05 червня 2014 року м. Київ К/9991/4637/12
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Головуючого Степашка О.І.
Суддів Островича С.Е.
Федорова М.О.
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби
на ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 14.12.2011
у справі №13/48/08
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Артіль» ЛТД
до Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва
про зобов'язання вчинити певні дії
Товариство з обмеженою відповідальністю «Артіль» ЛТД (далі по тексту - позивач, ТОВ «Артіль» ЛТД) звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва (далі по тексту - відповідач, ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва) про зобов'язання вчинити певні дії.
Постановою Господарського суду Миколаївської області від 12.08.2008 позов задоволено у повному обсязі.
Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 14.12.2011 рішення суду першої інстанції скасовано в частині задоволення позовних вимог про зобов'язання надати органу державного казначейства висновок про відшкодування з бюджету на користь позивача податку на додану вартість за лютий 2008 року із закриттям провадження у справі. В іншій частині рішення першої інстанції залишено без змін.
В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції і прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем була проведена виїзна позапланова перевірка позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок у банку за період лютий 2008 року, за результатами, якої складений акт від 25.04.2008 №597/23-700/13857386.
На підставі висновку акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 12.05.2008 №0007832370/0, яким позивачу зменшена сума бюджетного відшкодування за лютий 2008 року на 29100, грн.
Перевіркою встановлено, що всього позивачем заявлено до бюджетного відшкодування ПДВ за лютий 2008 року 236900,00 грн., з яких підлягає бюджетному відшкодуванню 182468,00 грн.; не можливо підтвердити заявлену суму бюджетного відшкодування ПДВ за лютий 2008 року в розмірі 25332,00 грн., у зв'язку з відсутністю відповідей по постачальникам позивача на дату підписання акту перевірки; у зв'язку з порушенням позивачем, на думку відповідача, вимог Закону України «Про податок на додану вартість», завищена сума бюджетного відшкодування ПДВ за лютий 2008 року в розмірі 29100,00 грн.
Судами встановлено, що позивач відповідно до п. 1.8 ст. 1, пп. 7.7.1, пп. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» виконало всі передбачені Законом умови щодо отримання такого відшкодування та має документальні підтвердження свого податкового кредиту, тому податкове повідомлення-рішення прийнято відповідачем неправомірно та необґрунтовано.
Щодо зобов'язання відповідача надати органу Державного казначейства висновку про відшкодування з бюджету на користь ТОВ «Артіль» ЛТД податку на додану вартість за лютий 2008 року в сумі 46152,00 грн., то колегія суддів погоджується із судом апеляційної інстанції, що в цій частині справа підлягає закриттю провадження, з огляду на наступне.
Така вимога, як зобов'язання відповідача надати органу Державного казначейства висновку про відшкодування з бюджету на користь позивача податку на додану вартість не є способом захисту прав платника ПДВ і не підлягає розгляду в суді, через те, що в разі невідшкодування бюджетної заборгованості з ПДВ право платника порушується неодержанням коштів з бюджету, способом захисту має бути вимога про їх стягнення (відшкодування заборгованості).
Отже, колегія суддів погоджується із судом апеляційної інстанції, що суд першої повинен був закрити провадження В справі в цій частині позовних вимог та роз'яснити позивачу його право на звернення до суду з позовом про стягнення (відшкодування) заборгованості.
Крім того, відповідачем було подано клопотання про заміну сторони по справі.
На підставі ст. 55 Кодексу адміністративного судочинства України, абз. 24, 25 ч. 2 ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців» суд касаційної інстанції вважає за можливе допустити по даній справі заміну відповідача - Державну податкову інспекцію у Центральному районі м. Миколаєва її правонаступником - Державною податковою інспекцією у Центральному районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби.
Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що судом апеляційної інстанції належним чином з'ясовані обставини справи та надано їм правильну юридичну оцінку. Порушень норм матеріального та процесуального права, які могли б призвести до зміни чи скасування рішення суду апеляційної інстанції не встановлено.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 55, 220-1, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Допустити по даній справі заміну відповідача - Державну податкову інспекцію у Центральному районі м. Миколаєва її правонаступником - Державною податковою інспекцією у Центральному районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби.
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби відхилити.
Ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 14.12.2011 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.
Головуючий(підпис)О.І. Степашко
Судді(підпис)С.Е. Острович
(підпис)М.О. Федоров