04 червня 2014 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду міста Києва у складі:
головуючого судді ОСОБА_1
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3
з участю секретаря ОСОБА_4
прокурора ОСОБА_5
захисника ОСОБА_6
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 , в інтересах ОСОБА_7 , на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 30 квітня 2014 року, -
Цією ухвалою задоволено клопотання слідчого в ОВС ГСУ МВС України ОСОБА_8 , погоджене старшим прокурором Генеральної прокуратури України ОСОБА_5 , та накладено арешт на майно, що належить ОСОБА_7 , а саме: автомобіль марки «ГАЗ-21Л» (1962 року випуску), д.н.з. НОМЕР_1 , зареєстрований в м. Києві 17.08.2012 року, свідоцтво НОМЕР_2 .
В ухвалі слідчий суддя вказав, що клопотання слідчого підлягає задоволенню, оскільки особою, що подала клопотання, доведено існування обґрунтованої підозри щодо вчинення підозрюваним ОСОБА_7 кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст. 191, ч.2 ст. 364 КК України, можливість призначення додаткового покарання у виді конфіскації всього належного майна та, зважаючи на можливий розмір шкоди, завданий кримінальним правопорушенням, який зазначений слідчим в клопотанні.
В апеляційній скарзі захисник просить ухвалу слідчого судді скасувати та постановити нову, якою відмовити у задоволенні клопотання слідчого.
Апелянт зазначає, що ухвала слідчого судді є незаконною, оскільки при розгляді клопотання допущена неповнота судового розгляду, а висновки суду, викладені у судовому рішенні не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження.
Вважає, що висновки про обґрунтованість та доведеність факту заподіяння діями ОСОБА_7 збитків державі, не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження, оскільки стороні захисту не надано жодних документів на обґрунтування спричинення діями ОСОБА_7 збитків державі всього на суму 1 549 405 186, 93 грн. суду не надано доказів підтвердження причетності ОСОБА_7 до розтрати НАК «Нафтогаз України» природного газу при його продажу ТОВ «ГАЗУКРАЇНА-КОМЕРС».
Окрім цього, щодо ст. 364 КК України, апелянт вказує, що сторона обвинувачення не визначилась, що заподіяв ОСОБА_7 - істотну шкоду чи спричинив тяжкі наслідки, оскільки згідно до примітки ст. 364 КК України це різні ознаки, які відмежовують кваліфікацію за 1 чи 2 частинами цієї статті. Також як зазначає апелянт у своїй апеляційній скарзі поза увагою слідчого судді залишилась та обставина, що повідомлення про підозру ОСОБА_7 складено не уповноваженою особою. Текст вказаного документу складено заступником Генерального прокурора ОСОБА_9 , який не входить до складу групи прокурорів, які здійснюють процесуальне керівництво у вказаному кримінальному провадженні, що суперечить вимогам п. 11 ч. 2 ст. 36 КПК України.
Заслухавши доповідь судді, пояснення захисника ОСОБА_6 , який підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити, думку прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги і просив ухвалу слідчого судді залишити без змін, вивчивши матеріали судового та кримінального провадження і перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів судового провадження, в провадженні Головного слідчого управління МВС України перебувають матеріали кримінального провадження за № 32012110110000023 за підозрою ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 364 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що Голова Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» ОСОБА_7 в червні 2012 року, діючи за попередньою змовою зі службовими особами ТОВ «ГАЗУКРАЇНА-Коммерс», вчинив розтрату майна Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» в сумі 1419929180 гривень, що є особливо великим розміром.
27 березня 2014 року ОСОБА_7 було повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 364 КК України.
28 квітня 2014 року слідчий СГ ГСУ МВС України ОСОБА_8 , за погодженням із старшим прокурором Генеральної прокуратури України ОСОБА_5 , звернулась до Печерського районного суду міста Києва з клопотанням про накладення арешту на майно підозрюваного ОСОБА_7 , а саме на автомобіль марки «ГАЗ 21Л» S (1962 року випуску), державний номерний знак НОМЕР_1 , зареєстрований в місті Київ 17 серпня 2012 року, свідоцтво НОМЕР_2 .
30 квітня 2014 року ухвалою слідчого судді це клопотання було задоволено.
Задовольняючи дане клопотання слідчого, внесене в межах зазначеного кримінального провадження, про накладення арешту на автомобіль марки «ГАЗ 21Л» S (1962 року випуску), державний номерний знак НОМЕР_1 , зареєстрований в місті Київ 17 серпня 2012 року, свідоцтво НОМЕР_2 , слідчий суддя врахував достатність доказів, що вказують на вчинення ОСОБА_7 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 364 КК України, наявність даних про належність вказаного автомобіля ОСОБА_7 , розумність та співмірність обмеження права власності останнього з метою попередження незаконного відчуження майна, а також і те, що особою, яка подала клопотання, доведено необхідність такого арешту.
При цьому слідчий суддя правильно визначив правову підставу для накладення арешту на майно підозрюваного ОСОБА_7 , а саме накладення такого арешту для забезпечення можливої конфіскації майна, яке передбачено санкцією ч. 5 ст. 191 КК України.
Таким чином, колегія суддів вважає, що слідчий суддя обґрунтовано, у відповідності до вимог ст. ст. 132, 170 - 173 КПК України, наклав арешт на автомобіль марки «ГАЗ 21Л» S (1962 року випуску), державний номерний знак НОМЕР_1 , зареєстрований в місті Київ 17 серпня 2012 року, свідоцтво НОМЕР_2 , який належить підозрюваному ОСОБА_7 на праві власності.
Підстав сумніватися в співмірності обмеження права власності завданням кримінального провадження колегія суддів не вбачає.
Крім того, у відповідності до ч. 2 ст. 214 КПК України, досудове розслідування розпочинається з моменту внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Згідно ч. 1 ст. 37 КПК України, прокурор, який здійснюватиме повноваження прокурора у конкретному кримінальному провадженні, визначається керівником відповідного органу прокуратури після початку досудового розслідування. У разі необхідності керівник органу прокуратури може визначити групу прокурорів, які здійснюватимуть повноваження прокурорів у конкретному провадженні, а також старшого прокурора такої групи, який керуватиме діями інших прокурорів.
Таким чином, оскільки заступник Генерального прокурора України є одним із керівників Генеральної прокуратури України, то він вправі як сам повідомляти про підозру, так і визначати групу прокурорів, старшого прокурора, один з яких може повідомити особу про підозру, за винятком випадків, коли право повідомити про підозру надано безпосередньо Генеральному прокурору України (ст. 481 КПК України).
Отже, доводи захисника, що повідомлення про підозру ОСОБА_7 пред'явлено не уповноваженою особою є безпідставними.
Інші доводи апеляційної скарги не можуть бути підставами для скасування ухвали слідчого судді про накладення арешту на майно ОСОБА_7 .
Істотних порушень норм КПК України, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді, не вбачається.
З урахуванням викладеного колегія суддів вважає, що ухвалу слідчого судді слід залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника - без задоволення.
Керуючись ст. ст. 170, 171, 173, 309, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -
Ухвалу слідчого судді Печерськогорайонного суду м. Києва від 30 квітня 2014 року про накладення арешту на майноОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме: автомобіль марки «ГАЗ-21» 1962 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 , зареєстрований в м. Києві 17.08.2012 року, свідоцтво НОМЕР_2 - залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 , в інтересах ОСОБА_7 , - залишити без задоволення.
Ухвала апеляційного суду оскарженню не підлягає.
_______________ _________________ __________________
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3
Справа № 11-сс/796/833/2014 Категорія ст. 172 КПК України
Слідчий суддя суду 1-ї інстанції: ОСОБА_10
Доповідач: ОСОБА_1