Справа № 127/30199/13-ц Провадження № 22-ц/772/1774/2014Головуючий в суді першої інстанції:Бессараб Н. М.
Категорія: 27Доповідач: Іващук В. А.
"10" червня 2014 р. м. Вінниця
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Вінницької області в складі:
головуючогоІващука В.А.,
суддів:Вавшка В.С., Якименко М.М.,
при секретаріПантелеймоновій А.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) "ОТП Факторинг Україна" до ОСОБА_6, ОСОБА_7 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
за апеляційною скаргою ТОВ "ОТП Факторинг Україна" на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 29 квітня 2014 року,
Із зазначеним позовом ТОВ «ОТП Факторинг Україна» звернулося до суду 12 грудня 2013 року.
Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 29 квітня 2014 року у задоволенні зазначеного позову відмовлено.
У апеляційній скарзі ТОВ «ОТП Факторинг Україна», посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове про задоволення позовних вимог у повному обсязі.
Представник ОСОБА_6 у судовому засіданні, а ОСОБА_7 у поданих письмових запереченнях заперечували доводи апеляційної скарги через їх безпідставність та просили апеляційну скаргу відхилити, а оскаржуване рішення суду залишити без змін.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду у межах заявлених вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги виходячи із наступного.
Відповідно до положень статті 308 ЦПК України суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Із оскаржуваного рішення суду вбачається, що таке рішення є по суті правильним і справедливим, а тому скасованим бути не може.
Судом першої інстанції встановлено і не заперечується сторонами, що 13.02.2007 року між ЗАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_6 було укладено кредитний договір №СNL-B00/031/2007, відповідно до якого остання отримала кредит у сумі 25000 дол. США на ремонт нерухомого майна терміном до 12 лютого 2010 року зі сплатою процентів за користування кредитом, виходячи із 12,99 відсотків річних.
Крім цього того ж дня в забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором №СNL-B00/031/2007 від 13.02.2007 року між ОСОБА_7 та ЗАТ "ОТП Банк" укладено договір поруки №SR-В00/031/2007, за яким ОСОБА_7 взяв на себе зобов'язання в повному обсязі відповідати за повне та своєчасне виконання ОСОБА_6 боргових зобов'язань за вказаним вище кредитним договором.
Згідно з умовами договору купівлі-продажу кредитного портфелю № б/№ від 10.12.2010 року та договору відступлення прав вимоги № б/н від 10.12.2010 року, ПАТ «ОТП Банк», яке являється правонаступником ЗАТ «ОТП Банк», у відповідності до статей 512, 514, 1077 - 1079, 1082, 1084 ЦК України відступило, а TOB "ОТП Факторинг Україна" прийняло право вимоги за кредитним договором №СNL-B00/031/2007 від 13.02.2007 року укладеним між ЗАТ "ОТП Банк" та ОСОБА_6
У зв'язку із неналежним виконанням ОСОБА_6 своїх зобов'язань станом на 15.04.2013 року, заборгованість відповідача перед позивачем становить 21 168,98 доларів США, що еквівалентно за курсом НБУ 169 203,65 грн., з яких: залишок заборгованості за кредитом 3 819,45 доларів США, що еквівалентно курсу НБУ 30 528,83 грн.; заборгованість за нарахованими та несплаченими відсотками 733,02 доларів США, що еквівалентно курсу НБУ 5 859,02 грн.; пеня за несвоєчасне виконання зобов'язань за кредитним договором 16 616,51 доларів США, що еквівалентно курсу НБУ 132 815,76 грн.
Станом на дату остаточного погашення кредиту 12 лютого 2010 року заборгованість ОСОБА_6 непогашена. При цьому останній платіж по кредиту відповідачем був здійснений 15 квітня 2009 року.
Вирішуючи спір та відмовляючи у задоволенні позову суд правильно виходив із того, що позивачем пропущено позовну давність за заявленими вимогами, а тому ураховуючи подання представником відповідача ОСОБА_8 заяви про застосування позовної давності, а також відсутність поважних причин її пропуску позивачем, позов задоволеним бути не може в силу положень частини 4 статті 267 ЦК України.
Доводів про порушення судом норм матеріального і процесуального права, які дають підстави для скасування чи зміни судового рішення, апеляційна скарга не містить, а наведені доводи не спростовують правильних висновків суду.
Так, необґрунтованими та безпідставними є доводи апеляційної скарги про те, що оскільки повного виконання боржником зобов'язань за кредитним договором не відбулось, то в силу положень пунктів 7.1 кредитного договору та пункту 4.1 договору поруки, статей 598 та 599 ЦК України позовна давність до заявлених вимог застосованою бути не може, оскільки строк погашення кредиту і строк припинення зобов'язання не являються тотожними поняттями, а тому кредитний договір має діяти до повного виконання зобов'язань за ним.
В даному випадку апелянт невірно витрактовує норми матеріального права що регулюють застосування позовної давності, що, як вбачається, призвело до помилкових висновків у поданій апеляційній скарзі.
Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (ст. 256 ЦК України), а тому, незалежно від умов виконання зобов'язань за кредитним договором, за умови наявних правових підставах для застосування пропущеної позовної давності до заявлених вимог, та за наявності поданої про це заяви стороною у справі, а також за умови відсутності поважних причин пропущення позовної давності, судом позовна даність має бути застосованою і у заявлених позовних вимогах має бути відмовлено за правилом частини 4 статті 267 ЦК України.
Судом правильно застосовані норми матеріального права про застосування позовної давності, а висновок суду першої інстанції про необхідність відмови у позові з підстав пропуску позовної давності є правильним.
Крім того, висновок суду, на який посилається апелянт, до якого нібито прийшов суд, а саме, що строк остаточного погашення кредиту являється датою припинення зобов'язань по кредитному договору та договору поруки, у судовому рішенні взагалі відсутній. Зі змісту судового рішення вбачається, що до такого висновку суд не приходив при вирішенні справи.
Не можна також погодитись і з доводами про те, що перебіг позовної давності перервався вчиненням відповідачем ОСОБА_6 дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку, оскільки вона подала банку заяву про розстрочку виконання зобов'язання по кредитному договору.
Суд першої інстанції дав правильну оцінку цим обставинам вказавши, що таку заяву відповідач подала вже при розгляді справи в суді. До того ж відповідач не заперечує наявність самого боргу за кредитним договором. Разом із тим вона скористалась своїм передбаченим законом правом ставити питання про застосування позовної давності, для застосування якої є всі правові підстави.
Отже, оскаржуване рішення суду першої інстанції є правильним і справедливим та ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому зміні чи скасуванню не підлягає.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 303, 307 ч.1 п.1, 308, 314 ч.1 п.1, 315 ЦПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна" відхилити.
Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 29 квітня 2014 року у цій справі залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена на протязі двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Судді: /підпис/ В.А. Іващук
/підпис/ В.С. Вавшко
/підпис/ М.М. Якименко
Згідно з оригіналом
Суддя В.А. Іващук