Дата документу Справа №
Справа № 22-ц/778/1750/14 Головуючий у 1 інстанції: Дацюк О.І.
Суддя-доповідач: Трофимова Д.А.
04 червня 2014 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:
Головуючого: Крилової О.В.
Суддів: Трофимової Д.А.
Дзярука М.П.
При секретарі: Семенчук О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 25 вересня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, третя особа - районна адміністрація Запорізької міської ради по Шевченківському району, про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та встановлення порядку спілкування та участі у вихованні,
У червні 2013 року ОСОБА_3 звернувся до суду з вищевказаним позовом, в обґрунтування якого зазначав, що він є батьком малолітньої ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка мешкає разом із матір'ю - відповідачем по справі. Позивач зазначає, що він має належні побутові умови, постійне місце роботи, бажає спілкуватися з донькою та брати участь у її вихованні, проте, мати дитини перешкоджає йому у спілкуванні з донькою.
Посилаючись на зазначені обставини, позивач просив суд усунути перешкоди у спілкуванні з малолітньою донькою - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, та визначити час спілкування та способи виховання дитини, встановивши побачення в середу з 16.00 до 20.00 години та неділю з 10.00 до 19.00 години, проведення спільного відпочинку кожні треті вихідні місяця з 10.00 години суботи до 19.00 години неділі за місцем проживання батька з ночівлею, з правом відвідування культурно-масових, спортивних, розважальних та оздоровчих закладів; у новорічні свята - з 09.00 години 31 грудня до 17.00 години 02 січня та святкування дня народження дитини 18 лютого кожного парного року за місцем проживання дитини; влітку протягом 14 календарних днів та 5 днів у зимовий період за домовленістю між батьками кожного року за місцем перебування батька.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 25 вересня 2013 року в задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись із рішенням суду, ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати.
Рішенням апеляційного суду Запорізької області від 19 листопада 2013 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 задоволено частково.
Рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 25 вересня 2013 року у цій справі скасовано і ухвалено нове наступного змісту:
„Позов ОСОБА_3 задовольнити частково.
Визначити час спілкування та способи виховання ОСОБА_3 з його малолітньою дитиною, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 шляхом встановлення побачення з нею її батьком, ОСОБА_3, в середу з 16.00 до 20.00 години та неділю з 10.00 до 19.00 години з правом відвідування культурно-масових, спортивних, розважальних та оздоровчих закладів у присутності матері дитини ОСОБА_4; влітку протягом 14 календарних днів та 5 днів у зимовий період за домовленістю між батьками кожного року за місцем перебування батька з повідомленням матері дитини про місце їх побачення.
В задоволені інших позовних вимог ОСОБА_3 відмовити."
Ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 26 лютого 2014 року касаційна скарга ОСОБА_4 задоволена частково.
Рішення апеляційного суду Запорізької області від 19 листопада 2013 року скасовано, справа передана на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Як зазначено в ухвалі колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 26 лютого 2014 року, визнаючи спілкування з дитиною у присутності матері, апеляційний суд не дав оцінки доводам відповідачки про те, що між сторонами склалися вкрай неприязні стосунки, пов'язані із зловживанням ОСОБА_3 у період перебування у зареєстрованому шлюбі алкоголем та небажанням з 2009 року спілкуватись з дитиною.
Також, апеляційний суд не врахував, що негативні відносини, які існують між батьками дитини, можуть вплинути на інтереси дитини. Крім того, суд фактично примусив відповідачку, проти її волі, до спілкування з особою, з якою у неї склались неприязні стосунки, чим порушив її особисті права.
Апеляційним судом не враховано, що допитана органом опіки та районним судом дитина, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, відмовилась від спілкування з батьком.
При цьому апеляційний суд не допросив дитину, з урахуванням інших доказів, інших мотивів, встановлених при розгляді справи, не запросив повторний висновок органу опіки та піклування, не допросив представника такого органу (ч. 2 ст. 303 ЦПК України), тобто не виконав свої повноважень при апеляційному розгляді.
Заслухавши у судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково.
На підставі п.п. 2, 3 ч. 1 ст. 307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення по суті позовних вимог, або змінити рішення.
Відповідно ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.
Згідно ч. 2 ст. 314 ЦПК України апеляційний суд ухвалює рішення у випадках скасування судового рішення і ухвалення нового або зміни рішення.
Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог виходив із того, що встановлення будь-якого порядку спілкування батька з дитиною та його участі у вихованні не буде відповідати інтересам дитини, а буде примусом останньої до спілкування з її батьком.
З такими висновками суду погодитись не можна, оскільки ці висновки суперечать вимогам закону та не ґрунтуються на матеріалах справи.
Так, відповідно до ст. 9 Конвенції про права дитини, яка набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.
Згідно зі ст. 11 Закону України "Про охорону дитинства" батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.
Відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 15 Закону України "Про охорону дитинства" дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів. Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов'язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини.
За змістом ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Згідно із ст. 153 СК України мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом.
На батьків, котрі проживають окремо, покладено обов'язок брати участь у вихованні дитини і вони мають право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини (ст. 157 Сімейного кодексу України).
Відповідно до ч. 2 ст. 159 СК України суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування, з урахуванням віку, стану здоров'я дитини, поведінки батьків, а також інших обставин, що мають істотне значення. В окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи.
Згідно із вимогами ст. 150 СК України батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.
Здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися усупереч інтересам дитини (ст. 155 СК України).
Відповідно ст. 171 та ст. 19 ч. 6 СК України дитина має право на те, щоб бути вислуханою батьками, іншими членами сім'ї, посадовими особами з питань, що стосуються її особисто, а також питань сім'ї. Дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками, іншими особами спору щодо її виховання, місця проживання. Суд має право постановити рішення всупереч думці дитини, якщо цього вимагають її інтереси. Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 перебували у зареєстрованому шлюбі, сторони мають малолітню доньку - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 5, 6).
ОСОБА_4 разом із донькою мешкають за адресою: АДРЕСА_1, а ОСОБА_3 - окремо за адресою: АДРЕСА_2 зі своєю матір'ю (а.с. 10).
Позивач працює охоронцем у ТОВ «Ірбіс», має постійний дохід, виключно позитивно характеризується за місцем роботи та за місцем проживання (а.с. 7, 8, 9).
За місцем проживання позивача створені належні побутові умови для відпочинку та розвитку дитини, що вбачається з комісійного акту обстеження умов проживання служби у справах дітей Комунарської районної адміністрації Запорізької міської ради від 23.05.2013 року (а.с. 11).
Після розлучення, у період часу з 2011 року, ОСОБА_3 регулярно здійснює банківські перекази грошових коштів на утримання доньки на ім'я матері дитини - ОСОБА_4 (а.с. 13-19).
Як вбачається з відповіді районної адміністрації Запорізької міської ради по Шевченківському району № П-0348 від 10.06.2013 року на заяву ОСОБА_3, заяву було розглянуто на засіданні комісії з питань захисту прав дитини за участю обох сторін та малолітньої ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка повідомила, що на даний час не має бажання спілкуватися з батьком. Враховуючи наявність конфліктних відносин та відсутність згоди малолітньої ОСОБА_5 під час розгляду спору визначити спосіб участі батька у вихованні малолітньої доньки на даний час не є можливим (а.с. 12).
Крім того, на виконання ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 26 лютого 2014 року, у судовому засіданні апеляційного суду були допитані представник органу опіки та піклування та малолітня дитина - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, запрошено висновок органу опіки та піклування.
Так, представник органу опіки та піклування ОСОБА_6 пояснила, що районна адміністрація Запорізької міської ради по Шевченківському району не дала позитивного висновку щодо визначення порядку спілкування позивача з донькою, оскільки дівчина заперечує проти цього, інших підстав для відмови у наданні позитивного висновку не вказала, вважає, що даний спір має бути вирішено судом.
Малолітня ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, пояснила, що після розірвання шлюбу між батьками склалися неприязні стосунки, вона не бажає спілкуватися з батьком, тому що в неї своє життя, свої інтереси та не має часу на батька. Одночасно дитина також зауважила, що погодиться на спілкування з батьком, якщо він виконає наступні умови: по-перше, забере позов із суду та, по-друге, купить їй тварину (тхора).
Районна адміністрація Запорізької міської ради по Шевченківському району надала апеляційному суду висновок № 03/01-29/0486 від 22.05.2014р., де зазначила, що відповідно до листа Запорізької загальноосвітньої школи № 95 та проведеної бесіди з малолітньою ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, на засіданні комісії з питань захисту прав дитини 21.05.2014р., та враховуючи її пояснення, вважають за недоцільне на даний час визначити ОСОБА_3 способу його участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею.
З листа Запорізької загальноосвітньої школи № 95 вбачається, що під час бесіди з психологом Настя повідомила, що зараз не має бажання спілкуватися з батьком, під час зустрічі з ним почувається некомфортно, тривожно.
Крім того, з довідки КЗ «Запорізький обласний центр соціально-психологічної допомоги» ЗОР № 125 від 28.05.2014р. видно, що позивач 26.05.2014р. звернувся за психологічною допомогою у вказаний заклад, відбулися 3 зустрічі з психологом центру, ОСОБА_3 характеризується позитивно, йому надано рекомендації із поліпшення стосунків з донькою та запропоновано звернути увагу на стабілізацію емоційного клімату в стосунках з колишньою дружиною задля збереження психоемоційного стану дитини.
На підтвердження доводів про зловживання ОСОБА_3 у період перебування у зареєстрованому шлюбі алкоголем та небажанням з 2009 року спілкуватись з дитиною жодного доказу відповідачем та її представником не надано як до суду першої інстанції, так і до суду апеляційної інстанції, які б суд апеляційної інстанції міг би дослідити в порядку ч. 2 ст. 303 ЦПК України.
У засіданні апеляційного суду позивачем було запропоновано відповідачу укласти мирову угоду з метою врегулювання спору на основі взаємних поступок, остання категорично відмовилась, пославшись на неприязні стосунки з колишнім чоловіком.
Таким чином, наявні в матеріалах справи докази позитивно характеризують особу позивача та не доводять того, що спілкування з ним дитини буде суперечити її інтересам чи перешкоджати нормальному розвитку дівчинки, свідчать про доцільність забезпечення права дитини на батьківське виховання з боку позивача.
Посилання відповідача на те, що вона не перешкоджає позивачеві спілкуватися з донькою, яка вже доросла і не бажає зустрічатися з батьком, не являється підставою для усунення батька від виховання дитини. Відповідач не позбавлена можливості сприяти налагодженню контакту доньки з батьком, а не налаштовувати її проти нього.
Враховуючи наведене, судова колегія вважає, що висновок органу опіки та піклування про неможливість визначити спосіб участі батька у вихованні малолітньої дитини внаслідок незгоди з цим дівчинки та конфліктних відносин батьків між собою не відповідає вищевказаним нормам законодавства, суперечить наявним у справі обставинам та інтересам дитини щодо забезпечення можливості батьківського виховання. Колегія суддів не погоджується з цим висновком, і саме в інтересах дитини для забезпечення отримання нею батьківського виховання вважає можливим встановлення порядку спілкування батька з дитиною та його участі у вихованні доньки.
Судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги знайшли підтвердження під час апеляційного розгляду справи та дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову, визначивши час спілкування та способи виховання ОСОБА_3 з його малолітньою донькою шляхом встановлення побачення з нею її батьком ОСОБА_3 в середу з 16.00 до 20.00 години та неділю з 10.00 до 19.00 години з правом відвідування культурно-масових, спортивних, розважальних та оздоровчих закладів; влітку протягом 14 календарних днів та 5 днів у зимовий період за домовленістю між батьками кожного року за місцем перебування батька з повідомленням матері дитини про місце їх побачення.
Задовольняючи позовні вимоги частково та встановлюючи у такий спосіб участь батька у вихованні доньки, колегія з урахуванням інтересів дитини та вимог чинного законодавства вважає, що визначений спосіб участі позивача у вихованні доньки та спілкуванні з нею не зашкодить їй, а, навпаки, повністю відповідатиме можливості дитини в повній мірі сприймати піклування кожного із батьків про її здоров'я, фізичний та духовний розвиток.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.
Рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 25 вересня 2013 року по цій справі скасувати та ухвалити нове рішення наступного змісту:
Позов ОСОБА_3 задовольнити частково.
Визначити час спілкування та способи виховання ОСОБА_3 з його малолітньою донькою - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, шляхом встановлення побачення з нею її батьком ОСОБА_3, в середу з 16.00 до 20.00 години та неділю з 10.00 до 19.00 години з правом відвідування культурно-масових, спортивних, розважальних та оздоровчих закладів; влітку протягом 14 календарних днів та 5 днів у зимовий період за домовленістю між батьками кожного року за місцем перебування батька з повідомленням матері дитини про місце їх побачення.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржено до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий:
Судді: