"17" червня 2014 р.Справа № 14/64-09-1896
Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: : Величко Т.А.,
суддів Бойко Л.І., Поліщук Л.В.
при секретарі: Альошиній Г.М.
за участю представників сторін:
від позивача - Чернюк В.М.;
від відповідача - не з'явився;
від третьої особи: Гамбаль О.Є.;
розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Сільськогосподарського підприємства „Нібулон "
на ухвалу господарського суду Одеської області від 29.04.2014р.
по справі № 14/64-09-1896
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Сільськогосподарського підприємства „Нібулон "
до відповідача: Державного підприємства водних шляхів „Устьдунайводшлях"
за участю Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Одеській області
про стягнення 736 279,89 грн.
Рішенням господарського суду Одеської області від 25.09.2009 р. у справі № 14/64-09-1896 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського підприємства "Нібулон" було задоволено частково та стягнуто з Державного підприємства водних шляхів „Устьдунайводшлях" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського підприємства "Нібулон" інфляційні втрати в сумі 635575,41 грн. та проценти в сумі 85363,50 грн., 7209,39 грн. держмита, 118,00 грн. витрат на інформаційне-технічне забезпечення судового процесу; в решті частині позову відмовлено.
Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 22.12.2009 р. по справі № 14/64-09-1896 рішення господарського суду Одеської області від 25.09.2011 р. залишено без змін.
13.01.2010 р. господарським судом Одеської області на виконання рішення виданий відповідний наказ.
Постановою Вищого господарського суду України від 18.03.2010 р. по справі №14/64-09-1896 рішення господарського суду Одеської області від 25.09.2009 р. та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 22.12.2009 у справі № 14/64-09-1896 скасовано, у позові відмовлено.
Постановою Верховного суду України від 22.06.2010 р. постанову Вищого господарського суду України від 18.03.2010 р. у справі № 14/64-09-1896 скасовано, а постанову Одеського апеляційного господарсько суду від 22.12.2009 р. залишено без змін.
18.11.2013 р. Товариством з обмеженою відповідальністю сільськогосподарським підприємством "Нібулон" було подано до господарського суду Одеської області скаргу на дії державного виконавця Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Одеській області в порядку ст. 1212 Господарського процесуального кодексу України, в якій скаржник просив суд:
- визнати незаконними дії заступника начальника Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Одеській області Гамбаля О.Є., що полягали у винесенні постанови від 25.09.2013 р. про повернення виконавчого документу стягувачу за провадженням по наказу господарського суду Одеської області по справі № 14/64-09-1896 від 13.01.2010 р. (ВП №34112508);
- визнати недійсною постанову заступника начальника Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Одеській області Гамбаля О.Є. від 25.09.2013р. про повернення виконавчого документу стягувачу за провадженням по наказу господарського суду Одеської області № 14/64-09-1896 від 13.01.2010р. (ВП№ 34112508);
- визнати протиправною бездіяльність заступника начальника Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Одеській області, що полягає у нездійсненні заходів з підготовки відповідного пакету документів для передачі до Державної казначейської служби України при примусовому виконанні наказу господарського суду Одеської області № 14/64-09-1896 від 13.01.2010р. (ВП №34112508);
- зобов'язати заступника начальника Відділу примусового виконання рішень державної виконавчої служби України при примусовому виконанні наказу господарського суду Одеської області № 14/64-09-1896 від 13.01.2010р. (ВП № 34112508) вчинити дії, передбачені Законом України „Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", а саме підготувати відповідний пакет документів для передачі до Державної казначейської служби України.
В обґрунтування вказаної скарги ТОВ СП „Нібулон" послався на неправомірність винесення заступником начальника відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби головного управління юстиції в Одеській області Гамбаль О.Е. 25.09.2013 р. постанови про повернення виконавчого документу у зв'язку із відсутністю майна, на яке можливо звернути стягнення. Так, на думку скаржника, Відділ примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Одеській області, враховуючи набрання чинності Законом України „Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" № 4901-VI, мав застосувати вимоги вказаного закону для забезпечення виконання наказу господарського суду Одеської області від 13.01.2010 р. по справі № 14/64-09-1896 за рахунок коштів державного бюджету, зокрема підготувати та направити необхідні документи та відомості до Державної казначейської служби України для перерахування стягувачу коштів.
Відділ примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Одеській області скаргу не визнає з підстав, зазначених у письмових запереченнях на скаргу (а.с. 63-66 т. 3), вказуючи на правомірність повернення державним виконавцем виконавчого документа по даній справі згідно з постановою від 25.09.2013 р. на підставі п. 9 ст. 47 Закону України „Про виконавче провадження", вважаючи при цьому необґрунтованими доводи скаржника про необхідність застосування до спірного виконавчого провадження окремих положень Закону України „Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", які не набрали чинності на час вчинення оспорюваних виконавчий дій. Також Відділ зазначив, що скаржником було повторно пред'явлено зазначений наказ господарського суду Одеської області до виконання до ВДВС Ізмаїльського міськрайонного управління юстиції, після чого державним виконавцем 15.01.2014 року було прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №41544325 про стягнення з ДП водних шляхів „Устьдунайводшлях" на користь ТОВ СП „Нібулон" 712 084,80 грн. Після цього постановою ВДВС Ізмаїльського міськрайонного управління юстиції від 07.02.2014 року матеріали виконавчого провадження були передані на примусове виконання знов до Відділу примусового виконання рішень управління виконавчої служби головного управління юстиції в Одеській області. Постановою державного виконавці Відділу примусового виконання рішень управління виконавчої служби головного управління юстиції в Одеській області від 10.02.2014 року матеріали виконавчого провадження №41544325 прийнято до виконання. Так, Відділ зазначає, що визнання недійсною постанови державного виконавця передбачає собою відновлення виконавчого провадження, тобто це законодавчо визначений факт, який за своєю природою може бути застосовано лише у тому випадку, коли виконавче провадження не розпочато знову. Відтак, Відділ вважає, що з урахуванням того, що провадження за вищевказаним наказом постановою державного виконавця про відкриття виконавчого провадження від 15.01.2014 року розпочате знову, то підстав визнавати постанову від 25.09.2013 року недійсною немає. Таким чином, Відділ примусового виконання рішень просив суд відмовити у скарзі в повному обсязі.
Ухвалою господарського суду Одеської області з 29.04.2014 року (суддя Петров В.С.) відмовлено в задоволенні скарги ТОВ СП „Нібулон" на дії Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Одеській області по справі № 14/64-09-1896.
Ухвала суду мотивована тим, що на момент винесення заступником начальника Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Одеській області постанови про повернення наказу господарського суду Одеської області від 08.12.2010 року стягувачу без виконання на підставі п. 9 ч. 1 ст. 47 Закону України „Про виконавче провадження", не існувало підстав для застосування вимог Закону України „Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", тобто для направлення до Державної казначейської служби України пакету документів, а також тим, що стягувачем повторно пред'явлено виконавчий документ до виконання та оскаржувані дії не створюють негативних наслідків для скаржника на даний час.
В апеляційній скарзі, не погоджуючись з висновками суду, ТОВ СП „Нібулон" просить скасувати ухвалу господарського суду в повному обсязі та прийняти нове рішення, яким задовольнити скаргу ТОВ СП „Нібулон" від 18.11.2013 року.
Доводи скаржника ґрунтуються на допущених господарським судом порушеннях норм процесуального та матеріального права, а саме:
- судом в порушення вимог ст. 11, 47 Закону України „Про виконавче провадження", та ст. 4 Закону України „Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" не досліджено факт бездіяльності державного виконавця щодо виявлення наявності не відсутності у боржника майна, складення відповідного акту; розшук іншого майна, яке не підпадає під дію мораторію;
- відділом ДВС було допущено протиправну бездіяльність відносно застосування положень ст. 4 Закону України №4901-VІ, коли їх застосування мало б місце бути - судом не застосовано Закону України „Про Державний бюджет України на 2013 рік", яким закладено виконання державних гарантій забезпечення виконання рішень суду.
- ухвала господарського суду не містить належних висновків за результатами оцінки доказів.
Колегія суддів, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності їх юридичної оцінки господарським судом та заслухавши пояснення присутніх в засіданні представників сторін, дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з такого.
Як свідчать матеріали справи і це встановлено господарським судом, 03.09.2012 р. ТОВ СП „Нібулон" було подано до ВДВС Ізмаїльського міськрайонного управління юстиції Одеської області заяву за № 8958/28 про прийняття до примусового виконання наказу господарського суду Одеської області від 13.01.2010 р. по справі № 14/64-09-1896 (а.с. 68-69 т. 3) щодо стягнення з ДПВШ „Устьдунайводшлях" на користь ТОВ СП „Нібулон" грошових коштів в сумі 712114,80 грн.
04.09.2012 року державним виконавцем ВДВС Ізмаїльського міськрайонного управління юстиції Одеської області винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 34112508 з виконання наказу господарського суду Одеської області № 14/64-09-1896 від 13.01.2010 р. (а.с. 72 т. 3), в п. 2 якої боржнику надано можливість самостійно виконати вимоги виконавчого документа до 11.09.2012 р. Вказану постанову було направлено стягувачу та боржнику згідно супровідного листа ВДВС Ізмаїльського міськрайонного управління юстиції Одеської області від 04.09.2012 р. № В-12/713/27409.
В подальшому на підставі постанови начальника управління ДВС Головного управління юстиції в Одеській області від 12.09.2012 р. про передачу матеріалів зведеного виконавчого провадження про стягнення коштів з ДПВШ „Устьдунайводшлях" головним державним виконавцем ВДВС Ізмаїльського міськрайонного управління юстиції Одеської області було винесено постанову про передачу матеріалів виконавчого провадження ВП № 34112508 на виконання до Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Одеській області (а.с. 74 т. 3).
13.09.2012 р. заступником начальника Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Одеській області Гамбаль О.Є. було винесено постанову про прийняття до виконання виконавчого провадження № 34112508 з примусового виконання наказу господарського суду Одеської області № 14/64-09-1896 від 13.01.2010 р.
Згідно постанови від 02.10.2012 р. заступником начальника Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Одеській області Гамбаль О.Є. було зупинено виконавче провадження ВП № 34112508 до розгляду по суті справи про банкрутство ДПВШ „Устьдунайводшлях", провадження по якій було відкрито господарським судом Одеської області згідно ухвали від 26.09.2012 р.
На підставі постанови від 07.03.2013 р. виконавче провадження № 34112508 з примусового виконання наказу господарського суду Одеської області № 14/64-09-1896 від 13.01.2010 р. було поновлено.
ТОВ СП „Нібулон" зверталось до Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Одеській області із клопотаннями від 21.01.2013 р., від 04.07.2013 р. та від 10.09.2013 р. (а.с. 196-200 т. 2) про застосування при примусовому виконанні, зокрема наказу господарського суду Одеської області від 13.01.2010 р. по справі № 14/64-09-1896, до ДП „Устьдунайводшлях" положень названого Закону України „Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" № 4901-VI, яким передбачено можливість виконання рішень судів про стягнення коштів зокрема із державних підприємств, які залишаються невиконаними через відсутність у боржників необхідних коштів, при настанні визначених законом обставин.
25.09.2013 р. заступником начальника Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Одеській області прийнято постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві (ВП № 34112508) (а.с. 82-83 т. 3), згідно з якою наказ господарського суду Одеської області від 13.01.2010р. по справі № 14/64-09-1896 було повернуто стягувачу ТОВ СП „Нібулон" на підставі п. 9 ч. 1 ст. 47 Закону України „Про виконавче провадження" у зв'язку із наявністю встановленої законом заборони щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника та відсутністю у боржника іншого майна чи коштів, на які можливо звернути стягнення.
На думку скаржника, Відділ примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Одеській області, враховуючи набрання чинності Законом України „Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" № 4901-VI, мав застосувати вимоги вказаного закону для забезпечення виконання наказу господарського суду Одеської області від 13.01.2010 р. по справі № 14/64-09-1896 за рахунок коштів державного бюджету, зокрема підготувати та направити необхідні документи та відомості до Державної казначейської служби України для перерахування стягувачу коштів. В свою чергу невиконання органом державної виконавчої служби передбачених вищезазначеним Законом дій, направлених на забезпечення виконання рішення суду за рахунок коштів державного бюджету, зумовило пред'явлення позивачем даної скарги до суду в порядку ст. 121-2 ГПК України.
Господарський суд, приймаючи ухвалу про відмову в задоволенні скарги ТОВ СП „Нібулон" на дії Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Одеській області, не погодившись з доводами заявника, послався на відсутність порушень вимог законодавства з боку органу Державної виконавчої служби під час здійснення виконавчого провадження з примусового виконання наказу господарського суду Одеської області від 13.01.2010 року по справі №14/64-09-1896, і, отже, відсутність правових підстав для задоволення вказаної скарги з огляду на її безпідставність та необґрунтованість.
Згідно ч. 4 ст. 82 Закону України "Про виконавче провадження" рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами до суду, який видав виконавчий документ, а іншими учасниками виконавчого провадження та особами, які залучаються до проведення виконавчих дій, - до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.
У відповідності до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 11 Закону України „Про виконавче провадження" передбачено, що державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 1, ч. 1 ст. 2 Закону України „Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" № 4901-VI (в редакції Закону України від 15.05.2013р., яка була чинною на час вчинення органом державної виконавчої служби оспорюваних дій) цим Законом встановлено гарантії держави щодо виконання судових рішень та виконавчих документів, визначених Законом України "Про виконавче провадження" (далі - рішення суду), та особливості їх виконання. Держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов'язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким зокрема є державні підприємство, установа, організація (далі - державне підприємство).
Частинами 1 - 3 ст. 4 Закону України „Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" № 4901-VI (в редакції Закону України від 15.05.2013р., яка була чинною на час вчинення органом державної виконавчої служби оспорюваних дій) виконання рішень суду про стягнення коштів з державного підприємства або юридичної особи здійснюється в порядку, визначеному Законом України "Про виконавче провадження", з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом. У разі якщо рішення суду про стягнення коштів з державного підприємства або юридичної особи не виконано протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, його виконання здійснюється за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду. Протягом десяти днів з дня встановлення державним виконавцем факту наявності підстав для повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до пунктів 2 - 4 частини першої статті 47 Закону України "Про виконавче провадження", крім випадків, коли стягувач перешкоджає провадженню виконавчих дій, але не пізніше строку, встановленого частиною другою цієї статті, керівник відповідного органу державної виконавчої служби подає до Державної казначейської служби України документи та відомості, необхідні для перерахування стягувачу коштів, згідно з переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України, про що повідомляє в установленому порядку стягувача.
Разом з тим згідно з п.п. 2 - 4 ч. 1 ст. 47 Закону України „Про виконавче провадження" виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо: 2) у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а, здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними; 3) стягувач відмовився залишити за собою майно боржника, не реалізоване під час виконання рішення; 4) стягувач перешкоджає провадженню виконавчих дій або не здійснив авансування витрат на організацію та проведення виконавчих дій, авансування яких передбачено цим Законом, незважаючи на попередження державного виконавця про повернення йому виконавчого документа.
При цьому за приписами п. 9 ч. 1 ст. 47 вказаного Закону виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо наявна встановлена законом заборона щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо у нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення.
Таким чином, обов'язок органу державної виконавчої служби здійснювати дії, передбачені Законом України „Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" № 4901-VI в редакції Закону України від 15.05.2013р. N 238-VII, яка була чинною протягом періоду з 16.06.2013р. по 15.10.2013р. включно, у вигляді звернення до органів Державної казначейської служби України із пакетом документів для забезпечення виконання рішення суду про стягнення коштів із державного підприємства за рахунок коштів державного бюджету пов'язувався із встановленням підстав, визначених виключно положеннями п.п. 2 - 4 частини першої статті 47 Закону України "Про виконавче провадження", для повернення виконавчого документу стягувачу.
Як вбачається із змісту оскаржуваної постанови про повернення виконавчого документу стягувачу, яка була прийнята 25.09.2013р., тобто на час чинності Законом України „Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" № 4901-VI в редакції Закону України від 15.05.2013р. N 238-VII, Відділом примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Одеській області було повернуто наказ господарського суду Одеської області від 13.01.2010 р. по справі № 14/64-09-1896 на користь ТОВ СП „Нібулон" з підстави, передбаченої п. 9 ч. 1 ст. 47 Закону України "Про виконавче провадження" у зв'язку із наявністю встановленої законом заборони щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника та відсутністю у боржника іншого майна чи коштів, на які можливо звернути стягнення.
На момент вчинення відділом примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Одеській області оспорюваних дій та прийняття оскаржуваної постанови про повернення виконавчого документу стягувачу обставин, з якими Закон України "Про виконавче провадження" (п. 9 ч. 1 ст. 47 Закону) пов'язує повернення виконавчого документу стягувачу, що не мало наслідком виникнення у органу державної виконавчої служби обов'язку здійснювати передбачені Законом України „Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" № 4901-VI дії, господарський суд дійшов правильного висновку про відсутність порушень вимог законодавства з боку Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Одеській області під час здійснення виконавчого провадження із примусового виконання наказу господарського суду Одеської області від 13.01.2010 р. по справі № 14/64-09-1896. Адже положення Закону № 4901-VI, якими гарантовано виконання рішень суду за рахунок коштів державного бюджету, не підлягали застосуванню до спірних правовідносин.
Згідно із Законом України від 19 вересня 2013 року N 583-VII перелік передбачених ч. 3 ст. 4 Закону України „Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" № 4901-VI обставин, з настанням яких у органів державної виконавчої служби виникає обов'язок звернення до органів Державної казначейської служби України із пакетом документів для гарантування виконання рішень суду про стягнення коштів із державного підприємства за рахунок коштів державного бюджету, було доповнено обставиною у вигляді встановлення державним виконавцем факту наявності підстав для повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до п. 9 частини першої статті 47 Закону України "Про виконавче провадження". Однак, вказаний Закон України N 583-VII набрав чинності лише з 16.10.2013 р., а відтак його норми не підлягають застосуванню до спірних правовідносин (оскаржуваних виконавчих дій).
Також, господарський суд вказав, що 13.01.2014 р. позивачем було повторно подано до Відділу державної виконавчої служби Ізмаїльського міжрайонного управління юстиції заяву від 24.12.2013 р. № 13374/3-13/28 про примусове виконання наказу господарського суду Одеської області від 13.01.2010 р. по справі № 14/64-09-1896 (а.с. 85-86 т. 3), на підставі якої 15.01.2014 р. вказаним ВДВС винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 41544325 (а.с. 87 т. 3). Згідно з постановою ВДВС Ізмаїльського міжрайонного управління юстиції від 07.02.2014 р. матеріали виконавчого провадження ВП № 41544325 передано на виконання до Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Одеській області (а.с. 88 т. 3). При цьому згідно з постановою про прийняття до виконання виконавчого провадження № 41544325 від 10.02.2014 р. заступником начальника Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Одеській області Гамбаль О.Є. прийнято до виконання виконавче провадження з примусового виконання наказу господарського суду Одеської області № 14/64-09-1896 від 13.01.2010 р. Вказані обставини свідчать про те, що оскаржувані дії не створюють негативних наслідків для скаржника у зв'язку з виконанням вказаного наказу суду на теперішній час, про що підставно вказано господарським судом.
Керуючись
ст. ст. 99, 101-105, 121-2 ГПК України,
суд постановив:
Ухвалу господарського суду Одеської області від 29.04.2014р. у справі №14/64-09-1896 - залишити без змін, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Сільськогосподарського підприємства „Нібулон " - без задоволення.
Постанова в порядку ст. 105 Господарського Процесуального Кодексу України набирає законної сили з дня її прийняття.
Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена у касаційному порядку.
Повний текст складено та підписано 18.06.2014 року.
Головуючий суддя Т.А. Величко
Суддя Л.І. Бойко
Суддя Л.В. Поліщук