Справа № 298/315/14-ц
Номер провадження 2/298/120/14
13 червня 2014 року смт. Великий Березний
Великоберезнянський районний суд Закарпатської області в складі:
головуючої - судді Лютянської М.С.
при секретарі Чорнякової О.С.
за участю позивача ОСОБА_1 , його представника ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт.Великий Березний цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Аваль Інвест» про розірвання договорів, повернення внесків та платежів і відшкодування матеріальної та моральної шкоди,
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеним вище позовом, посилаючись на те, що 23 липня 2012 року між ним та відповідачем був укладений договір №014459 про надання безвідсоткової позики на умовах діяльності програми «Перший страховий банк». Позивач зазначав, що згідно умов даного договору він в той же день одноразово сплатив вступний платіж в розмірі 4375,00 грн. в той же день він уклав з відповідачем також договір про надання послуг у вигляді юридичного супроводу , згідно умов якого він повинен був сплатити відповідачу 4375,00 грн. Надалі, на вимогу відповідача, він уклав договір добровільного страхування від нещасних випадків з товариством з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Укркострах» №3011/12 від 23 липня 2012 року, де відповідач виступав вигодо набувачем та на виконання якого він сплатив 525,00 грн. Позивач вказував на те, що укладення даних договорів пов'язано з необхідністю отримання ним позики в розмірі 125000 грн., яку запропонував відповідач як безвідсоткову. В подальшому він регулярно сплачував платежі, що підтверджується платіжними документами. Таким чином він сплатив відповідачу в період з липня 2012 року по травень 2013 року суму 4375,00 грн. вступного платежу, суму 5386,15 грн. платежу до фонду учасників, суму 5588,90 грн. платежу за юридичний супровід, суму 525,00 грн. страхового платежу, суму 139,45 грн. комісійної винагороди, суму 33,66 грн. за поштове відправлення. Вказані суми позивач просить стягнути з відповідача. Крім того, позивач зазначав, що внаслідок невиконання умов договору відповідачем, йому завдано моральну шкоду , яка полягає в душевних стражданнях, оскільки він розраховував на отримання відсоткової позики для придбання житла, неотримання такої позики порушило його плани використання грошей, завдало йому матеріальні збитки, викликало незручності. А тому моральну шкоду він оцінює в 100000, 00 грн. і таку сум просить стягнути з відповідача. Також він, маючи намір купити житло, сплатив завдаток громадянці ОСОБА_3 в розмірі 10000 грн., що підтверджено розписками від 24 липня та 17 серпня 2012 року. Однак , у зв'язку з ненадходженням коштів за договором, він не зміг придбати квартиру, оскільки сплачені кошти йому не повернуті. Тому також просить вказану суму завдатку повернути йому.
Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити з підстав, наведених в позові.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, хоча про час та місце розгляду справи був оповіщений належним чином.
Заслухавши пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи, суд дійшов до такого висновку.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст.530 ЦК України, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно зі ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов"язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Статтею 19 Закону України "Про захист прав споживачів" заборонено нечесну підприємницьку практику, яка включає, зокрема будь-яку діяльність (дії або бездіяльність), що вводить споживача в оману, спонукає або може спонукати споживача дати згоду на здійснення правочину, на який в іншому випадку він не погодився б, стосовно основних характеристик продукції, таких як: її наявність, специфікація та ціна або спосіб розрахунку ціни чи наявність знижок або інших цінових переваг.
Згідно ч. 3 ст. 19 цього Закону забороняються як такі, що вводять в оману: пропонування для реалізації продукції за визначеною ціною, якщо існують підстави вважати, що продавець або виконавець не зможе надати таку продукцію за такою ціною або у таких обсягах, що можна передбачити з огляду на пропоновану ціну та характеристики продукції; пропонування з метою реалізації однієї продукції до реалізації іншої; недостовірне повідомлення про наявність обмеженої кількості товарів або з метою спонукання споживачів до прийняття швидкого рішення та позбавлення їх достатнього періоду часу для прийняття свідомого рішення; утворення, експлуатація або сприяння розвитку пірамідальних схем, коли споживач сплачує за можливість одержання компенсації, яка надається за рахунок залучення інших споживачів до такої схеми, а не за рахунок продажу або споживання продукції. Перелік форм підприємницької практики, що вводить в оману, не є вичерпним.
Відповідно до ч. 6 ст. 19 цього Закону правочини, здійснені з використанням нечесної підприємницької практики, є недійсними.
При цьому, відповідач створив складну багатоступінчату, двозначну, незрозумілу для споживача схему визначення одного лише права на отримання кредиту через механізми: сплати повних внесків, цілих чистих або половинних чистих внесків, накопичення внесків, пропозиції авансових внесків.
Відповідно до ст.ст. 610, 611 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Згідно п. 1 ст. 230 ЦК України, якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення такий правочин визнається судом недійсним.
Згідно ч. 2 ст. 230 ЦК України, сторона, яка застосувала обман, зобов'язана відшкодувати другій стороні збитки у подвійному розмірі та моральну шкоду, що завдані у зв'язку з вчиненням цього правочину.
Абзац 3 пункту 7 Постанови пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів» серед іншого передбачає, що умови договору, що обмежують права споживача порівняно з положеннями, передбаченими законодавством, визнаються недійсними. Якщо внаслідок застосування умов такого договору споживачеві завдано збитків, вони мають бути відшкодовані в повному обсязі.
Згідно ч. 2 п. 2. ст. 19 ЗУ «Про захист прав споживачів» підприємницька практика є такою, що вводить в оману, якщо під час пропонування продукції споживачу не надасться або надається у нечіткий, незрозумілий або двозначний спосіб інформація, необхідна для здійснення свідомого вибору.
Згідно з ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний договір не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.
Так, кредитний договір (надання інформації перед укладанням його, його подальше виконання) підпадає під поняття договору, згідно з яким надається певна банківська послуга на отримання іншою стороною матеріальних благ, оскільки укладається між фізичною особою із споживчою метою з однієї сторони, і юридичною особою, яка надає подібні послуги у публічному порядку (невизначеному колу осіб) в ході здійснення нею підприємницької діяльності, з другої сторони.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів» послуга - діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб.
Листом Національного Банку від 16.06.2007 р. N 40-117/2093-6134 Національний Банк додатково зауважив про необхідність застосування банками приписів ЗУ «Про захист прав споживачів» навіть і до видання постанови Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року №168 «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту». Тобто цим листом НБУ зауважив банкам, що безумовне виконання ЗУ «Про захист прав споживачів» банки повинні були робити ще з 2005 року, а ця постанова має на меті лише встановлення єдиного порядку надання інформації при укладанні кредитних договорів. Тобто навіть і без її існуванні в обов'язку банків було застосування вищезазначеного закону при кредитуванні споживачів фінансових послуг.
Листом від 19.01.2006 р. N 18-112/219-637 «Про застосування в банківській діяльності Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про захист прав споживачів"»НБУ також націлив банки на виконання ЗУ «Про захист прав споживачів».
Застосування Закону України «Про захист прав споживачів» до спорів, які виникають з кредитних правовідносин, необхідне також якщо предметом і підставою позову є питання надання інформації споживачеві про умови отримання кредиту, типи відсоткової ставки, валютні ризики, процедура виконання договору тощо, які передують укладенню договору.
В судовому засіданні належними доказами встановлено, що між позивачем та відповідачем 23 липня 20102 року було укладено договір №014459 про надання позивачу безвідсоткової позики, згідно якої позивач ОСОБА_1 повинен був отримати кредит в розмірі 125000,00 грн. на умовах діяльності програми «Перший страховий банк». Як видно, позивач ОСОБА_1 умови договору виконав, сплативши вступний платіж в розмірі 4375,00 грн., платіж за юридичний супровід в розмірі 4375,00 грн., а також інші платежі, передбачені договором. Тому укладений договір підпадає під силу дії приписів Закону України «Про захист прав споживачів».
Також встановлено, що відповідач ТОВ «АВАЛЬ Інвест» не виконав свого обов»язку за угодою, а саме не передав позивачу грошові кошти у сумі 125000 грн.
Враховуючи те, що ТОВ «АВАЛЬ Інвест» не виконує взяті на себе зобов"язання за угодою , тому суд вважає, що позовна заява є обгрунтованою.
Судові витрати слід покласти на відповідача.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 60, 209, 212-215, 218 ЦПК України, ст.ст.23, 1166, 1167 ЦК України, суд -
Позов ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Аваль Інвест» про розірвання договорів, повернення внесків та платежів і відшкодування матеріальної та моральної шкоди-- задовольнити частково.
Розірвати договір №014459 від 23 липня 2012 року про надання безвідсоткової позики, укладений між ТОВ «Аваль-Інвест» та ОСОБА_1.
Розірвати договір №014459 від 23 липня 2012 року про надання послуг, укладений між товариством з обмеженою відповідальністю «Аваль Інвест» та ОСОБА_1.
Зобов'язати товариство з обмеженою відповідальністю «Аваль Інвест» повернути ОСОБА_1 суму 4375(чотири тисячі триста сімдесят п'ять) грн. вступного платежу, суму 5386(п'ять тисяч триста вісімдесят шість) грн. 15 коп. платежу до фонду учасників, суму 5588(п'ять тисяч п'ятсот вісімдесят вісім) грн. 90 коп. платежу за юридичний супровід, завдані матеріальні збитки на суму 525(п'ятсот двадцять п'ять) грн. страхового платежу, суму 139(сто тридцять дев'ять) грн. 45 коп. комісійної винагороди, суму 33 (тридцять три) грн. 66 коп. за поштове відправлення, суму 10000(десять тисяч) грн. завдатку за придбання житла.
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Аваль Інвест» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 20000(двадцять тисяч) грн.
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Аваль Інвест» на користь держави судовий збір в розмірі 460(чотириста шістдесят) грн. 50 коп.
В решті позову відмовити.
Рішення суду може бути оскаржено до апеляційного суду Закарпатської області через суд першої інстанції протягом 10 днів з дня його проголошення.
Головуюча Лютянська М.С.