"16" червня 2014 р. Справа № 926/774/14
За позовом Комунальної установи "Сокирянська центральна районна лікарня Чернівецької області", м. Сокиряни
до Обласної комунальної установи "Чернівецький обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф", м. Чернівці
про відшкодування завданих збитків - 21858,00 грн.
Суддя Гурин М.О.
Представники:
від позивача - Пунза В.М., Лінгурян Н.Г., представники за довіреностями від 10.06.2014 р.;
від відповідача - Сорокін А.Т., представник за довіреністю від 07.05.2014 р.
СУТЬ СПОРУ: Комунальна установа "Сокирянська центральна районна лікарня Чернівецької області" звернулась з позовом до Обласної комунальної установи "Чернівецький обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф" про відшкодування завданих збитків в сумі 21858,00 грн.
Провадження у справі порушено ухвалою господарського суду Чернівецької області від 21.05.2014 р., справу до розгляду в судовому засіданні призначено на 10.06.2014 р.
У судовому засіданні 10.06.2014 р. оголошено перерву до 16.06.2014 р.
На день розгляду справи представники позивача позовні вимоги підтримали в повному обсязі, наполягали на задоволенні позовних вимог з підстав зазначених у позовній заяві.
Представник відповідача заперечував проти задоволення позову.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, дослідивши докази які мають юридичне значення для розгляду позовної заяви суд встановив.
Позивач обґрунтовує позов тим, що Державною фінансовою інспекцією в Чернівецькій області 22.08.2013 проведено ревізію фінансово-господарської діяльності в КУ "Сокирянська центральна районна лікарня Чернівецької області" за період з 01.01.2011 р. по 30.06.2013 р. за результатами якої встановлено, що зокрема на підставі відповідних розпоряджень Голови Чернівецької ОДА, згідно розподілу субвенцій з обласного бюджету Сокирянській ЦРЛ було затверджено Лікарні надходження та видатки загального фонду за КФКВ 080209 "Центри екстреної медичної допомоги та медицини катастроф, станції екстреної (швидкої) медичної допомоги" на І півріччя 2013 року на утримання Чернівецького обласного центру екстреної медичної допомоги та медицини катастроф, згідно вказаного рішення, на підставі акту прийому - передачі у червні 2013 року Лікарнею було передано в оперативне управління Центру санітарний транспорті, який рахувався на балансі Лікарні.
Позивач зазначає, що кошти на вказані видатки надходили на рахунок Лікарні починаючи з березня 2013 року, при цьому із загальної суми видатків на придбання пального витрачено коштів субвенцій в сумі 107920,00 гривень. (10375 л.-А 92).
Таким чином, на роботу вказаних автомобілів, які використовувались для забезпечення функціонування Центру у січні - березні 2013р. списувався бензин, придбаний за рахунок коштів Лікарні.
Також, ревізією встановлено, що по даних шляхових листів на вказані автомобілі у І півріччі 2013 року бухгалтерією Лікарні було списано всього, бензину А 92 в кількості 6495 л. та бензину А 80 - 860 л.
При цьому, у червні поточного року Лікарнею було передано в Центр бензин А 92 в кількості 5130 л. на суму 53363,12грн. (з ПДВ), про отримання якого розписався головний бухгалтер Центру Стефішин І.М.
Таким чином, на виконання функцій Центру на роботу спецтранспорту у I півріччі 2013 року Лікарнею було списано бензину А 92 та передано талонів в загальній кількості 11625 л (6495 л. та 5130 л.).
Виходячи із загальної кількості, придбаного за кошти субвенцій бензину А 92 та списаного і переданого Центру, Лікарнею безпідставно списано бензину А 92 - 1250 л. (11625 л - 10375л), на загальну суму 13000,00 грн., виходячи із облікової вартості 1 л на час ревізії (10,40 грн. з ПДВ).
Крім, того Лікарнею витрачено на роботу вказаних автомобілів, придбаний за власні кошти бензин А 80 в кількості 860 л. на загальну суму 8858,00 грн. (10,30 грн. з ПДВ).
Таким чином, Лікарнею у січні-березні 2013р. до отримання субвенцій з обласного бюджету використовувались власні кошти на придбання пального, що не було враховано при передачі Центру бензину.
Також, при списанні пального у вказаному вище періоді Лікарнею не враховано, що видатки пов'язанім з виконанням функцій іншої юридичної особи, яка утримується за рахунок субвенцій з обласного бюджету.
Внаслідок зазначеного, по обліку Лікарні за І квартал 2013 року безпідставно списано бензину на загальну суму 21858,00 грн., чим завдано Лікарні матеріальної шкоди (збитків) на вказану суму.
Дана обставина стала підставою для звернення позивача з позовом про відшкодування завданих збитків в сумі 21858,00 грн.
Частиною 1 статті 22 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Відповідно до частини 3 статті 386 Цивільного кодексу України власник, права якого порушені має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.
При відшкодуванні збитків застосовуються загальні умови відшкодування шкоди визначені статтею 1166 Цивільного кодексу України, які передбачають, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Отже, відповідальність за порушення зобов'язання у вигляді відшкодування збитків настає за наявності таких умов: протиправної дії чи бездіяльності особи; заподіяння збитків в результаті такої дії чи бездіяльності особи; причинного зв'язку між протиправною дією чи бездіяльністю особи та заподіяними збитками; вини боржника.
При цьому, на позивача покладається обов'язок доведення того, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдані особі, - наслідком такої протиправної поведінки.
Згідно з частиною 1 статті 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Частиною 1 статті 33 та частиною 2 статті 34 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Позивачем не подано суду жодних доказів, які б свідчили, що "допущені порушення" в частині визначення суми орендної плати стались саме з вини відповідача, що могло б мати наслідком нанесення збитків позивачу та задоволення позову.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 67, ч. 4 ст. 179 Господарського кодексу України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань. При укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення.
Стаття 627 Цивільного кодексу України встановлює, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Позивачем не надано жодного належного доказу наявності як договірних відносин між сторонами так і протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками та вини в діях відповідача, у зв'язку з чим, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог.
Згідно п. 4 частини третьої статті 129 Конституції України та ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, позивач не надав доказів щодо підтвердження нарахування заборгованості по орендній платі відповідачу.
У процесі розгляду справи не виявлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору і доказів на підтвердження цих обставин.
Таким чином, враховуючи вищевказане, обставини, викладені у позовній заяві які, не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи, суд зазначає, що позовні вимоги позивача є такими, що не ґрунтуються на нормах законодавства України, а тому суд прийшов до висновку, що в задоволенні позову слід відмовити.
У процесі розгляду справи не виявлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.
Відповідно до вимог ст. 49 ГПК України судовий збір залишити за позивачем.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 33, 43, 49, 75, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, с у д, -
У задоволенні позову відмовити.
За згодою представників сторін в судовому засіданні 16.06.2014 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Оформлене у відповідності до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України рішення підписане 18.06.2014 року.
Суддя М.О. Гурин