Справа № 152/790/14-к
18 червня 2014 року м. Шаргород
Шаргородський районний суд Вінницької області у складі:
головуючого судді - ОСОБА_1 ,
секретар судового
засідання - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження: №152/790/14-к (ЄРДР № 12013010360000552),
по обвинуваченню: ОСОБА_3 , народженого: ІНФОРМАЦІЯ_1 у с. Пеньківка Шаргородського району Вінницької області, проживаючого у АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, з середньою-спеціальною освітою, одруженого, працюючого робітником по обслуговуванню Мурафської ЗОШ 1-3-х ступенів, раніше не судимого,
- у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України,
сторони кримінального
провадження:
сторона обвинувачення:
прокурор - ОСОБА_4 ,
потерпілі - ОСОБА_5 ,
ОСОБА_6 ,
ОСОБА_7 ,
представник потерпілих - ОСОБА_8 ,
сторона захисту:
обвинувачений - ОСОБА_3 ,
22 грудня 2013 року близько 11 години 45 хвилин, ОСОБА_3 , керуючи автомобілем «Пежо партнер», державний номерний знак якого НОМЕР_1 , 2006 року випуску, рухаючись автомобільною дорогою сполученням Шаргород-Тиврів-Вороновиця із м.Шаргород у напрямку м. Тиврів, неподалік повороту в напрямку с. Козлівка Шаргородського району Вінницької області, рухаючись зі швидкістю біля 70 км/год., у світлу пору доби, побачивши у напрямку свого руху попутній та зустрічний автомобілі, в порушення Правил дорожнього руху України (надалі - ПДР), а саме пункти 10.1 та 12.1 ПДР, згідно з якими, перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним, не врахувавши дорожню обстановку - слизьке дорожнє покриття, не обрав безпечної швидкості руху, після виконання маневру обгону під час повернення на свою смугу руху, внаслідок чого автомобіль керований ним, занесло в напрямку правого узбіччя, після чого, з метою вирівнювання автомобіля, не переконавшись, що така зміна напрямку руху буде безпечною, вивернув кермо ліворуч, і втративши керування над транспортним засобом, виїхав на смугу зустрічного руху, де допустив зіткнення свого автомобіля з автомобілем «Опель Вектра», державний номерний знак НОМЕР_2 , 1993 року випуску під керуванням ОСОБА_6 .
Унаслідок дорожньо-транспортної пригоди автомобілі були механічно пошкоджені та, відповідно до висновку судової авто товарознавчої експертизи № 12 від 20.03.2014 року, внаслідок пошкодження автомобіля «Опель Вектра», державний номерний знак НОМЕР_2 , ОСОБА_3 спричинив його власнику матеріальний збиток в сумі 27660 грн.
Згідно висновку експерта № 12 від 20.02.2014 року, внаслідок пригоди, водій автомобіля «Опель Вектра», державний номерний знак НОМЕР_2 - ОСОБА_6 отримав тілесні ушкодження: садна - в лобній ділянці, на обох кистях рук; закрита черепно-мозкова травма, струс головного мозку; закритий перелом правого наколінника; закритий перелом 2, 3, 4, 5 ребер справа зі зміщенням відламків, які ускладнились правобічним гемопнемотораксом. Ці ушкодження утворились від дії твердого тупого предмета, всередині салону легкового автомобіля, можливо і 22.12.2013 року та відносяться у своїй сукупності до тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечних для життя під час заподіяння.
Згідно висновку експерта № 13 від 25.02.2014 року, внаслідок пригоди, пасажир автомобіля «Опель Вектра», державний номерний знак НОМЕР_2 - ОСОБА_5 отримала тілесні ушкодження: перелом кісток носа без зміщення відламків; закрита черепно-мозкова травма, забій головного мозку середнього ступеня важкості, який ускладнився незначним субарахноідальним нашаруванням крові над правою півкулею головного мозку; пошкодження окорухомих нервів справа (3-4 пари), що ускладнилось післятравматичним птозом, частковою субатрофією зорового нерва справа, правобічною офтальмоплегією. Ці ушкодження утворились від дії твердого тупого предмета, всередині салону легкового автомобіля, можливо і 22.12.2013 року, та відносяться у своїй сукупності до тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості, оскільки спричиняють за собою тривалий розлад здоров'я, терміном понад три тижні.
Згідно висновку експерта № 14 від 04.03.2014 року, внаслідок пригоди, пасажир автомобіля «Пежо партнер», державний номерний знак якого НОМЕР_1 - ОСОБА_7 отримала тілесні ушкодження: закрита тупа травма живота; розрив селезінки, який ускладнився внутрішньочеревинною кровотечею та геморагічною анемією; закрита черепно-мозкова травма, струс головного мозку; закритий перелом відростків та дужки 8, 9 хребців у грудному відділі з забоєм спинного мозку; рвана рана в ділянці грудної клітки на рівні 10-ребра зліва. Ці ушкодження утворились від дії твердого тупого предмета, всередині салону легкового автомобіля, можливо і 22.12.2013 року, та відносяться у своїй сукупності до тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечних для життя під час заподіяння.
Між порушенням водієм ОСОБА_3 пунктів 10.1 та 12.1 Правил дорожнього руху та отриманням ОСОБА_6 та ОСОБА_7 тяжких тілесних ушкоджень та ОСОБА_5 середньої тяжкості тілесних ушкоджень, є прямий причинний зв'язок.
Отже, своїми діями ОСОБА_3 вчинив злочин, передбачений ч. 2 ст. 286 КК України, тобто порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілим середньої тяжкості та тяжкі тілесні ушкодження.
Допитаний у судовому засіданні ОСОБА_3 винуватим себе у вчиненні злочину визнав повністю, не заперечував факту його вчинення при вище наведених обставинах, розкаявся у скоєному, просив його суворо не карати, цивільні позови, заявлені прокурором, визнав у повному обсязі.
Суду по суті пред'явленого обвинувачення, зокрема, пояснив, що 22 грудня 2013 року близько 11 години 45 хвилин, він, керуючи автомобілем «Пежо партнер», який належить його тестю, рухаючись автомобільною дорогою сполученням Шаргород-Тиврів-Вороновиця із м. Шаргород у напрямку м. Тиврів, неподалік повороту в напрямку с. Козлівка Шаргородського району Вінницької області, рухаючись зі швидкістю біля 70 км/год., з метою обгону легкового автомобіля, який рухався у попутному напрямку, виїхав на смугу зустрічного руху і після обгону попутного автомобіля почав повертатися на свою смугу руху, проте, у зв'язку із слизьким дорожнім покриттям автомобіль занесло в напрямку правого узбіччя, після чого, він, з метою вирівнювання автомобіля, вивернув кермо ліворуч, і, втративши керування над транспортним засобом виїхав на смугу зустрічного руху, де допустив зіткнення з автомобілем «Опель Вектра», під керуванням ОСОБА_6 . У наслідок зіткнення, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 заподіяно тяжкі тілесні ушкодження, а ОСОБА_5 середньої тяжкості тілесні ушкодження. Вважає, що між його діями, які полягають у порушенні пунктів 10.1 та 12.1 Правил дорожнього руху та отримання потерпілими зазначених вище тілесних ушкоджень, є причинний зв'язок. Про вчинене шкодує, зобов'язується у повній мірі відшкодувати завдану ним шкоду.
Ураховуючи те, що обвинувачений ОСОБА_3 у повному обсязі визнав свою винуватість у вчиненні інкримінованого йому органом досудового слідства злочину при обставинах, викладених у обвинувальному акті, та беручи до уваги, що прокурор, а також потерпілі також не оспорювали фактичні обставини провадження, і судом встановлено, що учасники судового провадження правильно розуміють зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності їх позиції, роз'яснивши їм положення ч. 3 ст. 349 КПК України про те, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати фактичні обставини провадження у апеляційному порядку, вислухавши думку учасників судового провадження, які не заперечували проти розгляду кримінального провадження, в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, суд визнає недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин провадження, які ніким не оспорюються, обмежившись лише допитом обвинуваченого та дослідженням доказів, які характеризують особу обвинуваченого.
Аналізуючи наведене, суд вважає доведеною винуватість ОСОБА_3 у тому, що він, керуючи транспортним засобом, допустив порушення правил безпеки дорожнього руху, що спричинило потерпілим середньої тяжкості та тяжкі тілесні ушкодження, і кваліфікує його дії за ч. 2 ст. 286 КК України.
Суд, відповідно до ст. 65 КК України, при призначенні обвинуваченому ОСОБА_3 виду та міри покарання, приймає до уваги характер, ступінь суспільної небезпеки вчиненого ним злочину, який, відповідно до ст. 12 КК України, відноситься до категорії тяжких, конкретні обставини справи, дані про особу обвинуваченого, який на диспансерному обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не знаходиться, за місцем проживання та роботи характеризується позитивно, раніше не судимий, працює, одружений, має на утриманні двох малолітніх дітей, одна з яких є інвалідом з дитинства.
Згідно зі ст. 66 КК України, обставинами, пом'якшуючими покарання ОСОБА_3 , є визнання ним винуватості та його щире каяття.
Обставин, що обтяжують покарання ОСОБА_3 судом не встановлено.
Беручи до уваги вказані обставини у їх сукупності, суд вважає за можливе виправлення ОСОБА_3 в умовах без ізоляції його від суспільства, а тому, призначивши йому покарання за вчинений ним злочин в межах санкції ч. 2 ст. 286 КК України у виді позбавлення волі, застосовує до нього ст. 75 КК України і звільняє його від відбуття покарання з випробуванням, при цьому, правових підстав для застосування ст.ст. 69, 69-1 КК України суд не вбачає.
Суд, не призначає ОСОБА_3 додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, оскільки судом встановлено, що обвинувачений є батьком інваліда дитинства - ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка страждає на хворобу ОСОБА_10 та потребує здійснення періодичних медичних реабілітаційних заходів, на які обвинувачений самостійно возить її автомобілем у різні регіони України.
Призначаючи ОСОБА_3 зазначене вище покарання, суд виходить із того, що воно є справедливим, необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого, його перевиховання, запобігання вчиненню нових злочинів, що відповідає його особі та є достатнім для досягнення передбачених ч. 2 ст. 50 КК України цілей покарання.
Окрім того, відповідно до п. «в» ст. 1 Закону України «Про амністію у 2014 році», особи не позбавлені батьківських прав, які на день набрання чинності цим Законом мають дітей, яким не виповнилося 18 років, підлягають звільненню від відбування покарання у виді позбавлення волі на певний строк та від інших покарань, не пов'язаних з позбавленням волі, якщо вони засуджені за умисні злочини, які не є тяжкими або особливо тяжкими відповідно до статті 12 Кримінального кодексу України, та за злочини, вчинені з необережності, які не є особливо тяжкими відповідно до статті 12 Кримінального кодексу України.
У судовому засіданні, обвинувачений ОСОБА_3 просив суд застосувати до нього амністію, оскільки він є батьком двох неповнолітніх дітей. Заява обвинуваченого була занесена до журналу судового засідання.
Судом встановлено, що обвинувачений є батьком малолітніх ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується свідоцтвами про народження Серія НОМЕР_3 та Серія НОМЕР_4 . Дані про позбавлення ОСОБА_3 батьківських прав у матеріалах кримінального провадження відсутні, що свідчить про те, що ОСОБА_3 підпадає під дію п. «в» ст. 1 Закону України «Про амністію у 2014 році» та підлягає звільненню від відбування покарання, призначеного за цим вироком.
Прокурором заявлено цивільні позови в інтересах Шаргородської ЦРЛ, які визнані обвинуваченим, а тому підлягають задоволенню.
Запобіжний захід до ОСОБА_3 не застосовувати.
Судові витрати слід стягнути з обвинуваченого.
Долю речових доказів належить вирішити на підставі ст. 100 КПК України.
Керуючись ст.ст. 100, 349, 368-371, 373-376 КПК України, суд
ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на три роки.
На підставі ст. 75 КК України, звільнити ОСОБА_3 від відбуття призначеного покарання з випробуванням та іспитовим строком на один рік, якщо він протягом іспитового строку не вчинить нового злочину.
Від відбування цього покарання ОСОБА_3 звільнити на підставі п. «в» ст. 1 Закону України «Про амністію у 2014 році», як особу, не позбавлену батьківських прав, який на день набрання чинності цим Законом має дітей, яким не виповнилося 18 років.
Цивільні позови прокуратури Шаргородського району Вінницької області в інтересах Шаргородської центральної районної лікарні - задовольнити. Стягнути з ОСОБА_3 на користь Шаргородської центральної районної лікарні - 7652 (сім тисяч шістсот п'ятдесят дві) гривні 72 коп. вартість перебування ОСОБА_7 на стаціонарному лікуванні; 2300 (дві тисячі триста) гривень 04 коп. вартість перебування ОСОБА_5 на стаціонарному лікуванні та 1022 (одну тисячу двадцять дві) гривні 24 коп. вартість перебування ОСОБА_6 на стаціонарному лікуванні.
Запобіжний захід засудженому ОСОБА_3 до набрання вироком законної сили не застосовувати.
Речові докази - автомобіль «Пежо партнер», державний номерний знак НОМЕР_1 повернути власнику - ОСОБА_12 ; автомобіль «Опель Вектра», державний номерний знак НОМЕР_2 повернути власнику - ОСОБА_13 ; запахові сліди у трьох пакувальних пакетах № 1208445, № 1818106, № 18181105 знищити.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави витрати на залучення експертів під час здійснення досудового розслідування в сумі 391 (триста дев'яносто одну) гривню 20 коп. та 589 (п'ятсот вісімдесят дев'ять) гривень 68 коп.
Згідно ст.ст. 376, 392, 393, 395, 532 КПК України, вирок може бути оскаржений до Апеляційного суду Вінницької області через Шаргородський районний суд Вінницької області протягом тридцяти днів з моменту його проголошення.
Вирок суду першої інстанції, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, вважається, що вирок не набрав законної сили.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору. Копія вироку не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.
Суддя ОСОБА_1