Справа № 134/2544/13-ц Провадження № 22-ц/772/1749/2014Головуючий в суді першої інстанції:Зарічанський В. Г.
Категорія: 42Доповідач: Денишенко Т. О.
12 червня 2014 року м. Вінниця
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Він-ницької області в складі:
головуючої судді Денишенко Т.О.,
суддів Сопруна В.В., Зайцева А.Ю.,
при секретарі Торбасюк О.І.,
за участю представника позивача-відповідача ОСОБА_2, апелянта ОСОБА_3, відповідачки-позивачки ОСОБА_4, яка є також представником, піклувал-ником неповнолітнього відповідача ОСОБА_5, представника відповідачів-позивачів ОСОБА_5, ОСОБА_4, відповідачки ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7, представника третьої особи, яка не заявляє самостійних ви-мог щодо предмета спору, на стороні відповідачів за первісним позовом - служби у справах дітей Крижопільської районної державної адміністрації Вінницької об-ласті Дерев'янчук О.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінни-ці, в залі судових засідань апеляційного суду Вінницької області цивільну справу за позовом
ОСОБА_2 до ОСОБА_6, ОСОБА_5, ОСОБА_10, ОСОБА_11, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог
щодо предмета спору, на стороні відповідачів - служби у справах дітей Кри-
жопільської районної державної адміністрації Вінницької області про усу-
нення перешкод у користуванні власністю шляхом виселення без надання
іншого житлового приміщення,
за зустрічним позовом ОСОБА_10, ОСОБА_4 в інтересах неповнолітнього ОСОБА_5 до ОСОБА_12 про визнання права власності на квартиру,
за апеляційною скаргою представника позивача-відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на рішення Крижопільського районного суду Вінницької області від 28 квітня 2014 року,
12 листопада 2013 року ОСОБА_2 звернувся у Крижопільський районний суд Вінницької області з позовом до ОСОБА_6, ОСОБА_5, ОСОБА_5 про усунення перешкод у користуванні власністю шляхом виселення без надання іншого житлового приміщення. Позов мотивований тим, що 24 липня 1996 року ОСОБА_13 відповідно з нотаріально оформленим договором купівлі-продажу придбав у ОСОБА_14 квартиру АДРЕСА_1, яку в подальшому продав позивачеві. Договір купівлі-продажу цієї квартири, укладений між ОСОБА_13 та ОСОБА_2, був визнаний дійсним рішенням Крижопільського районного суду Вінницької області від 29 лютого 2008 року. 20 травня 2011 року ОСОБА_2 зареєстрував в Тульчинському МБТІ право власності на цю квартиру і є на даний час єдиним її власником. Відповідачі у справі проживають в цьому помешканні, звільнити добровільно його не бажають, тому ОСОБА_2 змушений звернутися в суд з даним позовом ( а. с. 2-4 ).
Ухвалами Крижопільського районного суду Вінницької області від 26 грудня 2013 року до участі у справі за первісним позовом залучені в якості співвідпові-дача ОСОБА_4 як піклувальник неповнолітнього ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів - служба у справах дітей Крижо-пільської районної державної адміністрації Вінницької області ( а. с. 40, 41 ).
13 січня 2014 року ОСОБА_5, ОСОБА_4 в інтересах неповнолітнього ОСОБА_5 звернулися в суд із зустрічним позовом до ОСОБА_2 про визнання за ОСОБА_10 та ОСОБА_5 права власності на квартиру АДРЕСА_1 ( а. с. 42-43 ), посилаючись на те, що договір купівлі-продажу спірної квартири, укладе-ний 20 січня 1993 року між державним підприємством «Крижопільські електричні мережі» і ОСОБА_14 рішенням Крижопільського районного суду Вінни-цької області від 24 грудня 2010 року визнаний недійсним. Це судове рішення набрало законної сили. Враховуючи наявність цього рішення суду, наступні пра-вочини з відчуження квартири 24.07. 1996 року ОСОБА_14 ОСОБА_13, у 2008 році ОСОБА_13 ОСОБА_2 є нікчемними.
21 січня та 19 березня 2014 року ОСОБА_5, ОСОБА_4, які діють в інтересах неповнолітнього ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, пода-вали суду заяви про збільшення позовних вимог, зазначивши відповідачами крім ОСОБА_2 також Крижопільську селищну раду, ПАТ «АК «Вінниця-обленерго». Відповідачі-позивачі посилалися на те, що договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, укладений 20 січня 1993 року між державним підприємством Крижопільські районні електричні мережі та ОСОБА_14 рішенням Крижопільського районного суду Віннницької області від 24 грудня 2010 року визнаний недійсним як такий, що не відповідав вимогам закону. Однак, ще 24 липня 1996 року ОСОБА_14 продав цю квартиру ОСОБА_15, чим були грубо порушені інтереси інших мешканців цього житла, в т.ч. неповнолітнього на той час ОСОБА_10, який разом з матір'ю зареєс-трований був у помешканні з 16 лютого 1993 року. ОСОБА_13 продав квартиру ОСОБА_2, договір купівлі-продажу, укладений ними визнаний дійсним рішенням Крижопільського районного суду Вінницької області від 29 лютого 2008 року. ОСОБА_2 на даний час зареєстрований власником придбаної не-рухомості. Стосовно кількох укладених в подальшому правочинів щодо спірної квартири мають місце судові рішення, однак вони втрачають значення, оскільки всі зазначені правочини відносно помешкання є нікчемними. Зокрема, договір відчуження квартири ОСОБА_13 ОСОБА_2, укладний у 2008 році, є нікчемним. У приватизації квартири відповідачам-позивачам Крижопільська се-лищна рада у листопаді 2013 року відмовила, пославшись на те, що не є влас-ником цього житла ( а. с. 52-54, 117-119 ).
Рішенням Крижопільського районного суду Вінницької області від 28 квітня 2014 року у задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_6, ОСОБА_5, ОСОБА_10 про усунення перешкод в користуванні власністю шляхом виселення без надання іншого житлового приміщення, у зустрічному позові ОСОБА_10, ОСОБА_4 в інтересах неповнолітнього ОСОБА_5 до ОСОБА_2 про визнання права власності на ква-ртиру - відмовлено ( а. с.141-154 ).
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, представник позивача-від-повідача ОСОБА_16 ОСОБА_3 оскаржує його в апеляційному порядку, просить це судове рішення скасувати в частині відмови у первісному позові ОСОБА_17, ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позову довіри-теля щодо усунення перешкод у користуванні квартирою АДРЕСА_1 шляхом виселення ОСОБА_6, ОСОБА_5 без надання іншого житлового приміщення, в іншій частині оскаржуване рішення залишити без змін. Апелянт зазначає, що саме ці два відповідачі за позовом ОСОБА_2 в даний час мешкають у спірному житлі; оскаржуване рішення суду першої інстанції ухвалене з порушенням, непра-вильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, висновки суду не відповідають обставинам справи. Інших мотивів незаконності оскаржува-ного рішення суду в апеляційній скарзі не наводиться ( а. с. 147 ).
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення і заперечення на апеляційну скаргу представників осіб, які беруть участь у справі, дослідивши матеріали останньої, проаналізувавши в сукупності наявні в справі докази, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Відповідно до ст. ст. 213, 214 ЦПК України рішення повинно бути законним і обгрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обгрунтованим є рішення, ухвале-не на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дос-ліджені в судовому засіданні. Умовами обгрунтованості є повне і всебічне з'ясу-вання обставин, що мають значення для справи, доведеність тих обставин, які суд вважає встановленими, відповідність висновків суду обставинам справи.
Рішення суду першої інстанції повністю відповідає цим вимогам.
Спори з приводу користування і розпорядження квартирою АДРЕСА_1 розглядалися судами неодноразово.
Рішенням Крижопільського районного суду Вінницької області від 24 грудня 2010 року, яке набрало законної сили, визнано недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, укла-дений "Державним підприємством Крижопільські районні електричні мережі" та ОСОБА_14, посвідчений державним нотаріусом Крижо-пільської державної нотаріальної контори 20 січня 1993 року за № 129; сторони угоди повернуто в той майновий стан, в якому вони перебували до її вчинення (а. с. 57-58). Згідно з реєстром прав власності на нерухоме майно ОСОБА_2 20 травня 2011 року зареєстрований власником спірної квартири АДРЕСА_1 на підставі рішення Крижопільського районного суду Вінницької області від 29 лютого 2008 року ( а. с. 7 ).
У відповідності з нормами ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист судом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорю-вання, свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законо-давства. Стаття 16 ЦК України передбачає способи захисту цивільних прав і інтересів осіб.
Відмовляючи у задоволенні заявлених позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що підставою визнання рішенням суду від 24 грудня 2010 року недійсною угоди від 20 січня 1993 року купівлі-продажу спірної квартири дер-жавним підприємством «Крижопільські районні електричні мережі» ОСОБА_14 ( батькові та дідові відповідачів ОСОБА_6, неповнолітнього ОСОБА_5 ) стало порушення при її укладенні норм Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», права набуття власності на спірну квартиру інших осіб, які нею користувалися на законних підставах як члени сім'ї ОСОБА_14, проживаючи разом з ним. Оспорений та визнаний недійсним договір відчуження квартири не відповідав вимогам закону, оскільки порушував права конкретних осіб на безоплатну приватизацію свого помешкання.
Суд виходив з того, що відповідно з ч. 3 ст. 61 ЦПК України обставини, вста-новлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній спра-ві, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що в даний час спірна квартира фактично зареєстрована за власником ОСОБА_2, однак, враховуючи наяв-ність судового рішення від 24 грудня 2010 року, що набрало законної сили, про визнання недійсною угоди про її первісне відчуження ОСОБА_14, право власності на цю нерухомість є оспорюваним. Проте, до вирішення питання щодо наявності зареєстрованого права власності на помешкання за ОСОБА_2, визнати права власності на цю ж нерухомість за іншими особами неможливо.
Суд дійшов обґрунтованого, законного і справедливого висновку щодо безпід-ставності і недоведеності взаємно заявлених позовних вимог. Такий висновок є правильним, об'єктивним.
Частина третя ст. 10, частини 1, 2 ст. 11 ЦПК України визначають, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін, інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоря-джається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
В обґрунтування заявленого позову про усунення перешкод у користуванні власністю шляхом виселення без надання іншого житлового приміщення ОСОБА_18 посилається у позовній заяві на всі практично існуючі норми чинного законодавства з цього питання, що виключають застосування на практиці одна одну.
В судовому засіданні апеляційного суду представник ОСОБА_2 ОСОБА_3 пояснив, що позов обґрунтовується нормами ЦК України стосовно права прав власника на користування і розпорядження своїм майном ( ст. 391 ЦК України ).
Суд першої інстанції, обґрунтовуючи власне рішення про відмову у задоволен-ні позову ОСОБА_2, вказав, що дані вимоги є не доведеними. Первісний позивач не довів суду, що будь-якими діями відповідачів йому створюються пере-шкоди у користуванні майном, оскільки він у спірній квартирі ніколи не проживав і не проживає, на вимогу суду для дачі особистих пояснень у судові засідання не з'являвся жодного разу. Жодних претензій відповідачам з приводу користування квартирою ОСОБА_2 не заявляв.
Суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що виселення без надання іншого житла неповнолітнього із спірного житла за тих фактичних обста-вин, що мають місце у даній цивільній справі, неможливе, оскільки суперечить Законам України «Про охорону дитинства», «Про основи соціального захисту бездомних громадян та безпритульних дітей», нормам ЖК України.
В апеляційній скарзі на ухвалене 28 квітня 2014 року Крижопільським район-ним судом Вінницької області рішення не наводяться аргументи щодо необ-хідності його часткового скасування, крім того, що висновки суду не відповідають обставинам справи, судом допущено порушення, неправильне застосування норм матеріального і процесуального права. Такі мотиви скарги є неспроможними, дані підстави скарги не знайшли свого належного, об'єктивного, безсумнівного дове-дення. Погодитися з доводами апеляційної скарги неможливо, вони суперечать фактичним обставинам справи, встановленим судом.
Вирішуючи даний спір, суд першої інстанції правильно встановив правовідно-сини, що склалися між сторонами у справі, не помилився у застосуванні тих норм матеріального права, що регулюють ці правовідносини; суд не порушив норм процесуального права.
Колегія суддів апеляційного суду Вінницької області не знаходить підстав для визнання доводів апеляційної скарги такими, що тягнуть скасування оскаржувано-го судового рішення в певній частині.
Статтею 308 ЦПК України встановлено, що апеляційний суд відхиляє апеляцій-ну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухва-лив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише фор-мальних міркувань.
Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 308, 313-315, 317, 319, 324, 325 ЦПК України, колегія cуддів -
Апеляційну скаргу представника позивача-відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 відхилити.
Рішення Крижопільського районного суду Вінницької області від 28 квітня 2014 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду ци-вільних і кримінальних справ.
Головуюча:
Судді:
З оригіналом вірно: