Дата документу Справа № 323/3679/13-к
Єдиний унікальний № 323/3679/13-к Головуючий в 1 інстанції
№ провадження 11-кп/778/578/14 ОСОБА_1
Категорія ст. 391 Доповідач в 2 інстанції
КК України ОСОБА_2
12 червня 2014 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Запорізької області у складі:
головуючого ОСОБА_3 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_4
при секретарі ОСОБА_5 ,
за участі прокурора ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_7 ,
у режимі відеоконференції з приміщення СІЗО № 10 підозрюваного ОСОБА_8
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Запоріжжі апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_8 на вирок Оріхівського районного суду Запорізької області від 06 березня 2014 року, яким
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м. Запоріжжя, громадянин України, який має середню спеціальну освіту, не працюючий, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , відбуває покарання у виді позбавлення волі в Оріхівській виправній колонії управління ДПтС України в Запорізькій області (№ 88), раніше судимий:
- 23.03.2005 року за ч. 3 ст. 185 України до 1 року 3 місяців позбавлення волі з іспитовим строком 2 роки;
- 21.02.2007 року за ч. 2 ст. 186, ст. 69, ст. 71 КК України до 1 року 6 місяців позбавлення волі;
- 02.07.2009 року за ч. 2 ст. 186, ст. 69 КК України до 2 років 6 місяців позбавлення волі;
- 22.09.2011 року за ст. 391 КК України до 2 років позбавлення волі з іспитовим строком 1 рік;
- 08.02.2012 року за ст. 395, ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185, ч. 4 ст. 70, ч. 1 ст. 71 КК України до 2 років 1 місяця позбавлення волі,
визнаний винним у пред'явленому йому обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 391 КК України та призначено покарання у виді 1 року позбавлення волі.
На підставі ч. 1 ст. 71 КК України, шляхом часткового приєднання невідбутої частини покарання за вироком Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 08.02.2012 року, остаточно призначено ОСОБА_8 покарання у виді 1 року 1 дня позбавлення волі.
Обрано ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, тобто до 04.05.2014 року.
Постановлено обчислювати строк відбування покарання з 06 березня 2014 року.
Згідно вироку ОСОБА_8 визнаний винним та засуджений за скоєння злочину, передбаченого ст. 391 КК України, вчиненого за наступних обставин.
ОСОБА_8 , будучи засудженим 08.02.2012 року Комунарським районним судом м. Запоріжжя за ст. 395, ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185, ч. 4 ст. 70, ч. 1 ст. 71 КК України до 2 років 1 місяця позбавлення волі та відбуваючи покарання в Оріхівській виправній колонії управління ДПтС України в Запорізькій області (№88), на підставі постанови начальника Оріхівської виправної колонії управління ДПтС України в Запорізькій області (№88) ОСОБА_9 , 10 жовтня 2012 року був переведений в приміщення камерного типу (ПКТ) строком на один місяць за порушення вимог п. 28 Правил внутрішнього розпорядку установ виконання покарань, затверджених наказом № 275 Державного Департаменту України з питань виконання покарань від 25.12.2003 року, яке виразилося в тому, що 06.10.2012 року близько 06 години 50 хвилин під час проведення масових заходів порушив режим локалізації, чим грубо порушив встановлений порядок відбування покарання. Стягнення у встановленому законом порядку не знято та не погашено.
06.03.2013 року о 08 годині 25 хвилин черговим помічником начальника Оріхівської виправної колонії управління ДПтС України в Запорізькій області (№88) ОСОБА_10 , при здійсненні перевірки наявності засуджених в камерах ДІЗО-ПКТ Оріхівської виправної колонії управління ДПтС України в Запорізькій області (№88) черговим по камері № 2 ДІЗО даної установи був призначений засуджений ОСОБА_8
06.03.2013 року, приблизно в 08 годин 40 хвилин, при здійсненні комплексного обходу камер ДІЗО-ПКТ Оріхівської виправної колонії управління ДПтС України в Запорізькій області (№88) першим заступником начальника вищезазначеної установи ОСОБА_11 сумісно з заступником начальника установи по КБО ОСОБА_12 , заступником начальника установи по соціально-виховній та психологічній роботі ОСОБА_13 , начальником оперативного відділу установи ОСОБА_14 , начальником відділу нагляду та безпеки установи ОСОБА_15 , начальником МСЧ установи ОСОБА_16 , в присутності чергового помічника начальника установи ОСОБА_10 , молодшого інспектора ВНБ ОСОБА_17 та молодшого інспектора ВНБ ОСОБА_18 при відвідуванні камери № 2 ДІЗО Оріхівської виправної колонії управління ДПтС України в Запорізькій області (№88), засуджений ОСОБА_8 , будучи черговим по камері, не доповів про кількість засуджених, що знаходяться в камері. На вказівку першого заступника начальника установи ОСОБА_11 виконати обов'язки чергового по камері, а саме, зробити доповідь про кількість засуджених, які знаходяться в камері, засуджений ОСОБА_8 демонстративно відповів, що він робити доповідь не буде, нічим не мотивуючи свою відмову. Після цього першим заступником начальника установи ОСОБА_11 була дана вказівка засудженому вийти із камери в прохідний коридор приміщення ПКТ-ДІЗО з метою здійснення огляду камери, при проведенні якого було встановлено, що санітарний стан в ній незадовільний, а саме: підлога брудна, раковина умивальника та санвузол в брудному стані, наявність пилу, павутини по кутам та бруду на підлозі під відкидними ліжками. Після цього першим заступником начальника установи ОСОБА_11 була дана вказівка черговому помічнику начальника установи ОСОБА_10 завести в камеру засудженого ОСОБА_8 , який підтвердив, що він дійсно являється черговим по камері. Останньому були роз'яснені вищевказані недоліки по санітарному стану камери та його обов'язки як чергового по камері, згідно підпунктів 1,4,5 пункту «Б» додатку № 26 до пункту № 66 та п.п. 21 п. 88 Правил внутрішнього розпорядку Державного Департаменту України з питань виконання покарань, затверджених наказом № 275 від 25.12.2003 року, була висунута вимога приступити до прибирання камери з метою усунення вищевказаних недоліків. Всім необхідним для проведення прибирання - віником, ганчіркою та спеціальними рукавицями засуджений ОСОБА_8 був забезпечений.
Засуджений ОСОБА_8 на дану вимогу відповів відмовою та заявив, що в камері прибирання вже здійснювалося, тому він приступати до прибирання не буде.
Після цього, на неодноразові, пред'явлені йому першим заступником начальника установи ОСОБА_11 , як представником установи виконання покарань, законні вимоги приступити до прибирання камери, а саме: помити підлогу, раковину умивальника та санвузол, прибрати пил, павутину по кутам та бруд на підлозі під відкидними ліжками, засуджений ОСОБА_8 , незважаючи на законність пред'явленої йому вимоги, маючи умисел направлений на вчинення злісної непокори законним вимогам представника установи виконання покарань, усвідомлюючи незаконність свого діяння та розуміючи протиправний характер своєї бездіяльності, в порушення вимог ч. 1, ч. 2 ст. 9, п. 1, п. 2, п. 3 ч. 3 ст. 107 Кримінально-виконавчого кодексу України, в категоричній формі відмовився виконати дану законну вимогу представника адміністрації колонії - до прибирання не приступив.
В апеляційній скарзі ОСОБА_8 просить вирок скасувати та закрити кримінальне провадження. На обґрунтування своїх вимог зазначає, що вимога прибирання камери є незаконною. Крім того вказує, що під час досудового розслідування було порушено право на захист.
Заслухавши суддю-доповідача,обвинуваченого, який ознайомлений з правами, передбаченими ст. 193 КПК України, та згодний з рішенням про здійснення дистанційного судового провадження та у режимі відеоконференції, підтримав доводи апеляційної скарги, та завив клопотання про застосування ст. 2 Закону України «Про амністію у 2014 році», його захисника на підтримку апеляційної скарги та клопотання обвинуваченого, думку прокурора щодо законності і обґрунтованості вироку, провівши дебати та заслухавши останнє слово обвинуваченого, перевіривши матеріали кримінального провадження та обміркувавши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що остання задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Перевіркою матеріалів справи та доводів апеляційної скарги встановлено, що судове рішення відповідає вимогам ст. 370 КПК України та є законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Підстави для скасування або зміни судового рішення судом апеляційної інстанції не встановлені.
Рішення ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК, на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК України, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави такого рішення.
Висновки суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_8 у вчиненні злочину, передбаченого ст. 391 КК України, відповідають фактичним обставинам і підтверджені зібраними у встановленому порядку доказами, які досліджені, належно оцінені та детально викладені у вироку.
Так, допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_17 , ОСОБА_16 , ОСОБА_21 , ОСОБА_14 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 підтвердили, що 06.03.2013 року ОСОБА_8 не зробив доповідь про кількість засуджених, які знаходяться в камері. На неодноразові вимоги заступника начальника Оріхівської виправної колонії № 88 підполковника ОСОБА_11 виконати обов'язки чергового по камері та зробити доповідь про кількість засуджених, які знаходяться в камері обвинувачений демонстративно відповів, що він цього робити не буде. При огляді камери було встановлено, що санітарний стан в камері незадовільний, підлога була брудна, раковина умивальника та санвузол знаходилися в брудному стані, був пил, павутиння та бруд на полу під відкидними ліжками. ОСОБА_8 заступником начальника колонії було вказано на недоліки по санітарному стану камери та на обов'язки обвинуваченого як чергового по камері. Незважаючи на те, що ОСОБА_8 всім необхідним для проведення прибирання був забезпечений, та був попереджений про кримінальну відповідальність за невиконання законних вимог адміністрації, він відмовився від прибирання камери.
В судовому засіданні ОСОБА_22 , ОСОБА_23 пояснили, що 06.03.2013 року були запрошені в якості понятих при огляді місця події, а саме камери ДІЗО-ПКТ № 2, яка знаходилася в незадовільному санітарному стані.
Дані обставини підтверджуються постановою від 10.10.2012 року, згідно якої ОСОБА_8 був переведений до ПКТ строком на 1 місяць; протоколом огляду місця події та фототаблицею від 05.03.2013 року, якими зафіксовано незадовільний стан камери № 2 ДІЗО-ПКТ; актами комісії від 06.03.2013 року, якими зафіксовано відмову засудженого ОСОБА_8 приступити до прибирання камери № 2 дисциплінарного ізолятору та відмову поставити свій підпис під попередженням про кримінальну відповідальність.
Дисциплінарне стягнення 10.10.2012 року накладено на підозрюваного у відповідності до вимог закону. В апеляційній скарзі підозрюваний не заперечує, що 10.10.2012 року адміністрацією виправної установи, поряд з іншими стягненнями він обґрунтовано піддавався стягненню у виді переведення до приміщення камерного типу.
Вищезазначеними доказами доводиться, що ОСОБА_8 здійснив непокору законним вимогам адміністрації установи виконання покарань, яка є злісною і полягала у неодноразовій відмові від виконання законної вимоги адміністрації і була виражена в демонстративній формі.
Отже, суд першої інстанції належно дослідив і перевірив усі наявні докази, в тому числі, відносно їх належності та допустимості. Усім доказам у сукупності та узгодженості між собою, надана об'єктивна оцінка, на підставі чого суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про доведеність винуватості ОСОБА_8 у вчиненні ним інкримінованого злочину, тобто злісної непокори законним вимогам адміністрації установи виконання покарань особою, яка відбуває покарання у позбавлення волі, якщо ця особа за порушення вимог режиму відбування покарання була піддана протягом року стягненню у виді переведення до приміщення камерного типу.
Тому доводи апеляції обвинуваченого про те, що його винність не доведена є необґрунтованими, оскільки ст.118 КВК України, п.п. 28, 29 «Правил внутрішнього розпорядку установ виконання покарань» від 25.12.2003 року № 275, передбачено, що особи, які за вироком суду засуджені до позбавлення волі, повинні працювати в місцях і на роботах, які визначаються адміністрацією колонії, і в їх обов'язки входить сумлінно ставитися до праці й виконувати законні вимоги персоналу колонії. Кваліфікація дій ОСОБА_8 за ст. 391 КК України є вірною.
Твердження ОСОБА_8 про порушення його права на захист необґрунтовані, оскільки, як вбачається з матеріалів кримінального провадження, на досудовому слідстві постановою від 27.09.2013 р. був залучений захисник ОСОБА_24 , яка здійснювала захист підозрюваного. При розгляді справи у суді першої інстанції у якості захисника приймали участь адвокати ОСОБА_24 , ОСОБА_7 .
Призначаючи покарання, суд першої інстанції врахував те, що ОСОБА_8 негативно характеризується за місцем відбування покарання, раніше неодноразово судимий, перебуває на профілактичному обліку як потребуючий постійного контролю та як схильний до підбурювання, створення конфліктів і групових непокор.
Із довідки заохочень та стягнень, які були досліджені судом першої інстанції вбачається, що ОСОБА_8 на протязі з 11.04.2012 року по 05.03.2013 року адміністрацією установи 48 разів оголошувалися стягнення. Відповідно до довідки МСЧ установи, за станом здоров'я виконувати роботи по прибиранню приміщень та території установи він міг. За таких обставин, на думку судової колегії, суд призначив обвинуваченому покарання, яке відповідає вимогам ст. 65 КК України, та є необхідним й достатнім для виправлення та попередження нових злочинів.
Судова колегія не вбачає підстав для задоволення клопотання обвинуваченого щодо застосування до нього Закону України «Про амністію у 2014 році», оскільки відповідно до статті 8 цього Закону, та п. «в» статті 4 Закону України «Про застосування амністії в Україні», амністія не може бути застосована до осіб, які мають дві і більше судимості за вчинення умисних тяжких злочинів.
Керуючись ст.ст. 376, 405, 407 КПК України, колегія суддів
апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_8 залишити без задоволення.
Вирок Оріхівського районного суду Запорізької області від 06 березня 2014 року відносно ОСОБА_8 залишити без змін.
Касаційна скарга може бути подана протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції, а засудженим, який тримається під вартою, в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.
Судді: 1 2 3