Дата документу Справа № 310/4484/13-к
Провадження №11-кп/778/394/14 Головуючий в 1-й інстанції
Категорія ст.286 ч.2 КК України ОСОБА_1 Доповідач у 2-й інстанції
ОСОБА_2
12 червня 2014 року м.Запоріжжя
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Запорізької області в складі:
головуючого ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
при секретарі ОСОБА_5
розглянула в апеляційному порядку у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12012080130000053, за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_6 на вирок Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 10 лютого 2014 року відносно
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Бердянська Запорізької області, громадянина України, з неповною середньою освітою, не працюючого, студента 4-го курсу групи №А-38 денного навчання Бердянського державного професійно-будівельного ліцею №25, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК України.
Учасники судового провадження:
прокурор ОСОБА_7
захисник ОСОБА_8
обвинувачений ОСОБА_6
потерпіла ОСОБА_9 .
В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_6 просить вирок змінити, призначивши йому покарання із застосуванням ст.ст.75, 76 КК України та врахувати його вік, те, що він щиро кається у скоєному, оплачував лікування потерпілого та має намір в повному обсязі відшкодувати заподіяну шкоду, є студентом ліцею, за місцем навчання та в побуті характеризується позитивно, до кримінальної відповідальності не притягувався, проживає з бабусею 1938 року народження, єдиним його доходом є стипендія, після ДТП здавав донорську кров. Крім того, просить скасувати вирок суду в частині вирішення цивільного позову прокурора в інтересах Бердянської міської лікарні та відмовити у його задоволенні, оскільки позовні вимоги прокурора суперечать положенням закону та не доведені належними доказами.
Вироком Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 10 лютого 2014 року ОСОБА_6 визнано винним та засуджено за ч.2 ст.286 КК України до 3 років позбавлення волі, без позбавлення права керувати транспортними засобами.
Постановлено після набрання вироком законної сили затримати ОСОБА_6 та доставити його до місця відбування покарання.
Строк відбування покарання постановлено обчислювати з моменту затримання.
Позовні вимоги ОСОБА_10 до ОСОБА_6 про стягнення матеріальної шкоди задоволені частково. Стягнуто з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_10 у рахунок відшкодування матеріальної шкоди 14 873 грн. 03 коп.
Стягнуто з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_10 в рахунок відшкодування моральної шкоди 60 000 грн.
Стягнуто з ОСОБА_6 на користь Комунальної установи «Бердянська міська лікарня» витрати на стаціонарне лікування ОСОБА_10 19 556 грн. 34 коп.
Процесуальні витрати на суму 1 174,80 грн. віднесені на рахунок держави.
Доля речових доказів вирішена відповідно до ст.100 КПК України.
В запереченнях на апеляційну скаргу потерпіла ОСОБА_9 зазначає, що в результаті скоєного ОСОБА_6 злочину її син став інвалідом першої групи, а потім другої групи, зазнав тяжких травм, сім місяців був прикутий до ліжка, переніс 3 операції та потребує ще проведення операції, батьки обвинуваченого відмовились відшкодовувати заподіяні збитки, тому ОСОБА_6 повинен понести справедливе покарання.
В судовому засіданні апеляційної інстанції:
захисник ОСОБА_11 та обвинувачений ОСОБА_6 підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити;
потерпіла ОСОБА_9 і прокурор з урахуванням встановлених обставин, не заперечували проти застосування до обвинуваченого ОСОБА_6 положень ст.ст.75, 76 КК України. Однак прокурор заперечувала проти скасування рішення суду щодо цивільного позову прокурора в інтересах Бердянської міської лікарні.
Потерпілий ОСОБА_10 у своєму повідомленні від 11.06.2014р. зазначив, що він підтримує апеляційні вимоги ОСОБА_6 і вважає за можливе звільнити його від відбування покарання, оскільки останній повністю відшкодував матеріальну шкоду і моральну шкоду у розмірі 35 тис. грн.
Вислухавши доповідача, учасників провадження, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга обвинуваченого підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Згідно з вироком ОСОБА_6 визнано винним у злочині, вчиненому за наступних обставин.
24.10.2012р., приблизно об 11 год. 40 хв., ОСОБА_6 , не маючи посвідчення водія, керуючи належним йому мотоциклом марки «Honda CBR 600RR» білого кольору, не зареєстрованим в установленому законом порядку, рухався в крайній лівій смузі руху по проїжджій частині Мелітопольського шосе в м.Бердянську Запорізької області, зі сторони вул.Донецька у бік вул.Кабельщіків.
ОСОБА_6 , керуючи вказаним вище транспортним засобом зі швидкістю приблизно 60 км/год., наближаючись до нерегульованого пішохідного переходу, який по ходу його руху визначений відповідними дорожніми знаками 5.35.1 та 5.35.2 та дорожньою розміткою - 1.14.1 (зебра), на якому вже перебував (стояв на цій дорожній розмітці) пішохід ОСОБА_10 , не зменшив швидкість руху і не зупинився, щоб надати дорогу пішоходу, чим не виконав вимоги п.18.1. Правил дорожнього руху України, та здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_10 , який побачивши, що транспортні засоби, які знаходяться перед нерегульованим пішохідним переходом зменшили швидкість руху, зупинилися та надають йому можливість перейти проїжджу частину дороги, продовжив рухатись через дорогу по нерегульованому пішохідному переходу.
Відповідно до висновку судово-медичної експертизи №52 від 08.02.2013р. ОСОБА_10 в наслідок дорожньо-транспортної пригоди були заподіяні тілесні ушкодження у вигляді поверхневого осадження ділянки чола зліва, в області перенісся рана, садно верхньої губи, в області правої сідниці, в вертельній ділянці садна, ссаднення по передньо-задній поверхні верхній третини правого стегна, по зовнішній поверхні нижньої третини правого стегна, по внутрішній поверхні лівого коліна, ссаднення, скальпована рана лівої повздошної ділянки; тяжка відкрита черепно-мозкова травма, лінійний перелам соскоподібного відростка праворуч, забій головного мозку важкого ступеню з переважним ураженням стовбуру мозку важкого ступеня, розрив симфізу і лівого крісцового-клубового зчленування, перелам правої сідничної кістки, правобічний гемопневмоторакс, розрив правого купола діафрагми, ателектаз правої легені, травма супроводжувалася травматичним шоком важкого ступеня. Вищевказані тілесні ушкодження утворилися в результаті дорожньо-транспортної пригоди, кваліфікуються як тяжкі тілесні ушкодження, за ознакою небезпеки для життя.
Згідно з висновком додаткової судово-автотехнічної експертизи №230/13 від 23.04.2013р. дії водія ОСОБА_6 не відповідають вимогам п.18.1 Правил дорожнього руху України та знаходяться у причинному зв'язку з подією дорожньо-транспортної пригоди.
Відповідно до ч.1 ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Висновки суду про доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_6 у вчиненні злочину за обставин, викладених у вироку, відповідають фактичним обставинам справи та не оскаржуються в апеляційній скарзі.
Дії ОСОБА_6 правильно кваліфіковані за ст.286 ч.2 КК України, що також не оскаржується обвинуваченим.
Оскільки зазначені обставини в апеляційній скарзі не оскаржуються, тому відповідно до положень ч.1 ст.404 КПК України колегія суддів їх не переглядає.
Доводи обвинуваченого ОСОБА_6 та його захисника щодо суворісті призначеного покарання і зміни зв'язку з цим вироку не позбавлені правових та фактичних підстав.
У судовому засіданні апеляційної інстанції обвинувачений повністю визнав свою вину у вчиненні злочину та щиро розкаявся.
Крім того, в судовому засіданні апеляційної інстанції були встановлені обставини, які стали відомі після ухвалення оскаржуваного судового рішення.
Так, з пояснень обвинуваченого ОСОБА_6 і потерпілої ОСОБА_9 , а також наданих ними документів вбачається, що обвинувачений повністю відшкодував матеріальну шкоду і в значній мірі відшкодував моральну шкоду, а саме в розмірі 35 тис. грн.
Згідно з ч.2 ст.50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.
Дані про особу обвинуваченого (виключно позитивні) та встановлені при апеляційному розгляді обставини, що пом'якшують покарання (щире каяття та вжиття заходів по відшкодуванню матеріальної шкоди в повному обсязі і моральної шкоди в значному розмірі), у своїй сукупності свідчать про можливість його виправлення без реального відбування покарання, та відповідно до ст.408 КПК України дають фактичні та правові підстави для зміни вироку шляхом застосування до обвинуваченого положення ст.75 КК України щодо його звільнення від відбування призначеного покарання, якщо він протягом визначеного іспитового строку не вчинить нового злочину та виконає покладені на нього обов'язки, передбачені п.п.2, 3, 4 ч.1 ст.76 КК України.
З матеріалів провадження вбачається, що прокурором до обвинуваченого був пред'явлений цивільний позов в інтересах Бердянської міської лікарні про відшкодування витрат на лікування.
Відповідно до ч.ч.3-5 ст.128 КПК України цивільний позов в інтересах держави пред'являється прокурором. Форма та зміст позовної заяви повинні відповідати вимогам, встановленим до позовів, які пред'являються у порядку цивільного судочинства.
Цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв'язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.
Відповідно до ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим, тобто повинно бути ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права та на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом; та повинно містити належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Згідно з п.2 ч.3 ст.374 КПК України у мотивувальній частині вироку зазначаються підстави для задоволення цивільного позову або відмови у ньому, а також мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку, та положення закону, якими керувався суд.
Як вбачається зі змісту вироку суд першої інстанції не дотримався вище зазначених вимог закону, і не навів у рішенні щодо вирішення цивільного позову прокурора а ні обставини, які були з'ясовані та встановлені під час судового розгляду, а ні докази на їх підтвердження, крім того, не навів належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення, а також норми матеріального права, якими він керувався при прийнятті рішення.
Зазначене свідчить про порушення процесуальних прав обвинуваченого як цивільного відповідача, що є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, яке перешкодило суду ухвалити законне та обґрунтоване рішення в частині вирішення цивільного позову і відповідно до п.3 ч.1 ст.409 КПК України є підставою для скасування вироку суду.
Відповідно до положень ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги і зобов'язаний повторно дослідити лише ті обставини, які під час кримінального провадження були встановлені, але були досліджені судом першої інстанції не повністю або з порушеннями.
У даному випадку апеляційний суд позбавлений можливості переглянути вирок суду в частині вирішення цивільного позову шляхом повторного дослідження обставин кримінального провадження, оскільки зі змісту мотивувальної частини вироку вбачається, що суд першої інстанції не навів об'єктивно з'ясованих обставин та доказів на їх підтвердження, належних і достатніх мотивів та підстав ухвалення відповідного рішення, а також посилань на положення закону, якими при цьому керувався суд.
Тому, виходячи із передбачених ч.6 ст.9, п.13 ч.1 ст.7 КПК України загальних засад кримінального провадження, з метою забезпечення обвинуваченому як цивільному відповідачу реалізації його права на захист, ухвалений вирок в частині вирішення цивільного позову підлягає скасуванню з призначенням нового розгляду в суді першої інстанції в порядку цивільного судочинства.
Керуючись ст.ст.404, 407 КПК України, колегія суддів
апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_6 задовольнити частково.
Вирок Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 10 лютого 2014 року відносно ОСОБА_6 змінити.
На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_6 від відбування призначеного покарання з випробуванням строком на 2 роки.
Відповідно до ст.76 КК України зобов'язати ОСОБА_6 не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти інспекцію про зміну місця проживання.
Вирок Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 10 лютого 2014 року відносно ОСОБА_6 в частині вирішення цивільного позову прокурора в інтересах Бердянської міської лікарні скасувати.
Матеріали справи в цій частині направити на новий судовий розгляд в порядку цивільного судочинства.
В решті цей вирок залишити без змін.
Ухвала Апеляційного суду Запорізької області набирає законної сили з моменту її проголошення та на неї може бути подана касаційна скарга до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня її проголошення.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4