16.06.14р. Справа № 904/2464/14
За позовом публічного акціонерного товариства "ДТЕК ДНІПРООБЛЕНЕРГО", м.Дніпропетровськ
до комунального підприємства "Покровське водопровідно-каналізаційне господарство", смт. Покровське, Покровський район, Дніпропетровська область
про стягнення 484 065 грн. 66 коп.
Суддя Кармазіна Л.П.
Представники:
від позивача: Козак Т.В., представник, довіреність № 226/1001 від 18.05.2013 р.
від відповідача: представник не з'явився
Публічне акціонерне товариство "ДТЕК ДНІПРООБЛЕНЕРГО" звернулось до господарського суду з позовом до комунального підприємства "Покровське водопровідно-каналізаційне господарство" про стягнення 484 065 грн. 66 коп.
Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов'язань за договором №452 від 05.02.2008 року про постачання електричної енергії, щодо оплати за використану активну електричну електроенергію.
Ухвалою господарського суду від 16.04.2014р. порушено провадження у справі, а розгляд справи призначено на 13.05.2014р.
13.05.2014р. представник відповідача у судовому засіданні заявив клопотання про перенесення розгляду судової справи, у зв'язку з проведенням переговорів між позивачем та відповідачем, щодо мирного врегулювання спору, у зв'язку з чим в судовому засіданні в присутності представників сторін оголошено перерву до 10.06.2014р.
10.06.2014р. представник позивача до судового засідання подав заяву про збільшення позовних вимог, якою зазначив, що позивач в позовній заяві, при визначенні залишку заборгованості помилково зарахував платежі на інший період, ніж той, що зазначений відповідачем в платіжних дорученнях в графі призначення платежу, внаслідок чого змінився період заборгованості, а саме з травня 2013р. по січень 2014р. Крім того, під час розгляду справи у господарському суді, відповідач частково погасив заборгованість у сумі 37309,99грн., у зв'язку з чим позивач просив суд стягнути з відповідача борг за спожиту активну електроенергію в період з травня по грудень 2013р. та штрафні санкції у розмірі 466256,22 грн. (а.с.70-71)
Судом досліджено подану позивачем заяву та встановлено, що зазначена заява про збільшення позовних вимог за своєю суттю є заявою про зменшення позовних вимог, оскільки зазначеною заявою було збільшено період нарахування заборгованості, проте зменшено розмір заборгованості.
Відповідно до норм ч. 4 ст. 22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог, враховуючи вищенаведене господарський суд приймає вказану заяву до розгляду, як заяву про зменшення позовних вимог.
Ухвалою господарського суду від 10.06.2014р., розгляд справи відкладено на 16.06.2014р.
16.06.2014р. представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги у повному обсязі, просив суд позов задовольнити.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про час і місце судового засідання повідомлений належним чином, до судового засідання подав до канцелярії господарського суду клопотання про перенесення розгляду судової справи, у зв'язку з сімейними обставинами.
Суд вважає клопотання відповідача про перенесення розгляду справи необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню, оскільки відповідачем не доведено неможливість участі іншого представника в судовому засіданні, вказане клопотання відповідними документами не підтверджено. Крім цього, діючим законодавством не обмежено коло осіб, які можуть представляти сторону у судовому процесі, господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 ГПК, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32 - 34 ГПК), причому відсутність коштів для оплати послуг представника не може свідчити про поважність причини його відсутності в судовому засіданні (п. 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р.).
Згідно із п.3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» №18 від 26.12.2011р. у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Одночасно, застосовуючи відповідно до ч.1 ст.4 Господарського процесуального кодексу України, ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справи ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).
Статтею 69 ГПК України передбачено, що спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви. У виняткових випадках за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду спору, господарський суд ухвалою може продовжити строк розгляду спору, але не більш як на п'ятнадцять днів.
Позовну заяву подано до господарського суду Дніпропетровської області 15.04.2014р., будь-яких клопотань про продовження строку розгляду справи від представників сторін до господарського суду не надходило, а тому двохмісячний строк розгляду спору спливає 16.06.2014р.
Таким чином, суд вважає за можливе розглядати справу за відсутності представника відповідача, оскільки матеріали даної справи містять достатньо доказів для прийняття рішення по справі.
Відзиву на позов до суду не надано, тому справа розглядається за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.
16.06.2014р. в порядку ст. 85 ГПК України, у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд, -
Між відкритим акціонерним товариством "Енергопостачальна компанія "Дніпрообленерго" (Публічне акціонерне товариство "ДТЕК Дніпрообленерго" є правонаступником майна, прав та обов'язків Державної акціонерної компанії "Дніпрообленерго", Відкритого акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія "Дніпрообленерго", Публічного акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія "Дніпрообленерго") (Загальні положення Статуту ПАТ "ДТЕК Дніпрообленерго") (постачальник-позивач) та комунальним підприємством "Покровське водопровідно-каналізаційне господарство" (споживач-відповідач) укладено договір №452 від 05.02.2008 року про постачання електричної енергії, відповідно до умов якого постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача з приєднаною потужністю 162,8 кВт (КВА), величини якої по площадках вимірювання та точках продажу визначені додатком "Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії", а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору. Точка (точки) продажу електричної енергії - межа балансової належності, на якій відбувається перехід права власності на електричну енергію визначена додатками "Акт розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін" між постачальником та споживачем та "Загальна схема електропостачання", які є невід'ємною частиною даного договору або інша межа обумовлена окремим додатком до договору. (а.с.39-47)
Відповідно до п.п. 2.3.3. пункту 2.3. договору, споживач зобов'язаний оплачувати постачальнику вартість електричної енергії згідно з умовами додатку „Порядок розрахунків" та додатку „Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії".
За умовами п. 2. додатку до договору № 3 "Порядок розрахунків", споживач здійснює повну оплату вартості обсягу спожитої електричної енергії за розрахунковий період один раз за фактичними показами засобів обліку електричної енергії згідно з виписаним та самостійно отриманим у постачальника рахунком.
Згідно п.п. 3.1., 3.1.1. договору, постачальник має право отримувати від споживача плату за поставлену електричну енергію за роздрібними тарифами, розрахованими згідно з умовами та правилами здійснення підприємницької діяльності з постачання електричної енергії за регульованим тарифом, та інші платежі, обумовлені цим договором.
У відповідності до пункту 7.1. договору облік електроенергії, спожитої споживачем та/або субспоживачами, приєднаними до електричних мереж споживача, здійснюється згідно з вимогами ПУЕ та ПКЕЕ.
Пунктом 7.6. договору встановлено, що на підставі показів засобів обліку електричної енергії та умов додатку "Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії" оформлюються такі документи: акт про використану електричну енергію (форма наведена в додатку до договору); акт з контролю електричної потужності. За наявності вводів на різних ступенях напруги та різних системах обліку покази надаються окремо за кожною точкою обліку.
На виконання вимог укладеного договору, в період з травня 2013р. по січень 2014 року (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог а.с.70-71) позивач надавав відповідачу електричну енергію на загальну суму 528 436 грн. 41 коп., а відповідач використовував отриману електричну енергію, про що між сторонами були укладені акти про використану електроенергію, які підписані уповноваженими представниками сторін, копії яких містяться в матеріалах справи. (а.с. 78-79, 81-82, 12-25)
На підставі укладених між сторонами актів про використану електроенергію, позивач щомісяця надавав відповідачу рахунки на оплату використаної електричної енергії, про що свідчать підписи на корінцях рахунків уповноваженої особи, які засвідчують отримання рахунків.
Проте, в порушення своїх зобов'язань за договором, відповідач за використану електроенергію розрахувався частково на загальну суму 121 092,70 грн., у зв'язку з чим у комунального підприємства "Покровське водопровідно-каналізаційне господарство" перед позивачем утворилась заборгованість за використану активну електричну енергію у розмірі 407343грн.71 коп. (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог а.с.70-71)
На підставі п. 4.2.1 договору, в якому визначено, що за внесення платежів передбачених пунктами 2.3.3- 2.3.4 цього договору з порушенням термінів, визначених відповідним додатком, споживач сплачує постачальнику пеню у розмірі 0,1% від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в той період, враховуючи день фактичної оплати, позивач нарахував відповідачу пеню у розмірі 21392 грн. 71 коп. (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог а.с.70-71)
На підставі ст. 625 ЦК України, позивач нарахував відповідачу 3% річних у розмірі 6403,59 грн. та інфляційні втрати у розмірі 31116 грн. 21 коп.
Дослідивши матеріали справи та подані докази, заслухавши представника позивача, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі, з наступних підстав:
Згідно з ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до вимог закону, умов договору. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається крім випадків, передбачених законом.
Аналогічний припис містить ГК України, п. п. 1, 7 ст. 193 якою встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, ін. правових актів, договору. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається крім випадків, передбачених законом.
Відповідно до ст. 275 ГК України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду споживачеві, який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.
Враховуючи вищевикладене, судом встановлено, що строк оплати вартості активної електричної енергії є таким, що настав, доказів повної оплати вартості активної електричної енергії відповідачем до матеріалів справи не надано, а тому відповідач неналежним чином виконав свої зобов'язання за договором, спір між сторонами виник з його вини, отже позовні вимоги позивача в частині стягнення з відповідача боргу за активну електричну енергію у розмірі 407 343 грн.71 коп. - доводяться матеріалами справи, є обґрунтованими і підлягають задоволенню у повному обсязі.
Щодо позовних вимог позивача про стягнення пені у розмірі 21392 грн. 71 коп., суд зазначає наступне:
Відповідно до частини першої статті 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Згідно з ч. 1 ст.548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.
Під неустойкою (штрафом, пенею), відповідно до статті 549 цього Кодексу, розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно до положень ч. 2 ст.551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" (надалі-Закон) встановлено, що його норми регулюють договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань.
Відповідно до ст. 1 Закону платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (ст. 3 Закону).
На підставі п. 4.2.1 договору, в якому визначено, що за внесення платежів передбачених пунктами 2.3.3- 2.3.4 цього договору з порушенням термінів, визначених відповідним додатком, споживач сплачує постачальнику пеню у розмірі 0,1% від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в той період, враховуючи день фактичної оплати, позивач нарахував відповідачу пеню у розмірі 21 392 грн. 71 коп. (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог а.с.70-71)
Суд перевіривши нарахування позивачем пені за порушення відповідачем строків оплати за спірним договором за період з 04.07.13р. по 01.05.2014 р. на загальну суму 21392,71 грн. (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог а.с.70-71), встановив, що позивач здійснив нарахування пені без дотримання положень вимог ч.6 ст. 232 Господарського кодексу України, якою передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, а саме у розрахунку пені за зобов'язаннями червня 2013р. (нараховано пеню - 4611,89 грн.) та липня 2013р. (нараховано пеню - 3079,14 грн.) позивачем було здійснено нарахування пені на 184 дні прострочення зобов'язання, що призвело до помилкового розрахунку, тоді як у відповідності до перерахованого судом розрахунку здійсненого за 183 дні прострочення зобов'язання, у відповідних місяцях підлягає стягненню пеня: за червень 2013р. - 4587,24 грн., за липень 2013р.- 3062,50 грн. Таким чином, судом здійснено перерахунок пені за порушення відповідачем строків оплати за договором на суму 25963 грн. 30 коп.
Проте, як вбачається з розрахунку пені (а.с.74) позивачем було допущено помилку при сумарному підрахунку пені за всі періоди прострочення, а саме зазначено суму пені 21392,71 грн., тоді як, при здійсненні сумарного підрахунку суми пені зазначеної позивачем - сума пені складає 26004,59 грн.
Враховуючи, що у суду відсутнє право виходити за межі позовних вимог, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог про стягнення пені у розмірі, який заявлено позивачем на загальну суму 21392,71 грн.
Що стосується позовних вимог позивача про стягнення з відповідача інфляційних втрат у розмірі 31116 грн. 21 коп. (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог а.с.70-71), суд зазначає наступне:
Відповідно ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошових зобов'язань на вимогу кредитора, зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 відсотка річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Суд, перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат (а.с.76), доходить до висновку, що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляційних втрат у розмірі 31116 грн. 21 коп. - є правомірними, обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.
Щодо позовних вимог позивача про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 6403 грн. 59 коп., судом встановлено наступне:
Як вбачається з розрахунку 3% річних (а.с.75) позивачем було допущено помилку при сумарному підрахунку 3% річних за всі періоди прострочення, а саме зазначено суму 6403,59 грн., тоді як, при здійсненні сумарного підрахунку суми 3% річних зазначеної позивачем - сума відсотків складає 8320,91грн.
Проте, у суду відсутнє право виходити за межі позовних вимог, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог про стягнення 3% річних у розмірі, який заявлено позивачем.
Отже, факт неналежного виконання відповідачем зобов'язань за договором, щодо своєчасної оплати за спожиту активну електричну енергію встановлено судом та доведено матеріалами справи.
Згідно зі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача у повному обсязі.
На підставі наведеного та керуючись п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" ст. ст. 4, 32, 33, 36, 43, 49, 75, 82-85, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з комунального підприємства "Покровське водопровідно-каналізаційне господарство" (53600, Дніпропетровська область, смт. Покровське, Покровський район, вул. Набережна,114, код ЄДРПОУ 35160531) на користь публічного акціонерного товариства "ДТЕК ДНІПРООБЛЕНЕРГО" ( 49107, м. Дніпропетровськ, шосе Запорізьке, 22, код ЄДРПОУ 23359034) заборгованість за спожиту активну електричну енергію у сумі 407343 грн. 71 коп., інфляційні втрати у розмірі 31116 грн. 21 коп., 3% річних у розмірі 6403 грн. 59 коп., пеню у розмірі 21392 грн. 71 коп. та суму судового збору 9681 грн.32 коп.
Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскаржене протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.
Суддя Л.П. Кармазіна
Повне рішення складено 16.06.2014р.