Справа № 134/2093/13-ц Провадження № 22-ц/772/1637/2014Головуючий в суді першої інстанції:Питель С. М.
Категорія: 34 Доповідач: Міхасішин І. В.
"10" червня 2014 р. м. Вінниця
Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Вінницької області у складі:
Головуючого: Міхасішина І.В.
Суддів: Войтка Ю.Б., Голоти Л.О.
При секретарі: Куленко О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці справу за апеляційними скаргами ОСОБА_2, ОСОБА_3 на рішення Крижопільського районного суду Вінницької області від 17 квітня 2014 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, -
встановила:
У вересні 2013 року ОСОБА_3 звернувся до ОСОБА_2 з вищевказаним позовом, в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просив стягнути на його користь майнову шкоду у зв'язку з пошкодженням належного йому автомобіля «Мерседес Бенц 312 Д» , реєстраційний номер НОМЕР_1 в розмірі 61553, 05 грн., витрати пов'язані з оплатою вимушеної оренди автомобіля «Volkswagen LT 28» вантажопасажирський - В, 1998 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 за період з 04 червня 2013 року по 04 серпня 2013 року в сумі 31110 грн. та понесені збитки (втрати) як податковий платіж за оренду (найм) автомобіля на суму 4743 грн., а також 5000 грн. моральної шкоди. Позовні вимоги обґрунтовував тим, що 10 травня 2013 року на автомобільній дорозі Т-02-02 «Могилів-Подільський-Ямпіль-Бершадь-Умань» на відрізку повороту на с. Вільшанка Крижопільського району автомобіль ВАЗ-11183 , реєстраційний номер НОМЕР_3, під керуванням ОСОБА_2 зіткнувся із зустрічним автомобілем «Мерседес-Бенц 312Д», реєстраційний номер НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_5, який належить на праві власності позивачу. Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди автомобілю ОСОБА_3 завдано пошкодження. Згідно висновку судової авто-товарознавчої експертизи від 10 лютого 2014 року № 77/14-21 розмір матеріального збитку становить 61 553, 05 грн.
Крім того, в результаті пошкодження належного йому автомобіля і неможливості його подальшої експлуатації, для недопущення можливих збитків у своїй господарській діяльності , він був вимушений 04 червня 2013 року укласти договір оренди іншого автомобіля «Volkswagen LT 28» вантажопасажирський - В, 1998 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2, який належить ОСОБА_6 За період з 04 червня 2013 по 04 серпня 2013 ним сплачено 31110 грн. орендної плати та податковий платіж за оренду (найм) автомобіля на суму 4743 грн.
Також з вини відповідача йому завдано моральної шкоди, яка виразилася у душевних стражданнях, пов'язаних пошкодженням автомобіля, яку позивач оцінює в сумі 5000 грн.
Рішенням Крижопільського районного суду Вінницької області від 17 квітня 2014 року позов задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 31110 грн. за оренду автомобіля «Volkswagen LT 28», 3000 грн. моральної шкоди та 682 грн. судових витрат.
У задоволенні інших позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.
В апеляційній скарзі зазначав, що позивачем не доведена вимога про заподіяння йому моральної шкоди, а також необґрунтовано стягнення орендної плати за договором від 04 червня 2013 року, оскільки ОСОБА_3 не надано жодного доказу на підтвердження використання автомобіля «Volkswagen LT 28» з метою здійснення підприємницької діяльності та понесення витрат в сумі 31110 грн.
В своїй апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить рішення суду першої інстанції скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо відшкодування матеріальної шкоди у зв'язку з пошкодженням автомобіля та ухвалити нове рішення про задоволення позову, посилаючись на неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи, порушення та неправильне застосування норм матеріального та процесуального права.
Колегія суддів, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційних скарг та вимог, заявлених в суді першої інстанції , дійшла висновку, що скаргу ОСОБА_2 слід відхилити, а скаргу ОСОБА_3 - задовольнити частково, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на доказами які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам рішення суду першої інстанції не відповідає.
Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_3 в частині стягнення майнової шкоди, завданої пошкодженням автомобіля, суд першої інстанції виходив з того, що позивач після дорожньо-транспортної пригоди не звертався до страховика відповідача про відшкодування йому страхової суми, при цьому у разі такого звернення страхове відшкодування могло б становити 75527, 52 грн., що перевищує матеріальний збиток. Крім того, на час розгляду справи, позивач відчужив пошкоджений автомобіль і у разі задоволення позову в цій частині, відповідач буде позбавлений можливості на отримання автомобіля.
З такими висновками суду першої інстанції погодитися неможливо, виходячи з наступного.
По справі встановлено, що 10 травня 2013 року на автомобільній дорозі Т-02-02 «Могилів-Подільський-Ямпіль-Бершадь-Умань» на відрізку повороту на с. Вільшанка Крижопільського району автомобіль ВАЗ-11183 , реєстраційний номер НОМЕР_3, під керуванням ОСОБА_2 зіткнувся із зустрічним автомобілем «Мерседес-Бенц 312Д», реєстраційний номер НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_5, який належить на праві власності ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_4, зареєстрованого у Ямпільському ВРЕР УДАІ УМВС України у Вінницькій області 08.08.2012 року (а.с. 23, 26-32). Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди автомобілю ОСОБА_3 завдано пошкодження.
Постановою Крижопільського районного суду Вінницької області від 21 серпня 2013 року ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП. Адміністративну справу у відношенні ОСОБА_2 за ст. 124 КУпАП провадженням закрито у зв'язку із закінченням строків, передбачених ст. 38 КУпАП.
Згідно висновку судової авто-товарознавчої експертизи №77/14-21 від 10 лютого 2014 року, наданого Вінницьким відділенням Київського науково-дослідного інституту судових експертиз, ринкова вартість автомобіля Мердес-Бенц Спринтер 212 Д , д/н НОМЕР_1 станом на час оцінки - липень 2013 року складала 61553, 05 грн. при умові, що досліджуваний автомобіль не мав технічних несправностей та невідповідностей. Розрахункова вартість залишків автомобіля (можливих для подальшого використання вузлів та агрегатів даного автомобіля) з врахуванням втрат на демонтаж, без врахування попиту на ринку регіону та термінів на їх реалізацію) складає 27527, 52 грн. на час дослідження пошкоджень автомобіля (липень 2013 року як бувших у користуванні) та вартість тих, що не придатні до використання по величині їх ваги за ціною металобрухту (за цінами вартості металобрухту на липень 2013 року).
Розмір матеріального збитку, завданого власнику автомобіля Мердес-Бенц Спринтер 212 Д , д/н НОМЕР_1 станом на час його дослідження складає 61553, 05 грн. за умови, що досліджуваний автомобіль не мав технічних несправностей.
Загальна вартість проведення відповідних ремонтно-відновлювальних робіт по усуненню пошкоджень, які зафіксовані у фотоілюстраціях пошкодження складає величину не менше 132363, 98 грн., що перевищує вартість даного автомобіля на час його пошкодження - 61553,05 грн., а тому даний автомобіль ремонтувати економічно недоцільно (а.с. 100-113).
Як вбачається з виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців ОСОБА_3 зареєстрований як фізична особа-підприємець та здійснює господарську діяльність з виробництва хліба та хлібобулочних виробів (а.с. 24-25).
04 червня 2013 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_6 укладено договір найму транспортного засобу - автомобіля «Volkswagen LT 28» вантажопасажирський - В, 1998 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 для здійснення наймачем підприємницької діяльності ( перевезення хлібобулочних виробів та ін.) терміном з 04 червня 2013 року по 04 серпня 2013 року. Розмір орендної плати становить 510 грн. в день.
Згідно видаткових касових ордерів від 04 липня 2013 року та від 04 серпня 2013 року ОСОБА_3 сплатив ОСОБА_6 згідно договору найму транспортного засобу від 04 червня 2013 року 15 300 грн. та 15 810 грн. відповідно, а всього на суму 31110 грн. (а.с. 127-128).
Відповідно до ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Відповідно до ст.1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.
Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.
Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до п 6. Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» від 01.03.2013 № 4, якщо особа під час керування транспортним засобом має посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії і реєстраційний документ на транспортний засіб, переданий їй власником або іншою особою, яка на законній підставі використовує такий транспортний засіб, то саме ця особа буде нести відповідальність за завдання шкоди (пункт 2.2 Правил дорожнього руху України).
Власником автомобіля ВАЗ-11183 , реєстраційний номер НОМЕР_3 є ОСОБА_8 на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_5 від 15.12.2005 року, виданого Вінницьим МРЕВ.
25 лютого 2013 року ОСОБА_9, який діяв на підставі нотаріально посвідченої довіреності, від імені ОСОБА_8 на виконання договору доручення, укладеного в усній формі видав ОСОБА_2 довіреність розпоряджатися від імені ОСОБА_8 належним їй автомобілем. Довіреність посвідчена приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу ОСОБА_10, зареєстрована в реєстрі за № 45 (а.с. 123).
Відповідно до Полісу № АВ/ 2536219 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів АТ «СК «АХА Страхування» від 25.10.2012 року ОСОБА_9 застрахував цивільно-правову відповідальність на випадок заподіяння шкоди третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу - ВАЗ 11183, реєстраційний номер НОМЕР_3 . Розмір страхової суми за шкоду, заподіяну майну становить 50 000 грн. Термін дії полісу встановлено до 24 жовтня 2013 року (а.с. 121).
Згідно п. 1.4 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» № 1961-IV особами, відповідальність яких застрахована, є страхувальник та інші особи, які правомірно володіють забезпеченим транспортним засобом. Володіння забезпеченим транспортним засобом вважається правомірним, якщо інше не встановлено законом або рішенням суду.
За змістом п. 33.1.4, 33.3, 33-1.1 Закону № 1961-IV у разі настання дорожньо- транспортної пригоди, яка може бути підставою для здійснення страхового вдшкодування (регламентної виплати), водій транспортного засобу, причетний до такої пригоди, зобов'язаний невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня настання дорожньо-транспортної пригоди, письмово надати страховику, з яким укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого МТСБУ зразка, також відомості про місцезнаходження свого транспортного засобу та пошкодженого майна, контактний телефон та свою адресу. Якщо водій транспортного засобу з поважних причин не мав змоги виконати зазначений обов'язок, він має підтвердити це документально.
Водії та власники транспортних засобів, причетних до дорожньо-транспортної пригоди, власники пошкодженого майна зобов'язані зберігати пошкоджене майно (транспортні засоби) у такому стані, в якому воно знаходилося після дорожньо-транспортної пригоди, до тих пір, поки його не огляне призначений страховиком (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) представник (працівник, аварійний комісар або експерт), а також забезпечити йому можливість провести огляд пошкодженого майна (транспортних засобів).
Страхувальник, інша особа, відповідальність якої застрахована, водій транспортного засобу, причетного додорожньо-транспортної пригоди, особа, яка має право на отримання відшкодування (потерпілий), зобов'язані сприяти страховику та МТСБУ в розслідуванні причин та обставин дорожньо-транспортної пригоди, а саме: надати для огляду належний їй транспортний засіб або інше пошкоджене майно, повідомити страховика (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) про всі відомі їй обставини та надати для огляду та копіювання наявні у неї документи щодо цієї дорожньо-транспортної пригоди протягом семи робочих днів з дня отримання нею відповідної інформації або документа. Якщо зазначені особи з поважних причин не мали змоги виконати ці дії, вони мають підтвердити це документально.
Відповідно до п. 16 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» від 01.03.2013 № 4, відповідно до статті 21 Закону № 1961-IV на території України забороняється експлуатація транспортного засобу без поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, тобто володільці транспортних засобів, за винятком осіб, звільнених від обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності згідно з пунктом 13.1 статті 13 цього Закону, зобов'язані застрахувати ризик своєї цивільної відповідальності, яка може настати внаслідок завдання шкоди життю, здоров'ю або майну інших осіб при використанні транспортних засобів. У зв'язку із цим при пред'явленні позовних вимог про відшкодування такої шкоди в результаті дорожньо-транспортної пригоди безпосередньо до особи, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, суд має право виключно в порядку, передбаченому статтею 33 ЦПК, залучити до участі у справі страхову організацію (страховика), яка застрахувала цивільну відповідальність володільця транспортного засобу. Непред'явлення вимог до страховика за наявності підстав для стягнення завданої шкоди саме зі страховика є підставою для відмови в позові до завдавача шкоди у відповідному розмірі.
У разі невиконання особою, відповідальність якої застрахована, обов'язку письмового надання страховику, з яким укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності (у передбачених випадках - МТСБУ), повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого МТСБУ зразка, шкода відшкодовується завдавачем шкоди.
Відповідно до ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.
ОСОБА_2 не надав жодних доказів на підтвердження обставин, що ним виконані вимоги п. 33.1 , 33.3, 33-1.1 Закону України № 1961-IV щодо письмового повідомлення страховика про дорожньо-транспортну пригоду.
Таким чином, висновки суду першої інстанції про те, що ОСОБА_3 не звернувся до страхової компанії для виплати страхового відшкодування за заподіяну шкоду, а тому вимоги про відшкодування матеріальної шкоди не підлягають до задоволення є необгрунтованими.
Пунктом 15 Постанови від 01.03.2013 № 4 роз'яснено, якщо пошкоджений транспортний засіб не може бути відновлено або вартість його відновлювального ремонту з урахуванням зношеності та втрати товарної вартості перевищує його ринкову вартість на момент пошкодження, розмір шкоди визначається за ринковою вартістю транспортного засобу на момент пошкодження.
Відповідно до п. 30.1., 30.2 Закону № 1961-ІV транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно з аварійним сертифікатом (рапортом), звітом (актом) чи висновком про оцінку, виконаним аварійним комісаром, оцінювачем або експертом відповідно до законодавства, витрати на відновлювальний ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди.
Якщо транспортний засіб вважається знищеним, його власнику відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди, а також витрати на евакуацію транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди.
Пунктом 14 Постанови від 01.03.2013 № 4 роз'яснено, що ухвалюючи рішення про стягнення на користь потерпілого відшкодування вартості майна, що не може використовуватись за призначенням, але має певну цінність, суд з урахуванням принципу диспозитивності, тобто за заявою заподіювача шкоди, одночасно повинен вирішити питання про передачу цього майна після відшкодування збитків особі, відповідальній за шкоду.
Порядок відшкодування шкоди, пов'язаної з фізичним знищенням транспортного засобу, регламентовано статтею 30 Закону № 1961-IV, який згідно зі статтею 8 ЦК (аналогія закону) може застосовуватись не лише страховиком, а й іншими особами, які здійснюють діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, та відповідають за завдану шкоду. Тобто транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим, а власник транспортного засобу згоден із визнанням транспортного засобу фізично знищеним. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно з експертизою, проведеною відповідно до вимог законодавства, витрати на ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди.
У разі якщо власник транспортного засобу не згоден із визнанням транспортного засобу фізично знищеним, йому відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди, а також витрати з евакуації транспортного засобу з місця цієї пригоди.
Якщо ж транспортний засіб визнано фізично знищеним, відшкодування шкоди виплачується у розмірі, який відповідає вартості транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди та витратам з евакуації транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_3 відчужив пошкоджений автомобіль, на час розгляду справи його місцезнаходження невідоме, виходячи з чого позивач не визнає, що автомобіль є фізично знищеним.
Таким чином, розмір матеріальної шкоди, заподіяний пошкодженням автомобіля, що підлягає відшкодуванню позивачу ,становить різницю між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди та складає 34 025, 53 грн. ( 61 553, 05 грн.- 27527, 52 грн.).
Суд першої інстанції неповно з'ясував обставини справи, не застосував до спірних правовідносин норми матеріального права, які підлягають до застосування та дійшов необгрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову в частині стягнення матеріальної шкоди, завданої пошкодженням автомобіля.
Щодо вимог ОСОБА_3 про відшкодування витрат, понесених згідно договору найму автомобіля в сумі 31110 грн. та моральної шкоди , суд першої інстанції, з урахуванням вимог статтей 23, 22 ЦК України, правильно виходив з того, що такі вимоги є обґрунтованими та доведеними належними у справі доказами, а також враховуючи принцип розумності та справедливості обґрунтовано визначив розмір моральної шкоди в сумі 3000 грн.
За таких обставин, рішення суду першої інстанції, ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права та підлягає до скасування в частині вимог про стягнення матеріальної шкоди, завданої пошкодженням автомобіля.
Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 307, 309, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, -
вирішила :
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.
Рішення Крижопільського районного суду Вінницької області від 17 квітня 2014 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення майнової шкоди у зв'язку з пошкодженням автомобіля скасувати, ухвалити в цій частині нове рішення про часткове задоволення позову.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 майнову шкоду у зв'язку з пошкодженням автомобіля «Мерседес-Бенц Спринтер 312 Д», реєстраційний номер НОМЕР_1 в розмірі 34025,53 грн. (тридцять чотири тисячі двадцять п'ять) грн. 53 коп.
В решті рішення суду залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий: /підпис/ І.В. Міхасішин
Судді: /підпис/ Ю.Б. Войтко
/підпис/ Л.О. Голота
З оригіналом вірно: