"10" червня 2014 р. м. Київ К/800/1922/13
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів : Логвиненко А.О. (доповідач), Донець О.Є., Мороз Л.Л.
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління юстиції в Одеській області на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 19.12.2012р. у справі
за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3
до відповідача-1 Головного управління юстиції в Одеській області
відповідача-2 Міністерства юстиції України
про визнання дій та рішення протиправними , -
17.04.2012р. до суду надійшов позов фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 про визнання дій Головного управління юстиції в Одеській області (далі Управління юстиції) та рішення Міністерства юстиції України протиправними. Свої вимоги позивач мотивував тим, що Управлінням юстиції складено акт про те, що ОСОБА_3 відмовився від проведення перевірки, а наказом Мінюсту від 2.03.2012р. анульовано його ліцензію арбітражного керуючого. Вважаючи дії відповідачів протиправними, позивач просив задовольнити адміністративний позов.
Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 16.10.2012р. в задоволенні позову відмовлено.
Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 19.12.2012р. скасовано судове рішення місцевого суду та частково задоволено позов : визнано протиправними дії Управління юстиції в частині складання акту про відмову арбітражного керуючого у проведенні перевірки; визнано неправомірним та скасовано пункт 1 наказу Мінюсту від 2.03.2012р.
Не погодившись з постановою апеляційного суду, Управління юстиції звернулось з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, просило її скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції. При цьому скаржник послався на те, що суд дійшов помилкового висновку про обґрунтованість позовних вимог.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.
Пунктом 1 наказу Мінюсту від 2.03.2012р. №345/5 анульовано ліцензію серії НОМЕР_1 від 12.04.2011р., видану фізичній особі-підприємцю ОСОБА_3 на провадження господарської діяльності арбітражного керуючого на підставі акту про відмову арбітражного керуючого у проведенні перевірки від 17.02.2012р.
Здійснивши аналіз залучених до справи доказів, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для задоволення заявленого адміністративного позову, оскільки у відповідності до приписів частини другої статті 71 КАС України відповідачі надали докази того, що ОСОБА_3 фактично відмовився від проведення позапланової перевірки додержання ним ліцензійних умов провадження господарської діяльності та своїми діями унеможливив проведення перевірки.
Вказані висновки відповідають обставинам справи та ґрунтуються на правильному застосуванні законодавства, що регламентує спірні правовідносини.
При цьому колегія суддів виходить із наступного.
Наказом Мінюсту від 18.01.2012р. №69а-о/д затверджено строк проведення планової перевірки додержання арбітражним керуючим ОСОБА_3 ліцензійних умов провадження господарчої діяльності та встановлено, що перевірку буде здійснено з 13 по 17.02.2013р.
Листом Управління юстиції від 20.01.2012р. позивача було проінформовано про проведення у вищезгаданий період позапланової перевірки.
Листом відповідача-1 від 30.01.2012р. ОСОБА_3 запропоновано узгодити з комісією місце проведення перевірки та забезпечити умови її проведення.
6.02.2012р. до Управління юстиції від позивача надійшла заява про те, що в період з 6.02.2012р. по 23.02.2012р. ОСОБА_3 буде знаходитися у відпустці.
7.02.2012р. відповідач-1 проінформував ОСОБА_3 про те, що планова перевірка розпочнеться 13.02.2012р. та зазначив місце, куди зобов'язав з'явитись арбітражного керуючого для організації порядку проведення перевірки.
9.02.2012р. Управління направило в адресу позивача лист з аналогічним змістом.
17.02.2012р. Управлінням юстиції складено акт №12 про відмову арбітражного керуючого в проведенні перевірки, з якого вбачається, що ОСОБА_3 не з'явився 13.02.2012р. до відповідача-1 для погодження порядку проведення перевірки, та що всі подальші дії комісії, призначеної для проведення перевірки, не дали можливість встановити місце знаходження позивача та здійснити перевірку.
За таких обставин, суд першої інстанції дійшов висновку, що при організації проведення перевірки додержання арбітражним керуючим ОСОБА_3 ліцензійних умов та складанні акту від 17.02.2012р. Управління юстиції діяло у повній відповідності до приписів Порядку контролю за додержанням Ліцензійних умов провадження господарської діяльності арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), затв. наказом Міністерства юстиції України N3177/5 від 14.10.2011р.
Дії позивача, який на час проведення перевірки подав заяву про свою відпустку, судом першої інстанції правильно розцінено як зловживання своїми правами та намагання унеможливити проведення планової перевірки.
При цьому судом враховано, що на ОСОБА_3 відповідною ухвалою господарського суду покладено виконання обов'язків керівника державного підприємства «Військовий радгосп «Чорноморський». Проте, направивши в адресу Управління юстиції заяву про свою відпустку, позивач не забезпечив покладення на іншу особу тимчасових обов'язків керівника підприємства для вирішення нагальних питань адміністративної та фінансово-господарської діяльності підприємства. Аналогічним чином позивачем не забезпечено безперервності здійснення поточного керівництва на інших підприємствах, на яких він також здійснював функції арбітражного керуючого.
Наведені обставини судом першої інстанції обґрунтовано розцінено як доказ намагання позивача унеможливити проведення перевірки у призначений наказом Мінюсту від 18.01.2012р. строк.
З огляду на це, наказ Мінюсту від 2.03.2012р. відповідає вимогам статті 21 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності», згідно із якою підставами для анулювання ліцензії є акт про відмову ліцензіата в проведенні перевірки органом ліцензування або спеціально уповноваженим органом з питань ліцензування.
Таким чином, у спірних правовідносинах відповідачі діяли на підставі закону, в межах своїх повноважень, з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, та з дотриманням всіх інших принципів, зазначених у ст. 2 КАС України, що унеможливлює задоволення адміністративного позову, і доводи позивача правильність висновків суду першої інстанції не спростовують.
Скасувавши постанову місцевого суду, суд апеляційної інстанції зазначив, що матеріали справи не містять доказів своєчасного отримання позивачем повідомлень Управління юстиції про проведення планової перевірки. Ці висновки не відповідають обставинам справи та спростовуються залученими до матеріалів справи доказами.
Крім того, в порушення приписів статті 195 КАС України, суд апеляційної інстанції послався на докази, які не досліджувалися у суді першої інстанції та були надані позивачем разом із апеляційною скаргою за відсутності підстав вважати обґрунтованим ненадання їх до суду першої інстанції або необґрунтованим відхилення їх судом першої інстанції.
Відповідно до ст.226 КАС України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.
Керуючись статтями 222, 223, 226, 230, 231, 254 КАС України, -
Касаційну скаргу Головного управління юстиції в Одеській області задовольнити.
Постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 19.12.2012р. скасувати, залишивши в силі постанову Одеського окружного адміністративного суду від 16.10.2012р.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, оскарженню не підлягає, але може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, передбаченому ст. 235-244 КАС України.
Судді А.О. Логвиненко
О.Є. Донець
Л.Л. Мороз