"05" червня 2014 р. м. Київ К/9991/19953/11
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Головуючого Степашка О.І.
Суддів Островича С.Е.
Федорова М.О.
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2
на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 21.12.2010
та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 11.03.2011
у справі №2а-20619/10/0570
за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2
до Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції м. Маріуполя
про визнання недійсним рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій
Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 (далі по тексту - позивач, ФОП ОСОБА_2) звернувся до суду з адміністративним позовом до Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції м. Маріуполя (далі по тексту - відповідач, Жовтнева МДПІ м. Маріуполя) про визнання недійсним рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 10.08.2010 №0003612343.
Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 21.12.2010, яка залишена без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 11.03.2011, в задоволенні позовних вимог відмовлено.
В касаційній скарзі позивач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій і прийняти нове рішення, яким задовольнити позов, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Судами попередніх інстанцій зазначено, що згідно акту перевірки встановлені порушення позивачем вимог: п. 1 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстратора розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» у частині не проведення розрахункових операцій через РРО при реалізації товару; п. 2 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстратора розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» у частині невидачі розрахункового документу встановленого зразка; п. 12 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстратора розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» у частині порушення ведення обліку товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації; п. 13 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстратора розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» у частині невідповідності сум готівкових коштів на місці здійсненні розрахункових операцій, сумі коштів яка зазначена у денному звіті РРО.
Відмову у позові суди попередніх інстанцій обґрунтували тим, що книга обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності протягом календарного року (форма N10) затверджена Наказом Головної державної податкової інспекції України 21.04.1993 N12 (із змінами і доповненням, внесеними Наказом 18.05.1993 N17, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 09.06.1993 за N64, (Додаток N10 до Інструкції про оподаткування доходів фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю).
З матеріалів справи вбачається, що позивачем книга обліку доходів і витрат форми 10 та документів, згідно яких обліковано товарні запаси за місцем їх реалізації, на момент перевірки не було надано, що в свою чергу підтверджує порушення позивачем вимог п. 12 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».
Колегія суддів не може в повністю погодитися з висновками судів попередніх інстанцій, оскільки згідно з п. 1 Порядку ведення книги обліку доходів і витрат, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.09.2001 №1269 (далі по тексту - Порядок) книга обліку доходів і витрат ведеться суб'єктами підприємницької діяльності - фізичними особами, оподаткування доходів яких здійснюється згідно із законодавством з питань оподаткування суб'єктів малого підприємництва (у тому числі шляхом отримання свідоцтва про сплату єдиного податку), а також особами, які мають пільговий торговий патент для продажу товарів (крім підакцизних) (надання послуг) відповідно до законодавства з питань патентування деяких видів підприємницької діяльності, якщо такі особи не є платниками податку на додану вартість згідно із законодавством. Оскільки, позивач перебуває на загальній системі оподаткування та є платником ПДВ, то книга обліку доходів і витрат ф.10 взагалі не може розглядатися як належний первинний документ для визначення результатів його підприємницької діяльності.
Крім того, п. 5 Порядку передбачено, що суб'єктом підприємницької діяльності до книги обліку доходів і витрат заносяться такі відомості: порядковий номер запису; дата здійснення операції, пов'язаної з проведеними витратами і/або отриманим доходом; сума витрат за фактом їх здійснення, в тому числі заробітна плата найманого працівника; сума вартості товарів, отриманих для їх продажу (надання послуг); сума виручки від продажу товарів (надання послуг) - з підсумком за день.
А відтак з огляду на наведений порядок відображення здійснених господарських і фінансових операцій (який не передбачає повне розкриття змісту та обсягу господарської операції) сама по собі книга обліку доходів і витрат ф.10 не може слугувати належним документальним підтвердженням не ведення обліку товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації. Відсутність обліку товарних запасів за своєю суттю є неврахуванням таких товарів в обліку платника податків. Статтею 20 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» передбачена відповідальність саме за реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку, а не за неправильне ведення книги обліку доходів та витрат, на що посилається відповідач.
Крім того, судами попередніх інстанцій не досліджено в повній мірі обставин встановлених порушень позивачем п. 2 ст.3 Закону України «Про застосування реєстратора розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» зокрема, в частині невидачі розрахункового документу встановленого зразка, не досліджено які саме реквізити відсутні у розрахунковому документі, не досліджено порушення в частині невідповідності сум готівкових коштів на місці здійсненні розрахункових операцій.
Враховуючи, що передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями, оскаржувані судові рішення у справі підлягають скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції відповідно до ч. 2 Кодексу адміністративного судочинства України.
Під час нового розгляду справи суду першої інстанції необхідно врахувати, що рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального закону і всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір відповідно до норм матеріального права, а обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 222, 223, 227, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 задовольнити частково.
Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 21.12.2010 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 11.03.2011 скасувати. Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення копії особам, які беруть участь у справі та оскарженню не підлягає.
Головуючий(підпис)О.І. Степашко
Судді(підпис)С.Е. Острович
(підпис)М.О. Федоров