11 червня 2014 р.м.ОдесаСправа № 821/438/14
Категорія: 8.3.3 Головуючий в 1 інстанції: Бездрабко О.І.
Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого - судді Скрипченка В.О.,
суддів Золотнікова О.С., Осіпова Ю.В.,
за участю секретаря судового засідання Сівєлькіної С.Є.,
представника позивача ОСОБА_1, представника відповідача Белінської Ю.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 21 березня 2014 року у справі за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції у м.Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області про скасування податкових повідомлень-рішень,-
13 лютого 2014 року фізична особа-підприємець ОСОБА_3 (далі - ФОП ОСОБА_3) звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м.Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області (далі - відповідач, ДПІ у м.Херсоні), в якому, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 17.09.2013 р. № 0004221702, яким позивачу збільшено грошові зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на 1147813,56 грн., з яких за основним платежем - на 765209,04 грн., за штрафними санкціями - на 382604,52 грн., - повністю, від 17.09.2013 р. №0004231702, яким позивачу збільшено грошові зобов'язання з податку на додану вартість на 1407068,50 грн., з яких за основним платежем - на 991139 грн., за штрафними санкціями - на 416029,50 грн., - повністю, від 08.02.2014 р. № 0000711702, яким до позивача застосовано штрафні санкції у сумі 6235 грн., - частково в частині застосування штрафних санкцій на суму 3740 грн.
Свої вимоги позивач мотивував неправомірністю висновків ДПІ у м.Херсоні щодо безтоварності господарських операцій між позивачем та ПП "М'ясо Херсонщини", ТОВ "Вєлєна В", ПП "МКС-Юг", ПП "Вікойл", ТОВ "ВЛ-ТЕО", ПП "Трейд Груп Сервіс", оскільки факт отримання товарів (послуг) від вказаних контрагентів підтверджується первинними документами, які є належним доказом формування показників звітності з податку на доходи фізичних осіб та з податку на додану вартість. Позивач також вказує на правомірність віднесення до витрат наданих ТОВ АЛТА-ФРОСТ" послуг з оренди частини ізотермічного фургону, які підтверджені відповідними актами. Твердження відповідача про недоведеність отриманих від інших суб'єктів господарювання маркетингових, мерчендайзингових, рекламних, інформаційно-консультаційних послуг, послуг логістики, передпродажної підготовки товарів, внесення продукції до інформаційних баз з господарською діяльністю ФОП ОСОБА_3 не відповідає дійсності та спростовується актами виконаних робіт, податковими накладними, відповідними договорами та договорами поставки. Крім того, посилання відповідача на відсутність у ТОВ "Торговий оптовий дом-02", ПП "Таврія-І", ДП "ГАРАНТІЯ-МАРКЕТ", ЗАТ "Ритейлінгова компанія Євротек", ПП "Таврія-В", ТОВ "ЕКО", ТОВ "Продмаркет 2012", ДП "Терра-Трейд", ТОВ "Край-2", ТОВ "СЛАДКАЯ ЖИЗНЬ", ТОВ "Новус Україна", ДП "Мережа Трейд", ДП "Сеть-Маркет", ДП "Маркет-Плазо", ТОВ "Фоззі-Фуд", ТОВ "Адвентіс", ПП "Тавлія+", ТОВ "АЛНАИР", ТОВ "ОРБІТРЕЙД", які надавали вищевказані послуги ФОП ОСОБА_3 юридичного права і повноважень на надання таких послуг у зв'язку з не зазначенням у КВЕД певного виду діяльності є безпідставним, так як об'єм цивільної правоздатності і дієздатності визначається виключно їх Статутами. Не погоджуючись із застосованими штрафними санкціями у розмірі 4080 грн. за порушення п.9 ст.3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій, позивач вказує на те, що штрафна санкція повинна застосовуватися у розмірі 340 грн. незалежно від кількості випадків не роздрукування фіскальних звітних чеків. Тому сума штрафних санкцій, зазначена у податковому повідомленні-рішенні від 08.02.2014 р. №0000711702, завищена на 3740 грн.
Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 21 березня 2014 року позов ФОП ОСОБА_3 задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 17.09.2013 р. №№ 0004221702, 0004231702 у повному обсязі, від 08.02.2014 р. № 0000711702 в частині застосування штрафних санкцій на суму 3740 грн.
Не погоджуючись із постановленим у справі судовим рішенням Державна податкова інспекція у м. Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області подала апеляційну скаргу, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права та неповне з'ясування обставин справи, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою у задоволенні позову ФОП ОСОБА_3 відмовити повністю.
Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, пояснення на неї представника позивача ОСОБА_1, представника відповідача Белінської Ю.О., вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду в межах апеляційної скарги, колегія суддів дійшла таких висновків.
Судом першої інстанції встановлено, що в період з 31.07.2013 р. по 20.08.2013 р. відповідачем проведено документальну планову виїзну перевірку дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_3 за період з 01.01.2011 р. по 31.12.2012 р., за результатами якої складено акт перевірки від 28.08.2013 р. № 582/21-03-17-02/НОМЕР_4.
Під час перевірки, з урахуванням відповіді щодо результатів розгляду заперечень на акт перевірки від 16.09.2013 р. № 2066/21-03-17-02-28 (т.1 арк.196), були встановлені такі порушення: п.177.4 ст.177 ПК України - заниження податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 765209 грн., а саме: за 2011 рік у сумі 416326,54 грн., за 2012 рік у сумі 348882,50 грн.; п.201.2, п.201.7, п.201.10 ст.201, п.198.3, п.198.6 ст.198 ПК України, а саме: заниження податку на додану вартість на загальну суму 991139 грн., у тому числі: у січні 2011 року - 29388 грн., у лютому 2011 року - 7619 грн., у березні 2011 року - 40739 грн., у квітні 2011 року - 34033 грн., у травні 2011 року - 29262 грн., у червні 2011 року - 18051 грн., у липні 2011 року - 27454 грн., у серпні 2011 року - 30744 грн., у вересні 2011 року - 47637 грн., у жовтні 2011 року - 62834 грн., у листопаді 2011 року - 104750 грн., у грудні 2011 року - 64739 грн., у січні 2012 року - 56570 грн., у лютому 2012 року - 59874 грн., у березні 2012 року - 54339 грн., у квітні 2012 року - 34760 грн., у травні 2012 року - 34453 грн., у червні 2012 року - 7528 грн., у липні 2012 року - 62726 грн., у серпні 2012 року - 40317 грн., у вересні 2012 року - 32030 грн., у жовтні 2012 року - 21454 грн., у листопаді 2012 року - 40077 грн., у грудні 2012 року - 47061 грн.; пп."б" п.176.2 ст.176 ПК України, відповідно до якого до Податкових розрахунків за І-ІІ квартал 2011 року та І квартал 2012 року включено недостовірні відомості; п.9 ст.3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" в частині не виконання щоденного друку 12 фіскальних звітних чеків, а саме: не роздруковані фіскальні звітні чеки в робочі дні за 19.09.2011 р., 20.09.2011 р., 21.09.2011 р., 22.09.2011 р., 02.02.2012 р., 14.02.2012 р., 16.02.2012 р., 23.02.2012 р., 01.03.2012 р., 15.03.2012 р., 10.04.2012 р., 11.05.2012 р. без торгової виручки за дані дні; п.2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління НБУ від 15.12.2004 р. № 637, торгову виручку за 20.09.2011 р. в сумі 431 грн. фактично оприбутковано 23.09.2011 р.; п.177.10 ст.177 ПК України, Порядок ведення книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи-підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які проводять незалежну професійну діяльність, п.6 ст.128 ГК України, а саме неналежне ведення книги обліку доходів і витрат № 26, в графі 4 "Реквізити документа, що підтверджує понесені витрати" не вказано назва підприємства, яке надало послуги, та реєстраційні дані підтверджуючих документів на понесені витрати за період з 01.01.2011 р. по 31.03.2011 р.
На підставі вказаних висновків ДПІ у м.Херсоні винесено податкові повідомлення-рішення:
- від 17.09.2013 р. № 0004221702, яким позивачу збільшено грошові зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на 1147813,56 грн., з яких за основним платежем - на 765209,04 грн., за штрафними санкціями - на 382604,52 грн.;
- від 17.09.2013 р. № 0004231702, яким позивачу збільшено грошові зобов'язання з податку на додану вартість на 1407068,50 грн., з яких за основним платежем - на 991139 грн., за штрафними санкціями - на 416029,50 грн.;
- від 08.02.2014 р. № 0000711702, яким до позивача застосовано штрафні санкції у сумі 6235 грн. за порушення п.9 ст.3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", п.2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні.
Вирішуючи питання про правомірність прийнятих відповідачем податкових повідомлень-рішень від 17.09.2013 р. №0004221702 та №0004231702, суд першої інстанції виходив з наступного, з чим погоджується апеляційний суд.
Фактичною підставою для збільшення сум грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб та з податку на додану вартість слугували висновки ДПІ у м.Херсоні про:
- завищення валових витрат на 1166375,45 грн. та податкового кредиту на 312131,47 грн. у зв'язку з визнанням безтоварними господарських операцій з ПП "М'ясо Херсонщини", ТОВ "Вєлєна В", ПП "МКС-Юг", ПП "Вікойл", ТОВ "ВЛ-ТЕО", ПП "Трейд Груп Сервіс";
- завищення валових витрат на 68333,28 грн. внаслідок включення витрат, пов'язаних з орендною у ТОВ "АЛТА-ФРОСТ" вантажного автомобіля, які документально не підтверджені;
- завищення валових витрат на 3549695,79 грн. та податкового кредиту на 679007,53 грн. по операціях з отримання маркетингових, мерчандайзингових, рекламних, інформаційно-консультаційних послуг, послуг з логістики, передпродажної підготовки товару, внесення продукції до інформаційних баз, послуг з обслуговування технічного обладнання, послуг з просування торгової марки.
Суд першої інстанції вірно зазначив, що підставою для зменшення суми валових витрат на 1166375,45 грн. та податкового кредиту на 312131,47 грн. слугували висновки ДПІ у м.Херсоні про безтоварність господарських операцій позивача з ПП "М'ясо Херсонщини", ТОВ "Вєлєна В", ПП "МКС-Юг", ПП "Вікойл", ТОВ "ВЛ-ТЕО", ПП "Трейд Груп Сервіс". Ці висновки відповідача ґрунтуються на тому, що вказані контрагенти не мають основних фондів, складських приміщень, автотранспортних засобів, перевірками не підтверджено реальність проведення фінансово-господарської діяльності, розрахунків та обставин їх здійснення, а також встановлено, що вказані підприємства створені з метою проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання. Крім того, ДПІ у м.Херсоні вказало на те, що стан платника податків ПП "М'ясо Херсонщини" протягом 2011-2012 років змінено на відмінний від основного одинадцять разів; ТОВ "Вєлєна В" з 21.01.2011 р. має стан 14 - "визнано банкрутом"; ПП "МКС-Юг" - направлено запит до ГВПМ ДПІ у м.Херсоні на встановлення місцезнаходження; ПП "Вікойл" відповідно до висновку ГВПМ ДПІ у м.Херсоні від 08.02.2013 р. № 386/07.50-09 податкові зобов'язання за травень, серпень 2012 року мають ознаки нереального здійснення господарських операцій; ТОВ "ВЛ-ТЕО" має стан 3 - "прийнято рішення про припинення, розпочато ліквідаційну процедуру з лютого 2012 року".
Підставою для зменшення суми валових витрат на 68333,28 грн. стали висновки відповідача про документальне не підтвердження витрат, пов'язаних з орендною у ТОВ "АЛТА-ФРОСТ" вантажного автомобіля. ДПІ у м.Херсоні зазначило, що ТОВ "АЛТА-ФРОСТ" не має юридичного права і повноважень на надання послуг з оренди вантажного автомобіля, оскільки такий вид діяльності не передбачений КВЕД підприємства. Також вказує на те, що у договорі оренди автомобіля не вказано, який саме автомобіль орендував ФОП ОСОБА_3; договір найму транспортного засобу обов'язково підлягає нотаріальному посвідченню.
Вказуючи на завищення ФОП ОСОБА_3 валових витрат на 3549695,79 грн. та податкового кредиту на 679007,53 грн. по операціях з отримання маркетингових, мерчандайзингових, рекламних, інформаційно-консультаційних послуг, послуг з логістики, передпродажної підготовки товару, внесення продукції до інформаційних баз, послуг з обслуговування технічного обладнання, послуг з просування торгової марки, ДПІ у м.Херсоні посилається на неможливість встановлення з актів приймання послуг, які саме послуги здійснювалися та яким чином вони вплинули на діяльність підприємства. Також зазначає, що контрагенти позивача - ТОВ "Торговий оптовий дом-02", ПП "Таврія-І", ДП "ГАРАНТІЯ-МАРКЕТ", ЗАТ "Ритейлінгова компанія Євротек", ПП "Таврія-В", ТОВ "ЕКО", ТОВ "Продмаркет 2012", ДП "Терра-Трейд", ТОВ "Край-2", ТОВ "СЛАДКАЯ ЖИЗНЬ", ТОВ "Новус Україна", ДП "Мережа Трейд", ДП "Сеть-Маркет", ДП "Маркет-Плазо", ТОВ "Фоззі-Фуд", ТОВ "Адвентіс", ПП "Тавлія+", ТОВ "АЛНАИР", ТОВ "ОРБІТРЕЙД", які надавали вищевказані послуги ФОП ОСОБА_3, не мають відповідних видів діяльності у КВЕД.
Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, який критично поставився до зазначених висновків відповідача, з огляду на таке.
Так, стосовно взаємовідносин ФОП ОСОБА_3 з ПП "М'ясо Херсонщини", ТОВ "Вєлєна В", ПП "МКС-Юг", ПП "Вікойл", ТОВ "ВЛ-ТЕО", ПП "Трейд Груп Сервіс", суд першої інстанції обґрунтовано виходив з наступного.
Порядок формування валових витрат та податкового кредиту врегульовано Податковим кодексом України.
Так, положеннями п.177.1 ст.177 ПК України визначено, що доходи фізичних осіб-підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставками, визначеними в пункті 167.1 статті 167 цього Кодексу.
Відповідно до п.177.2 ст.177 ПК України об'єктом оподаткування є чистий дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та не грошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи-підприємця.
Згідно з п.177.4 ст.177 ПК України до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом ІІІ цього Кодексу.
Приписами п.138.2 ст.138 ПК України передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього Кодексу.
Відповідно до п.п.198.2, 198.3 ст.198 ПК України податковий кредит платника ПДВ визначається виходячи із сум ПДВ сплачених (нарахованих) постачальникам товарів/послуг, підтверджених належним чином складеними податковими накладними та при умові, якщо ці товари/послуги призначені для використання в оподатковуваній господарській діяльності такого платника податку.
Згідно з п.198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Таким чином, суд правильно керувався тим, що з точки зору податкового законодавства України головними умовами для формування витрат та податкового кредиту є використання придбаних товарів (робіт, послуг) у власній господарській діяльності платника податків у межах оподатковуваних операцій та належне документування сплаченого ПДВ.
Судом враховано, що між ФОП ОСОБА_3 та ПП "М'ясо Херсонщини" було укладено договори купівлі-продажу продукції від 03.01.2011 р. № 257, від 01.02.2011 р. №3, відповідно до яких Продавець по цьому договору з Покупцем проводять купівлю-продаж продукції, що належить продавцю на праві власності як така, що закуплена або виготовлена продавцем у обумовленому додатково обсязі (п.1.1 договорів).
Право розпорядження продукцією від Продавця до Покупця переходить з моменту підписання сторонами видаткової накладної, яка засвідчує факт передачі та отримання продукції (п.1.4 договорів).
Пунктами 5.1, 5.4 договорів передбачено, що поставка продукції здійснюється окремими партіями в кількості та асортименті, узгодженими сторонами в накладних, протягом дії даного договору на підставі письмового або усного (по телефону) замовлення Покупця, яке надається Продавцю не пізніше як за 1 робочий день до наміченого строку поставки продукції. Поставка продукції здійснюється зі складу Продавця транспортом продавця або самовивозом.
На виконання умов договорів ПП "М'ясо Херсонщини" поставило позивачу продукцію (яловичина, печінка), що підтверджується видатковими накладними від 05.03.2011 р. № 319, від 06.04.2011 р. № 525, від 27.06.2011 р. № 1101, від 03.08.2011 р. №1437, від 09.08.2011 р. № 1488, від 11.08.2011 р. № 1510, від 13.08.2011 р. № 1535, від 16.08.2011 р. № 1560, від 05.10.2011 р. № 1911, від 14.10.2011 р. № 1976, від 15.10.2011 р. № 1978, від 17.10.2011 р. № 1985, від 19.10.2011 р. № 1994, від 22.10.2011 р. № 2005, від 25.10.2011 р. № 2020, від 01.11.2011 р. № 2060, від 07.11.2011 р. № ОФ0002057, від 11.11.2011 р. № ОФ002, від 16.11.2011 р. № ОФ0002082, від 21.11.2011 р. № ОФ0002200, від 26.11.2011 р. № ОФ0002237, від 29.11.2011 р. № ОФ0002258, від 30.11.2011 р. №ОФ0002264, від 03.12.2011 р. № ОФ0002284, від 06.12.2011 р. № ОФ0002310, від 07.12.2011 р. № ОФ0002314, від 08.12.2011 р. № ОФ0002320, від 10.12.2011 р. №ОФ0002336, від 16.12.2011 р. № ОФ0002384, від 26.12.2011 р. № ОФ0002438, від 05.01.2012 р. № 20, від 06.01.2012 р. № 24, від 10.01.2012 р. № 33, від 13.01.2012 р. № 58, від 18.01.2012 р. № 89, від 24.01.2012 р. № 129, від 30.01.2012 р. № 151, від 01.02.2012 р. №168, від 09.02.2012 р. № 220, від 16.02.2012 р. № 263, від 19.03.2012 р. № 475, від 20.03.2012 р. № 476, від 21.03.2012 р. № 483, від 28.03.2012 р. № 518; податковими накладними від 28.01.2011 р. № 107, від 16.02.2011 р. № 220, від 05.03.2011 р. № 318, від 08.04.2011 р. № 528, від 18.04.2011 р. № 920, від 06.05.2011 р. № 617, 31.05.2011 р. № 872, від 03.06.2011 р., від 27.06.2011 р. № 1105, від 03.08.2011 р. № 1444, від 09.08.2011 р. №1496, від 11.08.2011 р. № 1518, від 13.08.2011 р. № 1542, від 16.08.2012 р. № 1567, від 05.10.2011 р. № 1911, від 14.10.2011 р. № 1977, від 15.10.2011 р. № 1979, від 17.10.2011 №1986, від 19.10.2011 р. № 1993, від 22.10.2011 р. № 2003, від 25.10.2011 р. № 2018, від 01.11.2011 р. № 2057, від 07.11.2011 р. № 2099, від 11.11.2011 р. № 284, від 16.11.2011 р. №2144, від 21.11.2011 р. № 339, від 26.11.2011 р. № 2168, від 29.11.2011 р. № 2186, від 30.11.2011 р. № 2201, від 03.12.2011 р. № 2220, від 06.12.2011 р. № 2256, від 07.12.2011 р. № 2260, від 08.12.2011 р. № 2267, від 10.12.2011 р. № 2286, від 16.12.2011 р. № 2335, від 26.12.2011 р. № 2390, від 05.01.2012 р. № 22, від 06.01.2012 р. № 27, від 10.01.2012 р. № 36, від 13.01.2012 р. № 58, від 18.01.2012 р. № 91, від 24.01.2012 р. № 135, від 30.01.2012 р. №158, від 01.02.2012 р. № 177, від 09.02.2012 р. № 230, від 16.02.2012 р. № 271, від 19.03.2012 р. № 493, від 20.03.2012 р. № 496, від 21.03.2012 р. № 504, від 28.03.2012 р. №542.
З матеріалів справи вбачається, що розрахунки між сторонами проводилися у готівковій та безготівковій формах згідно долучених до матеріалів справи квитанцій до прибуткових касових ордерів та платіжних доручень (т.2 а.с. 233-250, т.3 а.с. 1-38).
Крім того суд вірно підкреслив, що отримання продукції від ПП "М'ясо Херсонщини" також підтверджується "Журналом реєстрації вхідного контролю м'ясної сировини та її вет.сан.експертиза", що ведеться лікарем ветеринарної медицини та передається до управління ветеринарної медицини міста Херсона на кожну партію сировини.
02.01.2011 р. між ФОП ОСОБА_3 та ТОВ "Вєлєна В" було укладено договір поставки № 2/1/11, відповідно до п.1.1 якого Постачальник зобов'язується передати у власність Покупцеві продукцію, визначену у п.1.2 цього договору, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити продукцію. Згідно п.2.2 договору доставка товару здійснюється: самовивозом власним транспортом Покупця.
На виконання умов договору ТОВ "Вєлєна В" поставило позивачу продукцію (яловичина, морква, петрушка), що підтверджується видатковими накладними від 03.01.2011 р. № РН-030102, від 11.01.2011 р. № РН-110101, від 18.01.2011 р. № РН-180102, податковими накладними від 03.01.2011 р. № 31, від 11.01.2011 р. № 98, від 18.01.2011 р. № 166.
Я вбачається з матеріалів справи, розрахунки між сторонами здійснено у готівковому порядку згідно долучених до матеріалів справи квитанцій до прибуткових касових ордерів (т.2 а.с.125-131).
01.01.2011 р., 06.01.2012 р. між позивачем та ПП "Вікойл" було укладено договори поставки № 7 та № 2 олії соняшникової. Пунктом 4.3 договорів передбачено, що поставка товару здійснюється автотранспортом та за рахунок Покупця.
Факт поставки позивачу олії соняшникової підтверджується видатковими накладними від 11.05.2012 р. № 11/1, від 17.05.2012 р. № 18, від 29.05.2012 р. № 30, від 03.08.2012 р. № 1, від 14.08.2012 р. № 2, податковими накладними від 11.05.2012 р. № 16, від 16.05.2012 р. № 18, від 28.05.2012 р. № 29, від 01.08.2012 р. № 1, від 14.08.2012 р. № 5, якісними посвідченнями від 30.03.2012 р. № 541, від 18.06.2012 р. № 877, від 08.07.2012 р. № 941, від 06.05.2012 р. № 673.
Розрахунки між сторонами здійснено у безготівковій формі згідно долучених до справи платіжних доручень (т.2 а.с.67-92).
У лютому 2012 року ФОП ОСОБА_3 мав правовідносини з ТОВ "ВЛ-ТЕО" з приводу придбання продукції (яловичина). Факт поставки ТОВ "ВЛ-ТЕО" продукції підтверджується видатковою накладною від 01.02.2012 р. № 01021201, податковою накладною від 01.02.2012 р. № 1.
Розрахунки між сторонами проведено у безготівковій формі згідно долучених до справи платіжних доручень (т.2 а.с.95-97).
01.01.2011 р. ФОП ОСОБА_3 уклав договір поставки № 7 з ПП "МКС-ЮГ". Відповідно до п.1.1 договору Продавець зобов'язується передати у власність Покупця згідно його заявки олію соняшникову рафіновану дозовану, а Покупець зобов'язується прийняти товар та сплатити за нього Постачальнику певну грошову суму у розмірі та строки, відповідно до умов договору. Пунктом 4.3 договору передбачено, що поставка товару здійснюється автотранспортом та за рахунок Покупця на адресу Постачальника: м.Херсон, вул.Перекопська, 169, відповідно до умов ЕХW правил Инкотермс-2000.
На виконання умов договору ПП "МКС-ЮГ" поставило позивачу олію соняшникову, про що свідчать видаткові накладні від 17.05.2011 р. № 11, від 19.05.2011 р. № 22, податкові накладні від 16.05.2011 р. № 11, від 19.05.2011 р. № 22.
Розрахунки між сторонами здійснено у безготівковій формі згідно долучених до справи платіжних доручень (т.2 арк.104-115).
01.01.2011 р. між ФОП ОСОБА_3 та ПП "Трейд Груп Сервіс" було укладено договір № 01-01/11 про надання послуг по обслуговуванню та діагностиці холодильного обладнання, яке знаходиться в магазинах Замовника, до яких він поставляє продукцію, по завантаженню та по пакетуванню продуктів глибокої заморозки в асортименті згідно накладних.
На виконання умов договору ПП "Трейд Груп Сервіс" надало позивачу відповідні послуги, що підтверджується актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 01.02.2011 р. №№ 21109, 21110, від 28.02.2011 р. №№ 23006, 23007, від 31.03.2011 р. №№101, 102, від 29.04.2011 р. №№ 90, 91, від 25.06.2011 р. № ОУ-10, від 30.06.2011 р. №ОУ-9, від 27.07.2011 р. №№ ОУ-11, ОУ-12, від 31.08.2011 р. №№ ОУ-79, ОУ-79/01, від 30.09.2011 р. №№ ОУ, ОУ-82, податковими накладними від 01.02.2011 р. №№ 21109, 21110, від 28.02.2011 р. №№ 23006, 23007, від 31.03.2011 р. №№ 101, 102, від 29.04.2011 р. №№ 90, 91,від 25.06.2011 р. № 67, від 27.07.2011 р. №№ 57, 67, від 15.08.2011 р. № 46, від 29.08.2011 р. № 73, від 31.08.2011 р. № 79, від 30.09.2011 р. № 82.
Розрахунки між сторонами здійснено у безготівковій формі згідно долучених до справи платіжних доручень (т.10 а.с.3-71).
Перевезення товару від ПП "М'ясо Херсонщини", ТОВ "Вєлєна В", ПП "МКС-Юг", ПП "Вікойл", ТОВ "ВЛ-ТЕО" здійснювалося ФОП ОСОБА_3 власним автотранспортом, наявність якого не заперечується відповідачем, та відповідає умовам вищезазначених договорів, а перелік транспортних засобів, що знаходяться у власності ФОП ОСОБА_3 наведено у п.1.16.2 акту перевірки (т.1 а.с.23).
Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, який дійшов висновку про те, що аналіз наданих позивачем податкових та видаткових накладних, актів виконаних робіт, інших первинних та платіжних документів свідчить про дотримання позивачем спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту та витрат по операціях з вищевказаними контрагентами, які були предметом перевірки.
До того ж слід враховувати, що зазначені контрагенти позивача на момент проведення операцій з ФОП ОСОБА_3 були зареєстровані платниками податку на додану вартість, а тому мали право на виписку податкових накладних.
Водночас суд правильно зазначив, що не може бути підставою для позбавлення позивача права на податковий кредит порушення податкового законодавства іншими контрагентами по ланцюгу постачання.
Так, за приписами пп.16.1.2-16.1.4 п.16.1 ст.16 ПК України платник податків зобов'язаний вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів; подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Таким чином, ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. При цьому такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.
Податкове законодавство України не містить норм, які б ставили в залежність право платника податку на формування податкового кредиту та валових витрат від можливих порушень податкової дисципліни з боку його контрагентів, або зобов'язували б платників податків контролювати дотримання своїми контрагентами норм законодавства. Можливі порушення контрагентами платника податків податкової дисципліни, у тому числі не декларування своїх зобов'язань або не сплата податку до бюджету, ще не є достатньою підставою для позбавлення платника податків права на податковий кредит з ПДВ по операціям з такими контрагентами, про що вірно зазначено судом.
Встановлені податковим органом будь-які факти незаконної діяльності контрагентів платника податків повинні оцінюватися судом з урахуванням можливої обізнаності позивача щодо таких обставин, або наявної у позивача реальної можливості з'ясувати їх.
Наведені в акті перевірки обставині діяльності ПП "М'ясо Херсонщини", ТОВ "Вєлєна В", ПП "МКС-Юг", ПП "Вікойл", ТОВ "ВЛ-ТЕО", ПП "Трейд Груп Сервіс", з якими ДПІ у м.Херсоні пов'язує безтоварність операцій із позивачем, були виявлені податковим органом вже після проведених позивачем з ними операцій.
При цьому суд вірно встановив, що докази, які б підтвердили той факт, що позивач був обізнаний про обставини діяльності цих контрагентів, в матеріалах справи відсутні. ДПІ у м.Херсоні не обґрунтовує наявність у позивача реальної можливості з'ясувати всі обставини діяльності його постачальників на момент проведення з ними операцій.
Вирішуючи питання правомірності механізму підтвердження платниками податків реальності тих господарських операцій, по яким були сформовані валові витрати та податковий кредит з ПДВ, суд першої інстанції виходив з наступного, з чим погоджується апеляційний суд.
Податковий кодекс України встановлює вимоги лише щодо документального підтвердження задекларованих господарських операцій, а як вже зазначено вище, акт перевірки не містить зауважень щодо правильності складання наданих позивачем первинних документів.
З урахуванням закріпленої в ст.204 ЦК України презумпції правомірності правочину, а також враховуючи вимоги ст.71 КАС України, за якою обов'язок доказування правомірності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень покладається на такого суб'єкта, ДПІ у м.Херсоні повинна надати суду належні та достовірні докази своїх тверджень про те, що задекларовані позивачем операції з придбання товарів та послуг у вищевказаних контрагентів в реальності не виконувались, а мало місце лише перерахування позивачем в їх адрес коштів з метою завищення податкового кредиту без фактичного отримання від них товарів чи послуг. При цьому суд правильно підкреслив, що оскільки такі дії мають злочинний характер, то доказом їх вчинення може бути лише відповідне рішення, винесене в порядку кримінально-процесуального судочинства. Однак у даній справі докази вчинення позивачем таких дій відсутні.
Отже, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що під час проведення господарської операції із суб'єктом господарювання, що має ознаки фіктивності, платник податків може бути необізнаним стосовно дійсного стану правосуб'єктності свого контрагента і реально отримати товари, роботи чи послуги від осіб, які діють від імені такого контрагента і мають наміри порушити податкове законодавство, або ж бути обізнаним щодо фіктивності такого контрагента, і використовувати його з метою незаконної конвертації грошових коштів, завищення своїх валових витрат та податкового кредиту.
При цьому в першому випадку дії платника податків є добросовісними, і такими, що не порушують приписи податкового законодавства, а в другому випадку його дії є незаконними, що вичиняються із прямим умислом на порушення норм податкового законодавства і тягнуть як податкову, так і кримінальну відповідальність.
Суди обох інстанції враховують, що ДПІ у м.Херсоні не посилається на факти вчинення представниками позивача таких злочинних дій, і не надає докази притягнення посадових осіб позивача та осіб, які причетні до діяльності вищевказаних контрагентів, до кримінальної відповідальності за такі дії.
Разом з тим, в матеріалах справи міститься постанова старшого слідчого з ОВС СУ ФР ГУ Міндоходів у Херсонській області про закриття кримінального провадження від 31.10.2013 р. у зв'язку з відсутністю у діях ФОП ОСОБА_3 ознак складу злочину, передбаченого ст.212 КК України (ухилення від сплати податків). При цьому у постанові зазначено, що досудовим слідством не здобуто жодних даних про безтоварність операцій ФОП ОСОБА_3 із постачальниками продукції та надання послуг суб'єктами підприємницької діяльності ПП "М'ясо Херсонщини", ТОВ "Вєлєна В", ПП "МКС-ЮГ", ТОВ "ВЛ-ТЕО", ПП "Вікойл", ПП "Трейд Груп Сервіс", ТОВ "Торговий оптовий дом-02", ПП "Тавлія-І", ДП "ГАРАНТІЯ-МАРКЕТ", ПП "Таврія-В", ТОВ "ЕКО", ДП "Терра-Трейд", ПП "Таврія+", ТОВ "ОРБИТРЕЙД", ТОВ "Фоззі-Фуд", ТОВ "Новус Україна", ТОВ "Продмаркет2012", ТОВ "Край-2" у період 2011-2012 років.
Також в матеріалах справи наявна постанова старшого слідчого з ОВС СВ ДПС у Херсонській області від 25.04.2013 р. про закриття кримінального провадження стосовно посадових осіб ПП "М'ясо Херсонщини" у зв'язку з відсутністю складу злочину, передбаченого ч.3 ст.212 КК України (ухилення від сплати податків).
Крім цього, суд першої інстанції вірно встановив, що відповідачем взято до уваги інформацію, викладену в актах ДПІ від 14.12.2012 р. № 684/22-4/35469147 "Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ПП "М'ясо Херсонщини" щодо підтвердження господарських операцій із постачальниками та покупцями за листопад 2007 року - грудень 2012 року", від 11.02.2013 р. № 912/22-4/34785802 "Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ПП "Вікойл" щодо підтвердження господарських операцій із постачальниками та покупцями за травень та серпень 2012 року", від 18.06.2012 р. № 573/22-225/24790403 "Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ "ВЛ-ТЕО" щодо підтвердження господарських операцій із постачальниками та покупцями за період січень-березень 2012 року".
З аналізу положень п.73.5 ст.73 ПК України, п.п.6.7 Порядку проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, затвердженого постановою КМУ від 27.12.2010 р. № 1232, а також Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженої наказом ДПА України від 22.12.2010 р. № 984, слідує, що зустрічна звірка полягає у співставленні первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання (в даному випадку, позивача) з даними платника податків (відносно якого проводиться перевірка), з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій і розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків.
Отже, суд обґрунтовано керувався тим, що зустрічна звірка суб'єкта господарювання може бути проведена податковим органом лише з питань взаємовідносин з певним платником податків (відносно якого проводиться основна перевірка, в ході якої і виникає необхідність ініціювання зустрічної звірки) та лише в разі наявності у розпорядженні податкового органу первинних документів або надання таких документів платником податків на обов'язковий письмовий запит податкового органу.
При цьому, діючим законодавством не передбачено відображення таких суджень в акті про неможливість проведення зустрічної звірки, де мають зазначатись лише обставини, котрі спричинили таку неможливість. Таким чином, акти про неможливість проведення зустрічної звірки не можуть бути визнані належними та допустимими доказами вчинення платником податків порушення закону, про що вірно зазначив суд.
Відтак, колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції про те, що за відсутності доказів проведення посадовими особами чи представниками позивача фіктивних господарських операцій з ПП "М'ясо Херсонщини", ТОВ "Вєлєна В", ПП "МКС-Юг", ПП "Вікойл", ТОВ "ВЛ-ТЕО", ПП "Трейд Груп Сервіс" та при наявності належним чином оформлених первинних документів по операціям з цими підприємствами, висновок ДПІ у м.Херсоні про завищення позивачем податкового кредиту та про неправомірне формування валових витрат за такими операціями не може вважатися законним та обґрунтованим.
Лише сам факт наявності господарських відносин з контрагентом, який порушує податкове законодавство, не може тягнути за собою негативні наслідки для платника податків у вигляді зменшення податкового кредиту чи валових витрат, оскільки платник податків може бути необізнаним стосовно таких порушень та дійсних намірів тих фізичних осіб, які представляють його контрагента.
Такий висновок узгоджується із правової позицією Верховного суду України, яка викладена в постанові від 31.01.2011 р. по справі № 21-47а10, та з практикою Європейського суду з прав людини у справі "Булвес" АД проти Болгарії та Бізнес Сепорт Сентре проти Болгарії.
Вирішуючи питання правомірності твердження ДПІ у м.Херсоні про нікчемність правочинів, суд першої інстанції вірно виходив з того, що угоди позивача із вказаними контрагентами за своєю суттю є оспорюваними, так як їх недійсність законом прямо не встановлена, і жодного судового рішення про визнання цих угод недійсними немає, також відсутні будь-які докази того, що сторони цих угод при їх укладанні та виконанні мали умисел на порушення публічного порядку, тобто посягали на суспільні, економічні та соціальні основи держави.
За таких обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного рішення про неправомірність висновків ДПІ у м.Херсоні щодо протиправності формування ФОП ОСОБА_3 валових витрат та податкового кредиту по операціях з ПП "М'ясо Херсонщини", ТОВ "Вєлєна В", ПП "МКС-Юг", ПП "Вікойл", ТОВ "ВЛ-ТЕО", ПП "Трейд Груп Сервіс".
Що стосується взаємовідносин ФОП ОСОБА_3 з ТОВ "АЛТА-ФРОСТ", суд першої інстанції обґрунтовано виходив з наступного.
Як вбачається з акту перевірки та пояснень представника відповідача, підставою для висновку про завищення валових витрат по взаємовідносинах з даним контрагентом ДПІ у м.Херсоні зазначає відсутність у КВЕД такого виду діяльності, як надання послуг оренди вантажного автомобіля, невідповідність договору оренди вимогам цивільного законодавства внаслідок відсутності визначення у договорі конкретного об'єкта оренди та необхідність нотаріального посвідчення договору.
Така позиція відповідача є протиправною, оскільки у ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" містяться вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Згідно з пп.2.4 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 р. за № 168/704, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.
Відповідно до п.п.2.15 та п.п.2.16 п.2 вищевказаного Положення забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам. Для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".
Згідно пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
Судом першої інстанції встановлено, що 01.01.2011 р. між ФОП ОСОБА_3 та ТОВ "АЛТА-ФРОСТ" укладено договір оренди частини ізотермічного контейнера автомобіля марки ISUZU № 1/1/11. Пунктом 1 договору передбачено, що Виконавець (ТОВ "АЛТА-ФРОСТ") надає Замовнику (ФОП ОСОБА_3) в оренду частину ізотермічного контейнера автомобіля марки ISUZU в такому порядку та на наступних умовах: частина ізотермічного контейнера автомобіля надається Замовнику в робочі дні тижня, в робочий час, для перевезення; Виконавець надає автомобіль в повністю справному технічному стані, заправленим ПММ, а також несе експлуатаційні витрати, провадить технічне обслуговування і оплату праці водія; Замовник проводить оплату за транспортне обслуговування протягом 10 днів з моменту надання Виконавцем рахунку-фактури з розрахунку 5000 грн., в тому числі ПДВ за один місяць. Умовами договору визначено, що Виконавець зобов'язаний: забезпечити збереження вантажу, що належить Замовнику, видати акти виконаних робіт; Замовник зобов'язаний своєчасно провадити оплату за транспортне обслуговування, підписати акт виконаних робіт (п.2 договору).
На виконання умов договору ТОВ "АЛТА-ФРОСТ" надала позивачу послуги з оренди частини ізотермічного контейнера, що підтверджується актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 31.01.2011 р. № ОУ-2, від 30.04.2011 р. № ОУ-24, від 31.05.2011 р. № ОУ-35, від 31.08.2011 р. № ОУ-64, від 31.10.2011 р. № ОУ-84, від 30.11.2011 р. №ОУ-92, від 30.12.2011 р. № ОУ-0000099, від 31.01.2012 р. № ОУ-0000006, від 29.02.2012 р. № ОУ-0000012, від 30.03.2012 р. № ОУ-0000018, від 30.04.2012 р. № ОУ-0000025, від 31.05.2012 р. № ОУ-0000035, від 31.07.2012 р. № ОУ-0000048, від 31.08.2012 р. № ОУ-0000055, від 30.09.2012 р. № ОУ-0000060, від 31.10.2012 р. № ОУ-0000068, від 30.11.2012 р. № ОУ-0000073, від 29.12.2012 р. № ОУ-08; податковими накладними від 31.01.2011 р. № 3144, від 28.02.2011 р. № 5178, від 30.04.2011 р. № 9539, від 31.05.2011 р. № 10561, від 31.08.2011 р. № 17931, від 31.10.2011 р. № 21704, від 30.11.2011 р. № 23326, від 30.12.2011 р., від 31.01.2012 р. № 2046, від 29.02.2012 р. № 4229, від 30.03.2012 р. № 6514, від 30.04.2012 р. № 8358, від 31.05.2012 р. № 10971, від 30.06.2012 р. № 12662, від 31.07.2012 р. № 14399, від 31.08.2012 р. № 16941, від 30.09.2012 р. № 18716, від 31.10.2012 р. №21118, від 30.11.2012 р. № 22997, від 29.12.2012 р. № 25354.
Як вбачається з акту ДПІ у м.Херсоні не заперечує наявність цих документів, однак зазначає, що з податкових накладних, актів виконаних робіт та договору оренди від 01.01.2011 р. № 1/1/11 неможливо визначити, який саме автомобіль орендував ФОП ОСОБА_3
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно не погодився з такими доводами відповідача, оскільки вищезазначені акти наданих послуг за формою та змістом повністю відповідають вимогам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", Положенню про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, містять опис наданих послуг: оренда вантажного автомобіля. При цьому у кожному акті вказано марку автомобіля та державний номер (наприклад, акт від 30.04.2011 р. № ОУ-24: ISUZU АА 2640 ІР, ISUZU АА 2641 ІР, ISUZU АА 2642 ІР).
Таким чином, твердження ДПІ у м.Херсоні про відсутність у позивача належним чином оформленого документального підтвердження отриманих від ТОВ "АЛТА-ФРОСТ" послуг з оренди частини ізотермічного контейнера не відповідає дійсності та спростовується первинними бухгалтерськими документами.
Крім того суд першої інстанції дійшов вірного висновку про помилковість доводів ДПІ у м.Херсоні щодо невідповідності форми і змісту договору вимогам цивільного законодавства, оскільки в даному випадку предметом договору є надання в користування частини ізотермічного фургону певного потрібного об'єму, а державний номер автомобіля та інші параметри не є суттєвим умовами договору, оскільки автомобіль може змінюватись, а предметом користування є місце в ізотермічній будці.
Суд першої інстанції також обґрунтовано відхилив твердження відповідача щодо неможливості надання ТОВ "АЛТА-ФРОСТ" послуг оренди з посиланням на відсутність такого виду діяльності у КВЕД даного контрагента, так як об'єм цивільної правоздатності і дієздатності ТОВ "АЛТА-ФРОСТ" визначається виключно його Статутом, а до ЄДРПОУ вносяться не всі дані щодо юридичної особи, і відповідно, саме вони відображуються у довідках Статистичних управлінь чи витягах з ЄДРПОУ. Як вірно встановлено, у Статуті ТОВ "АЛТА-ФРОСТ" зазначено право передачі в оренду майна, надання послуг по зберіганню товарів, сировини, матеріалів та обладнання, сортування, організації та експлуатації автостоянок, спецмайданчиків, перевезення автомобільним транспортом.
За таких обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про правомірність формування позивачем витрат за результатами господарських операцій з ТОВ "АЛТА-ФРОСТ".
Вирішуючи питання правомірності висновків відповідача стосовно взаємовідносин ФОП ОСОБА_3 з ТОВ "Торговий оптовий дом-02", ПП "Таврія-І", ДП "ГАРАНТІЯ-МАРКЕТ", ЗАТ "Ритейлінгова компанія Євротек", ПП "Таврія-В", ТОВ "ЕКО", ТОВ "Продмаркет 2012", ДП "Терра-Трейд", ТОВ "Край-2", ТОВ "СЛАДКАЯ ЖИЗНЬ", ТОВ "Новус Україна", ДП "Мережа Трейд", ДП "Сеть-Маркет", ДП "Маркет-Плазо", ТОВ "Фоззі-Фуд", ТОВ "Адвентіс", ПП "Тавлія+", ТОВ "АЛНАИР", ТОВ "ОРБІТРЕЙД", суд першої інстанції виходив з наступних мотивів, з чим погоджується апеляційний суд.
Підставами для висновків щодо неправомірності формування витрат та податкового кредиту з вказаними контрагентами відповідач зазначає такі підстави: документальне не підтвердження отриманих маркетингових, мерчендайзингових, рекламних, інформаційно-консультаційних послуг, послуг логістики, передпродажної підготовки товарів, внесення продукції до інформаційних баз з господарською діяльністю позивача; неможливість надання даними контрагентами таких послуг, оскільки КВЕД цих підприємств не передбачають таких видів діяльності.
Однак вказані висновки не ґрунтуються на вимогах податкового законодавства та спростовуються долученими до матеріалів справи доказами.
Так, упродовж 2011-2012 років ФОП ОСОБА_3 мав взаємовідносини з ТОВ "Торговий оптовий дом-02", ПП "Таврія-І", ДП "ГАРАНТІЯ-МАРКЕТ", ЗАТ "Ритейлінгова компанія Євротек", ПП "Таврія-В", ТОВ "ЕКО", ТОВ "Продмаркет 2012", ДП "Терра-Трейд", ТОВ "Край-2", ТОВ "СЛАДКАЯ ЖИЗНЬ", ТОВ "Новус Україна", ДП "Мережа Трейд", ДП "Сеть-Маркет", ДП "Маркет-Плазо", ТОВ "Фоззі-Фуд", ТОВ "Адвентіс", ПП "Тавлія+", ТОВ "АЛНАИР", ТОВ "ОРБІТРЕЙД".
Від вказаних контрагентів позивач отримав маркетингові, мерчендайзингові, рекламні, інформаційно-консультаційні послуги, послуги логістики, передпродажної підготовки товарів, внесення продукції до інформаційних баз. Фактичне отримання вказаних послуг підтверджено відповідними договорами, актами здачі-прийняття робіт (надання послуг), податковими накладними, платіжними дорученнями (т.4 арк.72-218, 237-243, т.5 арк.1-70, 89-109, 130-246, т.6 арк.1-108, 127-159, 191-246, т.7 арк.1-47, 52-80, 92-153, 175-250, т.8 арк.1-32, 53-129, 131-146, 157-181, 194-207, 214-226, 241-248, т.9 арк.18-26, 32-112, 139-155, 159-205).
Тобто, витрати та податковий кредит підтверджено первинними бухгалтерськими документами, як то передбачено п.138.2 ст.138, п.177.4 ст.177 та ст.198 ПК України.
Відповідно до вимог чинного законодавства України підприємницька діяльність здійснюється на власний ризик, на засадах вільного вибору видів діяльності, самостійного формування програми діяльності, вибору постачальників та споживачів продукції, залучення матеріально-технічних, фінансових та інших видів ресурсів, комерційного розрахунку та власного комерційного ризику. Тобто, суб'єкти господарювання самостійно формують свою господарську діяльність з метою отримання прибутку. Саме отримання прибутку і є метою підприємницької діяльності.
Представник позивача зазначив, що на момент укладення вищевказаних договорів було зроблено висновок про необхідність та доцільність залучення до виконання певних робіт саме цих контрагентів, особливо з урахуванням значної території продажу товарів виробництва ФОП ОСОБА_3
Суд першої інстанції обґрунтовано взяв до уваги той факт, що договори на надання маркетингових, мерчендайзингових, інформаційно-консультаційних та рекламних послуг укладалися позивачем виключно з мережами супермаркетів - покупцями продукції ФОП ОСОБА_3 за договорами поставок (т.4 а.с.61-71, 220-236, т.5 а.с.72-88, 122-129, т.6 а.с.110-126, 182-190, т.7 а.с.52-59, 82-90, 166-174, т.8 а.с.46-52, 131-138, 157-165, 189-183, 209-213, 236-240, т.9 а.с.11-17), про що зазначено у кожному окремому договорі. Тобто, всі договори на отримання послуг прив'язані до договорів поставки продукції ФОП ОСОБА_3 і заходи із просування цієї продукції є необхідними для виробника, що у повній мірі відповідає вимогам пп.14.1.108 п.14.1 ст.14 ПК України, так як спрямовані на стимулювання збуту продукції, організацію та управління рухом продукції до споживача та безпосередньо пов'язані з веденням господарської діяльності ФОП ОСОБА_3
Отже колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про безпідставність твердження ДПІ у м.Херсоні про документальне не підтвердження отриманих послуг від вказаних контрагентів з господарською діяльністю позивача.
Колегія суддів відхиляє посилання апеляційної скарги на неможливість надання вказаними контрагентами цих послуг внаслідок відсутності такого виду діяльності у КВЕД, оскільки об'єм цивільної правоздатності і дієздатності визначається виключно Статутом, а не довідкою з ЄДРПОУ. Як зазначає Державна служба статистики у листі від 30.12.2011 р. № 14/3-12/636 за методологічними засадами, принципами побудови та призначенням КВЕД - це статистична класифікація, гармонізована з міжнародною стандартною статистичною Класифікацією видів економічної діяльності Європейського Союзу (NACE) і є її аналогом, а враховуючи переважно статистичне призначення КВЕД та методологічні основи її застосування, класифікація не може задовольняти усім можливим потребам користувачів поза межами статистичної системи.
Крім того апеляційний суд вважає за необхідне зазначити, що у переліку підприємств, які, на думку ДПІ у м.Херсоні, діють без достатніх юридичних підстав, зазначено ТОВ "Сладкая жизнь", яке надавало ФОП ОСОБА_3 логістичні (транспортування, зберігання, доставка, повернення) послуги. Між тим, у довідці та у витягу з ЄДРПОУ зазначено в якості видів діяльності даного підприємства - 52.24 Транспортне оброблення вантажів, 52.29 Інша допоміжна діяльність у сфері транспорту, 52.10 Складське господарство, 70.22 Консультування з питань комерційної діяльності й керування, 49.41 Вантажний автомобільний транспорт.
За таких обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про неправомірність нарахування позивачу грошових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб у сумі 1147813,56 грн. та з податку на додану вартість у сумі 1407168,50 грн., а тому податкові повідомлення-рішення від 17.09.2013 р. №№0004221702, 0004231702 підлягають скасуванню у повному обсязі.
Вирішуючи питання правомірності винесення податкового повідомлення-рішення від 08.02.2014 р. № 0000711702, яким позивачу нараховано штрафні санкції у сумі 6235 грн, суд першої інстанції виходив з наступного, з чим погоджується апеляційний суд.
Штрафні санкції згідно цього податкового повідомлення-рішення ФОП ОСОБА_3 нараховані за 2 порушення: вимог п.9 ст.3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" - у сумі 4080 грн.; вимог п.2.6 розд.2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті - у сумі 2155 грн.
Відповідно до заяви про збільшення позовних вимог від 24.02.2014 р. (т.2 арк.1-2) позивач не оскаржував штрафну санкцію у розмірі 2155 грн., яку застосовано за порушення п.2.6 розділу 2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті, що враховано судом.
Водночас позивач не погоджувався з розміром застосованих штрафних санкцій у сумі 4080 грн. за порушення п.9 ст.3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг". На думку позивача, відповідач повинен був застосувати штрафну санкцію не за кожен факт не роздрукування фіскальних звітних чеків, а лише одну штрафну санкцію у розмірі 340 грн. У зв'язку з цим, позивач вважає завищеною суму штрафних санкцій на 3740 грн., а тому оскаржує податкове повідомлення-рішення від 08.02.2014 р. № 0000711702 тільки в частині застосування штрафних санкцій у сумі 3740 грн.
Суди обох інстанцій вважають обґрунтованими такі вимоги позивача, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, під час перевірки відповідачем було виявлено невиконання позивачем щоденного друку фіскальних звітних чеків (12 випадків). За вказане порушення на підставі п.4 ст.17 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" ДПІ у м.Херсоні застосувала до ФОП ОСОБА_3 штрафні санкції у розмірі 4080 грн. (340 грн. х 12).
Положеннями п.9 ст.3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" передбачено, що суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані щоденно друкувати на реєстраторах розрахункових операцій (за виключенням автоматів з продажу товарів (послуг) фіскальні звітні чеки і забезпечувати їх зберігання в книгах обліку розрахункових операцій.
Відповідно до п.4 ст.17 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" за порушення вимог цього Закону до суб'єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних органів доходів і зборів застосовуються фінансові санкції у таких розмірах: двадцять неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі невиконання щоденного друку фіскального звітного чеку або його незберігання.
З аналізу вказаних норм слідує, що зазначена штрафна (фінансова) санкція встановлена за порушення суб'єктами підприємницької діяльності вимог закону щоденно друкувати фіскальний звітний чек та зберігати його в книзі обліку розрахункових операцій.
Не виконуючи протягом певного періоду обов'язок щодня друкувати фіскальний звітний чек, суб'єкт підприємницької діяльності вчиняє продовжуване порушення, а не зберігаючи цей чек у книзі обліку розрахункових операцій - триваюче.
Враховуючи, що згідно зі ст.61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення, за дії (бездіяльність), які у своїй сукупності складають єдине продовжуване чи триваюче правопорушення, можливо притягнути до відповідальності лише один раз.
Отже, суд першої інстанції вірно зазначив, що за вчинення порушень, про які йдеться у п.4 ст.17 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", контролюючий орган може застосувати лише одну фінансову санкцію у розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян незалежно від кількості виявлених під час перевірки суб'єкта підприємницької діяльності, який здійснює розрахункові операції за товари (послуги), випадків невиконання щоденного друку фіскального звітного чеку та/або його незберігання в книзі обліку розрахункових операцій.
Дана позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 16.04.2013 р.
Згідно ч.1 ст.244-2 КАС України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України.
Отже, колегія суддів погоджується з тим, що відповідачем протиправно застосовано до позивача штрафні санкції у сумі 3740 грн., а тому податкове повідомлення-рішення від 08.02.2014 р. № 0000711702 підлягає скасуванню в частині застосування штрафних санкцій на суму 3740 грн.
За таких обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність підстав для задоволення позову ФОП ОСОБА_3
Відповідно до вимог ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідач, який є суб'єктом владних повноважень, свою позицію суду не довів та не обґрунтував. В свою чергу позивач довів апеляційному суду протиправність прийнятих відповідачем податкових повідомлень-рішень.
Колегія суддів вважає висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст. ст. 2, 7, 10, 11, 70, 71 КАС України та не приймає доводи, наведені в апеляційній скарзі про те, що постанова підлягає скасуванню.
Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та не допустив порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні справи, а наведені в апеляційній скарзі доводи правильність рішення суду не спростовують.
Відтак, апеляційна скарга Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. ст. 184, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області - залишити без задоволення, а постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 21 березня 2014 року - без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення ухвали апеляційного суду в повному обсязі.
Головуючий В.О.Скрипченко
Суддя О.С.Золотніков
Суддя Ю.В.Осіпов