Справа № 153/900/13-ц Провадження № 22-ц/772/1879/2014Головуючий в суді першої інстанції:Головін В. А.
Категорія: 27Доповідач: Войтко Ю. Б.
"10" червня 2014 р. м. Вінниця
Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Вінницької області в складі:
Головуючого: Войтка Ю.Б.,
Суддів: Міхасішина І.В., Голоти Л.О.,
При секретарі: Куленко О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою представника відповідача ОСОБА_2 на рішення Ямпільського районного суду Вінницької області від 07 травня 2014 року в справі за позовом
ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення грошової заборгованості за розпискою ,-
встановила:
13 травня 2013 року ОСОБА_3 звернулася до суду з вказаним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що 03 березня 2006 року вона дала відповідачеві ОСОБА_4 в борг гроші в сумі 10800 Євро, що згідно курсу НБУ становить - 112536 грн., які вона мала повернути 10.02.2008 року, про що нею власноручно було складено розписку. Наприкінці 2008 року вона знову дала гроші в борг ОСОБА_4 в сумі 3000 Євро, що згідно курсу НБУ становить - 31260 грн., які відповідач мала повернути 12.07.2009 року, про що власноручно написала іншу розписку.
Позивач зазначила, що на даний час відповідач відмовляється повертати отримані в борг гроші. В серпні 2012 року позивач звернулась з письмовою заявою до Ямпільського РВ УМВС України у Вінницькій області про те, що відповідач ОСОБА_4, яка проживає на території їхнього обслуговування, не повертає взяті в борг гроші. У вересні 2012 року позивач отримала копію постанови про відмову в порушенні кримінальної справи від 09.09.2012 року, винесену ДІМ Ямпільського РВ УМВС України у Вінницькій області лейтенантом міліції Сернюк В.В., якою в порушенні кримінальної справи по ст.190 КК України стосовно відповідача було відмовлено та було рекомендовано звернутись до суду в зв'язку з тим, що між нею (позивачем) та відповідачем склались цивільно-правові відносини.
За наведених обставин позивач просила суд стягнути з відповідача на її користь грошову заборгованість згідно розписок в сумі 230162,23 грн., з яких: заборгованість за розпискою складеною на 10800 Євро згідно курсу НБУ становить 112536 грн., пеня 3 % - 17547,43 грн., індекс інфляції - 54017,28 грн., заборгованість за розпискою складеною на 3000 Євро згідно курсу НБУ - 31260 грн., пеня 3% - 3547,43 грн., індекс інфляції 11253,60 грн., а також судовий збір в розмірі 2301,62 грн.
Рішенням Ямпільського районного суду Вінницької області від 07 травня 2014 року позов ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення грошової заборгованості за розпискою задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 грошову заборгованість згідно розписок в сумі 230162,23 грн., а також судовий збір в розмірі 2301,62 грн.
В апеляційній скарзі представник відповідача ОСОБА_2 просить рішення скасувати, оскільки відповідач вважає його необґрунтованим та незаконним через неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, а по справі ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.
Судова колегія, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача ОСОБА_2, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає за необхідне її відхилити.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.
Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Судом першої інстанції встановлено, що 03.03.2006 року між сторонами укладений договір позики в простій письмовій формі, згідно якого позивач передала, а відповідач отримала гроші в сумі 10800 Євро, що згідно курсу НБУ становить - 112536 грн. і які зобов'язувалася повернути 10.02.2008 року. У 2008 році між сторонами укладений договір позики в простій письмовій формі, згідно якого позивач передала, а відповідач отримала гроші в сумі 3000 Євро, що згідно курсу НБУ становить - 31260 грн., які зобов'язувалася повернути 12.07.2009 року.
Відповідно до статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики).
Статтею 1047 ЦК України передбачено, що договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
За правилами статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обіг або інших вимог, що звичайно ставляться.
Суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про те, що між сторонами дійсно було укладено договір позики, зобов'язання за яким не виконані відповідачем, а тому позовні вимоги про стягнення заборгованості за ним підлягали до задоволення.
У відповідності до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ч.1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежне виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
У зв'язку з тим, що відповідач ОСОБА_4 не виконала взяті на себе зобов'язання по поверненню боргу, позивач ОСОБА_3 має право на стягнення з відповідача ОСОБА_4 пені.
Згідно ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Оскільки ОСОБА_4 не виконала взяті на себе зобов'язання по поверненню боргу ОСОБА_3, тому вона зобов'язана сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, що передбачено чинним законодавством.
Таким чином, сума заборгованості за договорами позики на момент постановлення судом рішення склала 230162 грн. 23 коп.
За змістом статті 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для справи.
Відповідно до статей 10, 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.
Твердження апелянта про те, що ОСОБА_4 повернула борг у повному обсязі, про що свідчать квитанції про переказ коштів оператором «Western Union» на загальну суму 3500 Євро, правового значення для вирішення даного спору не мають, оскільки надані копії квитанцій свідчать про те, що боржник ОСОБА_4 переказувала вказані кошти на ім'я ОСОБА_4, а не кредитора ОСОБА_3 Крім того, вказані докази в суді першої інстанції не досліджувались.
За наведених обставин, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, що відповідно до ст. 308 ЦПК України є підставою для відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін.
Отже, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 304, 307, 308, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -
ухвалила:
Апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Ямпільського районного суду Вінницької області від 07 травня 2014 року залишити без змін.
Ухвала набирає чинності з моменту її проголошення і з цього часу може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий: (підпис) Войтко Ю.Б.
Судді: (підпис) Міхасішин І.В.
(підпис) Голота Л.О.
"З оригіналом вірно"
Суддя апеляційного суду Войтко Ю.Б.