"29" травня 2014 р. м. Київ К/9991/5426/12
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
головуючого суддіГоловчук С.В. (суддя-доповідач),
суддівЛіпського Д.В.,
Черпака Ю.К.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4
на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 23 червня 2011 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 06 вересня 2011 року
у справі за позовом ОСОБА_4 до Управління Пенсійного фонду України (далі - УПФУ) в м. Первомайську Луганської області про визнання нечинною та скасування вимоги,
У липні 2011 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу від 06 січня 2011 року № Ф-424/3 в розмірі 58,05 грн. В обґрунтування позовних вимог вказував, що відповідач склав двічі вимогу на одну і тут ж суму та за один і той же звітний період - третій квартал 2010 року. Зазначав, що перша вимога про сплату боргу №424/1 від 03 грудня 2010 року ним була оскаржена та рішенням УПФУ в м. Первомайську Луганської області від 16 грудня 2010 року № 424/1 вимога скасована. Проте відповідач склав другу вимогу № Ф-424/3 від 06 січня 2011 року про сплату боргу за той же звітний період 2010 року. В зв'язку з наведеним позивач просив суд скасувати вимогу про сплату боргу №Ф-424/3 від 06 січня 2011року, оскільки йому двічі на одну і ту ж суму складені вимоги про сплату боргу №Ф-424/1 від 03 грудня 2010 року та № Ф-424/3 від 06 січня 2011 року, що є, на його думку, порушенням діючого законодавства України.
Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 23 червня 2011 року, яку залишено без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 06 вересня 2011 року, у задоволенні позову відмовлено.
У касаційній скарзі ОСОБА_4 порушує питання про скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалення нового судового рішення про задоволення позовних вимог. Зазначає, що судами порушено норми матеріального та процесуального права, зокрема положення Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Судами встановлено, що позивач зареєстрований як фізична особа-підприємець і відповідно до пункту 1 частини 1 статті 14 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» є страхувальником та зареєстрований як платник страхових внесків в УПФУ в м. Первомайську Луганської області.
УПФУ в м. Первомайську Луганської області провело перевірку фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 з питань дотримання вимог законодавства щодо нарахування, обчислення та сплати внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, інших платежів. За наслідками перевірки складено акт від 21 жовтня 2010 року, яким встановлено факт неподання позивачем звітності за вересень 2010 року.
03 грудня 2010 року УПФУ в м. Первомайську Луганської області винесло вимогу про сплату боргу № Ф 424/1 від 03 грудня 2010 року, в якій зазначено, що станом на 03 грудня 2010 року заборгованість ОСОБА_4 зі сплати страхових внесків становить 58,05 грн.
Вказана вимога про сплату боргу оскаржена позивачем та рішенням від 03 грудня 2010 року № 424/1 УПФУ в м. Первомайську Луганської області скасована у зв'язку із невинесенням рішення про результати розгляду заяви в межах процедури узгодження.
Разом з тим, на підставі акту перевірки від 21 жовтня 2010 року відповідачем прийнято рішення від 20 грудня 2010 року № 224 про застосування фінансових санкцій за неподання розрахунку сум страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за вересень 2010 рік в розмірі 170,00 грн. Протягом 10 робочих днів дане рішення позивачем не виконано та фінансові санкції не сплачено.
Судами встановлено, що станом на 01 січня 2011 року по особовому рахунку позивача існувала переплата у сумі 111,95 грн, тому станом на 05 січня 2011 року заборгованість після скасування вимоги залишилась у сумі 58,05 грн. З урахуванням цього, 06 січня 2011 року відповідачем виставлена позивачу вимога №Ф-424/3 на зазначену суму.
Відповідно до статті 5 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-IV) цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів на ці правовідносини може поширюватися лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що йому не суперечить. Виключно цим Законом визначаються: принципи та структура системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування; коло осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню; перелік платників страхових внесків, їх права та обов'язки; порядок нарахування, обчислення та сплати страхових внесків; стягнення заборгованості за цими внесками.
Пунктом 1 частини 1 статті 11 Закону № 1058-IV встановлено, що загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню підлягають особи, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях, створених відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, у філіях, представництвах, відділеннях, в об'єднаннях громадян, у фізичних осіб суб'єктів підприємницької діяльності та інших осіб (включаючи юридичних та фізичних осіб суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент) на умовах трудового договору (контракту) або працюють на інших умовах, передбачених законодавством, або виконують роботи на зазначених підприємствах, в установах, організаціях чи у фізичних осіб за договорами цивільно-правового характеру.
Згідно із пунктом 1 частини 1 статті 14 Закону № 1058-IV страхувальниками цих осіб є їх роботодавці, які відповідно до частини 1 статті 15 цього Закону є платниками страхових внесків та зобов'язані на підставі пункту 6 частини 2 статті 17 зазначеного Закону нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 11 вказаного Закону загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню підлягають, зокрема, фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, у тому числі ті, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент), та члени сімей зазначених фізичних осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.
Положеннями пункту 6 частини 2 статті 17 Закону № 1058-IV передбачено, що страхувальник зобов'язаний нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.
Згідно із статтею 18 Закону № 1058-IV страхові внески є цільовим загальнообов'язковим платежем, який справляється на всій території України в порядку, встановленому цим Законом. Вони не включаються до складу податків, інших обов'язкових платежів, що складають систему оподаткування. На ці внески не поширюється податкове законодавство. Законодавством не можуть встановлюватися пільги з нарахування та сплати страхових внесків або звільнення від їх сплати.
Відповідно до статті 19 Закону № 1058-IV страхові внески до солідарної системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування нараховуються роботодавцем на суми фактичних витрат на оплату праці (грошового забезпечення) працівників, що включають витрати на виплату основної та додаткової заробітної плати та інших заохочувальних і компенсаційних виплат.
Підпунктом «б» пункту 16 статті 106 Закону № 1058 встановлено, що виконавчі органи Пенсійного фонду накладають на посадових осіб, які вчинили правопорушення, адміністративні стягнення у разі неподання, несвоєчасного подання, подання не за встановленою формою звітності щодо страхових внесків, коштів Пенсійного фонду і Накопичувального фонду або подання недостовірних відомостей, що використовуються в системі персоніфікованого обліку, та іншої звітності і відомостей, передбачених цим Законом.
Згідно із пунктом 17 статті 106 Закону № 1058 від імені виконавчих органів Пенсійного фонду розглядати справи про правопорушення і накладати фінансові санкції та адміністративні стягнення мають право директор виконавчої дирекції Пенсійного фонду, його заступники, начальники головних управлінь Пенсійного фонду в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі та їх заступники, начальники управлінь Пенсійного фонду в районах, містах, районах у містах, а в разі їх відсутності - заступники начальників цих управлінь, на підставі документів, що свідчать про вчинення правопорушення.
Враховуючи, що перевіркою встановлено факт неподання позивачем розрахунку сум страхових внесків на обов'язкове державне пенсійне страхування у строки визначені законодавством, УПФУ в м. Первомайську Луганської області мало право на прийняття рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій.
Відповідно до частини 3 статті 106 Закону № 1058, територіальні органи Пенсійного фонду за формою і у строки, визначені Правлінням Пенсійного фонду, надсилають страхувальникам, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.
Згідно із пунктом 3.7 Порядку оформлення результатів перевірок платників з питань дотримання чинного законодавства щодо нарахування, обчислення та сплати страхових внесків до Пенсійного фонду України, затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 01 грудня 2008 року № 21-1, за наявності в акті перевірки донарахованих сум страхових внесків платнику протягом п'яти робочих днів з дня завершення перевірки надається (надсилається) розпорядчий документ про усунення порушень. Розпорядчим документом є вимога.
Крім того, відповідно до пункту 8.3 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 19 грудня 2003 року № 21-1, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16 січня 2004 року за № 64/8663, вимога формується на підставі актів документальних перевірок та облікових даних з карток особових рахунків страхувальників за формою згідно з додатком 9 цієї Інструкції (для страхувальника - юридичної особи) або за формою згідно з додатком 10 цієї Інструкції (для страхувальника - фізичної особи).
Доводи касаційної скарги про те, що УПФУ в м. Первомайську Луганської області не мало права застосовувати фінансові санкції, оскільки з 01 січня 2011 року втратив чинність пункт 4 частини 9 статті 106 Закону № 1058-IV, не дають підстав для висновку про не правильне застосування судами норм матеріального чи процесуального права.
Пунктом 4 частини 9 статті 106 Закону № 1058-IV, який діяв до 01 січня 2011 року, було передбачено, що за донарахування територіальним органом ПФУ або страхувальником сум своєчасно не обчислених та не сплачених страхових внесків накладається штраф у розмірі п'яти відсотків зазначених сум за кожний повний або неповний місяць, за який донараховано ці суми. Із набранням чинності Законом України від 08 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» наведена норма матеріального права була скасована (підпункт «й» пункту 12 Прикінцевих та перехідних положень зазначеного Закону).
Водночас відповідно до абзацу п'ятого пункту 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» стягнення заборгованості зі сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених до 01 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 01 січня 2011 року не настав, здійснюється фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій.
Проаналізувавши наведені норми права, колегія суддів дійшла висновку, що заборгованість у зв'язку з несплатою страхових внесків, а відтак і накладені штрафні санкції, які виникли за 2010 рік, мають бути застосовані (стягнуті) і після 01 січня 2011 року, оскільки зазначені заборгованість і штрафні санкції виникли в період дії пункту 4 частини 9 статті 106 Закону № 1058-IV.
Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновками судів про відмову у задоволенні позовних вимог.
Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами норм матеріального чи процесуального права, що призвело або могло призвести до неправильного вирішення спору, тому підстав для скасування ухвалених судових рішень колегія суддів не вбачає.
Відповідно до частини першої статті 224 КАС України, якщо суд не допустив порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні оскаржуваного судового рішення, то суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Керуючись статтями 220, 222, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,
ухвалила:
Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення, а постанову Луганського окружного адміністративного суду від 23 червня 2011 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 06 вересня 2011 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя С.В. Головчук
Судді Д.В. Ліпський
Ю.К. Черпак