Дата документу Справа №
Апеляційний суд Запорізької області
№ 22-ц/778/2506/14 Головуючий у 1 інстанції: Турбіна Т.Ф.
Суддя-доповідач Спас О.В.
Іменем України
11 червня 2014 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:
головуючого Спас О.В.,
суддів: Полякова О.З.,
Бабак А.М.,
при секретарі Бабенко Т.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Агентство нерухомості «Арсенал»
на рішення Ленінського районного суду м.Запоріжжя від 08 квітня 2014 року
у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агентство нерухомості «Арсенал» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості та неустойки,-
У жовтні 2013 року ТОВ «Агентство нерухомості «Арсенал» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості та неустойки.
В позові зазначено, що 16.09.2013 року між ТОВ «Агентство нерухомості «Арсенал» та ОСОБА_3 було укладено договір про надання послуг, пов'язаних із продажем належної відповідачу квартири АДРЕСА_1 за стартовою ціною 327713гри. Договір був укладений строком на 3 місяці. Позивач вказував, що ним належним чином виконувалися зобов'язання за вказаним договором протягом вересня-жовтня 2013 року. У жовтні 2013 року ОСОБА_3 самостійно продав належну йому квартиру на користь третіх осіб за ціною значно меншою, ніж визначено договором, чим порушив умови п.п. 2.1.3, 2.1.5 договору. При цьому ОСОБА_3 не звертався з претензіями щодо неналежного виконання умов договору позивачем. Від підписання акту приймання-виконання наданих послуг та від оплати цих послуг у розмірі, визначеному договором, ОСОБА_3 відмовився. Розмір винагороди визначений и. 3.1 договору на рівні не менше 8 000 грн., які підлягають виплаті у день відчуження квартири. Також п.5.2 договору встановлено неустойку за прострочення оплати послуг ТОВ «Агентство нерухомості «Арсенал» на рівні подвійної облікової ставки НБУ. Станом на момент пред'явлення позову прострочення становить 9 днів, тому пеня становить 12,96 грн. (8 000 грн. х (6.5/365)% х 9 = 12.96 грн.). На підставі ст. ст. 525. 526. 549, 903 ЦК України позивач просив стягнути з ОСОБА_3 заборгованість за надані послуги та пеню за прострочення зобов'язання у загальній сумі 8012,96 грн., а також покласти на відповідача судові витрати.
Рішенням Ленінського районного суду м.Запоріжжя від 08 квітня 2014 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з вказаним рішенням, ТОВ «Агентство нерухомості «Арсенал» подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на незаконність, порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить рішення скасувати, та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Відповідачем надані заперечення на апеляційну скаргу, в яких він вважає доводи апеляційної скарги безпідставними і просить залишити рішення без змін.
Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю-доповідача, пояснення представника апелянта Черненка Р.В., перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін. Відповідно ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Судом першої інстанції встановлені наступні обставини та відповідні правовідносини.
16.09.2013 року ТОВ «Агентство нерухомості «Арсенал» та ОСОБА_3 укладено договір про надання протягом трьох місяців послуг, пов'язаних із продажем належної відповідачу квартири АДРЕСА_1 за стартовою ціною 327713гри., що передбачено п.п.1.1., 1.2.
Розмір оплати послуг визначений и. 3.1, яким сторонами передбачено: за виконані по п.1.1. за цим договором послуги замовник сплачує винагороду у розмірі 3% від вартості об'єкта, яка буде вказана у договорі купівлі-продажу, але не менше 8000грн.
За п. 3.2. договору винагороду замовник зобов'язаний сплатити в день укладення та нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу об'єкту з покупцем.
Пунктом 5.2 договору встановлено, що у випадку порушення строків виплати винагороди (п.3.2) замовник зобов'язується сплатити виконавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми.
Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 29.08.2013р. задоволено позовні вимоги ОСОБА_5 до ОСОБА_6 та у погашення 300000грн. заборгованості за договором позики звернуто стягнення на АДРЕСА_1 шляхом продажу предмету іпотеки ОСОБА_5 від свого імені будь-якій особі
04.10.2013р. ОСОБА_5, який діяв від імені ОСОБА_3, уклав нотаріально посвідчені договори купівлі-продажу, за якими АДРЕСА_1 придбана по 1/2 частині ОСОБА_7, ОСОБА_8
З матеріалів справи вбачається, що суд з дотриманням вимог ст. ст. 212 - 215 ЦПК України належно оцінив надані сторонами докази, виконав всі вимоги цивільного судочинства і вирішив справу згідно з законом, вирішивши питання наявності обставин, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, суті правовідносин, що випливають із встановлених обставин, правильно застосував правові норми до цих правовідносин і дійшов вірного висновку про відмову в задоволенні позову.
Відповідно до ст. ст. 529, 629 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно зі ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Відмовляючи у позові суд врахував, що як договором, так і ст. 903 ЦК України передбачена оплата лише наданої послуги.
Разом із тим факту надання таких послуг в обсязі, який відповідає п.1.4 договору судом не встановлено.
Згідно п.1.4. договору послуги вважаються наданими виконавцем у повному обсязі з моменту, якщо замовник підписав договір купівлі-продажу об'єкту з покупцем.
Такої обставини не відбулося, оскільки відповідачем договір купівлі-продажу вказаної квартири не укладався, а квартира була відчужена іншою особою у порядку, встановленому рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 29.08.2013р.про звернення стягнення на дану квартиру, як предмет іпотеки.
Доводи апеляційної скарги про наявність у позивача права на отримання винагороди у відповідності до п.2.1.6 договору, за яким замовник визнає, що будь-які договори відносно зміни права власності на об'єкт (якщо вони укладені під час дії цього договору) вважаються укладеними за допомоги виконавця і з його безспірним правом на отримання винагороди, не спростовують висновки рішення суду.
Вказаний пункт договору регулює права та обов'язки сторін (розділ 2).
Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Проте, судом встановлено, що квартира відчужена не стороною цього договору, а іншою особою на виконання рішення суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.
Укладений сторонами договір не передбачає обов'язків сторін, відповідальності сторін у зв'язку із діями інших осіб.
Доводи апеляційної скарги, що відчужуючи квартиру за рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки інша особа діяла як представник відповідача не мають свого підтвердження.
Відповідно до положень ст. 237 ЦК України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.
Статтями 242-244 ЦК України визначено, що представництво може здійснюватися за законом відносно малолітніх, неповнолітніх або недієздатних, може бути комерційним у сфері підприємницької діяльності. А також представництво може здійснюватися за довіреністю.
Жодної з цих обставин у справі не існує.
Виходячи з викладеного слідує, що правовідносин з представництва між відповідачем та іншою особою не існувало, а посилання апелянта на такі правовідносини є безпідставним.
Доводи апеляційної скарги щодо належного виконання апелянтом своїх обов'язків за договором не тягнуть висновку про незаконність рішення суду та його скасування, оскільки з вищевикладеного вбачається, що позовні вимоги є необґрунтованими та безпідставними, що правильно встановив суд першої інстанції, відмовляючи у позові.
Доводи апеляційної скарги про порушення ст. ст. 212, 213 ЦПК України не містять обґрунтування, що саме в рішення суду не відповідає цим нормам процесуального права, як вплинуло на ухвалення рішення. Зі справи та за результатами апеляційного розгляду видно, що ці доводи не підтверджуються, а тому не дають підстав для висновку щодо незаконності чи неправильності зазначеного судового рішення.
Інших доводів апеляційна скарга не містить.
Таким чином, при розгляді справи апеляційним судом встановлено, що рішення суду першої інстанції постановлено з додержанням вимог матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують його висновків.
Немає передбачених законом підстав для скасування рішення суду першої інстанції та для постановляння нового рішення по справі
Керуючись ст. ст. 307, 308, 313 - 315, 317 ЦПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Агентство нерухомості «Арсенал» відхилити.
Рішення Ленінського районного суду м.Запоріжжя від 08 квітня 2014 року у цій справі залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня проголошення.
Головуючий:
Судді: