Дата документу Справа № 311/1702/13-к
Провадження №11-кп/778/536/14 Головуючий в 1-й інстанції - ОСОБА_1
Категорія: ст.286 ч.3 КК України Доповідач в 2-й інстанції - ОСОБА_2
12 червня 2014 року м.Запоріжжя
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Запорізької області в складі:
головуючого ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі ОСОБА_5
розглянула в апеляційному порядку у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12012080000000035 за апеляційними скаргами обвинуваченого ОСОБА_6 , потерпілих ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 на вирок Василівського районного суду Запорізької області від 18 липня 2013 року, яким
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Дніпрорудне Василівського району Запорізької області, громадянина України, одруженого, який має сина - ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , працюючого кур'єром в ЖЕД ЗАТ «Запорізький залізорудний комбінат» та інженером по ТБ в ТОВ «Науково-виробниче товариство «Екополігон», зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого в АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286 КК України та засуджено до 5 років позбавлення волі з позбавленням права керування транспортними засобами на 3 роки.
До набрання вироком законної сили запобіжний захід відносно ОСОБА_6 , обраний ухвалою слідчого судді від 21.03.2013 року у вигляді застави, - залишений тим же.
Постановлено прийняти відмову від позову потерпілих: ОСОБА_7 , ОСОБА_9 і ОСОБА_8 та закрити провадження у справі в частині цивільних позовів.
Вирішена доля речових доказів на підставі ст.100 КПК України.
Ухвалою Василівського районного суду Запорізької області від 06.09.2013 року на підставі п.14 ч.1 ст.537 КПК України прийнято рішення про віднесення судових витрат у справі за проведення експертиз на загальну суму 4 019 грн. 60 коп. на рахунок держави.
Учасники судового провадження:
прокурор ОСОБА_11
потерпілі ОСОБА_7 , ОСОБА_8
представник потерпілих - адвокат ОСОБА_12
обвинувачений ОСОБА_6
захисник ОСОБА_13
представник СК «Оранта Січ» - ОСОБА_14 .
В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_6 , не оскаржуючи правильність кваліфікації його дій, просить вирок суду щодо нього змінити та призначити йому за ч.3 ст.286 КК України покарання, не пов'язане з позбавленням волі. Окрім цього, апелянт просить застосувати п.5 ч.9 ст.100 КПК України та повернути йому автомобіль «СНЕVROLET LACETTI» д/н НОМЕР_1 , який було конфісковано, оскільки скоєний ним злочин, є неумисним та відповідно до вимог п.1 ч.9 ст.100 КПК України автомобіль не підлягав конфіскації.
В обґрунтування апеляційної скарги послався на те, що наявність на теперішній час його інвалідності, того, що він утримує дитину своєї дружини, батьком якої він не є, має батьків пенсіонерів, суд не вважає обставинами, що пом'якшують покарання, оскільки наслідки у вигляді інвалідності настали від його злочинних та необережних дій, проте, апелянт у повній мірі не згоден із зазначеним, оскільки, на його думку, суд фактично прийняв до уваги та розцінив, як обставину, яка його негативно характеризує, систематичне порушення ним ПДР України, які призвели до незворотних наслідків, проте, останнє правопорушення, яке було ним скоєне, встановлено 13.08.2010 року, тобто понад 2 роки до даної ДТП, тому згідно з вимогами ст.39 КУпАП, він є особою, яка вважається такою, що не була піддана адміністративному стягненню, тому посилання суду на цю обставину є безпідставним, у зв'язку з чим, він просить її не враховувати та виключити з вироку.
Крім того, вважає, що суд, визнавши обставину, що обтяжує покарання, а саме тяжкі наслідки у вигляді загибелі 4 осіб, тим самим зазначив кваліфікуючу ознаку за ч.3 ст.286 КК України, яка охоплюється даним видом злочину.
Також вважає, що суд при призначенні йому покарання безпідставно не врахував, що внаслідок ДТП він сам став інвалідом 3 групи, та залишив поза увагою взаємні стосунки між потерпілими і ним, а також відсутність у нього судимостей, що не відповідає правовій позиції ВССУ, в якій враховано наслідки отримання інвалідності в ДТП, при призначенні засудженому покарання, яка висвітлена в ухвалі ВССУ від 25 червня 2013 року по справі 5-2732км13, тому просить при призначенні йому покарання врахувати вказану обставину.
З урахуванням наведеного просить розглянути можливість призначення йому більш м'якого покарання із застосуванням ст.75 КК України, звільнивши його від відбування покарання з випробуванням, чи ст.69 КК України, призначивши покарання у вигляді обмеження волі на строк, визначений колегією, що дасть йому можливість працювати та підтримувати свою родину, а також надавати, за необхідності, і допомогу потерпілим.
В апеляційній скарзі потерпілий ОСОБА_7 просить вирок в частині призначеного ОСОБА_15 покарання змінити, призначити за ч.3 ст.286 КК України покарання, не пов'язане з позбавленням волі, посилаючись на те, що ОСОБА_6 був другом його сина, у ході досудового слідства неодноразово приносив свої вибачення йому і його родині за смерть сина й лише завдяки випадковості сам вижив після аварії, ставши після неї інвалідом, він повністю їм компенсував матеріальні витрати та моральну шкоду, надавав моральну підтримку.
Також апелянт зазначив, що у суді він та інші потерпілі не наполягали на суворому покаранні у вигляді позбавлення волі, проте, суд не врахувавши цю думку, а також, що ОСОБА_6 раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, призначив останньому суворе покарання.
В апеляційних скаргах потерпілі ОСОБА_8 і ОСОБА_9 просять вирок суду щодо ОСОБА_6 змінити та призначити йому покарання із застосуванням ст.ст.69, 75 КК України, посилаючись на те, що на досудовому слідстві і в суді останній повністю визнав свою вину та сприяв у встановленні об'єктивної істини у справі, повністю відшкодував заподіяний їм збиток, сприяв зменшенню їх страждань.
Окрім цього апелянти вважають, що суд при призначенні ОСОБА_6 покарання, не врахував обставини, які надавали суду право призначення ОСОБА_6 покарання із застосуванням ст.69, 75 КК України, зокрема: що він має на утриманні малолітню дитину, батьком якої він не є, має батьків - пенсіонерів, які потребують його допомоги, сам є інвалідом, а також їх думку, як потерпілих, про призначення покарання, не пов'язаного з позбавленням волі.
Як вказано у вироку суду, 19.11.2012 року, приблизно о 15 год. 05 хв., водій ОСОБА_6 , керуючи автомобілем «СНЕVROLET LACETTI», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , рухаючись по автошляху «Харків-Сімферополь», в напрямку м. Харкова, в порушення п.12.6 г, 12.9 б Правил дорожнього руху, зі швидкістю не менш ніж 125,1 кмгод., що перевищує допустиму швидкість руху на даній ділянці дороги, під час руху, на 325 км дороги, в районі повороту на смт. Степногірськ Василівського району Запорізької області, перед зміною напрямку руху, порушуючи п.10.1 ПДР, не переконався, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам дорожнього руху, виїхав на праве узбіччя дороги. Після чого, не впоравшись з керуванням автомобілем, порушуючи п. 11.4 ПДР та порушуючи вимоги глави 34 (дорожня мітка 1.3) ПДР, перетнув подвійну суцільну смугу дорожньої розмітки та виїхав на смугу зустрічного руху, де внаслідок вказаних порушень допустив зіткнення з автомобілем «ВАЗ-2109», державний реєстраційний номер НОМЕР_3 , під керуванням водія ОСОБА_16 , який рухався по зустрічній смузі дороги в зустрічному напрямку. Внаслідок зіткнення вказаних автомобілів:
- пасажиру автомобіля «СНЕVROLET LACETTI» - ОСОБА_17 , відповідно до висновку судово-медичної експертизи № 4360 від 25.12.2012 року було завдано тяжких тілесних ушкоджень, небезпечних для життя, які призвели до його смерті, у вигляді поєднаної тупої травми шиї та тулуба, яка виразилася переломами кісток скелета (шийного хребця, ребер), розривами зв'язок таза, пошкодженням спинного мозку на рівні шийного його відділу, які ускладнилися розвитком травматичного шоку;
- водію автомобіля «ВАЗ-2109», ОСОБА_16 , відповідно до висновку судово-медичної експертизи № 164 від 16.01.2013 року було завдано тяжких тілесних ушкоджень, небезпечних для життя, які призвели до його смерті, що настала в результаті закритої тупої травми тулуба у вигляді множинних переломів ребер з пошкодженнями внутрішніх органів;
- пасажиру автомобіля «ВАЗ-2109» ОСОБА_18 , відповідно до висновку судово-медичної експертизи № 4358 від 18.12.2012 року, було завдано тяжких тілесних ушкоджень, небезпечних для життя, які призвели до її смерті, що настала від тупої поєднаної травми тулуба і кінцівок, що супроводжувалася численними двосторонніми переломами ребер по пахвових лініях з пошкодженнями пристінкової плеври зліва, забоями середостіння, легень, розривом грудного відділу аорти з крововиливами в плевральні порожнини, розривами на діафрагмальній поверхні правої долі печінки, коріння брижейки тонкої кишки, тіла підшлункової залози з крововиливом у черевну порожнину, переломовивіхами кісток правого передпліччя в області променево-зап'ясткового суглоба, кісток правої гомілки на рівні колінного і гомілковостопного суглобів з розривами суглобових сумок, зв'язкового апарату. Травма супроводжувалася розвитком шоку, який в даному випадку і явився безпосередньою причиною смерті. Ушкодження в області кінцівок і тулуба в сукупності при житті кваліфікувалися б як тяжкі тілесні ушкодження, небезпечні для життя, і перебувають у прямому причинному зв'язку з настанням смерті;
- пасажиру автомобіля «ВАЗ-2109» ОСОБА_19 , відповідно до висновку судово-медичної експертизи № 4359 від 20.12.2012 року, було завдано тяжких тілесних ушкоджень, небезпечних для життя, які призвели до її смерті, що настала від поєднаної травми голови та тулуба з переломами кісток скелету, що призвело до розвитку травматичного шоку. Поєднана травма голови, тулуба утворились незадовго до настання смерті та в сукупності мають ознаки тяжких тілесних пошкоджень, небезпечних для життя, які знаходяться в прямому причинному зв'язку із настанням смерті.
Вислухавши доповідача, в судових дебатах: потерпілого ОСОБА_7 , який не підтримав свою апеляційну скаргу але не заперечував проти задоволення скарг інших апелянтів; потерпілу ОСОБА_8 , яка підтримала свою скаргу, а щодо вирішення інших скарг висловила думку на розгляд суду; представника потерпілих - адвоката ОСОБА_12 , який також підтримав скарги потерпілих; обвинуваченого ОСОБА_6 , зокрема в останньому слові та його захисника - адвоката ОСОБА_13 , які просили задовольнити подані скарги; представника СК «Оранта Січ» ОСОБА_14 , який не заперечував проти задоволення скарг; прокурора, який висловив думку про залишення вироку без змін; перевіривши матеріали провадження та доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги потерпілих задоволенню не підлягають, а апеляційна скарга обвинуваченого підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Висновки суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_6 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 286 КК України, при обставинах, зазначених у вироку, і правова кваліфікація дій обвинуваченого є обґрунтованими, відповідають фактичним обставинам справи і ніким не оспорюються.
Призначаючи обвинуваченому ОСОБА_6 покарання, суд виходячи з характеру, ступеню тяжкості кримінального правопорушення, його наслідків у виді загибелі чотирьох людей, правильно згідно до ст. ст. 65-67 КК України призначив останньому покарання, передбачене санкцією ч. 3 ст. 286 КК України. При цьому, суд враховуючи, що ОСОБА_6 визнав вину у вчиненні кримінального правопорушення, розкаявся у скоєному, добровільно відшкодував завдану потерпілим матеріальну і моральну шкоду, має на утриманні малолітню дитину та ін.., призначив у зв'язку з цим обвинуваченому мінімальне основне покарання, передбачене санкцією ч. 3 ст. 286 КК України у виді реального позбавлення волі. Крім того, на думку колегії суддів правильно визначено судом і додаткове покарання обвинуваченому, враховуючи обставини кримінального правопорушення щодо порушення Правил дорожнього руху України, які призвели до загибелі людей.
Таким чином, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було враховано усі обставини при призначенні покарання, надана їм детальна оцінка, а тому покарання призначене ОСОБА_6 є справедливим, внаслідок чого апеляційні скарги по доводам в них наведеним щодо пом'якшення обвинуваченому покарання та зміни вироку у цій частині, колегія суддів не вбачає.
Між тим, колегія суддів вважає за необхідне виключити із вироку рішення суду про конфіскацію автомобіля «СНЕVROLET LACETTI» д/н НОМЕР_2 , який належить ОСОБА_6 , та повернути його власнику, оскільки суд не мотивував своє рішення, а лише послався на п.1 ч.9 ст.100 КПК України, згідно до якого конфіскуються лише гроші, цінності та інше майно, які належить обвинуваченому і були підшукані, виготовлені, пристосовані або використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення, а відповідно до матеріалів кримінального провадження зазначений автомобіль було визнано лише речовим доказом (т.1 а.с.31).
Керуючись ст.ст. 404, 407 КПК України, колегія суддів
ухвалила:
апеляційні скарги потерпілих ОСОБА_7 , ОСОБА_8 і ОСОБА_9 залишити без задоволення, апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_6 задовольнити частково.
Вирок Василівського районного суду Запорізької області від 18 липня 2013 року відносно ОСОБА_6 змінити.
Виключити із вироку рішення суду про конфіскацію автомобіля «СНЕVROLET LACETTI» д/н НОМЕР_2 та повернути його власнику ОСОБА_6 .
В решті вирок залишити без змін.
Дію запобіжного заходу у виді застави припинити, суму застави в розмірі 28 675 (двадцять вісім тисяч шістсот сімдесят п'ять) гривень, внесену заставодавцем 22.03.2013р. по квитанції №12 на рахунок №37311050000607 в ГУ ДКСУ в Запорізькій області, МФО 813015, отримувач платежу ТУ ДСА в Запорізькій області, ЄДРПОУ 26316700 повернути заставодавцю.
Ухвала Апеляційного суду Запорізької області набирає законної сили з моменту її проголошення, на неї може бути подана касаційна скарга до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня її проголошення.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4