16 червня 2014 року Справа № 36620/11/9104
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі :
головуючого судді: Ліщинського А.М.,
суддів: Довгої О.І., Улицького В.З.
розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 внутрішніх військ МВС України на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 25 вересня 2011 року у справі за позовом Військового прокурора Луцького гарнізону в інтересах ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 внутрішніх військ МВС України про стягнення грошової компенсації за неотримане речове майно,-
25.02.2011 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача про стягнення грошової компенсації за неотримане речове майно в розмірі 2263,97 грн.
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що їй, в порушення Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» на час звільнення з військової служби за станом здоров'я не виплачено компенсацію за речове майно, що підлягало видачі, в сумі 2263,97 грн.
Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 25 вересня 2011 року адміністративний позов задоволено частково. Стягнуто з Військової частини НОМЕР_1 ВВ МВС України на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію за неотримане речове майно в розмірі 1 675 (однієї тисячі шістсот сімдесят п'ять) грн. 87 коп.
Відповідач постанову оскаржив, не погодившись із зазначеним судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, зазначивши, що оскаржувана постанова винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права та є незаконною, просить оскаржувану постанову скасувати та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні адміністративного позову.
В апеляційній скарзі покликається на те, що положення ст.9-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» регулює порядок виплати компенсації замість речового майна лише військовослужбовцям, які проходять військову службу за контрактом або перебувають на кадровій військовій службі, а не для військовослужбовців, звільнених у запас або відставку.
За відсутності клопотань від усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю, суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, оскільки таку може бути вирішено на основі наявних у ній доказів (ч. 1 ст. 197 КАС України із змінами і доповненнями, внесеними згідно із Законом України від 07.07.2010 року № 2453-VI), що є достатнім для розгляду даної справи.
Судова колегія заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає за необхідне її задовольнити з наступних підстав.
Задовольняючи частково позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що грошова компенсація замість речового майна була передбачена законодавством України в період з 26.02.1997 року по 10.03.2000 року та з 28.10.2004 року по 21.02.2011 року, а отже позивачка має право на отримання компенсації за речове майно в межах зазначеного періоду.
Проте, колегія суддів вважає, що даний висновок суду першої інстанції не можна визнати обґрунтованим.
Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, що згідно з наказом командувача ВВ МВС України № 31 о/с від 19.04.2010 року, на підставі пункту 6 «Б» ст.26 Закону України «Про військовий обовязок і військову службу» (за станом здоров'я), капітан ОСОБА_1 був звільнений з військової служби у запас Збройних Сил України та наказом командира Військової частини НОМЕР_1 ВВ МВС України № 83 від 30.04.2010 року його було виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення.
Частиною 2 ст.9 цього ж Закону в редакції, яка діяла до 11.03.2000 року передбачено, що військовослужбовці одержують за рахунок держави грошове забезпечення, а також речове майно і продовольчі пайки або, за бажанням військовослужбовця, грошову компенсацію замість них.
Відповідно до ст.2 Закону України «Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів» від 17 лютого 2000 року № 1459-111 дію ч.2 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» зупинено у частині одержання військовослужбовцями за їх бажанням грошової компенсації за неодержане речове майно.
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань соціального захисту військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, і деяких інших осіб» від 3 листопада 2006 року № 328-V ст.9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» викладено у новій редакції, а також доповнено статтею 9-1, якою було передбачено, зокрема, що військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом або перебувають на кадровій військовій службі, мають право на отримання замість належних їм за нормами забезпечення предметів речового майна грошової компенсації в розмірі вартості зазначених предметів (абзац перший пункту 2), порядок виплати грошової компенсації визначається Кабінетом Міністрів України.
Законом України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» від 19 грудня 2006 №489-V дію п.2 ст.9-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» було зупинено на 2007 рік, а Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2007 року № 107-VI ст.9-1 цього Закону виключено (підпункт 3 пункту 67 розділу II Закону № 107-VI).
Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року №10-рп/2008 п.п. 3 п.67 розділу II Закону №107-VI визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).
Відповідно до ч.2 ст.152 Конституції України, закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Колегія суддів зазначає, що позивача звільнили зі служби 19.04.2010 року та наказом наказом командира Військової частини НОМЕР_1 ВВ МВС України № 83 від 30.04.2010 року його було виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення, тобто після прийняття рішення Конституційним Судом України. Отже на момент звільнення були чинні положення п.2 ст.9-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», відповідно до яких передбачено право військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом або перебувають на кадровій військовій службі, на отримання замість належних їм за нормами забезпечення предметів речового майна грошової компенсації в розмірі вартості зазначених предметів.
Таким чином, положення ст.9-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» регулює порядок виплати компенсації замість речового майна лише військовослужбовцям, які проходять військову службу за контрактом або перебувають на кадровій військовій службі, а не для військовослужбовців, звільнених у запас або відставку.
Керуючись вищенаведеним колегія суддів приходить до переконання, що суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку, оскільки позивач на момент звернення до суду не був військовослужбовцем, який проходить військову службу за контрактом або перебуває на кадровій військовій службі, а тому не має підстав для задоволення адміністративного вимог позивача.
Відповідно до ст. 202 КАС України суд апеляційної інстанції скасовує судове рішення та ухвалює нове, коли має місце неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність таких обставин, невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи чи питання.
Судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги являються суттєвими і складають підстави для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи.
Керуючись статтями 160, 195, 197, 198 п.3, 202, 205, 207, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 внутрішніх військ МВС України задовольнити, а постанову Волинського окружного адміністративного суду від 25 вересня 2011 року у справі №2а/0370/501/11 скасувати та прийняти нову, якою в позові відмовити.
Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, що беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя А.М.Ліщинський
Судді О.І. Довга
В.З.Улицький