресу суду з Київського експертно-дослідного центру надійшли матеріали справи № 910/17222/13 разом з висновком експерта № 14019 від 24.02.2014.
Під час розгляду даної справи господарським судом міста Києва від третьої особи у справі ОСОБА_1 надійшла апеляційна скарга на ухвалу господарського суду міста Києва від 06.12.2013.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 15.04.2014 апеляційну скаргу залишено без задоволення, ухвалу господарського суду міста Києва від 06.12.2013 у справі № 910/17222/13 залишено без змін.
Ухвалою суду від 26.05.2014 поновлено провадження у справі № 910/17222/13, розгляд справи призначено на 06.06.2014.
Розпорядженням заступника голови господарського суду міста Києва від 06.06.2014 справу № 910/17222/13 передано на розгляд колегії суддів у складі: Шкурдова Л.М. (головуючий), Отрош І.М., Сташків Р.Б.
Ухвалою суду від 06.06.2014 зазначеною колегією суддів прийнято справу № 910/17222/13 до свого провадження.
У судовому засіданні 06.06.2014 представник позивача надав суду заяву № 1295 від 05.06.2014 про часткову відмову від позову, відповідно до якої відмовився від позовної вимоги: вважати виконаним зобовязання ОСОБА_1 за кредитним договором № К-177/11 від 02.08.2011 у сумі 2 400 000,00 грн; в решті позов задовольнити.
У судовому засіданні 06.06.2014 представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги, позов просив задовольнити.
Представники відповідача та третьої особи у судове засідання не з'явились, про час і місце розгляду даної справи повідомлені належним чином.
Відповідач у свою чергу також повідомлений судом про час і місце розгляду даної справи належним чином, оскільки безпосередній керівник компанії ФОРТЕКС Юніверсал ЛТД залучений до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача.
Таким чином нез'явлення представників відповідача та третьої особи не перешкоджає розгляду справи по суті, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, суд вважає за можливе розглянути позов за відсутності представників відповідача та третьої особи, за наявними у справі матеріалами згідно з вимогами статті 75 Господарського процесуального кодексу України.
У судовому засіданні 06.06.2014 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -
Як підтверджено матеріалами справи, 02.08.2011 між публічним акціонерним товариством "ЕРДЕ БАНК" (кредитодавець, позивач) та ОСОБА_1 (позичальник, третя особа) укладено кредитний договір № К-177/11 (далі - кредитний договір), згідно з п. 1.1 якого позивач надав позичальнику грошові кошти (кредит) у формі поновлювальної кредитної лінії з максимальним лімітом у сумі 2 400 000,00 грн в порядку і на умовах, визначених цим договором; цільове використання кредиту: споживчі потреби (п. 1.2 цього договору); термін остаточного повернення кредиту 01.08.2012 включно, або термін, що вказаний у п. 7.12 цього договору (п. 1.3 договору); за користування кредитними коштами встановлюється плата в розмірі 23 проценти річних (п. 1.4 договору).
Відповідно до п. 1.5 кредитного договору сторони погодили, що в якості забезпечення виконання позичальником своїх зобов'язань щодо погашення кредиту, сплати процентів за його користування, комісій, інших платежів передбачених цим договором, а також можливих штрафних санкцій (боргових зобов'язань) виступатиме іпотека.
Згідно з пп. 3.3.2 п. 3.3 кредитного договору позичальник зобов'язався щомісячно повертати частини кредитних коштів, згідно з умовами визначеними п. 2.3 цього договору. Не пізніше визначеного п. 1.3 цього договору терміну повернути кредитодавцю всю суму наданих кредитних коштів, сплачувати проценти за користування кредитними коштами, сплачувати кошти, передбачені п. 1.4 цього договору, комісії та інші платежі за цим договором, а також на вимогу кредитодавця сплачувати можливу неустойку.
Відповідно до заяв ОСОБА_1 на видачу готівки, копії яких наявні в матеріалах справи, виписки по особовому рахунку позивача за період з 02.08.2011 по 26.05.2014, позивачем згідно з умовами кредитного договору надано кредит в сумі 2 200 000,00 грн.
Судом установлено, що 02.08.2011 між публічним акціонерним товариством "ЕРДЕ БАНК" (іпотекодержатель) та компанією ФОРТЕКС Юніверсал ЛТД, в особі директора ОСОБА_1 (іпотекодавець), укладено іпотечний договір (далі - іпотечний договір), за умовами якого іпотекодавець з метою забезпечення виконання зобов'язання, що випливає з кредитного договору передав, а іпотекодержатель прийняв в порядку і на умовах, визначених цим договором, нерухоме майно,а саме: квартиру АДРЕСА_1, житловою площею 125,3 кв.м, загальною площею 178,8 кв.м, яка належить іпотекодацю на праві власності на підставі договору купівлі-продажу квартири, посвідченого 18.12.2009 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_8 за реєстровим № 2724 та зареєстрованого в Київському бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна 09.04.2010, номер запису 6992 в книзі 96-265, реєстровий № 33983453 (далі - предмет іпотеки) (п. 2.1 іпотечного договору).
Також 02.08.2011 між сторонами іпотечного договору укладено договір про задоволення вимог іпотекодержателя (далі - договір про задоволення вимог іпотекодержателя), відповідно до п. 1.1 якого іпотекодавець зобов'язався передати, а іпотекодержатель зобов'язався прийняти у власність за вартістю і на умовах визначених цим договором належну іпотекодавцю на праві приватної власності квартиру АДРЕСА_1.
Відповідно до п. 4.1 договору про задоволення вимог іпотекодержателя підписанням цього договору сторони домовились про перехід права власності на квартиру АДРЕСА_1 до іпотекодержателя після спливу 31-денного строку з моменту надіслання на адресу іпотекодавця письмової вимоги про порушення основного зобов'язання та попередження про звернення на предмет іпотеки у разі невиконання зазначеної вимоги.
У п. 5.5 договору про задоволення вимог іпотекодержателя визначено, що у зв'язку з переходом квартири АДРЕСА_1 у власність іпотекодержателя за цим договором зобов'язання за кредитним договором вважаються виконаними в сумі 2 400 000,00 грн.
Сторонами кредитного договору укладено додаткову угоду № 1 від 01.08.2012 до кредитного договору, відповідно до п. 1 якої сторони домовились викласти пункт 1.3 у наступній редакції: « 1.3. Термін остаточного повернення кредиту 31.01.2013 включно, або термін, що вказаний у пункті 7.12 цього договору», чим продовжили термін повернення кредиту за кредитним договором.
Також сторонами внесено зміни до іпотечного договору та договору про задоволення вимог іпотекодержателя щодо продовження строку їх дії, про що укладено договори про внесення змін від 01.07.2012 та 01.08.2012, відповідно.
Третя особа у справі ОСОБА_1, як позичальник за кредитним договором, не виконав свої зобов'язання та не повернув отримані за кредитним договором грошові кошти, внаслідок чого станом на 15.07.2013 в останнього перед позивачем існує заборгованість, яка згідно розрахунку позивача склала 4 306 115,08 грн (2 200 000,00 грн - основна сума кредиту; 466 115,08 грн - несплачені позичальником проценти за період з 01.08.2012 по 30.06.2013; 1 200 000,00 грн - штраф згідно з п. 4.3 кредитного договору за період з лютого 2012 р. по лютий 2013 р.; 440 000,00 грн - штраф згідно з п. 4.4 кредитного договору).
Позивач, як кредитодавець за спірним кредитним договором, направляв на адресу ОСОБА_1 та компанії ФОРТЕКС Юніверсал ЛТД (іпотекодавець за іпотечним договором) вимоги про усунення порушень кредитного договору та погашення заборгованості. Однак заборгованості сплачено не було. ОСОБА_1 вказані вимоги отримано, про що свідчать наявні в матеріалах справи рекомендовані повідомлення про вручення, з відмітками про вручення. Разом з цим компанією ФОРТЕКС Юніверсал ЛТД вимоги позивача не отримувались у зв'язку з неможливістю вручення поштових відправлень.
Таким чином за відсутності у позивача можливості вручити іпотекодавцю вимогу про усунення заборгованості позичальника за кредитним договором, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічна норма міститься і в ст. 193 Господарського кодексу України, яка регламентує, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно зі ст. 572 ЦК України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).
Відповідно до ч. 1 ст. 575 ЦК України іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.
Частиною 2 ст. 5 Закону України «Про іпотеку» (далі - Закон) визначено, що предметом іпотеки може бути об'єкт незавершеного будівництва, майнові права на нього, інше нерухоме майно, яке стане власністю іпотекодавця після укладення іпотечного договору, за умови, що іпотекодавець може документально підтвердити право на набуте ним у власність відповідне нерухоме майно у майбутньому. Обтяження такого нерухомого майна іпотекою підлягає державній реєстрації у встановленому законом порядку незалежно від того, хто є власником такого майна на час укладення іпотечного договору.
Згідно з ч. 1 ст. 12 Закону у разі порушення іпотекодавцем обов'язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов'язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки.
Частинами 1, 2 ст. 23 Закону встановлено, що у разі переходу права власності (права господарського відання) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою. Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця і має всі його права і несе всі його обов'язки за іпотечним договором у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки.
Таким чином предметом спору у даній справі є матеріально-правова вимога про звернення стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором від 02.08.2011, укладеним між позивачем (іпотекодержатель) та відповідачем, в особі директора ОСОБА_1 (іпотекодавець), в рахунок погашення кредиту, наданого ОСОБА_1 за умовами кредитного договору № К-177/11 від 02.08.2011 в сумі 2 200 000,00 грн, несплачених процентів та згідно з п.п. 4.3, 4.4 кредитного договору нарахованого позивачем штрафу, шляхом припинення права власності компанії ФОРТЕКС Юніверсал ЛТД на квартиру АДРЕСА_1, житловою площею 123,5 кв.м, загальною площею 178,8 кв.м, яка є предметом іпотечного договору, та визнання права власності на вказану квартиру за публічним акціонерним товариством "ЕРДЕ БАНК".
Частиною 1 ст. 33 Закону визначено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 35 Закону у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. Положення частини першої цієї статті не є перешкодою для реалізації права іпотекодержателя звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду у встановленому законом порядку.
Звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 590 ЦК України).
Частинами 1, 3 ст. 37 Закону встановлено, що іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.
Тобто, передбачений наведеними нормами договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору, повинні відповідати загальним положенням про договір, установленим розділом II книги п'ятої ЦК України. При дотриманні цих умов іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки з дотриманням умов звернення стягнення та порядку реалізації, передбачених Законом України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрації обтяжень".
Таким чином, у разі встановлення такого способу звернення стягнення у відповідному договорі, іпотекодержатель на підставі ч. 2 ст. 16 ЦК України має право вимагати застосування його судом.
Вказаний висновок міститься, зокрема, в постановах Верховного Суду України від 26.12.2011 у справі № 3-139гс11 та від 11.12.2013 у справі № 6-124цс13, а тому в силу статті 111-18 Господарського процесуального кодексу України є обов'язковим для врахування судами при вирішенні подібних спорів.
Позов про визнання права власності є речово-правовим, який підтверджує або спростовує наявність у позивача права власності на спірне майно. Підставою позову є обставини, що підтверджують право власності позивача на майно. Умовами задоволення позову про визнання права власності на майно є наявність у позивача доказів на підтвердження в судовому порядку факту приналежності йому спірного майна на праві власності.
Відповідно до реєстраційного посвідчення № 022437, виданого 09.04.2010 Київським міським бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 18.12.2009 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_8 за реєстровим № 2724, квартира АДРЕСА_1 належить відповідачу на праві приватної власності.
Із змісту ч. 3 ст. 37 Закону вбачається, що іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб'єктом оціночної діяльності.
Відповідно до ч. 1 ст. 39 Закону та ч. 2 ст. 25 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні; спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.
Згідно з висновком експерта № 14019 від 24.02.2014, складеного за результатами проведення призначеної у справі судової будівельно-технічної експертизи, ринкова вартість предмета іпотеки з урахуванням ПДВ склала 3 970 918,00 грн.
Відповідно до ст. 3 Закону іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.
Суд зазначає, що матеріали справи не містять підстав, як конкретно визначених вказаною нормою, так і інших підстав, передбачених цим Законом для визнання припиненою іпотеки за іпотечним договором і, відповідно, для визнання припиненими правовідносин за цим договором.
Відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.
Статтею 328 Цивільного кодексу України визначено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Згідно зі ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Відповідно до статті 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
При цьому суд зазначає, що заявлений позивачем позов є захистом вже існуючого права, що виникло на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя, яке законодавцем визначено як самостійна підстава виникнення права власності.
При цьому, аналіз змісту положення ст. 23 Закону свідчить, що правовий режим майна, яке знаходиться в іпотеці, не змінюється незалежно від кількості правочинів, за якими право власності переходило до інших набувачів такого права. Тому до нового власника предмета іпотеки (відповідача у даній справі) переходять всі права і обов'язки іпотекодавця за іпотечним договором у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки.
Згідно з приписами ст. 123 Господарського процесуального кодексу України іноземні суб'єкти господарювання мають такі самі процесуальні права і обов'язки, що і суб'єкти господарювання України, крім винятків, встановлених законом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
Чинне законодавство не встановлює залежність збереження права іпотеки від добросовісності чи недобросовісності нового власника предмету іпотеки, а також від його обізнаності про обтяження придбаного нерухомого майна чи оспорювання в судовому порядку права іпотекодержателя на це майно на момент його придбання.
Таким чином, розглянувши обставини даної справи, суд дійшов висновку, що позивач у даній справі, як іпотекодержатель майна, яким забезпечене виконання простроченого боржником кредитного зобов'язання за кредитним договором, має пріоритетне право перед іншими на майно, передане в іпотеку.
Разом з цим стосовно нарахованої позивачем заборгованості з урахуванням процентів та штрафу за умовами кредитного договору та, відповідно, співрозмірності вартості предмета іпотеки з існуючою у відповідача перед позивачем заборгованістю, суд зазначає наступне.
Наявність основного боргу у відповідача перед позивачем у сумі 2 200 000,00 грн згідно з умовами спірного кредитного договору позивачем доведено належними доказами у справі (зокрема, виписка по рахунку позивача).
Розрахунок позивача в частині несплачених позичальником процентів згідно з умовами спірного кредитного договору за період з 01.08.2012 по 30.06.2013 в сумі 466 115,08 грн, штрафу згідно з п. 4.3 кредитного договору за період з лютого 2012 р. по лютий 2013 р. в сумі 1 200 000,00 грн та штрафу згідно з п. 4.4 кредитного договору в сумі 440 000,00 грн, також визнається судом арифметично вірним.
При цьому, з урахуванням заяви відповідача щодо застосування позовної давності до позовної вимоги про стягнення з відповідача штрафу згідно з п. 4.3 кредитного договору за період з лютого по серпень 2012 р., викладеної у відзиві на позовну заяву, суд дійшов висновку про відсутність правової підстави для його нарахування у зазначений період з огляду на таке.
Відповідно до ч. 2 ст. 258 ЦК України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимоги про стягнення неустойки (штрафу, пені).
Як вбачається з відмітки штампа вхідної кореспонденції, позивач звернувся до суду з даним позовом у вересні 2013 р. (06.09.2013), відтак нарахування штрафу згідно з п. 4.3 кредитного договору визнається судом правомірним лише за період з вересня 2012 р. по лютий 2013 р.
Судом здійснено перерахунок, відповідно до якого штраф згідно з п. 4.3 кредитного договору за період з вересня 2012 р. по лютий 2013 р. складає 720 000,00 грн.
Таким чином заборгованість відповідача перед позивачем становить 3 826 115,08 грн (2 200 000,00 грн - основна сума кредиту; 466 115,08 грн - несплачені позичальником проценти за період з 01.08.2012 по 30.06.2013; 720 000,00 грн - штраф згідно з п. 4.3 кредитного договору за період з вересня 2012 р. по лютий 2013 р.; 440 000,00 грн - штраф згідно з п. 4.4 кредитного договору).
Зважаючи на викладене, враховуючи те, що матеріалами справи підтверджено, а відповідачем, в порядку ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України не спростовано, факт наявності заборгованості позичальника за кредитним договором у розмірі 3 826 115,08 грн, позовні вимоги про припинення права власності компанії ФОРТЕКС Юніверсал ЛТД на квартиру АДРЕСА_1; в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_1 перед позивачем у розмірі 4 306 115,08 грн, яка виникла на підставі кредитного договору № К-177/11 від 02.08.2011, укладеного між публічним акціонерним товариством "ЕРДЕ БАНК" та ОСОБА_1, звернення стягнення на квартиру АДРЕСА_1 шляхом визнання права власності за публічним акціонерним товариством "ЕРДЕ БАНК" на квартиру АДРЕСА_1, житловою площею 123,5 кв.м, загальною площею 178,8 кв.м; визнання за публічним акціонерним товариством "ЕРДЕ БАНК" права власності на квартиру АДРЕСА_1 житловою площею 123,5 кв.м, загальною площею 178,8 кв.м, є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.
При цьому судом ураховано, що відповідно до ч. 3 ст. 37 Закону іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб'єктом оціночної діяльності. У разі набуття права власності на предмет іпотеки іпотекодержатель зобов'язаний відшкодувати іпотекодавцю перевищення 90 відсотків вартості предмета іпотеки над розміром забезпечених іпотекою вимог іпотекодержателя.
Заперечення відповідача не підтверджені жодними доказами, суперечать чинному законодавству України та встановленим обставинам справи.
Відповідно до постанови Національного банку України № 4 від 10.10.2013 відкликано банківську ліцензію позивача. Рішенням виконавчої дирекції фонду гарантування вкладів фізичних осіб призначено уповноважену особу на ліквідацію АТ «ЕРДЕ БАНК», у зв'язку з чим останній в порядку п. 22 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» звільнений від сплати судового збору за подачу даного позову.
Згідно з ч. 3 ст. 49 ГПК України судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.
На підставі викладеного, відповідно до приписів ст. 49 ГПК України судовий збір підлягає стягненню з відповідача в доход бюджету у сумі 73 080,00 грн.
Враховуючи викладене, керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Припинити право власності компанії ФОРТЕКС Юніверсал ЛТД (площа Женеви, шосе Вотерфронт, поштова скринька: 3469, Роуд Таун, Тортола, Британські Віргінські острови, реєстраційний номер 1539760) на квартиру АДРЕСА_1.
3. В рахунок погашення заборгованості ОСОБА_1 перед позивачем у розмірі 3 826 115,08 грн, яка виникла на підставі кредитного договору № К-177/11 від 02.08.2011, укладеного між публічним акціонерним товариством "ЕРДЕ БАНК" та ОСОБА_1, звернути стягнення на квартиру АДРЕСА_1 шляхом визнання права власності за публічним акціонерним товариством "ЕРДЕ БАНК" (04070, м. Київ, вул. П. Сагайдачного/Ігорівська, 10/5-А, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 34817907) на квартиру АДРЕСА_1 житловою площею 123,5 кв.м, загальною площею 178,8 кв.м, ринковою вартістю 3 970 918,00 грн.
4. Визнати за публічним акціонерним товариством "ЕРДЕ БАНК" (04070, м. Київ, вул. П. Сагайдачного/Ігорівська, 10/5-А, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 34817907) право власності на квартиру АДРЕСА_1 житловою площею 123,5 кв.м, загальною площею 178,8 кв.м.
5. Стягнути з компанії ФОРТЕКС Юніверсал ЛТД (площа Женеви, шосе Вотерфронт, поштова скринька: 3469, Роуд Таун, Тортола, Британські Віргінські острови, реєстраційний номер 1539760) в доход Державного бюджету України судовий збір у сумі 73 080 (сімдесят три тисячі вісімдесят) грн 00 коп.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Повне рішення складено 17.06.2014.
Судді Л.М. Шкурдова (головуючий)
І.М. Отрош
Р.Б. Сташків