"03" червня 2014 р. м. Київ К/9991/27501/12
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
головуючого - судді суддівТракало В.В., Іваненко Я.Л., Мойсюка М.І.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 14 листопада 2011 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 27 березня 2012 року у справі за позовом ОСОБА_4 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області, третя особа тимчасово виконуючий обов'язки начальника Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області Нагачевський Сергій Володимирович про визнання протиправним і скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення коштів за час вимушеного прогулу,
У травні 2011 року позивачка звернулася до суду із позовом до відповідача. Просила визнати протиправним на скасувати наказ тимчасово виконуючого обов'язки начальника Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області Нагачевського С.В. від 15 квітня 2011 року № 121 о/с про звільнення лейтенанта міліції ОСОБА_4 зі служби в органах внутрішніх справ України за п. 64 «ж» Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України; поновити її на посаді слідчого слідчого відділення Пустомитівського районного відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області з 15 квітня 2011 pоку та стягнути з Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області середній заробіток за час вимушеного прогулу.
Позовні вимоги обґрунтовувала тим, що відповідач неправомірно видав наказ про її звільнення з органів внутрішніх справ на підставі п. 64 «ж» Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України, оскільки вона подала рапорт про відкликання попереднього рапорту про звільнення за власним бажанням.
Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 14 листопада 2011 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 27 березня 2012 року, позов задоволено. Визнано протиправним і скасовано спірний наказ, поновлено позивачку на посаді слідчого слідчого відділення Пустомитівського районного відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області з 15 квітня 2011 року. Стягнуто з Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області на користь позивачки середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 14127 грн. 33 коп.. Постанову в частині поновлення ОСОБА_4 на посаді слідчого слідчого відділення Пустомитівського районного відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області з 15 квітня 2011 року та стягнення заробітної плати у межах суми стягнення за один місяць у розмірі 2018 грн. 19 коп. звернуто до негайного виконання. Стягнуто з Державного бюджету України на користь позивачки судовий збір у розмірі 3 грн. 40 коп.
У касаційній скарзі Головне управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.
Перевіривши за матеріалами справи доводи касаційної скарги та правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі в межах касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 15 квітня 2011 року лейтенантом міліції слідчим слідчого відділу Пустомитівського районного відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області ОСОБА_4 було подано рапорт на ім'я начальника Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області генерал-майора міліції Щура Б.В., в якому позивачка просила звільнити її з органів внутрішніх справ за власним бажанням у зв'язку з сімейними обставинами. Того ж 15 квітня 2011 року позивачка через ЛД УДППЗ «Укрпошта» подала рапорт про відкликання рапорту від 15 квітня 2011 року про її звільнення. Останній рапорт був зареєстрований у канцелярії УКЗ Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області 18 квітня 2011 року.
В той же час наказом начальника Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області від 15 квітня 2011 року за № 121 о/с, у відповідності з Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України, звільнено з органів внутрішніх справ у запас Збройних Сил України за п. 64 «ж» (за власним бажанням) лейтенанта міліції ОСОБА_4, слідчого слідчого відділення Пустомитівського районного відділу ГУМВС Україна Львівської області, з 15 квітня 2011 року.
Задовольняючи позов суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що звільнення позивачки відбулося без дотримання процедури звільнення, передбаченої пунктом 68 Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ Української РСР.
Колегія суддів погоджується із вказаним висновком судів попередніх інстанцій з огляду на наступне.
Порядок проходження служби особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, їх права і обов'язки визначені Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ Української РСР, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 липня 1991 року № 114.
Відповідно до пункту 10 вказаного Положення особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ користуються всіма соціально-економічними, політичними та особистими правами і свободами, виконують усі обов'язки громадян, передбачені Конституцією та іншими законодавчими актами, а їх права, обов'язки і відповідальність, що випливають з умов служби, визначаються законодавством, Присягою, статутами органів внутрішніх справ і цим Положенням.
Підпунктом "ж" пункту 64 цього ж Положення передбачено, що особи середнього, старшого і вищого начальницького складу звільняються зі служби в запас (з постановкою на військовий облік) за власним бажанням - при наявності поважних причин, що перешкоджають виконанню службових обов'язків.
Згідно з пунктом 68 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ Української РСР, особи рядового і начальницького складу, які виявили бажання звільнитися зі служби за особистим проханням, попереджають прямого начальника органу внутрішніх справ про прийняте ними рішення не пізніш як за три місяці до дня звільнення, про що подають рапорт за командою.
Враховуючи вищенаведене суд першої інстанції, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, дійшов вірного висновку про задоволення позову, оскільки дії відповідача суперечать вимогам п. 68 Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ Української РСР. За змістом цього пункту до закінчення трьохмісячного строку попередження особи, які подали рапорт про звільнення за власним бажанням мають право відкликати поданий рапорт, якщо сторони не домовилися про звільнення у більш короткий строк.
Такий висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною у постановах від 29 травня 2012 року та від 10 липня 2012 року (справи №№ 21-122а12, 21-136а12 відповідно).
Відповідно до вимог частини 1 статті 220 КАС України суд касаційної інстанції не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
За правилами статті 224 КАС України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Доводи касаційної скарги про незаконність судових рішень, порушення норм матеріального та процесуального права безпідставні, не ґрунтуються на доказах та матеріалах справи.
Тому колегія суддів, перевіривши у межах касаційної скарги правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, приходить до висновку, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а судові рішення - без змін.
Керуючись статтями 220, 222, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів
Касаційну скаргу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 14 листопада 2011 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 27 березня 2012 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, оскарженню не підлягає.
Головуючий: В.В. Тракало
Я.Л. Іваненко
М.І. Мойсюк