Справа № 405/3744/14-к
1-кп/405/107/14
18 червня 2014 року Ленінський районний суд м.Кіровограда в складі:
головуючого судді: ОСОБА_1
при секретарі: ОСОБА_2
за участю прокурора: ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кіровограді справу за кримінальним провадженням №12014120020001591 від 19.03.2014 року за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Кіровограда, українки, гр. України, з середньою освітою, не одруженої, офіційно не працюючої, маючої неповнолітню дитину, раніше судимої, 05.09.2012 року вироком Кіровського райсуду м.Кіровограда, за ч.1, ч.2 ст.190КК України, проживаючої без реєстрації: АДРЕСА_1 , у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України,
ОСОБА_4 вчинила заволодіння чужим майном, шляхом обману чи зловживання довірою, вчинене повторно, за наступних обставин.
23.02. 2014 року близько 12.00 год. ОСОБА_4 , знаходячись на перехресті вулиць Чайковського та Леніна у м. Кіровограді, будучи знайомою з потерпілим, оскільки винаймала у потерпілого житло, з метою заволодіння мобільним телефоном потерпілого, шляхом обману та зловживання довірою, попросила у потерпілого мобільний телефон нібито для того щоб подзвонити. Діючи умисно з корисливих спонукань, повторно,скорити ставшись довірливими стосунками з потерпілим, шляхом обману та зловживання довірою заволоділа мобільним телефоном марки «Самсунг», вартістю 267, 96 грн., в якому знаходилась сім-карта мобільного оператора «МТС», вартістю 10.00 грн., на рахунку якої були кошти у сумі 40.00 грн., належного потерпілому ОСОБА_5 чим спричинила потерпілому шкоду на вказану суму.
З викраденим з місця вчинення злочину зникла, викраденим розпорядилась на власний розсуд.
Діяння ОСОБА_4 вірно кваліфіковано за ч.2 ст.190 КК України, як вчинення заволодіння чужим майном, шляхом обману чи зловживання довірою, вчинене повторно.
Допитана в судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_4 свою вину у вчиненому кримінальному правопорушенні визнала повністю, не заперечила проти фактичних обставин справи і показала, що 23.02.2014 року приблизно в 12.00 год. попросила у потерпілого мобільний телефон нібито для того, щоб подзвонити, потерпілий був випившим. Потерпілого знала, оскільки у нього винаймала кімнату, телефон вирішили закласти бо не було грошей на продукти харчування. У цей же день, на центральному ринку мобільний телефон заклала таксисту,який був сусідом потерпілого за 50.00 грн. Після повернення з ринку розповіла все потерпілому і дала йому координати таксиста. На слідуючий день потерпілий забрав телефон у таксиста. Через місяць після цього, подав на неї заяву до міліції, на той час вона відмовилась проживати у будинку потерпілого. У вчиненому розкаялась, просила застосувати до неї акт амністії, оскільки має неповнолітню дитину та не позбавлена батьківських прав.
З урахуванням того, що обвинувачена ОСОБА_4 визнала фактичні обставини справи і проти них не заперечила, суд у відповідності до ч.3 ст.349 КПК України визнав недоцільним дослідження доказів щодо фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються.
Цивільний позов потерпілим не заявлено.
Вирішуючи питання щодо призначення міри покарання ОСОБА_4 , суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винної, пом'якшуючі та обтяжуючі покарання обставини.
ОСОБА_4 вчинила кримінальне правопорушення середньої тяжкості, як особа за місцем проживання характеризується позитивно, має неповнолітню дитину, вчинила злочин в період іспитового строку.
Обставинами, пом'якшуючими покарання, відповідно до ст. 66 КК України суд визнає щире каяття.
Обставини, які обтяжують покарання обвинуваченої ОСОБА_4 відповідно до ст. 67 КК України, судом не визнано.
Враховуючи пом'якшуючі та обтяжуючі покарання обставини, особу обвинуваченої, суд вважає, що виправлення обвинуваченої ОСОБА_4 можливо тільки в умовах ізоляції від суспільства, з відбуванням покарання в місцях позбавлення волі.
Беручи до уваги той факт, що обвинувачена ОСОБА_4 в період іспитового строку визначеного вироком Кіровського райсуду м.Кіровограда від 05.09.2012 року, за яким засуджена за ч.1,ч.2 ст.190 КК України на 2 роки позбавлення волі із встановленням іспитового строку на 2 роки, вчинила новий злочин, згідно ч.1 ст.71 КК України ОСОБА_4 необхідно призначити покарання за сукупністю вироків і до призначеного покарання за даним вироком частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Кіровського райсуду м. Кіровограда від 05.09.2012 року.
В судовому засіданні встановлено, що обвинувачена ОСОБА_4 має неповнолітню дитину ОСОБА_6 14.10 ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копією свідоцтва про народження. Згідно довідки служби у справах дітей Кіровоградського міськвиконкому ОСОБА_4 , на час вступу в законну силу Закону України «Про амністію у 2014 році» та на час розгляду кримінального провадження у суді, не позбавлена батьківських прав. За такої обставини, враховуючи клопотання обвинуваченої ОСОБА_4 суд вважає, що на обвинувачену розповсюджується дія ст. 1 п. «в» Закону України «Про амністію у 2014 році».
Відповідно до ст. 1 п. «в» Закону України «Про амністію у 2014 році» передбачено звільнення від відбування покарання у виді позбавлення волі на певний строк та від інших покарань, не пов'язаних з позбавленням волі, засуджених за умисні злочини, які не є тяжкими, або особливо тяжкими відповідно до статті 12 Кримінального кодексу України, осіб, не позбавлених батьківських прав, які на день набрання чинності цим Законом мають дітей, яким не виповнилося 18 років.
Відповідно до пункту »в» статті 8 Закону України «Про амністію у 2014 році», амністія не застосовується до осіб, які були звільненні від відбування покарання з випробуванням і до закінчення визначеного судом іспитового строку знову вчинили умисний тяжкий або особливо тяжкий злочин. Тобто, вказана норма Закону передбачає застосування акту амністії до осіб, які в період іспитового строку вчинили не тяжкий або особливо тяжкий злочин і дає право застосувати амністію і до обвинуваченої ОСОБА_4 .
Враховуючи, вказані обставини, а саме те, що обвинувачена ОСОБА_4 вчинила злочин середньої тяжкості, має неповнолітню дитину, не позбавлена батьківських прав, вчинила злочин до набрання чинності Законом України «Про амністію у 2014 році», суд вважає, що ОСОБА_4 підлягає звільненню від відбування покарання на підставі акту амністії.
Керуючись ст. 1 Закону України «Про амністію у 2014 році», ст. ст.368, 371, 374 КПК України, суд,
ОСОБА_4 визнати винною за ч.2 ст.190 КК України і призначити покарання у виді позбавлення волі строком на 1 (один) рік.
Згідно ст.71 ч.1 КК України до призначеного покарання за даним вироком частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Кіровського райсуду м. Кіровограда від 05.09.2012 року і остаточно призначити ОСОБА_4 покарання у виді позбавлення волі строком на 2 (два) роки 1 місяць.
Звільнити ОСОБА_4 від відбування призначеного покарання на підставі ст. 1 п. «в» Закону України «Про амністію у 2014 році».
Запобіжний захід ОСОБА_4 не обирався.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави 196, 56 грн. витрат пов'язаних із залученням експерта.
На вирок може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Кіровоградської області через Ленінський райсуд м. Кіровограда протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Копію вироку вручити обвинуваченій та прокурору
Суддя Ленінського районного суду
м. Кіровограда ОСОБА_1