11.06.14 Справа № 904/2409/14
За позовом товариства з обмеженою відповідальністю "НАФТО-ТРЕЙД", м. Підгородне, Дніпропетровська область
до підприємства об'єднання громадян "ДОБРОБУТ" Дніпропетровської обласної громадської організації "Управління соціального захисту ветеранів та інвалідів МВС України", с. Нива Трудова, Дніпропетровська область
про стягнення 28 639,57 грн.
Суддя Соловйова А.Є.
Секретар судового зсідання - помічник судді Гезь А.С.
Представники:
від позивача: не з'явився
від відповідача: не з'явився
Товариство з обмеженою відповідальністю "НАФТО-ТРЕЙД" (надалі - Позивач) звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до підприємства об'єднання громадян "ДОБРОБУТ" Дніпропетровської обласної громадської організації "Управління соціального захисту ветеранів та інвалідів МВС України" (надалі - Відповідач) про стягнення 28 639,57 грн. за договором поставки нафтопродуктів № 170113 від 21.01.2013.
Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 16.04.2014 порушено провадження у справі, позовна заява прийнята до розгляду.
19.05.2014 Позивач через канцелярію суду надав уточнену позовну заяву б/н від 19.05.2014. Заява прийнята судом до розгляду.
В судових засіданнях 29.04.2014, 20.05.2014, 03.06.2014 розгляд справ був відкладений відповідно на 20.05.2014, 03.06.2014, 11.06.2014 в зв'язку з неявкою в судове засідання Відповідача та необхідністю витребувати додаткові документи до матеріалів справи, відповідно до ст.77 Господарського процесуального кодексу України.
В обґрунтування своїх позовних вимог Позивач посилається на невиконання Відповідачем вимог діючого законодавства та умов згаданого договору, а саме - порушення строків оплати за поставлений Товар (дизельне паливо). У підтвердження своїх позовних вимог Позивач надав суду договір поставки нафтопродуктів № 170113 від 21.01.2013; видаткові накладні №РН-0000209 від 11.04.2013, №РН-0000272 від 24.04.2013, №РН-0000675 від 18.07.2013, №РН-0000710 від 27.07.2013, №РН-0000725 від 30.07.2013, №РН-0000881 від 29.08.2013, №РН-0000874 від 30.08.2013, №РН-0001011 від 07.10.2013, №РН-0001048 від 12.10.2013, №РН-0001069 від 17.10.2013, №РН-0001067 від 18.10.2013; рахунок - фактури №СФ-0001099 від 31.10.2013; довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей №353 від 10.04.2013, №64 від 24.04.2013, №1807 від 18.07.2013, №211 від 27.07.2013, №300713 від 30.07.2013, №240 від 29.08.2013, №239 від 28.08.2013, №306 від 07.10.2013, №343 від 12.10.2013, №320 від 17.10.2013, №321 від 17.10.2013.
Позивач керуючись п.п. 4.2, 6.3 названого Договору, нормами Господарського та Цивільного кодексів України просить стягнути з Відповідача пеню в сумі 18 711,99 грн., інфляційні втрати 5 609,55 грн. та відсотки за користування чужими грошовими коштами у сумі 4 318,03 грн.
Відповідач у призначені на 29.04.2014, 20.05.2014, 03.06.2014 та 11.06.2014 судові засідання на з'явився; відзив на позов та докази в його обґрунтування не надав; про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується, зокрема, рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень №4994516401400, №4994516947349, 11.06.2014 здав до канцелярії суду клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату в зв'язку з тим, що представник Відповідача знаходиться в іншому судовому засіданні.
Відповідно до п. 3.9.2 постанови Пленум Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 ГПК, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32 - 34 ГПК).
Суд відмовляє в задоволенні клопотання Відповідача оскільки, заявляючи про відкладення розгляду справи, останнім не надано доказів неможливості прибуття в судове засідання іншого представника підприємства об'єднання громадян "ДОБРОБУТ" Дніпропетровської обласної громадської організації "Управління соціального захисту ветеранів та інвалідів МВС України" та не надано належних доказів на підтвердження обставин, вказаних у клопотанні. Крім того, розгляд справи 03.06.2014 вже відкладався за клопотанням Відповідача з посиланням на ті ж обставини.
В судовому засіданні 11.06.2014 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представника Позивача, господарський суд, -
21.01.2013 між товариством з обмеженою відповідальністю "НАФТО-ТРЕЙД" (надалі - Позивач, Продавець) та підприємством об'єднання громадян "ДОБРОБУТ" Дніпропетровської обласної громадської організації "Управління соціального захисту ветеранів та інвалідів МВС України" (надалі - Відповідач, Покупець) було укладено договір поставки нафтопродуктів № 170113 (надалі - Договір) відповідно до умов якого Продавець зобов'язується поставити та передати у власність Покупця нафтопродукти, іменовані надалі - Товар, в кількості та асортименті, що передбачені за умовами даного Договору, а Покупець зобов'язується прийняти Товар від Продавця та оплатити його загальну вартість на умовах даного Договору. Одиницею виміру товару приймається Сторонами літри. Асортимент, ціна, кількість, умови і термін поставки товару обумовлюються в додатках, що є невід'ємною частиною даного Договору. Сторони допускають узгодження зазначених в даному пункті договору умов без складання додатка (п.п. 1.1 -1.3 Договору).
Пунктом 1.4 Договору визначено, що у випадку, якщо поставка товару здійснюється без складання додатка до даного договору, всі істотні і погоджені Сторонами умови поставки зазначаються в товаротранспортних накладних і/або видаткових документах, що складаються Продавцем і підтверджуються (акцептуються) Покупцем при здійсненні приймання-передачі Товару. У даному випадку, складені продавцем товаротранспортні або видаткові документи, до моменту їхнього акцепту покупцем, є пропозицією продавця покупцеві прийняти поставку товару за даним договором у кількості на умовах і за ціною, зазначених у відповідних товаротранспортних і/або видаткових документах. Підпис особи, уповноваженої покупцем на здійснення приймання товару, так само як і дії покупця, спрямовані на приймання товару (оформлення довіреності, здійснення перевірки кількості та якості товару, приймання товару) підтверджують факт акцепту покупцем пропозиції продавця. Датою акцепту (прийняття) покупцем пропозиції продавця є дата оформлення відповідного товаротранспортного або видаткового документа. З моменту акцепту покупцем пропозиції продавця сторони є такими, що в належній формі дійшли згоди по всіх істотних умовах договору й умовах поставки індивідуально визначеного товару (асортимент, ціна, кількість, умови і термін поставки), зазначеного в товаротранспортних або видаткових документах.
Відповідно до п. 1.5, 4.2 Договору Сторони засвідчують факт відсутності між ними яких-небудь інших зобов'язальних правовідносин, що передбачають постачання Товару продавцем на адресу Покупця, крім тих, які виникли з даного Договору. Будь-яка господарська операція, що передбачає перехід права власності на Товар від Постачальника до Покупця є здійсненою в порядку і на умовах, установлених даним Договором. Розрахунки за товар здійснюються покупцем не пізніше семи банківських днів згідно виставленого рахунку з моменту відвантаження товару на склад покупця. Рахунок виписується продавцем на підставі заявленої кількості покупцем. При зміні ціни можлива виписка нового рахунку.
Позивач на виконання умов укладеного між Сторонами Договору поставив Відповідачу Товар на загальну суму 928 869,05 грн., що підтверджується підписаними Позивачем та Відповідачем та скріпленими печатками Позивача та Відповідача видатковими накладними №РН-0000209 від 11.04.2013, №РН-0000272 від 24.04.2013, №РН-0000675 від 18.07.2013, №РН-0000710 від 27.07.2013, №РН-0000725 від 30.07.2013, №РН-0000881 від 29.08.2013, №РН-0000874 від 30.08.2013, №РН-0001011 від 07.10.2013, №РН-0001048 від 12.10.2013, №РН-0001069 від 17.10.2013, №РН-0001067 від 18.10.2013; рахунок - фактури №СФ-0001099 від 31.10.2013
Повноваження представника Відповідача на отримання Товару за укладеним між Сторонами Договором підтверджується довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей №353 від 10.04.2013, №64 від 24.04.2013, №1807 від 18.07.2013, №211 від 27.07.2013, №300713 від 30.07.2013, №240 від 29.08.2013, №239 від 28.08.2013, №306 від 07.10.2013, №343 від 12.10.2013, №320 від 17.10.2013, №321 від 17.10.2013.
19.11.2013 Позивач направив Відповідачу рахунок-фактуру №СФ-0001099 від 31.10.2013 на загальну суму отриманого Товару - 928 869,05 грн., який було отримано останнім 19.11.2013, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №4900008091442.
Отже, виходячи з умов п. 4.2 Договору, Відповідач мав сплатити кошти за отриманий Товар в строк до 28.11.2013.
Позивач стверджує, що Відповідач за отриманий від Позивача Товар розрахувався частково, а саме у розмірі 496 605,50 грн., залишок боргу - 427 122,50 грн.
Відповідно до п. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
В силу ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов укладеного договору. Відповідно до вимог ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Виходячи з вимог ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до вимог ст. 610 ЦК України, невиконання зобов'язання або його виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання, є порушенням зобов'язання.
Відповідно до ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.
В зв'язку з порушенням Відповідачем строків оплати за отриманий Товар, Позивач нарахував інфляційні втрати в сумі 5 609,55 грн. (загальний період нарахування листопад 2013 року - лютий 2014 року).
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з рахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Тобто, у разі неналежного виконання боржником грошового зобов'язання виникають нові додаткові зобов'язання, які тягнуть за собою втрату матеріального характеру.
За своїми ознаками, індекс інфляції є збільшенням суми основного боргу у зв'язку з девальвацією грошової одиниці України, а 3% річних є платою за користування чужими коштами в цей період прострочки виконання відповідачем його договірного зобов'язання, і за своєю правовою природою вони є самостійними від неустойки способами захисту цивільних прав і забезпечення виконання цивільних зобов'язань, а не штрафною санкцією.
При цьому, індекс інфляції (індекс споживчих цін) це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, який визначається виключно Держкомстатом і його найменший період визначення становить місяць, а тому прострочка платежу за менший період не тягне за собою нарахування і інфляційних втрат, а розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що мала місце протягом повного календарного місяця, помноженої на індекс інфляції, визначений Держкомстатом, за період прострочки. Розрахунки індексу інфляції за квартал, період з початку року і т. п. проводяться "ланцюговим" методом, тобто шляхом множення: місячних (квартальних і т. д.) індексів (наказ Держкомстату від 27.07.2007 № 265 "Про затвердження Методики розрахунку базового індексу споживчих цін").
Крім того, згідно п. 2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012 №01-06/928/2012, сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція) (постанова Вищого господарського суду України від 05.04.2011 №23/466 та лист Верховного Суду України "Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ" від 03.04.1997 №62-97р).
При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця (лист Верховного Суду України "Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ" від 03.04.1997 №62-97р).
Як вбачається з розрахунку Позивача, останнім нараховано інфляційні втрати за період з листопада 2013 по лютий 2014, в той же час прострочення заборгованості виникло з 29.11.2013, отже нарахування повинно здійснюватись з грудня 2013 року. При здійсненні судом перерахунку інфляційних втрат, було встановлено, що сукупний індекс інфляції за період з грудня 2013 року по лютий 2014 року становив 101,31 %, відповідно сума інфляційних втрат на суму заборгованості в розмірі 427 122,50 грн. складає 5 552,60 грн. Отже, враховуючи викладене, позовні вимоги щодо стягнення з Відповідача інфляційних втрат підлягають частковому задоволенню в сумі 5 552,60 грн.
Пунктом 6.3 Договору Сторони визначили, що у випадку порушення термінів оплати вартості товару покупцем, останній зобов'язаний сплатити на користь продавця пеню у розмірі 0,1% від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.
За розрахунком Позивача розмір пені складає 18 711,99 грн. Розрахунок здійснений Позивачем виходячи з розміру подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожний день прострочення (загальний період нарахування з 29.11.2013 по 01.04.2014).
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).
В силу п.1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (п.6 ст.231 Господарського кодексу України).
Положеннями ст. 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Згідно з п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Здійснений Позивачем розрахунок пені відповідає обставинам справи та приписам діючого законодавства, тому вимоги Позивача про стягнення з Відповідача пені в сумі 18 711,99 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.
Позивач керуючись положеннями статті 536 та ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України просить стягнути з Відповідача відсотки за користування чужими грошовими коштами на суму 4 318,03 грн.
Відповідно до положень постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" від 17.12.2013 проценти річних, про які йдеться у частині другій статті 625 ЦК України, необхідно відрізняти від процентів за користування чужими коштами, передбачених статтею 536 названого Кодексу.
Стягнення процентів річних є заходом відповідальності за порушення грошового зобов'язання і одночасно, як зазначалося, способом захисту майнового права та інтересу кредитора, тобто зобов'язанням сплатити кошти, тоді як проценти, зазначені у статті 536 ЦК України, - це плата за користування чужими коштами, в тому числі безпідставно одержаними, збереженими грішми (стаття 1214 ЦК України).
Підставами для застосування до правовідносин сторін статті 536 ЦК України є, по-перше, факт користування чужими коштами, по-друге - встановлення розміру відповідних процентів договором або чинним законодавством (наприклад, статтями 1048, 1054, 1061 ЦК України). Спільним для цих процентів є те, що вони нараховуються саме у зв'язку з користуванням чужими коштами. Положення ж частини другої статті 625 ЦК України в частині сплати процентів річних застосовуються за наявності порушення грошового зобов'язання. Тому, зокрема, якщо в законі або в укладеному сторонами договорі передбачено розмір процентів за користування чужими коштами (стаття 536 ЦК України), то це не позбавляє кредитора права звернутися до боржника з позовом про стягнення як зазначених процентів, так і трьох процентів річних (якщо інший їх розмір не передбачено договором або Законом) - за наявності порушення боржником грошового зобов'язання.
Дослідивши матеріали справи, та враховуючи той факт, що Договором не передбачено стягнення та розмір відсотків за користування чужими грошовими коштами, суд відмовляє в задоволенні позовних вимог в частині стягнення відсотків за користування чужими грошовими коштами в сумі 4 318,03 грн.
Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у справі підлягають стягненню з Відповідача на користь Позивача пропорційно розміру задоволених вимог.
Керуючись ст.ст. 1, 33, 43, 44, 49, 75, 82-85, 116, 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -
Позов задовольнити частково.
Стягнути з підприємства об'єднання громадян "ДОБРОБУТ" Дніпропетровської обласної громадської організації "Управління соціального захисту ветеранів та інвалідів МВС України" (53810, м. Дніпропетровськ, с. Нива Трудова, вул. Леніна, буд. 11, код ЄДРПОУ 36354124) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "НАФТО-ТРЕЙД" (52001, Дніпропетровська обл., місто Підгородне, вул. Комсомольська, будинок 22, код ЄДРПОУ 32812383) 18 711,99 грн. (вісімнадцять тисяч сімсот одинадцять гривень 99 копійок) пені, 5 552,60 грн. (п'ять тисяч п'ятсот п'ятдесят дві гривні 60 копійок) інфляційних втрат, 1 547,91 грн. (одна тисяча п'ятсот сорок сім гривень 91 копійка) судового збору.
Видати наказ.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржено протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.
Повне рішення складено 16.06.2014.
Суддя А.Є. Соловйова