ІМЕНЕМ УКРАЇНИ [1]
12 червня 2014 року Колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва
в складі: головуючого - Немировської О.В.
суддів - Ящук Т.І., Чобіток А.О.
при секретарі - Лужецькій І.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Енергобанк» до ОСОБА_1, третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Магістраль Фулл», ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки,
за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 17.12.2013 року,
встановила:
у березні 2013 року позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив звернути стягнення шляхом визнання за ним права власності на належну ОСОБА_1 АДРЕСА_1 в рахунок погашення заборгованості за Договором кредитної лінії, укладеним між позивачем та ТОВ «Магістраль Фулл» 07.10.2010 р., посилаючись на те, що мін ним та ОСОБА_1 28.10.2010 р. було укладено договір іпотеки на забезпечення виконання кредитного зобов'язання.
Рішенням Шевченківського районного суду м.Києва від 17.12.2013 року позов було задоволено.
Не погоджуючись із вказаним рішенням, представник ОСОБА_1 - ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.
Заслухавши доповідь судді Немировської О.В., пояснення осіб, які з'явились в судове засідання, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Звертаючись до суду з даним позовом, позивач посилався на те, що 07.10.2010 р. між ним ТОВ «Магістраль Фулл», від імені якого діяла його директор - ОСОБА_1, було укладено Договір кредитної лінії, згідно з умовами якого позичальнику було відкрито не відновлювальну кредитну лінію з лімітом 3 500 000 дол. США зі сплатою 13,5 відсотків річних , строком до 07.10.2012 р. на рефінансування заборгованості за Кредитним договором від 16.12.2009 р.
28.10.2010 р. між ним та ОСОБА_1 на забезпечення виконання вказаного вище Договору було укладено Договір іпотеки, згідно якого вона передала в іпотеку належну їй АДРЕСА_1, вартість якої була визначена в сумі 6 520 000 грн.
21.01.2013 р. боржнику було направлено вимогу про стягнення суми заборгованості, яка становила 4 619 383, 84 дол. США.
22.01.2013 р. ОСОБА_1 було направлено таку ж вимогу щодо погашення заборгованості та звернення стягнення на предмети іпотеки.
Оскільки заборгованість погашена не була, позивач просив визнати за ним право власності на іпотечне майно, що було передбачено в Договорі іпотеки.
Рішенням Шевченківського районного суду м.Києва від 17.12.2013 року позов було задоволено.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходи з того, що зобов'язання боржника перед банком не виконано, а тому є підстави для покладення відповідальності на майнового поручителя і звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання за позивачем права власності на належну майновому поручителю квартиру.
Однак вказаний висновок суду першої інстанції не можна визнати законним та обґрунтованим, оскільки він не відповідає встановленим по справі обставинам та зроблений з порушенням норм матеріального права.
При зверненні до суду представником позивача було надано Витяг про державну реєстрацію права власності №27669203, датований 18.10.2010 р., в якому вказано, що квартира, яка є предметом іпотеки, є власністю ОСОБА_1 (а/с64 т. 1).
Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської обл.. від 15.06.2012 р. було визнано спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_2 АДРЕСА_1. Вказане рішення набрало законної сили і ПАТ «»Енергобанк» не оскаржувалось. На підставі цього рішення було здійснено державну реєстрацію вказаного нерухомого майна як спільної сумісної власності 30.10.2012 р. В матеріалах справи міститься Витяг про державну реєстрацію прав №36047453 віл 30.10.2012 р., в якому зазначено, що вказана квартира є спільним сумісним майном ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (а/с 234 т.1).
В ч. 3 ст. 5 Закону України «Про іпотеку» закріплено, що частина об'єкта нерухомого майна може бути предметом іпотеки лише після її виділення в натурі та реєстрації права власності на неї як на окремий об'єкт нерухомості.
За таких обставин, вказане нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, на даний час є спільним сумісним майном ОСОБА_1 та ОСОБА_2, частка, належна ОСОБА_1, в натурі не виділена, а тому на нього не може бути звернуто стягнення в порядку, передбаченому ст. 37 Закону України «Про іпотеку».
Суд першої інстанції зазначив в мотивувальній частині рішення, що розмір заборгованості за кредитним договором становить 37 170 144 грн. 69 коп. Однак 10.12.2013 р. представником позивача було надано до справи додаткові пояснення, в яких було вказано, що розмір заборгованості становить 25 826 614 грн. 69 коп. без визначення його складових. Вказана обставина залишилась поза увагою суду першої інстанції.
В резолютивній частині рішення суд першої інстанції вказав, що стягнення звертається в рахунок погашення боргу в сумі 4 385 000 грн., що не відповідало сумі заборгованості, а повторювало вартість предмета іпотеки.
В п. 42 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №5 від 30.03.2012 р. «Про практику застування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» вказується, що резолютивна частина рішення суду в разі задоволення позову про звернення стягнення на предмет іпотеки має відповідати вимогам як ст. 39 Закону України «Про іпотеку», так і положенням п. 4 ч. 1 ст. 215 ЦПК України. Зокрема, в обов'язковому порядку має зазначатись: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки, спосіб реалізації предмета іпотеки, початкова ціна предмета іпотеки.
Доводи представника позивача про те, що вказане рішення було ухвалено на підставі рішення Києво-Святошинського районного суду м. Києва від 30.03.2012 р. по справі за заявою ОСОБА_2, зацікавлена особа - ОСОБА_1 про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, яке було скасовано рішенням Апеляційного суду Київської обл. від 11.02.2014 р., є необґрунтованими, оскільки рішення Києво-Святошинського районного суду Київської обл.. від 15.06.2012 р. не скасовано і на даний час позивачем по справі не оскаржувалось.
Також суд першої інстанції неправильно зазначив вартість іпотечного майна, на яке зверталось стягнення. Вартість іпотечного майна була зазначена в рішенні суду в сумі 4 385 000 грн. станом на 14.12.2012 р. за Звітом про оцінку вартості майна від 22.01.2013 р., який втратив свою чинність на день ухвалення рішення судом першої інстанції, оскільки строк дії звіту становить 6 місяців (а/с 52 т. 1).
Відповідно до Звіту про оцінку вартості майна, який був складений 14.04.2014 р. станом на 17.12.2013 р. вартість вказаної квартири становила 4 395 000 грн., що не відповідає вказаному у рішенні суду (а/с28 т. 2).
Крім того, вказуючи вартість квартири, суд першої інстанції не взяв до уваги положення ч. 2 ст. 37 Закону України «Про іпотеку», відповідно до якої іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність за
вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки
предмета іпотеки суб'єктом оціночної діяльності.
Таким чином, рішення суду слід скасувати та ухвалити по справі нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.
Керуючись ст.ст. 303, 304, 313-317 ЦПК України, колегія суддів
вирішила:
апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 задовольнити.
Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 17.12.2013 року скасувати та ухвалити по справі нове рішення, яким в задоволенні позову Публічного акціонерного товариства «Енергобанк» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржено до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в касаційному порядку протягом двадцяти днів.
Головуючий
Судді
№ апеляційного провадження: 22-ц/796/3866/2014
Головуючий у суді першої інстанції: Сіромашенко Н.В.
Доповідач у суді апеляційної інстанції: Немировська О.В.