Київської області
01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81
"05" червня 2014 р. Справа № 911/1514/14
Розглянувши матеріали справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафтогазтеплоремналадка», м.Київ
до Військової частини НОМЕР_1 Внутрішніх військ МВС України, с.Нові Петрівці, Київської області
про стягнення 42910,84 грн.
Суддя А.Ю.Кошик
Представники:
Від позивача: Герасимовський Л.М. - директор
Від відповідача: не з'явився
До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафтогазтеплоремналадка» (далі - позивач) до Військової частини НОМЕР_1 Внутрішніх військ МВС України (далі - відповідач) про стягнення 42910,84 грн.
Провадження у справі №911/1514/14 порушено відповідно до ухвали суду від 25.04.2014 року та призначено справу до розгляду на 08.05.2014 року.
Представник відповідача в судове засідання 08.05.2014 року не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, відзив на позов не надав. У звязку з чим, розгляд справи відкладався до 05.06.2014 року.
Позивач у судовому засіданні 05.06.2014 року позовні вимоги підтримав. Відповідач, належним чином повідомлений про час і місце розгляду спору, у судове засідання 05.06.2014 року без поважних причин не з'явився, відзив на позов не подав.
За таких обставин, суд дійшов висновку про розгляд справи у відповідності до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення прийнято господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих позивачем, у нарадчій кімнаті.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та дослідивши надані сторонами докази, судом встановлено наступне.
Між Товариством з обмеженою відповідальністю фірма «Нафтогазтеплоремналадка» (позивач, Підрядник) та Військовою частиною НОМЕР_1 (відповідач, Замовник) було укладено Договір підряду №23 від 01.10.2013 року (далі - Договір), згідно з умовами якого Підрядник приймає на себе зобов'язання виконати роботи по обмурівці двох водогрійних котлів шамотною цеглою котельні №4 військової частини НОМЕР_1 , а Замовник - прийняти та оплатити такі роботи.
Ціна Договору згідно зведеного кошторисного розрахунку, затвердженого обома сторонами, становить 35699 грн. (з ПДВ).
Про факт виконання позивачем своїх обов'язків за Договором - виконання робіт по обмурівці двох водогрійних котлів котельні №4 військової частини НОМЕР_1 , свідчить Акт приймання виконаних будівельних робіт за жовтень 2013 року форми КБ-2в на суму 35699 грн. та довідка про вартість виконаних робіт форми КБ-3, які підписані сторонами та скріплені їх печатками.
Таким чином, виконані позивачем роботи прийняті Замовником і претензій по якості виконаних робіт відсутні. Підписаний сторонами Акт виконаних робіт згідно з п. 4.1 Договору є підставою для оплати робіт після підписання.
Однак, відповідачем (Замовником) своєчасно та в повному обсязі не були виконані зобов'язання з оплати виконаних робіт що є порушенням п. 6.1.1 Договору. Також, позивач з метою врегулювання спору надсилав відповідачу претензію №19 від 19.10.2013 року про необхідність оплати робіт на суму 35699 грн., яка залишена відповідачем без відповіді та задоволення.
Таким чином, станом на момент розгляду спору відповідачем не оплачені виконані позивачем роботи на суму 35699 грн., що відповідачем не заперечено та не спростовано.
Згідно з ч.1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ч.2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно з п.1 ч.2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч.1 ст. 202 Господарського кодексу України, ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання, зокрема, припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Стаття 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених законом або договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
У зв'язку з простроченням оплати виконаних робіт позивач на підставі п. 7.3 Договору просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 0,1% за кожний день прострочення, що становить 3212,91 грн. та штраф в розмірі 7% вартості виконаних робіт в сумі 2498,93 грн. Суд зазначає, що таке нарахування правомірно проведено у відповідності до ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України, оскільки відповідач належить до державного сектора економіки.
Як передбачено ст. 231 Господарського кодексу України, законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.
У разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах:
за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг);
за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.
Як вбачається з розрахунку штрафних санкцій, пеня в розмірі 0,1% нарахована за 90 днів прострочення, що відповідає п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України. Оскільки прострочення тривало понад 30 днів, позивачем правомірно нараховано штраф в розмірі 7% від простроченої суми, що складає 2498,93 грн.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог і заперечень.
За наслідками розгляду спору суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивачем обґрунтовані та доведені, відповідачем не заперечені та не спростовані, тому підлягають задоволенню в повному обсязі.
Відшкодування судових витрат відповідно до статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на відповідача в повному обсязі.
Також, позивач просить стягнути з відповідача понесені витрати на послуги адвоката. Як зазначив позивач та надав відповідні докази, між ним та адвокатом Качан В.В. (Свідоцтва про право заняття адвокатською діяльністю № 1915 від 26.02.2004 року) укладено Договір про надання юридичних послуг від 21.01.2014 року та Додаток-Заявка до Договору № 1 від 24.01.2014 року, на виконання умов зазначено договору про надання юридичних послуг по заявці Замовника № 1від 24.01.2014 року, позивачем було сплачено адвокату Качан В.В. 1500,00 грн. за надані юридичні послуги (квитанція № 14 від 31.01.2014 року).
Статтею 44 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката. У контексті цієї норми судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавалися, а їх сплату підтверджено відповідними фінансовими документами.
Відповідно до ч. 3 ст. 48 Господарського процесуального кодексу України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України «Про адвокатуру». Дія цього Закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.
Згідно ч. 1 ст. 12 Закону України «Про адвокатуру» оплата праці адвоката здійснюється на підставі угоди між громадянином чи юридичною особою і адвокатським об'єднанням чи адвокатом.
Таким чином, з огляду на надані позивачем докази та норми ст. 44, 48, 49 Господарського процесуального кодексу України витрати на послуги адвоката підлягають відшкодуванню позивачу за рахунок відповідача.
Керуючись ст. ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд Київської області, -
1. Позовні вимоги задовольнити повністю.
2. Стягнути з Військової частини НОМЕР_1 Внутрішніх військ МВС України (07300, Київська обл., Вишгородський р-н, с. Н.Петрівці, код НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафтогазтеплоремналадка» (04208, м. Київ, п-т Правди,80А, кв. 126, код 19120675) 35699 грн. основного боргу 3 212,91 грн. пені, 2 498,93 грн. штрафу, 1500,00 грн. витрат на послуги адвоката та 1 827,00 грн. витрат на сплату судового збору.
Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду через господарський суд Київської області шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня підписання повного тексту рішення.
Суддя А.Ю. Кошик