17 червня 2014 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва
в складі: головуючого судді: Махлай Л.Д.,
суддів: Левенця Б.Б., Шиманського В.Й.
при секретарі: Хилюк І.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Святошинського районного суду м. Києва від 14 травня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу, поділ майна подружжя та стягнення аліментів та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя,
у листопаді 2013 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1, у якому просила, з урахуванням уточнень, розірвати шлюб, стягнути з останнього аліменти на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 1 500 грн. щомісячно та поділити спільне майно подружжя.
У грудні 2013 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_2, в якому просив поділити спільне майно подружжя та стягнути з ОСОБА_2 20 000 грн. в рахунок компенсації за 1/2 частину автомобіля.
Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 14.05.2014 року позов ОСОБА_2 задоволено частково. Шлюб, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 розірвано. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання доньки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 1 500 грн. щомісячно, починаючи з 19.11.2013 року до досягнення нею повноліття. В решті позову відмовлено. У задоволенні зустрічного позову відмовлено. Вирішено питання щодо стягнення судового збору.
Справа № 759/18576/13
№ апеляційного провадження: 22-ц-796/8574/14
Головуючий у суді першої інстанції: Кривов'яз А.П.
Доповідач у суді апеляційної інстанції: Махлай Л.Д.
Не погоджуючись з даним рішенням суду ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення суду в частині стягнення аліментів та ухвалити в цій частині нове рішення, яким стягнути з нього на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання ОСОБА_3 у розмірі 15 % всіх видів доходу, але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку до досягнення нею повноліття. Посилається на неправильне застосування норм матеріального права, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи. А саме, суд не врахував, що він працює на підприємстві ДП «Київпассервіс», має посадовий оклад 3 408 грн., а з урахуванням податків розмір заробітної плати складає 2 792, 53 грн. та не має інших доходів. Крім того, на його утриманні знаходяться непрацездатні батьки.
У судовому засіданні апелянт підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити.
ОСОБА_2 просила апеляційну скаргу відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін, посилаючись на його законність та обґрунтованість.
Вислухавши доповідь судді, пояснення осіб, які з'явилися в судове засідання, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що сторони перебувають у зареєстрованому шлюбі з 27.09.2008 року, від якого мають доньку, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1.
Дитина проживає з матір'ю та знаходиться на її утриманні. Дані обставини сторонами не заперечувалися.
Задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення аліментів, суд першої інстанції виходив з того, що дитина знаходиться на утриманні позивачки, а відтак другий з батьків зобов'язаний надавати кошти на її утримання. Будь - яких обґрунтувань в частині визначення розміру аліментів у рішенні суду не зазначено.
Згідно зі ст. 213 цього ж Кодексу рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Рішення суду першої інстанції не відповідає вимогам зазначеної норми. Всупереч вимог ст. 215 ЦПК України у рішенні суду не наведено будь-яких мотивів як щодо визначення розміру аліментів, так і щодо стягнення аліментів у твердій грошовій сумі.
Згідно зі ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Згідно ст. 181 цього ж Кодексу за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.
Згідно з ч. 1 ст. 183 цього ж Кодексу частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.
Стягнення аліментів у твердій грошовій сумі відповідно до ст. 184 СК України визначається в разі коли платник аліментів має нерегулярний, мінливий дохід або частину доходу отримує в натурі.
Відповідно до ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.
Встановлення обставин, передбачених ст. 182 СК України, які впливають на визначення розміру аліментів залишилося поза увагою суду першої інстанції.
Разом з тим, згідно з довідкою ДП «Київпассервіс» від 19.12.2013 року ОСОБА_1 працює на даному підприємстві на посаді заступника відділу матеріально - господарського забезпечення та його посадовий оклад складає 3 408 грн.
При розгляді справи у апеляційному порядку встановлено, що апелянт інших доходів не має. Інших неповнолітніх дітей апелянт не має.
Як зазначила ОСОБА_2 у судовому засіданні вона є працездатною, проте не працює.
Виходячи з матеріального становища сторін колегія суддів вважає, що розмір аліментів необхідно визначити як 1/4 частину заробітку (доходу) відповідача, враховуючи, що останній має постійний дохід.
Враховуючи, що платник аліментів має постійний дохід суд першої інстанції помилково застосував положення ст. 184 СК України та визначив аліменти у твердій грошовій сумі.
Апелянт доказів про те, що батьки перебувають на його утриманні не надав. Сама по собі обставина, що батьки є непрацездатними не є доказом перебування їх на утриманні відповідача.
За таких обставин рішення суду в частині визначення розміру аліментів підлягає скасуванню з ухваленням в цій частині нового рішення про стягнення аліментів у розмірі 1/4 частини всіх видів доходу відповідача.
Рішення в частині розірвання шлюбу та поділу майна подружжя не оскаржується, а тому в апеляційному порядку не перевіряється.
Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 309, 313, 314, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Святошинського районного суду м. Києва від 14 травня 2014 року в частині стягнення аліментів скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення наступного змісту.
Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, проживаючого АДРЕСА_1, зареєстрованого АДРЕСА_2 ідентифікаційний номер НОМЕР_1 на користь ОСОБА_2, проживаючої АДРЕСА_3 зареєстрованої за адресою АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_2 аліменти на утримання доньки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 1/4 частини доходу щомісячно, але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 19 листопада 2013 року до досягнення дитиною повноліття. Рішення в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць підлягає негайному виконанню.
В решті рішення залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржене протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до цього суду.
Головуючий
Судді