"03" червня 2014 р. м. Київ К/9991/2724/11
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів : Логвиненко А.О. (доповідач), Донець А.Е., Мороз В.Ф.
здійснивши попередній розгляд касаційної скарги ОСОБА_3 на постанову Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 7.12.2009р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 16.12.2010р. у справі
за позовом ОСОБА_3
до відповідача Козятинського районного відділу Міністерства внутрішніх справ України у Винницькій області
про оскарження рішень, дій та бездіяльності, -
14.12.2006р. до суду надійшов позов ОСОБА_3 про оскарження дій Козятинського районного відділу Міністерства внутрішніх справ України у Винницькій області. Свої вимоги позивач мотивував тим, що 23.02.2003р. працівниками райвідділу його було безпідставно затримано за вчинення адміністративного правопорушення, після чого він незаконно утримувався в приміщенні відділку. В подальшому, ОСОБА_3 та його представники неодноразово звертались до керівництва районного відділу із запитами про надання інформації з цього приводу, яку відповідач протиправно не надавав. Крім того, позивачем оскаржувались інші дії відповідача, вчинені під час розгляду питання щодо обґрунтованості затримання ОСОБА_3
Постановою Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 7.12.2009р., залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 16.12.2010р., позов задоволено частково : встановлено, що працівниками Козятинського РВ 23.02.2003р. було незаконно проведено адміністративне затримання ОСОБА_3, внаслідок чого він безпідставно перебував у Козятинському РВ УМВС України у Вінницькій області з 2-ї до 7.30 години 23.02.2003р. та визнано ці дії неправомірними. В задоволенні решти позову відмовлено.
Не погодившись з судовими рішеннями, ОСОБА_3 звернувся з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просив їх скасувати та направити справу на новий розгляд до апеляційного суду. При цьому скаржник зазначив, що суди дійшли помилкового висновку про необґрунтованість позовних вимог в частині.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Рішення судів попередніх інстанцій є законними та обґрунтованими, оскільки ухвалені відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права та на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених залученими до справи доказами.
Судами зроблено правильний висновок про те, що адміністративне затримання ОСОБА_3 та подальше його утримання 23.02.2003р. в приміщенні Козятинського РВ УМВС України у Вінницькій області відбулося без додержання вимог статей 160-161 Кодексу України про адміністративні правопорушення, що є підставою для задоволення цієї частини адміністративного позову.
Що стосується решти позовних вимог, то, здійснивши аналіз обставин справи та правильно застосувавши норми матеріального права, зокрема, Закон України «Про інформацію» та положення Кодексу України про адміністративні правопорушення, суди попередніх інстанцій обґрунтовано відмовили в задоволенні позову.
При цьому, в судових рішеннях наведено мотиви, з яких суди виходили при їх прийнятті, мотиви неврахування доводів відповідача та положення закону, яким керувались суди при прийнятті своїх рішень.
Згідно із частиною першою статті 220 КАС України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Касаційна скарга не спростовує правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права при вирішенні адміністративного спору та, по суті, зводиться до переоцінки достовірності проаналізованих судами доказів, та не дає підстав для скасування чи зміни судових рішень.
Відповідно до статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Керуючись статтями 2201, 223, 224, 230, 231, 254 КАС України, -
Касаційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення, постанову Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 7.12.2009р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 16.12.2010р. - без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, оскарженню не підлягає, але може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, передбаченому ст. 235-244 КАС України.
Судді А.О. Логвиненко
О.Є. Донець
В.Ф. Мороз