17 червня 2014 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва
в складі: головуючого судді: Махлай Л.Д.,
суддів: Левенця Б.Б., Шиманського В.Й.
при секретарі: Хилюк І.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1, поданою через представника ОСОБА_2, на рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 21 травня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк», треті особи: відділ державної виконавчої служби Дніпровського районного управління юстиції у м. Києві, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3 про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню,
у квітні 2014 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати виконавчий напис, вчинений 10.09.2013 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3 таким що не підлягає виконанню.
Справа № 755/9684/14
№ апеляційного провадження: 22-ц-796/8527/2014
Головуючий у суді першої інстанції: Бартащук Л.П.
Доповідач у суді апеляційної інстанції: Махлай Л.Д.
В обґрунтування позову зазначав, що 05.10.2006 року між ним та АКІБ «УкрСиббанк» було укладено договір про надання споживчого кредиту на суму 90 000 доларів США. Цього ж дня в забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між сторонами було укладено договір іпотеки, за яким передано в іпотеку банку квартиру АДРЕСА_1. 10.09.2013 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3 вчинено виконавчий напис, яким запропоновано звернути стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором у розмірі 108 629, 37 доларів США. Оскільки розмір заборгованості, вказаний у виконавчому написі не відповідає розміру заборгованості, який було вказано у вимозі вважає, що виконавчий напис вчинено з порушенням ст. 87 Закону України «Про нотаріат», ст. ст. 33, 35 Закону України «Про іпотеку», оскільки розмір заборгованості не є безспірним.
Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 21.05.2014 року в задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з даним рішенням суду, ОСОБА_1 через представника подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду та ухвалити нове про задоволення позову в повному обсязі. Посилається на неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи. А саме, суд не взяв до уваги, що він не отримував письмову вимогу про сплату боргу у розмірі 108 629,37 доларів США та на 2 500 грн. за вчинення виконавчого напису, а також не було доведено факту направлення вимоги.
У судовому засіданні представники апелянта ОСОБА_2 та ОСОБА_6 підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити.
Інші сторони в судове засідання не з'явилися, про день та час розгляду справи повідомлені у встановленому законом порядку, причини неявки не повідомили, у зв'язку з чим колегія суддів вважає за можливе розгляд справи у їх відсутності, за правилами ч. 2 ст. 305 ЦПК України.
Вислухавши доповідь судді, пояснення осіб, які з'явилися в судове засідання, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що 05.10.2006 року між ОСОБА_1 та АКІБ «УкрСиббанк» було укладено договір про надання споживчого кредиту № 11052023000 у розмірі 90 000 доларів США.
Цього ж дня з метою забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між сторонами укладено договір іпотеки № 24582, за яким в іпотеку банку передано квартиру АДРЕСА_1.
ПАТ «Дельта Банк» направило позичальнику повідомлення про заміну кредитора у зобов'язанні з 19.12.2011 року, у якому зазначено розмір заборгованості станом на 19.12.2011 року (а.с. 20).
22.03.2013 року ПАТ «Дельта Банк» направило позивачу досудову вимогу про сплату заборгованості за договором про надання споживчого кредиту № 11052023000 від 05.10.2006 року в розмірі 105 000, 03 доларів США.
10.09.2013 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3 вчинений виконавчий напис, яким запропоновано звернути стягнення на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_1 в рахунок погашення заборгованості за договором про надання споживчого кредиту № 11052023000 від 05.10.2006 року у розмірі 868 274,56 грн, з яких сума заборгованості за кредитом 72 417,55 доларів США, що еквівалентно 578 833,47 грн.; сума заборгованості за відсотками 36 211,82 доларів США, що еквівалентно 289 441,08 грн. та стягнути 2 500 грн. за вчинення виконавчого напису.
Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що виконавчий напис вчинено нотаріусом відповідно до вимог чинного законодавства та позивач не надав доказів про те, що розмір заборгованості не є безспірним.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, оскільки вони відповідають встановленим обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права.
Згідно зі ст. 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.
Статтею 87 Закону України «Про нотаріат» визначено, що для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Згідно зі ст. 88 цього ж Закону нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.
Згідно з п. 1.1, п. 1.2 глави 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 року № 296/5 і зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 22.02.2012 року за № 282/20595 для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість, або на правочинах, що передбачають звернення стягнення на майно на підставі виконавчих написів. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, установлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» від 29 червня 1999 року № 1172 для одержання виконавчого напису для стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими угодами подаються, зокрема, оригінал нотаріально посвідченої угоди; документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов'язання.
За змістом вищезазначених норм нотаріус при вчиненні виконавчого напису про звернення стягнення на предмет іпотеки не встановлює права та обов'язки учасників правовідносин, а лише перевіряє наявність документів з урахуванням положень Переліку, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку.
З обставин справи вбачається, що приватному нотаріусу для вчинення виконавчого напису відповідачем у підтвердження наявності заборгованості було подано оригінал договору іпотеки, копія договору про надання споживчого кредиту, копія вимоги про дострокове погашення заборгованості та виникнення заборгованості за кредитом.
Вирішуючи спір, суд першої інстанції визначив характер правовідносин між сторонами у відповідності до закону, застосував норми матеріального права, що їх регулюють, надав оцінку усім доказам, зібраним у справі та дійшов до правильного висновку, що виконавчий напис від 10.09.2013 року, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3 відповідно до вимог чинного законодавства,
Доводи апеляційної скарги про неотримання вимоги про стягнення боргу спростовуються матеріалами справи. 22.03.2013 року банком на адресу ОСОБА_1 направлено досудову вимогу за вихідним номером № 31.4-08/2361/13, яка містить стислий зміст порушених зобов'язань з посиланням на нормативні акти, суму заборгованості, посилання на вимогу про виконання порушеного зобов'язання у встановлений чинним законодавством строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Зазначену вимогу ОСОБА_1 отримав 02.04.2013 року, що підтверджується зворотним поштовим повідомленням. Доказів на спростування такого повідомлення апелянт не надав.
Доводи апелянта про те, що заборгованість є спірною, оскільки у вимозі була зазначена менша сума, ніж та, яка вказана у виконавчому написі не спростовують висновків суду, оскільки позивачем не надано доказів того, що ним заперечувався розмір заборгованості за кредитним договором, що був зазначений у вимозі. Різниця у сумі, вказаній у вимозі та виконавчому написі пов'язана з часом, який минув після направлення вимоги і за цей час банком нараховані суми, передбачені договором, про що в претензії позичальник попереджався. Плата ж за вчинення виконавчого напису не входить до складової боргу.
За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції законне та обґрунтоване і не може бути скасоване з підстав, викладених у апеляційній скарзі.
Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 308, 314-315, 317 ЦПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 21 травня 2014 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до цього суду.
Головуючий
Судді