Справа №575/972/13-к Головуючий у суді у 1 інстанції - ОСОБА_1
Номер провадження 11-кп/788/268/14 Суддя-доповідач - ОСОБА_2
Категорія - Незаконне поводження зі зброєю, бойовими припасами або вибуховими речовинами
12 червня 2014 року колегія суддів з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Сумської області в складі:
головуючого-судді - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з участю секретаря судового засідання - ОСОБА_5
з участю прокурора - ОСОБА_6
та адвоката - ОСОБА_7
обвинуваченого - ОСОБА_8
розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Суми кримінальне провадження, внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 1201320040000121 за апеляційною скаргою прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_6 на вирок Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 18 березня 2014 року, яким
ОСОБА_8 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України, українець, уродженець та проживає в АДРЕСА_1 , має судимості:
-17.02.2004 року за ст. 185 ч.3 КК України до 3 років позбавлення волі;
- 09.06.1978 року за ст. 94 КК України до 15 років позбавлення волі;
- 14.04.1994 року за ст. 140 ч.2 КК України до 2 років 6 місяців позбавлення волі;
- 16.05.1997 року за ст.ст. 81 ч.2, 81 ч.3, 140 ч.2, 89 ч.1 КК України до 5 років позбавлення волі;
- 05.12.2000 року за ст. ст. 101 ч.1, 140 ч.2 КК України до 4 років 6 місяців позбавлення волі;
- 17.09.2004 року за ст. 185 ч.3 КК України до 3 років 6 місяців позбавлення волі;
28.11.2007 року звільнений умовно - достроково на 2 місяці 19 днів.
визнаний винним за ст.. 263 ч.1 КК України та призначено покарання 4 роки 7 місяців позбавлення волі.
За ст. ст. 115 ч.2 п.13; 115 ч.2 п.п. 9.13 КК України ОСОБА_8 виправдано у зв'язку з недоведеністю його участі у вчиненні даних кримінальних правопорушень.
Стягнуто з ОСОБА_8 на користь держави судові витрати за проведення експертиз в розмірі 1644 грн. 60 коп.
Доля речових доказів вирішена відповідно до ст.100 КК України.
Як встановив суд, на початку травня 2009 року ОСОБА_8 під час проведення весняно - польових робіт на городі, розташованому на території особистого підсобного господарства по АДРЕСА_1 виявив у землі 5 об'ємних твердих кусків сухої речовини коричневого кольору, які відповідно до вибухово - технічної експертизи є вибуховою речовиною розривної дії тротилом, придатним для здійснення вибуху загальною потужністю 2437, 7 грамів у тротиловому еквіваленті. Достовірно знаючи, що виявлені об'єкти є вибуховою речовиною, про що він дізнався від свого брата, ОСОБА_8 умисно, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, привласнив її, і переніс до свого домоволодіння та незаконно зберігав.
За вказані дії ОСОБА_8 був визнаний винним і його дії кваліфіковані за ч. 1 ст. 263 КК України.
У вироку суду також зазначено, що ОСОБА_8 з грудня 2007 року проживав у будинку своїх батьків по АДРЕСА_1 разом з співмешканкою ОСОБА_9 неподалік від свого рідного брата ОСОБА_10 , який проживав з співмешканкою ОСОБА_11 по АДРЕСА_2 . Писарівка, і між ними та їх співмешканками впродовж останніх років виникали часті конфлікти на побутовому грунті.
Органами досудового розслідування ОСОБА_8 обвинувачується в тому, що напередодні свого дня народження, а тому він вирішив наладити відносини з братом та запросити його на день народження і близько 5 год. 30 хв. 21 листопада 2009 року прийшов до його домоволодіння по АДРЕСА_2 . Писарівка.
Під час розмови ОСОБА_12 відмовився налагодити стосунки і почав виганяти ОСОБА_13 з двору, висловлюючись на його адресу нецензурними словами. Така поведінка брата розлютила ОСОБА_14 і в нього раптово на грунті тривалих особистих неприязних стосунків виник умисел, вчинити умисне вбивство ОСОБА_10 .
Близько 6 годин реалізуючи свій злочинний умисел спрямований на протиправне заподіяння смерті ОСОБА_10 , та усвідомлюючи, що реалізація вказаного злочинного наміру, без застосування будь - яких знарядь буде ускладнена, ОСОБА_13 схопив ніж, який виявив на подвір'ї і тримаючи його у правій руці наніс ним удар по задній поверхні грудної клітини ОСОБА_15 . Від удару ножем та спричиненого тілесного ушкодження, яке не було смертельним, ОСОБА_10 впав на землю.
В цей час ОСОБА_16 почувши крики в дворі, відкрила вхідні двері в будинку та побачила, що ОСОБА_13 спричинив ножове поранення її співмешканцю і стала кричати та кликати на допомогу.
Реалізуючи свій намір на умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині, ОСОБА_13 забіг в коридор будинку де знаходилась ОСОБА_16 та усвідомлюючи що нанесення ударів ножем в життєво важливі органи потерпілого призведуть до її смерті, бажаючи настання цих наслідків, будучи раніше судимим за умисне вбивство, з метою приховати інший злочин, а саме вбивство ОСОБА_10 , умисно наніс ОСОБА_16 вісім сильних ударів ножем в шию та груди, від яких вона померла на місці події.
В цей час поранений ОСОБА_10 усвідомлюючи реальну загрозу для свого життя, намагаючись врятуватись втечею, вибіг з подвір'я на вулицю.
З метою доведення до кінця свого злочинного умислу, направленого на умисне вбивство свого брата, ОСОБА_13 наздогнав його за двором домоволодіння, і реалізуючи свій злочинний намір спрямований на протиправне позбавлення його життя, з силою наніс йому один удар ножем в передню ліву поверхню грудної клітини.
ОСОБА_12 впевнившись в тому, що внаслідок отриманого ОСОБА_17 ножового поранення, він досяг своєї мети направленої на умисне вбивство брата, а також умисне вбивство ОСОБА_18 , з метою приховування умисного вбивства ОСОБА_13 , будучи особою яка раніше вчинила умисне вбивство, ОСОБА_12 зник з місця злочину.
Вказані дії ОСОБА_10 органами досудового розлідування були кваліфіковані за ст. ст. 115 ч.2 п.13 та 115 ч.2 п.9,13 КК України.
Згідно з вироком суду ОСОБА_19 був виправданий за ст.ст. 115 ч.2 п.13, та 115 ч.2 п.9. 13 КК України у зв'язку з недоведеністю його участі у вчиненні даних кримінальних правопорушень.
В апеляційній скарзі прокурор ОСОБА_6 , який брав участь у розгляді кримінального провадження в суді першої інстанції зазначає, що доказі надані обвинуваченням під час судового розгляду оцінені судом не вірно, а інші не дослідувались, а тому суд не міг дати їм будь - яку оцінку.
Висновки суду про нібито отримання показань ОСОБА_13 та ОСОБА_9 з істотним порушенням вимог кримінально - процесуального закону, з порушенням їх Конституційних прав під досудового слідства, не відповідає дійсності.
Слідчі дії, а саме: огляд місця події, допити свідків, ОСОБА_19 та ОСОБА_9 , відтворення обстановки і обставин події були проведені уповноваженими на це слідчими органами, з застосуванням фото та відеозйомки, з участю захисника, понятих, але суд у вироку зазначивши про незаконність проведення цих процесуальних дій, не навів будь - яких об'єктивних даних, тобто не обґрунтував своє рішення.
Посилання суду про порушення органами досудового слідства права на захист ОСОБА_10 при обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, в тому числі і при продовженні строку тримання під вартою є необґрунтованими, оскільки вказані процесуальні рішення на даний час не були оскаржені та не скасовані, а тому є законними.
Судом першої інстанції не вірно надана оцінка фактичним обставинам справи.
Оцінюючи показання ОСОБА_14 дані в явці з повинною, висновки судово - медичних експертиз, показання судово - медичного експерта ОСОБА_20 , свідка ОСОБА_21 , суд невірно їх оцінив, в частині настання смерті ОСОБА_10 та ОСОБА_16 близько 6 годин ранку. Висновки судово - медичних експертиз відносно ОСОБА_10 та ОСОБА_16 свідчать проте, що їх смерть настала ІНФОРМАЦІЯ_2 в проміжок часу з 6 год. 30 хв. до 12 год. 20 хв., тобто відповідають зібраним у справі доказам.
Також упередженими є твердження суду про те, що ОСОБА_13 не зміг перебувати на подвір'ї свого брата ОСОБА_10 близько 6 годин ранку 21.11.2009року, так як в цей час він нібито мав розмову з ОСОБА_21 на подвір'ї свого будинку. При цьому суд не взяв до уваги первинні показання свідка ОСОБА_9 , яка показала, що з 6 до 7 годин ОСОБА_13 був відсутній в їх будинку. Не взяті до уваги судом і матеріали надані стороною обвинувачення про триваючи особисті неприязні стосунки між потерпілими та ОСОБА_13 і ОСОБА_9 . Вказані матеріали свідчать , що між потерпілими та обвинуваченим на протязі значного періоду часу мали місце постійні сварки.
По справі були проведені судово - медичні та криміналістичні експертизи, які безпосередньо вказують, що на піджаку ОСОБА_14 , рукоятці ножа, були виявлені кров, піт походження яких від ОСОБА_14 не виключається, а виявлені на тілі потерпілих ОСОБА_14 та ОСОБА_16 тілесні ушкодження може бути заподіяні клинком ножа виявленого при додатковому огляді місця події.
Перебравши на себе повноваження експертів, суд не заслухавши їх в судовому засіданні, самостійно зробив передчасні висновки, про їх достовірність і визнав їх недопустимими.
Таким чином суд належним чином не давши оцінки дослідженим в судовому засіданні доказам прийшов до помилкового висновку про недоведеність участі ОСОБА_14 у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ст..ст. 115 ч.2 п.13, та 115 ч.2 п.п. 9.13 КК України і виправдав його за вказаними законами.
У зв'язку з тим, що виправдувальний вирок суду неможливо визнати законним, він прохає його скасувати та постановити судом апеляційної інстанції свій вирок за яким визнати винним ОСОБА_14 за ст.. ст.. 263 ч.1; 115 ч.2 п.13; 115 ч.2 п.п. 9.13 КК України та призначити йому покарання:
- за ч.1 ст. 263 КК України - 3 роки позбавлення волі;
- за п. 13 ч.2 ст. 115 КК України - 15 років позбавлення волі;
- за п.9.13 ч.2 ст. 115 КК України - 12 років позбавлення волі.
На підставі ст. 70 ч.1 КК України за сукупністю злочинів остаточно ОСОБА_22 призначити покарання - 15 років позбавлення волі.
Стягнути з ОСОБА_8 на користь держави судові витрати за проведення експертиз - 37058 грн. 48 коп., а долю речових доказів вирішити відповідно до ст.. 100 КПК України.
В запереченні на апеляційну скаргу прокурора обвинувачений ОСОБА_8 вказує, що докази надані стороною обвинувачення в обґрунтування його винності у вчиненні умисного вбивства брата та його співмешканки ОСОБА_16 не знайшли свого підтвердження під час розгляду даного кримінального провадження. Суд у вироку навів переконливі мотиви, чому він не взяв до уваги надані стороною обвинувачення докази та визнав їх належними та достовірними. На протязі досудового розслідування так і в судовому засіданні він стверджував, що не вчиняв умисного вбивства брата та його співмешканки. Дійсно після його затриманням він обмовив себе і в явці з повинною зізнався у вчиненні цих вбивств тому, що працівники міліції неодноразово застосовували до нього фізичне насильство і він під питками змушений під їх диктовку написати вказану явку. Тому він вважає вирок суду законним та обґрунтованим і прохає апеляційну скаргу прокурора залишити без задоволення.
Вислухавши доповідь судді про обставини судового провадження та зміст поданої апеляційної скарги прокурора у кримінальному провадженні, прокурора ОСОБА_6 , який підтримав подану ним апеляційну скаргу, обвинуваченого ОСОБА_8 та захисника ОСОБА_7 які заперечували проти апеляційної скарги прокурора, та просили виок суду залишити без змін, перевіривши матеріали провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги, провівши судові дебати, та заслухавши останнє слово обвинуваченого, колегія суддів не знаходить підстав для задоволення апеляційної скарги прокурора.
Висновки суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ст.. 263 ч.1 КК України, за обставинами встановлених судом, відповідає фактичним обставинам кримінального провадження і ніким з учасників кримінального провадження не оспорюється.
За сформульованим у вироку обвинуваченням, визнаного судом доведеним, суд вірно кваліфікував дії ОСОБА_8 за ч.1 ст. 263 КК України.
Вирішуючи питання про вид і міру покарання ОСОБА_8 суд у відповідності з вимогами ст. 65 КК України призначив його враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, обставини що пом'якшують покарання, його похилий вік, стан здоров'я.
З урахуванням особи обвинуваченого, а саме те, що ОСОБА_8 раніше неоднарозово засуджувався, характеризується посередньо, суд обґрунтовано прийшов до висновку про призначення покарання у виді позбавлення волі.
За таких обставин колегія суддів вважає, що призначене судом обвинуваченому покарання у виді позбавлення волі, є достатнім і необхідним для його виправлення та перевиховання.
Відповідно до вимог ст.. 373 ч.1 КПК України виправдувальний вирок ухвалюється у разі, якщо не доведено, що: вчинено кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується особа; кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим; в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення.
Положеннями ст.. 374 ч.1 КПК України передбачено, що мотивувальна частина виправдувального вироку серед іншого має містити формулювання обвинувачення, яке пред'явлене особі і визнане судом недоведеним, а також підстави для виправдання обвинуваченого з зазначенням мотивів, з яких суд відкидає докази обвинувачення.
За змістом вказаної норми закону у мотивувальній частині виправдувального вироку мають бути викладені результати дослідження аналізу та оцінки доказів у справі, а також мотивовані висновки суду про недоведеність вчинення кримінального правопорушення, в якому обвинувачується особа, чи недоведеність, що кримінальне правопорушення вчинено обвинуваченим, а також недоведеність, що в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення.
Відповідно до вимог ст.. 409 ч.1 КПК України підставою для скасування або зміни судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є: неповнота судового розгляду, невідповідність висновків суду викладених у судовому рішенні фактичним обставинам справи кримінального правопорушення, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування Закону України про кримінальну відповідальність.
Всебічно дослідивши всі обставини кримінального провадження та оцінивши надані сторонам докази з точку зору їх належності, допустимості та достовірності, а сукупність наданих стороною обвинувачення доказів - ще із точки їх достатності та взаємозв'язку, колегія суддів суду першої інстанції у відповідності з вимогами норм кримінального процесуального закону, практикою Європейського суду з прав людини, Конституцією України, дійшов до висновку та об'єктивно обґрунтовано мотивував у вироку, що на підставі цих доказів неможливо визнати ОСОБА_8 винним і засудити його за пред'явленим йому обвинуваченням за ст.. ст.. 115 ч.2 п. 13; 115 ч.2 п.п. 9.13 КК України, оскільки частина доказів сторони обвинувачення здобута з істотним порушенням норм кримінального - процесуального закону, а решта доказів як самі по собі, так і в сукупності прямо чи не прямо не підтверджують вини ОСОБА_8 за пред'явленим йому обвинуваченням і такі висновки суду першої інстанції колегія судів вважає правильними.
Як убачається з матеріалів судового провадження, будучи допитаним в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_13 вину у вчиненні інкримінованих йому злочинів не визнав і показав що рано вранці 21 листопада 2009 року перебував по місцю свого проживання разом з співмешканкою ОСОБА_9 , а також, що визнавальні вину покази 23 листопада 2009року зазначені ним в явці з повинною він вимушений був писати під диктовку працівників міліції внаслідок застосування до нього з їх сторони погроз і знущань, так як він та його співмешканка з 21 листопада 2009 року перебували в райвідділі міліції де відбували адміністративний арешт кожний відповідно 15 та 5 діб за постановами В. Писарівського районного суду Сумської області від 21 листопада 2009 року за вчинення ними адміністративного правопорушення передбаченого ст. 173 КУпАП.
Суд обґрунтовано взяв до уваги вищевказані показання обвинуваченого, оскільки вони підтверджуються показами допитаних в судовому засіданні свідків: ОСОБА_9 яка вказала, що вночі з 20 та вранці 21 листопада 2009 року ОСОБА_8 знаходився вдома, та ОСОБА_21 , що близько 6 год. 30 хв. 21 листопада 2009 року він зайшов на подвір'я ОСОБА_8 , який вийшов з будинку і вони з ним курили та розмовляли близько 15 хв.
Крім цього, ОСОБА_21 підтвердив, що спочатку ОСОБА_8 вийшов в двір в майці, а потім повернувся в будинок та одягнув на себе піджак. На одязі ОСОБА_8 він не бачив ніяких забруднень і він поводив себе нормально і не був збуджений.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано взяв показання обвинуваченого, оскільки вони не спростовані стороною обвинувачення, а первинні покази ОСОБА_8 зазначені ним в явці з повинною 23 листопада 2009 року дійсно були одержані органами досудового слідства з істотним порушенням вимог кримінального - процесуального закону і прав ОСОБА_8 на захист під час судового провадження. Судом були оглянуті адміністративні справи відносно ОСОБА_8 та його співмешканки ОСОБА_9 .
З даних справ вбачається, що відповідно до постанов В.Писарівського районного суду Сумської області від 21 листопада 2009 року ОСОБА_8 був притягнутий до адміністративної відповідальності за ст. 173 КУпАП і на нього було накладено адміністративне стягнення у виді адміністративного арешту на строк 15 діб з відбуванням його з 19 год. 20 хв. 21 листопада 2009 року, а ОСОБА_9 була також притягнута до адміністративної відповідальності за ст. 173 КУпАП і на неї було накладено адміністративне стягнення у виді адміністративного арешту на строк 5 діб з його відбуванням з 19 год. 10 хв. 21 листопада 2009 року.
З дослідженого судом протоколу затримання в якості підозрюваного ОСОБА_8 , вбачається, що таке його затримання офіційно оформлено як проведене о 18 год. 10 хв. В В. Писарівському РВ ГУМВС України в Сумський області, тобто в період відбування адміністративного стягнення у виді адміністративного арешту накладеного за постановою В.Писарівського районного суду в цьому ж райвідділі міліції (т.2 а.с. 134-135).
В даному протоколі зазначено, що ОСОБА_8 підозрюється у вчиненні злочину передбаченого п.1 ч.2 ст. 115 КК України, в якому обвинувачений власноручно зазначив про необхідність надання йому послуг захисника. В цьому ж протоколі затримання від 23.11.2009року було вказано, що про затримання ОСОБА_8 усно була повідомлена його співмешканка ОСОБА_9 о 18 год. 25 хв. 23.11.2009 року яка в цей час відбувала стягнення у виді адміністративного арешту за постановою суду в цьому ж райвідділі міліції.
Як зазначив суд явка з повинною була отримана у ОСОБА_8 23.11.2009 року без участі захисника. З її тексту вбачається , що викладені в ній обставини не є послідовними, є нелогічними, суперечливими, не конкретними, не узгоджуються ні з часом вчинення злочинів, ні зі знаряддям злочину, ані з локалізацією та кількістю ударів(т.1 а.с. 200-204).
В явці з повинною зазначена дата її складання, але відсутні дані о котрій годині 23.11.2009 року вона була складена, та була зареєстрована в протоколі реєстрації заяв і повідомлень про злочини оперативним черговим В. Писарівського РВ ГУМВС України в Сумській області.
Під час досудового слідства та під час розгляду справи судами ОСОБА_8 неодноразово заявляв про застосування до нього та свідка ОСОБА_9 незаконних методів слідства, а саме погроз та фізичного насильства працівниками міліції В.Писарівського райвідділу міліції.
За фактами вказаними в заявах ОСОБА_8 працівниками органів прокуратури були проведені, відповідно перевірка в порядку ст. 97 КПК України (1960р.), за результатами яких 27.01.2010року, 19.07.2012 року були винесені постанови про відмову в порушенні кримінальної справи щодо працівників міліції з мотивів не підтвердження заяв ОСОБА_8 .
Суд вищевказані процесуальні рішення вмотивовано визнав необґрунтованими, оскільки їх висновки фактично ґрунтуються лише на поясненнях і показаннях самих працівників міліції не спростовують показів ОСОБА_8 (т.2 а.с. 184-186, 187-190).
Тому є безпідставними доводи апеляційної скарги прокурора про те, що через нескасованість вищезазначених постанов про відмову в порушенні кримінальної справи, суд не має право давати їм критичну оцінку.
Згідно вимог ч.2 ст. 94 КПК України, жоден доказ не має наперед встановленої сили.
За вищевказаних обставин суд першої інстанції цілком обґрунтовано і правомірно на підставі ст. 87 КПК України визнав складену ОСОБА_8 явку з повинною, такою що не може бути допустимим доказом в умовах її отримання з порушенням права ОСОБА_8 на захист та застосування до нього поганого поводження з боку працівників міліції.
На підтвердження вищенаведеного вказує і той факт, що на другий день після складання явки з повинною, ОСОБА_8 24.11.2009 року при проведенні з ним такої слідчої дії, як відтворення обстановки і обставин події, з участю захисника та інших учасників: понятих , спеціаліста, категорично заявив що умисного вбивства брата ОСОБА_10 та його співмешканки ОСОБА_16 не вчиняв (т.2 а.с. 118-123).
При цьому, суд цілком правомірно з вимогами ст. 8 КПК України послався на практику Європейського суду з прав людини, зокрема на рішення № 30075/06 від 15.11.2012 року у справі «Зимфереско проти України», рішення № 3362/06 від 15.11.2012 року «Гриценко проти України», від 03.11.2011 року «Балаклицький проти України», якими за аналогічних обставин було визнано порушення органами досудового слідства щодо підозрюваних ст. 3 і п.3 (с) ст. 6 Європейської конвенції з прав людини.
З огляду на викладене, на думку колегії суддів, є непереконливими доводи апеляційної скарги прокурора щодо необґрунтованості висновків суду про одержання стороною обвинувачення явки з повинною ОСОБА_8 з істотним порушенням конституційних прав громадянина та вимог кримінального процесуального закону.
Також суд першої інстанції цілком обґрунтовано визнав неналежним і безперечним доказом протокол відтворення обстановки і обставин події від 26.11.2011року з участю свідка ОСОБА_9 під час якого вона вказала, що прокинувшись близько 4 годин ранку 21.11.2009 року вона помітила відсутність ОСОБА_8 в ліжку, а близько 7 годин ранку помітила його на ліжку в іншій кімнаті. (т.2 а.с. 109-117).
Перед проведенням даної слідчої дії свідку ОСОБА_9 не були роз'ясненні положення ст. 63 Конституції України, яка усуває обов'язок громадянина свідчить проти себе, членів сімї чи близьких родичів. Судом під час розгляду кримінального провадження було встановлено, що ОСОБА_9 та ОСОБА_8 проживали однією сім'єю, вели спільне господарство.
Крім цього ОСОБА_9 під час розгляду справи повідомляла про застосування до неї психологічного та фізичного тиску з боку працівників міліції, та змусили дати такі показання.
Матеріалами справи також встановлено, що свідок ОСОБА_9 на підставі постанов В. Писарівського районного суду від 21 листопада та 26 листопада 2009 року була притягнута до адміністративної відповідальності за ст. 173 КУпАП і на неї були покладені адміністративні стягнення у виді адміністративного арешту відповідно 5 та 10 діб, який вона відбувала з 19 год. 10 хв. 21 листопада по 5 грудня 2009 року.
За заявами ОСОБА_9 про застосування до неї недозволених методів слідства працівниками міліції, працівниками прокуратури 15.10.2010 року та 19.07.2012 року були винесені постанови про відмову в порушенні кримінальної справи відносно працівників міліції.
Вказані процесуальні рішення суд обґрунтовано визнав необґрунтованими, зв'язку з тим, що зазначені в них висновки ґрунтуються на показаннях працівників міліції не спростовують доводи свідка ОСОБА_9 про застосування до неї недозволених методів слідства.
Колегія суддів вважає необґрунтованими доводи апеляційної скарги прокурора про те, що постанови про відмову в порушенні кримінальної справи не скасовані, у зв'язку з чим суд не мав права давати їм оцінку.
Стороною обвинувачення під час розгляду кримінального провадження були надані матеріали, а саме постанови про відмову в порушенні кримінальної справи відносно ОСОБА_8 та ОСОБА_9 за період 2008 - 2009 року. які на переконання обвинувачення свідчать про триваючі особисті неприязні стосунки між братами ОСОБА_17 і ОСОБА_23 та їх співмешканками ОСОБА_9 та ОСОБА_16 , що і призвели до вчинення ОСОБА_17 умисного вбивства брата та його співмешканки.
Вказані обставини були ретельно перевірені та досліджені судом і встановлено що сварки між цими родинами виникали з нікчемних приводів, на що безпосередньо вказують заяви в органи міліції та прийняті по них процесуальні рішення.
Суд обґрунтовано прийшов до висновку що надані обвинуваченням матеріали не можуть слугувати безперечним доказом про існування саме таких триваючих особистих неприязних стосунків, які привели до того що на їх ґрунті ОСОБА_13 вчинив умисне вбивство брата та його співмешканку ОСОБА_16 , і з даними висновками погоджується й колегія суддів.
Доводи апеляційної скарги прокурора про те, що судом не вірна дана оцінка фактичним обставинам справи є непереконливими.
Так, судом ретельно були досліджені висновки судово - медичних експертиз трупа ОСОБА_16 від 18.12.2009 року № 203 (т.2 а.с. 13-19) та трупа ОСОБА_10 від 18.12.2009 року № 204 (т.2 а.с. 24-27).
З даних висновків слідує, що смерть ОСОБА_16 настала в проміжок часу з 6 год. 20 хв. до 10 год. 20 хв. 21.11.2009 року, а смерть ОСОБА_10 настала ІНФОРМАЦІЯ_2 в проміжок часу з 6 год. 20 хв. до 12.год. 20 хв.
Органами досудового розслідування в обвинувальному акті зазначено, що умисне вбивство ОСОБА_10 та ОСОБА_16 було вчинене ОСОБА_17 21.11.2009 року близько 5 год. 30 хв. В явці з повинною, на яку посилається обвинувачення як на доказ, ОСОБА_13 вказав, що умисне вбивство брата та його співмешканки він вчинив 20 листопада 2009 року о 17 годині.
Допитаний в судовому засіданні судово - медичний експерт ОСОБА_20 вказав, що не існує гарантованих методик визначення часу смерті внаслідок значної крововтрати потерпілими, а тому час настання їх смерті міг бути іншим.
Свідок ОСОБА_21 , на показання якого суд послався, як на безперечний та достовірний доказ, зазначив, що близько 6 год. 30 хв. 21.11.2009 року перебував на подвір'ї ОСОБА_14 та розмовляв з ним близько 15 хв. Дані показання свідка повністю узгоджуються з показаннями свідка ОСОБА_9 та ОСОБА_14 , про те, що останній знаходився в зазначений день і час на подвір'ї свого домоволодіння.
Слідчий в постанові про уточнення часу скоєння злочину від 26.06.2012 року, яку було досліджено судом, вказав, що слід вважати вірним час вчинення вбивства ОСОБА_10 та ОСОБА_16 21.11.2009 року близько 6 годин.
Вказана постанова слідчого ґрунтується на висновках судово - медичних експертиз щодо часу настання смерті потерпілих і не усуває протиріч і суперечностей які були встановлені органом досудового слідства і судом під час розгляду кримінального провадження.
Обвинуваченням під час розгляду кримінального провадження також не було усунуті дані протиріччя та не надано суду безперечних та об'єктивних доказів щодо точного часу настання смерті потерпілих і часу події кримінального правопорушення.
За таких обставин колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги прокурора на те, що посилання суду на докази, що підтверджують невинуватість ОСОБА_8 є упередженими і не_відповідають зібраними в ході досудового слідства доказам, є безпідставними і такими, що не заслуговують на увагу, оскільки в апеляційній скарзі відсутні обґрунтування та посилання на докази, які б спростували такі висновки суду.
Одним з головних доказів сторони обвинувачення в даному кримінальному провадженні є висновки: судово - медичних, молекулярно - генетичних, емунологічних експертиз про наявність крові на речах потерпілих, обвинуваченого, столовому ножі виявленому при огляді місця події.
Висновки суду щодо сумнівності наданих стороною обвинувачення доказів об'єктивно вмотивовано ґрунтується на оцінці судом цих експертних висновків.
Так, з висновку судово - імунологічної експертизи від 29.01.2010 року № 24 слідує, що на чоловічому піджаку знайдено кров людини походження якої можливе від ОСОБА_10 , ОСОБА_16 та ОСОБА_9 .
Генетичні ознаки слідів крові, згідно висновку молекулярно - генетичної експертизи від 15.03.2010 року № 20-655, на піджаку співпадають з генетичними ознаками зразків крові ОСОБА_10 .
На куртці яка була вилучена у ОСОБА_8 виявлено кров походження якої можливе від ОСОБА_10 , ОСОБА_16 та ОСОБА_9 . На клинку ножа виявленого в господарстві потерпілих, відповідно до висновку судово - медичної - цитологічної експертизи виявлено кров людини походження якої можливе від ОСОБА_16 , ОСОБА_10 .
Відповідно до висновку судово - медичної імунологічної експертизи № 814 від 04.12.2009р. на рукоятці виявлено піт походження якого можливе від ОСОБА_16 , ОСОБА_10 та ОСОБА_9 ..
На фрагменті спідниці вилученої з господарства обвинуваченого ОСОБА_8 , як вбачається з висновку судово - медичної імунологічної експертизи № 848 від 21.12.2009р., виявлено кров походження якої можливе від ОСОБА_10 , ОСОБА_16 та ОСОБА_9 .
Суд піддавши ретельному аналізу вказані висновки експертиз вірно прийшов до переконання , що вони є не категоричними і не виключають походження крові та поту на наданих на дослідження речах та предметі і від інших осіб.
За наявності у даному провадженні значної кількості неналежних та недопустимих доказів є обґрунтованим висновок суду про непереконливість висновків експертиз, оскільки відповідно до ст. 94 КПК України жоден доказ не має наперед встановленої сили і суд кожний доказ оцінює з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку.
Колегія суддів не погоджується з доводами апеляційної скарги прокурора про те, що роблячи такий висновок, суд перебрав на себе функції експерта, в умовах мотивування висновку посиланням на висновки проведених в ході досудового слідства судово - медичних експертиз.
Проаналізувавши інші надані стороною обвинувачення висновки експертиз, протоколи огляду місця події, обшуку, виїмки суд вірно зазначив, що вони не підтверджують винуватості ОСОБА_8 у вчиненні інкримінованих правопорушень, а лише констатують факт проведення певних дій для встановлення взаємозв'язку між виявленими у потерпілих тілесними ушкодженнями, та предметом, яким їх заподіяно, але не носять інформації, яка б безперечно вказувала на скоєння правопорушення ОСОБА_8 .
Таким чином передбачених законом підстав для задоволення апеляційної скарги прокурора та скасування вироку суду та ухвалення свого вироку, немає з підстав що наведені вище. Окрім цього такі підстави відсутні ще і тому, що відповідно до ст.. 420 ч.1 КПК України апеляційний суд не має право скасувати вирок суду першої інстанції та ухвалити свій вирок лише у випадках зазначених в п.п. 1-4 вказаної норми права. Перелік цих підстав є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає, а в апеляційній скарзі прокурора немає посилання на ці підстави.
Окрім цього прокурор у резолютивній частині апеляційної скарги просить «дослідити обставини під час кримінального провадження та процесуальні документи».
Колегія суддів не може погодитись з такою пропозицією прокурора, у зв'язку з тим, що відповідно до вимог ст.. 404 КПК України за клопотанням учасників кримінального провадження суд апеляційної інстанції зобов'язаний повторно дослідити обставини встановлені під час кримінального провадження, за умови, що вони досліджені судом першої інстанції не повно або с порушенням. Прокурор же ні в мотивувальній ні в резолютивній частинах апеляційної скарги не вказує, чому, і головне, які саме докази він вважає такими, що не були в повному обсязі досліджені судом, та в чому полягає неповнота у їх дослідженні.
Крім цього при апеляційному розгляді даного кримінального провадження прокурор не уточнив свої апеляційні вимоги щодо того які було б на його погляд обставини встановлені під час кримінального провадження та процесуальні документи необхідно дослідити і категорично заявив про недоцільність їх дослідження.
За умови такої позиції прокурора у кримінальному провадженні колегія суддів у відповідності з вимогами ст.. 404 КПК України позбавлена права, якщо не надійшло клопотання учасників судового провадження, досліджувати обставини справи, і переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
За вищевказаних обставин убачається, що доводи апеляційної скарги прокурора про незаконність і необґрунтованість вироку щодо виправдення обвинуваченого ОСОБА_8 за ст..ст. 115 ч.2 п.13 та 115 ч.2 п.п. 9.13 КК України за недоведеністю його участі у вчиненні даних кримінальних правопорушень, спростовуються сукупністю вивчених, проаналізованих та наведених у вироку судом першої інстанції доказів, за якими судом встановлено, що кримінальні правопорушення щодо потерпілих ОСОБА_10 та ОСОБА_24 дійсно мали місце 21 листопада 2009року, але з урахуванням доказів, досліджених з точки зору їх достатності, достовірності і належності суд обґрунтовано у передбаченому кримінальним процесуальним законом порядку з'ясував, що сторона обвинувачення не довела поза розумним сумнівом те, що саме ОСОБА_8 вчинив ці кримінальні правопорушення.
Тому суд цілком правомірно, відповідно до вимог ст.. 62 Конституції України та ст.. 17 КПК України і ст. 6 Європейської конвенції з прав людини щодо презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини, постановив на підставі ст.. 374 КПК України щодо обвинуваченого ОСОБА_8 виправдувальний вирок щодо пред'явленого йому обвинувачення за ст..ст. 115 ч.2 п.13 та 115 ч.2 п.п. 9.13 КК України.
З огляду на це, колегія суддів дійшла до переконання, що правових підстав для задоволення апеляційної скарги прокурора та скасування вироку у даному провадженні немає.
На підставі наведеного та керуючись ст..ст. 404, 405, 407, 418, 419 КПК України, колегія суддів, -
Вирок Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 18 березня 2014 року відносно ОСОБА_14 залишити - без змін, а апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_25 - без задоволення.
Ухвала набирає чинності негайно, але може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 3 - х місяців з дня її проголошення, а засудженому ОСОБА_8 в цей же строк з дня вручення йому копії даної ухвали.
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4