11 червня 2014 року м. Київ К/9991/72441/12
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Сороки М.О.,
Смоковича М.І.,
Розваляєвої Т.С.,
провівши попередній розгляд адміністративної справи за позовом ПАТ «Фінансист» до Луганської міської ради про визнання частково незаконним та скасування окремих пунктів рішення, за касаційною скаргою ПАТ «Фінансист» на постанову Ленінського районного суду міста Луганська від 7 вересня 2012 року і ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 31 жовтня 2012 року,-
У серпні 2011 року ПАТ «Фінансист» звернулось до суду з вказаним позовом, у якому просило визнати незаконними та скасувати:
пункт 1.2 рішення Луганської міської ради № 69/27 від 27.08.2010 «Про деякі питання щодо укладання договорів оренди землі» в частині фрази «При цьому зміни в договір не вносяться»;
пункт 1.6 2 рішення Луганської міської ради № 69/27 від 27.08.2010 «Про деякі питання щодо укладання договорів оренди землі» в частині фрази «У разі зміни нормативної грошової оцінки земельної ділянки протягом дії договору пропорційного змінюється й розмір орендної плати без внесення відповідних змін в договір»;
пункт 1.21 рішення Луганської міської ради № 69/27 від 27.08.2010 «Про деякі питання щодо укладання договорів оренди землі» в частині фрази «крім випадків, передбачених договором»;
пункти 1.22.3, 1.22 та 1.27 рішення Луганської міської ради № 69/27 від 27.08.2010 «Про деякі питання щодо укладання договорів оренди землі».
Постановлю Ленінського районного суду міста Луганська від 7 вересня 2012 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 31 жовтня 2012 року, у задоволенні позову відмовлено.
У касаційній скарзі ПАТ «Фінансист», посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить Вищий адміністративний суд України скасувати рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.
Перевіривши за наявними у справі матеріалами доводи, викладені у касаційній скарзі, правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права і правової оцінки обставин у справі у межах, визначених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України), колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Встановлено, що Луганською міською радою прийнято рішення № 12/26 від 27.12.2006 «Про деякі питання щодо укладення договорів оренди землі», яким вирішено питання щодо укладення договорів оренди землі, зокрема, щодо розміру орендної плати.
Рішенням Луганської міської ради від № 64/47 16.03.2010 ПАТ «Фінансист» була надана в оренду земельна ділянка площею 0,0676 га за адресою: м. Луганськ, вул. Совєтская, 74-і, під розміщення торговельно-побутового комплексу-магазину № 1 (3 черга), згідно з пунктом 8 якого товариству запропоновано в трьохмісячний термін з моменту набуття чинності пунктів 5,6 даного рішення звернутись до управління нерухомим майном Луганської області для укладення договору оренди землі.
27.08.2010 Луганською міською радою прийнято рішення № 69/27 від 27.08.2010 «Про деякі питання щодо укладання договорів оренди землі», пункти якого є предметом спору - 1.2 в частині фрази «при цьому зміни в договір не вносяться»; 1.6 2 в частині фрази «у разі зміни нормативної грошової оцінки земельної ділянки протягом дії договору пропорційного змінюється й розмір орендної плати без внесення відповідних змін в договір», 1.21 в частині фрази «крім випадків, передбачених договором»; 1.22.3, 1.22 та 1.27.
13.10.2010 Луганською міською радою прийнято рішення № 72/191 «Про внесення змін до деяких рішень Луганської міської ради з питань землекористування», яким вирішено внести зміни до деяких рішень Луганської міської ради щодо передачі в оренду земельних ділянок, а також з інших питань, які (рішення) на час набрання чинності рішенням Луганської міської ради № 69/27 від 27.08.2010 є нереалізованими (невиконаними), змінивши у резолютивній частині зазначених рішень слова та цифри «від 27.12.2006 № 12/26 із змінами до нього» на слова та цифри «№ 69/27 від 27.08.2010».
Таким чином, цим рішенням визначено, що деякі питання щодо укладання договорів оренди землі має регулюватися вимогами рішення ради «№ 69/27 від 27.08.2010.
Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, виходив з наступного.
У частинах 1,2 Закону України «Про оренду землі, у редакції на час прийняття спірного рішення, визначено, що орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.
Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Закону України «Про плату за землю»).
Доказами в адміністративному судочинстві, згідно з вимогами частини 1 статті 69 КАС України, є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Згідно з частиною 1 статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Відповідно до положень статей 6, 17, 104 КАС України до адміністративного суду має право звернутися з адміністративним позовом особа, яка вважає, що порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин.
Право на звернення до адміністративного суду з позовом відповідно до вказаної норми Закону є можливістю фізичних та юридичних осіб ініціювати судове провадження в адміністративній справі з метою судового захисту їх прав, свобод чи інтересів, порушених суб'єктом владних повноважень у сфері публічно - правових відносин.
Право на звернення до адміністративного суду з позовом не завжди співпадає з правом на судовий захист, яке закріплене у статті 6 КАС України. Саме по собі звернення до адміністративного суду за захистом ще не означає, що суд зобов'язаний надати такий за хист. Адже для того, щоб було надано судовий захист, суд повинен встановити, що особа дійсно має право,свободу чи інтерес, про захист яких вона просить, і це право, свобода чи інтерес порушені відповідачем у публічно-правових відносинах.
Посилаючись на відсутність доказів на підтвердження укладання договору оренди землі між ПАТ «Фінансист» та Луганською міською радою, суди дійшли висновку про недоведеність порушених спірним рішенням прав позивача, яке стосується умов укладання відповідних договорів.
З таким висновком погоджується колегія суддів Вищого адміністративного суду України і доводи касаційної скарги його не спростовують.
Відповідно до частини 3 статті 220-1 Кодексу адміністративного суду України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Керуючись ст. ст. 220, 220-1, 223, 227, 230, 231 КАС України, суд,-
ухвалив:
Касаційну скаргу ПАТ «Фінансист» - відхилити, а постанову Ленінського районного суду міста Луганська від 7 вересня 2012 року і ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 31 жовтня 2012 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної з моменту проголошення і може бути переглянута з підстав, у строк та у порядку, визначених ст.ст. 235-244-2 КАС України.
Судді: