05 червня 2014 року м. Київ К/9991/28356/12
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Головуючого Степашка О.І.
Суддів Островича С.Е.
Федорова М.О.
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі Державної податкової служби
на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 15.11.2011
та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 11.04.2012
у справі № 2а-1570/865/2011
за позовом Приватного акціонерного товариства «Одесавинпром»
до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі Державної податкової служби
про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень- рішень
Приватне акціонерне товариство «Одесавинпром» (далі по тексту - позивач, ПАТ «Одесавинпром») звернулося до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі Державної податкової служби (далі по тексту - відповідач, СДПІ по роботі з ВПП у м. Одесі) про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень від 10.08.2010 №0001231620/0, від 19.10.2010 №0001231620/1, від 12.11.2010 №0001231620/2.
Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 15.11.2011, яка залишена без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 11.04.2012, позов задоволено.
В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій і прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем була проведена невиїзна документальна перевірка позивача щодо правомірності формування податкового кредиту по податковій декларації з податку на додану вартість за травень 2010 року, за результатами якої складено акт від 29.07.2010 №475/16-2/00412027/84.
В акті перевірки зазначено порушення позивачем вимог пп. «д» пп. 7.2.1 п. 7.2, пп. 7.4.1, пп. 7.4.5, п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого позивачем занижено податок на додану вартість у травні 2010 року на загальну суму 618336,00 грн.
Висновок відповідача сформований на підставі того, що позивачем віднесено до складу податково кредиту суми ПДВ по наданих контрагентом (ПП «Абісаль») податковим накладним, які оформлені з порушенням діючого законодавства, а саме: постачальником зазначені недостовірні відомості щодо розташування юридичної особи, зареєстрованої як платник ПДВ.
Крім того, СДПІ по роботі з ВПП у м. Одесі посилалось на те, що системою автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України в ході проведеної перевірки встановлено розбіжність між сумами податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість за травень 2010 року між позивачем та ПП «Абісаль», оскільки останнім не було задекларовано податкові зобов'язання за травень 2010 року шляхом подачі податкової декларації за травень 2010 року.
На підставі таких висновків відповідачем видано податкове повідомлення-рішення від 10.08.2010 №0001231620/0, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість, в тому числі за основним платежем - 618336,00 грн., та штрафними санкціями в сумі 185500,80 грн.
Задовольняючи позовні вимоги суди попередніх інстанцій виходили з наступного, з чим погоджується суд касаційної інстанції.
Згідно пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст. 6 та ст. 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: - придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; - придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій в межах господарської діяльності платника податку.
Відповідно до пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: 1) або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; 2) або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
Відповідно до пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках, та є підставою для нарахування податкового кредиту.
Як вбачається з матеріалів справи, в травні 2010 року ПАТ «Одесавинпром» було задекларовано податковий кредит по операціях з постачальником ПП «Абісаль »на суму 618336,00 грн.
Згідно укладених договорів ПП «Абісаль» зобов'язувалось надати послуги з проведення інформаційно-маркетингових акцій по просуненню продукції ПАТ «Одесавинпром». В підтвердження виконання вказаних робіт та здійснення господарської операції ПП «Абісаль» були виписані податкові накладні.
Відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.
Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Згідно п. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та звітність в Україні »первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Судами встановлено, що надані позивачем податкові накладні містять всі необхідні відомості, які підтверджують здійснення господарської операції.
Що стосується посилань відповідача на те, що в податкових накладних зазначено юридичну адресу постачальника, за якою він не знаходиться, судами вірно зазначено, що вони є необґрунтованими та не можуть біти підставою для зменшення податкового кредиту покупця, оскільки покупець не може нести відповідальність за можливу недостовірність відомостей про контрагентів, включених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, якщо на момент здійснення господарських операцій вказані контрагенти були включені до зазначеного Реєстру та мали свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість.
Крім того, правомірність формування сум податкового кредиту позивачем підтверджено належними документами, які свідчать про реальне здійснення господарських операцій, а саме оформленими відповідно до чинного законодавства податковими накладними, наданими ПП «Абісаль» у зв'язку з виконанням договору про надання послуг №2503-1 від 25.03.2010, актами виконаних робіт від 31.05.2010, від 05.05.2010.
Отже, колегія суддів погоджується із судам попередніх інстанцій, що ПАТ «Одесавинпром» правомірно віднесено суми податку на додану вартість до складу податкового кредиту у травні 2010 року.
Щодо посилання відповідача на неправомірність формування податкового кредиту ПАТ «Одесавинпром» у зв'язку з тим, що ПП «Абісаль» не було подано до ДПІ податкову декларацію за травень 2010 року та, відповідно, не задекларовано податкове зобов'язання з ПДВ, яке віднесено позивачем до податкового кредиту, судами вірно зазначено, що несплата податку продавцем в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем, а тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо тієї особи, яка не здійснила сплату податку до бюджету.
Тому, невиконання контрагентом (в даному випадку ПП «Абісаль») своїх зобов'язань щодо подання податкової звітності та сплати податку на додану вартість до бюджету не є підставою для позбавлення платника податку - ПАТ «Одесавинпром» права на податковий кредит, якщо останній виконав всі передбачені законом умови щодо його формування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.
За таких обставин та з урахуванням вимог ч. 3 ст. 2, ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, суди дійшли обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для задоволення позову.
Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та надано їм правильну юридичну оцінку. Порушень норм матеріального та процесуального права, які могли б призвести до зміни чи скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій не встановлено.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 220-1, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі Державної податкової служби відхилити.
Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 15.11.2011 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 11.04.2012 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.
Головуючий(підпис)О.І. Степашко
Судді(підпис)С.Е. Острович
(підпис)М.О. Федоров