Дата документу 10.06.2014
Справа № 320/11673/13-ц
10 червня 2014 року Мелітопольський міськрайонний суд в складі:
головуючого - судді Міщенко Т.М.
при секретарі - Макаренко В.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Мелітополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа ОСОБА_3 про усунення перешкод та встановлення земельного сервітуту та зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1, третя особа Мелітопольська міська рада про зобов'язання знести самовільно збудовані споруди,
встановив:
Позивачка звернулася до суду з позовною заявою в якій просить зобов'язати відповідача ОСОБА_2 прибрати паркан, розташований між домоволодіннями АДРЕСА_1 на відстань не менш як 50см. від будинку НОМЕР_1 стягнувши з нього матеріальну шкоду в розмірі 1023 грн. та моральну шкоду - 1000 грн.
29.01.2014 р. позивачка уточнила позовні вимоги та просить прибрати паркан між вказаними домоволодіннями АДРЕСА_1 та встановити безстроковий безоплатний земельний сервітут для задоволення потреб в обслуговуванні частини житлового будинку за рахунок земельної ділянки, що знаходиться в користуванні відповідача на відстані 0,8 м., стягнувши з відповідача матеріальну шкоду 1023 грн., моральну - 1000 грн. При цьому вказує, що вона та ОСОБА_3 - третя особа з боку позивача, є співвласниками житлового будинку АДРЕСА_1 Земельна ділянка під будинком не приватизована. Відповідач встановив паркан з шиферу на відстані від їх будинку 15-20см., чим позбавив їх можливості здійснювати догляд за будинком, крім того, через вікно майже не проходить світло.
11.12.2013 р. відповідач ОСОБА_2 подав зустрічну позовну заяву в якій просить зобов'язати ОСОБА_4 знести самочинно побудовані сіні а-1 та веранду а11-1 до житлового будинку А-1, розташованого по АДРЕСА_1
В судовому засіданні представник позивачки ОСОБА_5 на задоволенні позову наполягає, зустрічний позов не визнає та пояснив, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 є співвласниками житлового будинку АДРЕСА_1 частина будинку належить їм на підставі договору міни від 1994 р., земельна ділянка під будинком не приватизована. По сусідству з ними проживає ОСОБА_2, будинок в якому він проживає належав його матері ОСОБА_6, яка померла 21.06.2009 р., ОСОБА_2 є користувачем сусідньої земельної ділянки. Між будинком позивачки та гаражем відповідача відстань складає 30 см. Коли вони придбали будинок на відстані приблизно 40 см. від їх будинку встановлено паркан, який розділяв їх ділянки. З матір'ю відповідача вони ладнали, а тому паркан прибрали та домовились, що для обслуговування будинку вона буде їх безперешкодно пропускати. До серпня цього року сварок не виникало, але у серпні відповідач висадив перець під самим їх будинком та почав його поливати. Під їх будинком знаходиться підвал, який своєю вентиляційною трубою виходить у бік подвір'я відповідача і якщо почати поливати, то вода потрапляє до самого підвалу та руйнує його, також в будинку починають цвісти стіни. Після того, як вони зробили зауваження відповідачу, він через декілька днів зваркою заварив калитку, яка була для проходу, щоб обслуговувати будинок. Позивачка звернулась до архітектури м. Мелітополя для встановленні межі. Потім звернулась до земельної комісії при виконкомі Мелітопольської міської ради, на що була надана відповідь про те, що межа між будинками НОМЕР_1 та НОМЕР_2 змінено на 40 см. за рахунок того, що користувачем земельної ділянки будинку АДРЕСА_2 вздовж межі побудовано нежитлову споруду. Після того, як була комісія він розбив вимощення під їх будинком та встановив паркан з шиферу, який розташований біля будинку на відстані 15-20см. Відповідач позбавив їх можливості здійснювати догляд за будинком, крім того, після встановлення паркану до будинку не проходить світло. За вихід комісії та висновки геодезії вони сплатити 1023 грн., тому просять ці кошти стягнути з відповідача. Крім того, діями відповідача позивачці була завдана моральна шкода, оскільки ОСОБА_1 є гіпертоніком та інвалідом ІІ групи, коли відповідач почав ставитися до неї негативно, коли вона намагалася вирішити дане питання мирним шляхом, то вона відчувала приниження та небажання вирішити проблему належним чином, що призвело її до тривалих душевних страждань та дискомфорту і порушення її звичного устрою її життя, тому просить стягнути з відповідача моральну шкоду в розмірі 1000 грн. Зустрічний позов не визнає, оскільки позивачка вже третій покупець і вона залишила все як було, так як вона купила, нічого зносити не буде.
Відповідач та його представник в судовому засіданні позов ОСОБА_1 не визнали та пояснили, що ОСОБА_2 є користувачем домоволодіння АДРЕСА_2 у м. Мелітополі як член родини його матері ОСОБА_6 - власника вказаного домоволодіння, яка померла 21.06.2009 р. ОСОБА_2 є єдиним спадкоємцем 1 черги за законом. Власником сусіднього домоволодіння АДРЕСА_1 є ОСОБА_1 Як йому стало відомо, ОСОБА_1 здійснено самочинне будівництво сіней а-1 та веранди а11-1 до житлового будинку А-1, що розташований на території домоволодіння АДРЕСА_1. Дозволу на будівництво вказаних споруд від його матері відповідачка не отримувала. Дані викладені у технічному паспорті КП «ММБТІ» від 17.08.1994 р. стосовно самочинно збудованих споруд явно не відповідають змісту угоди про обмін будинку на квартиру від 18.08.1994 р., т.я. не відповідають дійсності. Так у технічному паспорті КП «ММБТІ» від 17.08.1994 р. вказано, що сіні а-1 побудовані зі шлакобетону ще у 1968 р., але в угоді про обмін будинку на квартиру від 18.08.1994 р. відомості про сіні а-1 та про веранду а11-1 у технічному паспорті КП «ММБТІ» від 17.08.1994 р. взагалі відсутні. Частина стін вказаних споруд побудована на відстані 0,3 м. від межі існуючої між домоволодіннямНОМЕР_1 та домоволодінням НОМЕР_2, так як їх самочинне будівництво здійснено з порушенням положень п. 3.25 ДБН України 360-92, відповідно яких для догляду за будівлями і здійснення їх поточного ремонту відстань від межі суміжної ділянки до найбільш виступаючої конструкції стіни слід примати не менш ніж 1м. при цьому повинно бути забезпечене влаштування інженерно-технічних заходів для запобігання стіканню атмосферних випадів. Проте саме цю обставину вказує ОСОБА_7 і ставить у підставу свого позову до нього щодо знесення паркану, який встановлено, а саме на межі домоволодінь НОМЕР_1 і НОМЕР_2 так як самочинним будівництвом сіней а-1 та веранди а11-1 до житлового будинку А-1 ОСОБА_1 окрім його прав землекористування, порушила і своє право власності, позбавив себе можливості належного обслуговування свого будинку.
Від третьої особи ОСОБА_3 надійшла заява з проханням слухати справу у його відсутність, на задоволенні позову ОСОБА_1 наполягає, зустрічний позов ОСОБА_2 не визнає.
Представник третьої особи Мелітопольської міської ради пояснив, що для вирішення питання відносно сервітуту по справі повинна бути проведена експертиза. Власником земельної ділянки є територіальна громада. Виконком не заперечує проти встановлення сервітуту, але відсутня документація, яка б могла лягти в основу рішення суду. Можливо колись ці ділянки і виділялись сторонам по справі. Межі між ділянками не встановлені, не було геодезії. Вважає, що позови не можуть бути задоволені.
Суд, заслухавши пояснення представника позивача, відповідача та його представника, представника третьої особи, представника КП «ММБТІ», свідків ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, вивчивши матеріали справи, вважає, що позов ОСОБА_1 та зустрічний позов ОСОБА_2 не підлягає задоволенню.
Судом встановлено, що позивачка ОСОБА_1 і 3 особа ОСОБА_3 є співвласниками житлового будинку АДРЕСА_1, який розташований на земельній ділянці загальною площею 500 кв.м., що вказано в угоді про обмін житлового будинку на квартиру /а.с. 7/.
Вказана земельна ділянка межує з ділянкою відповідача ОСОБА_2, який є власником сусіднього домоволодіння АДРЕСА_2 у м. Мелітополі після смерті ОСОБА_6, проте землею користується без правовстановлюючих документів.
Відповідно до акту засідання погоджувальної комісії по вирішенню земельних спорів 11.09.2013 р. /а.с. 12/ у зв'язку з тим, що основою для відновлення та встановлення меж є дані земельно-кадастрової документації, а саме кадастрова зйомка земельної ділянки, враховуючи взаємну згоду сторін щодо використання земельних ділянок по АДРЕСА_1 по фактичному використанню згідно виконаної кадастрової зйомки, вважати межі земельної ділянки по АДРЕСА_1 погодженими. Рекомендовано оформити правові документи на земельну ділянку по АДРЕСА_1 за фактичним використанням.
Представник КП «ММБТІ» в судовому засіданні пояснив, що за адресою АДРЕСА_1 давно не проводилась інвентаризація. Веранда та сарай - акт самовільного будівництва від 29.11.1993 р. з відміткою «разрешено». На той час вважалось, що дозволено. В 1994 р. була угода про обмін. Раніше не потрібна була згода на узаконення самоволок від співвласника. В акті самовільного будівництва є відмітка головного архітектора, пожарної охорони, згоди співвласника немає. Раніше веранда з будинком були єдиним цілим, вхід був один. Раніше КП «ММБТІ» не видавали довідки про невідповідність і не слідкували за цим. Дати нових будівель технік МБТІ не встановлює, а записує зі слів замовника.
Свідок ОСОБА_8 пояснила, що вона на даній вулиці мешкає з 1993 р. Прибудова та кухня в 1993 р. вже були, чи був гараж вона не пам'ятає. Була суцільна стіна, стояла кухня.
В судовому засіданні свідок ОСОБА_9 пояснила, що вона сусідка сторін. Раніше між будинками НОМЕР_1 та НОМЕР_2 був вільний прохід. Прибудови були побудовані ще в 1960 роках. Огорожа стояла зі штахетів, але вони там бігали спокійно, ширина була 1,20 - 0,80 м. Десь після 1994 р. прибрали огорожу. Була літня кухня і від неї до улиці була огорожа. Коли не було гаражу, там була літня кухня. Гараж був збудований 5-7 років назад.
Свідок ОСОБА_10 в судовому засіданні пояснила, що відповідач - її чоловік. З 2004 р. позивачка пред'являла до них постійні претензії, то не там трава росте, то не там вони ходять, то дивляться.. Гараж був построєний ще в 1954 р. Вона до даного будинку прийшла в 1975 р., тоді забору не було, була груша та кущі винограду. В 1975 р. цих споруд не було, а в 1994 р. позивачка вже їх збудувала. Огорожу прибрала позивачка, оскільки робила прибудову.
В судовому засіданні свідок ОСОБА_11 пояснив, що відповідач його батько. Огорожу вони встановили, щоб огородитися від негативного впливу позивачки. Прибудова у сусідки побудована ще в 1994 р., хто її будував він знає.
У відповідності зі ст.ст. 10, 60 ЦПК України, які визначають, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, при цьому докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, а доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідач ОСОБА_2 наполягав, що межа між земельними ділянками сторін йшла по паркану з давніх часів та існує і тепер, що підтверджується розташуванням гаражу на його земельній ділянці.
Таким чином, між сторонами існує спір щодо спільної межі між їхніми земельними ділянками.
Належними та допустимими доказами в розумінні ст.107 ЗК України наявності межі є земельно-кадастрова документація.
Проте, позивачка не надала суду відповідної земельно-кадастрової документації, яка б свідчила про те, що відповідач порушив межу і її необхідно відновити та знести побудований відповідачем на ній паркан.
Таким чином, в задоволенні позову ОСОБА_1 про усунення перешкод та встановлення земельного сервітуту слід відмовити.
Зустрічний позов ОСОБА_2 про знесення самочинного будівництва також не підлягає задоволенню, т.я. судом встановлено, що веранда а11-1 та сіні а-1 житлового будинку АДРЕСА_1 були збудовані у відповідності з законом.
Інші позовні вимоги сторін про стягнення матеріальної і моральної шкоди не підлягають задоволенню, тому що випливають з первісних позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 3, 10,60, 212 ЦПК України, ст.ст. 107, 116 ЗК України,
вирішив:
В позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа ОСОБА_3 про усунення перешкод та встановлення земельного сервітуту відмовити.
В позові ОСОБА_2 до ОСОБА_1, третя особа Мелітопольська міська рада про зобов'язання знести самовільно збудовані споруди відмовити.
На рішення може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Запорізької області через Мелітопольський міськрайонний суд протягом 10 днів з дня проголошення рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя: