16 червня 2014 р. Справа № 19805/11/9104
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі :
головуючого судді: Ліщинського А.М.,
суддів: Довгої О.І., Улицького В.З.
при секретарі судового засідання: Губач Х.І.
з участю представників позивача: Приходько Т.В. та Кушнерук Л.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційні скарги Комунального підприємства «Теплотранссервіс» Рівненскьої та Держаної податкової інспекції у м.Рівне на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 24 листопада 2010 року у справі за позовом Комунального підприємства «Теплотранссервіс» Рівненскьої міської ради до Держаної податкової інспекції у м.Рівне про скасування податкового повідомлення - рішення,-
06.10.2010 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача про скасування податкового повідомлення - рішення №0003122342/0 від 27.09.2010 року про донарахування ПДВ в сумі 509040 грн. в т.ч. 339360 грн. основного платежу та 169680 грн. застосованих штрафних санкцій.
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що відповідач неправомірно виніс оскаржуване податкове повідомлення-рішення, оскільки викладені в акті перевірки дані, на підставі яких зроблено висновок та винесено податкове повідомлення-рішення, суперечать дійсним обставинам справи.
Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 24 листопада 2010 року позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення ДПІ у м.Рівне №0003122342/0 від 27.09.2010 року в сумі 464 614 гр. 00. коп.
Позивач постанову оскаржив, не погодившись із зазначеним судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, зазначивши, що оскаржувана постанова винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права та є незаконною, просить оскаржувану постанову скасувати та прийняти нову, якою задовольнити адміністративний позов повністю.
В апеляційній скарзі покликається на те, що відповідачем не надано доказів, які б підтверджували доводи відносно того, що наведенні в податкових накладних відомості не відповідають дійсності.
Відповідач постанову оскаржив, не погодившись із зазначеним судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, зазначивши, що оскаржувана постанова винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права та є незаконною, просить оскаржувану постанову скасувати та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позову.
В апеляційній скарзі покликається на те, що на порушення пп.7.4.1 п.7.4 ст.7, пп.7.4.2 п.7.4 ст.7, пп.7.4.3 п.7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» позивачем завищено податковий кредит в частині його подальшого використання в оподаткованих операціях на загальну суму 311 115 грн. 00 коп.
У ході апеляційного розгляду представника позивача Приходько Т.В. та Кушнерук Л.І. надали пояснення та просять їхню апеляційну скаргу задовольнити та відповідача відхилити.
Інші особи які беруть участь у справі, в судове засідання на виклик суду не з'явилися, що не перешкоджає розгляду справи в їх відсутності згідно з ч.4 ст. 196 КАС України.
Судова колегія заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційних скарг, вважає за необхідне їх відхилити з наступних підстав.
Задовольняючи частково позовні вимоги позивача, суд першої інстанції виходив з того, що враховуючи відсутність у правочинів вчинених між КП РМР «Теплотранссервіс» з ПП «Приват» та з ПП «Харлем» спрямованості на реальне настання правових наслідків, що передбачених в них, суд погоджується з твердженнями посадових осіб ДПІ у м. Рівне щодо їх вчинення з метою отримання податкової вигоди у вигляді сформованого КП РМР «Теплотранссервіс» податкового кредиту та валових витрат. За таких обставин вказані правочини суперечить моральним засадам суспільства, порушує існуючий в державі публічний порядок та спрямований на заволодіння майна держави шляхом недоплати податку на додану вартість та податку на додану вартість.
Придбані КП РМР «Теплотранссервіс» товари та послуги повністю використані на виробництво теплової енергії. Вказані обставини підтверджуються матеріалами справи та не заперечуються учасниками судового процесу.
Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що місцевий суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.
Правильність вирішення справи відповідно до вимог ст.13 КАС України забезпечується системою: апеляційною та касаційною. Можливість апеляційного та касаційного оскарження судових рішень є принципом адміністративного судочинства, що спрямований на забезпечення прав осудності (законності та обґрунтованості) судових рішень.
Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, що 01.04.2010 р. було складено Акт № 1351/23-100/30841056 про результати планової виїзної перевірки КТП РМР «Теплотранссервіс»' з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.04.2009 р. по 30.06.2010 р.
За результатами проведеної перевірки було встановлено порушення пп. 7.4.1. 7.4.2, 7.4.3 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» в результаті чого було завищено податковий кредит на суму 339360 грн.
На підставі Акта перевірки № 1351/23-100/30841056 від 01.04.2010 р. заступником начальника ДПІ у м. Рівне було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0003122342/0 від 27.10.2010 р. про донарахування податку на додану вартість в сумі 509040 грн. в т.ч. 3393ь0 грн. основного платежу та 169680 грн. застосованих штрафних санкцій.
КП РМР «Теплотранссервіс» було досягнуто домовленостей з ПП «Приват» та ПП «Харлем» на поставку товарно-матеріальних цінностей.
Для підтвердження факту виконання вказаних домовленостей КП РМР «Теплотранссервіс» було надано ряд первинних документів.
По господарських операціях з ПП «Приват» надано видаткові накладні: № РН - 11435 від 23.06.2009 р. на суму без ПДВ 16 333 грн., ПДВ - 3267 грн. № РН - 11369 від 20.04.2009 р. на суму без ПДВ 14 200 грн., ПДВ - 2 840 грн.. податкові накладні № 11364 від 20.04.09 р. на суму без ПДВ 14 200 грн., ПДВ - 2 840 грн. та № 11450 від 23.06.09 р. на суму без ПДВ 16 333 грн.. ПДВ - 3 267 грн. На виконання вказаних господарських зобов'язань КП РМР «Теплотранссервіс» було перераховано для ПП «Приват» кошти згідно наступних платіжних доручень: п/д № 1156 від 24.06.2009р. на суму 19 600 грн.. в т.ч. ПДВ 3 267 грн.; п/д № 804 від 02.06.2009р. на суму 3 800 грн., в т.ч. ПДВ 633 грн.; п/д № 2147 від 01.09.2009р. на суму 5 000 грн., в т.ч. ПДВ 833 грн.; п/д № 2156 від 01.09.2009р. на суму 5 000 грн.. в т.ч. ПДВ 833 грн.; п/д № 1866 від 13.08.2009р. на суму 1 000 грн.. в т.ч. ПДВ 167 грн.: п/д № 1156 від 24.06.2009р. на суму 19600 грн., в т.ч. ПДВ 3267 грн.:п/д № 1259 від 01.07.2009р. на суму 1 000 грн., в т.ч. ПДВ 167 грн.; п/д № 778 від 01.06.2009р. на суму 2 000 грн.. в т.ч. ПДВ 333 грн.; п/д № 3219 від 28.10.2009р. на суму 1 000 грн., в т.ч. ПДВ 167 грн.; п/д № 2695 від 06.10.2009р. на суму 2 000 грн., в т.ч. ПДВ 333 грн.; п/д № 2525 від 24.09.2009р. на суму 5 000 грн., в т.ч. ПДВ 833 грн.; п/д № 2260 від 09.09.2009р. на сум 10 000 грн.. в т.ч. ПДВ 1 667 грн.; п/д № 2478 від 22.09.2009р. на суму 5 000 грн.. в т.ч. ПДВ 833 грн.: п/д № 2086 від 07.04.2009р. на суму 2 900,01 грн., в т.ч. ПДВ 483 грн.: п/д № 177 від 30.04.2009р. на суму 5 000 грн., в т.ч. ПДВ 833 грн.; п/д № 266 від 06.05.2009р. на суму 5 000 грн.. в т.ч. ПДВ 833 грн.; п/д № 370 від 13.05.2009р. на суму 5 000 грн., в т.ч. ПДВ 833 грн.; п/д № 478 від 18.05.2009р. на суму 5 000 грн., в т.ч. ПДВ 833 грн.; п/д № 2062 від 06.04.2009р. на суму 5 000 грн., в т.ч. ПДВ 833 грн.; п/д № 1951 від 01.04.2009р. на суму 10 000 грн.. в т.ч. ПДВ 1 667 грн. Загалом на суму - 127 540 грн.
На підставі вказаних документів КП РМР «Теплотранссервіс» було сформовано ватові витрати в сумі 30 533 грн. та податковий кредит на суму 6107 грн.
Станом 01.04.2009 р. кредиторська заборгованість ПП «Приват» перед КП РМР «Теплотрансервіс» становить 89 900 грн., станом на 30.06.2010 р. заборгованість по ПП «Приват» відсутня.
02.09.2009 р. працівниками ДПІ у м. Рівне здійснено вихід за юридичною та фактичною адресою ПП «Приват» з метою вручення направлення на проведення планової документальної перевірки та встановлено факт відсутності посадових осіб ПП «Приват».
Відповідно до даних декларації по податку на прибуток підприємств з додатками за відповідні періоди ПП «Приват» не декларує будь-які витрати на оплату праці найманих працівників та наявність основних фондів 1 та 2 груп, що можуть використовуватися в якості виробничих потужностей, складських приміщень та транспортних засобів.
Вищевикладене свідчить про відсутність у ПП «Приват» адміністративно- господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань по укладених угодах та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань.
До матеріалів справи позивачем було додано копії документів на підтвердження факту вчинення КП РМР «Теплотранссервіс» операцій з поставки ТМЦ від ПП «Харлем». а саме: видаткові накладні № 14 від 15.06.2010 р. на суму без ПДВ 7 065 грн.. ПДВ - 1 413 грн., № 4 від 11.01.2010 р. на суму без ПДВ 10 852 грн., ПДВ - 2 170 грн.. № 1 від 01.02.2010р. на суму без ПДВ 559 грн.. ПДВ - 112 грн., № 8 від 18.01.2010р. на суму без ПДВ 4 190 грн., ПДВ- 838 грн., № 17 від 26.01.2010 р. на суму без ПДВ 12 054 грн., ПДВ - 2 411 грн.. № 11 від 21.01.2010 р. на суму без ПДВ 11 407 грн., ПДВ - 2 281 грн.. № 21 від 29.01.2010 р. на суму без ПДВ 7 286 грн., ПДВ - 1 457 грн., № 10 від 20.01.2010 р. на суму без ПДВ 9 915 грн., ПДВ - 1 983 грн., № 17.7 від 18.03.2010 р. на суму без ПДВ 490 грн., ПДВ - 98 грн., № 2 від 01.03.2010 р. на суму без ПДВ 31 530 грн., ПДВ - 6 306 грн.. № 15 від 14.04.2010 р. на суму без ПДВ 4 001 грн., ПДВ - 800 грн., № 31 від 30.04.2010 р. на суму без ПДВ 2 092 грн., ПДВ -418 грн., № 44 від 31.03.2010р. на суму без ПДВ 872 грн., ГТДВ - 145 грн.. № 45 від 31.03.2010 р. на суму без ПДВ 14 200 грн., ПДВ - 2735 грн., № 19.2 від 19.02.2010 р. на суму без ПДВ 1 702 грн., ПДВ - 340 грн. та податкові накладні № 4 від 11.01.2010 р. на суму ПДВ - 2 170 грн., № 8 від 18.01.2010 р. на суму ПДВ - 838 грн.. № 10 від 20.01.2010р. на суму ПДВ - 1 983 грн., № 11 від 21.01.2010 р. на суму ПДВ-2 281 грн., № 17 від 26.01.2010р. на суму ПДВ - 2 411 грн., № 21 від 29.01.2010 р. на суму ПДВ - 1 457 грн.. № 1 від 01.02.2010р. на суму ПДВ - 112 грн., № 19 від 19.02.2010 р. на суму ПДВ - 340 грн.. № 2 від 01.03.2010 р. на суму ПДВ - 6 306 грн., № 17 від 18.03.2010 р. на суму ПДВ - 98 грн.. № 44 від 31.03.2010 р. на суму ПДВ - 145 грн.. № 45 від 31.03.2010 р. на суму ПДВ - 2 735 грн.. № 15 від 14.04.2010 р. на суму ГІДВ - 800 грн.. № 31 від 30.04.2010 р. на суму ПДВ -418 грн.. № б/н від 15.06.2010р. на суму ПДВ - 1 413 грн.
Оплата здійснена шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок ПП «Харлем» згідно наступних платіжних доручень: п/д № 4686 від 06.01.2010р. на суму 13 022.48 грн.. в т.ч. ПДВ 2 170 грн.;п/д № 4885 від 19.01.2010р. на суму 601.74 грн.. в т.ч. ПДВ 100 грн.: п/д № 4886 від 19.01.2010р. на суму 601.74 грн.. в т.ч. ПДВ 100 грн.; п/д № 4884 від 19.01.2010р. на суму 10 694.04 грн.'. в т.ч. ПДВ 1782 грн.; п/д № 4930 від 20.01.2010р. на суму 13 688,64 грн., в т.ч. ПДВ 2 281 грн.; п/д № 5020 від 25.01.2010р. на суму 14 464.8 грн.. в т.ч. ПДВ 2 411 грн.; п/д № 5078 від 27.01.2010р. на суму 5 000 грн.. в т.ч. ПДВ 833 грн.: п д № 5118 від 28.01.2010р. на суму 3743,68 грн., в т.ч. ПДВ 624 грн.; п/д № 5241 від 03.02.2010р. на суму 670,63 грн., в т.ч. ПДВ 112 грн.; п/д № 5524 від 18.02.2010р. на суму 2042.28 грн., в т.ч. ПДВ 340 грн.; п/д № 5618 від 24.02.2010р. на суму 20 000 грн., в т.ч. ПДВ 3333 грн.; п/д № 5661 від 01.03.2010р. на суму 17836,35 грн., в т.ч. ПДВ 2973 грн.; п/д № 5978 від 17.03.2010р. на суму 587,98 грн., в т.ч. ПДВ 98 грн.; п/д № 6248 від 31.03.2010р. на суму 16 411.97 грн., в т.ч. ПДВ 2735,33 грн.; п/д № 6273 від 31.03.2010р. на суму 872.1 грн.. в т.ч. ПДВ 145 грн.; п/д № 6537 від 16.04.2010р. на суму 4476.66 грн.. в т.ч. ПДВ 716 грн.; п/д № 6536 від 16.04.2010р. на суму 324.72 грн., в т.ч. ПДВ 54 грн.; п/д № 6794 від 30.04.2010р. на суму 2509,92 грн., в т.ч."ПДВ 418.32 грн.; п/д № 7638 від 2106.2010р. на суму 8475 грн.. в т.ч. ПДВ 1413 грн.
На підставі вказаних господарських операціях з ПП «Харлем» КП РМР «Теплотранссервіс» було сформовано валові витрати в сумі 117 550 грн., в т. ч. 1 кварталі 2010 р. в сумі 104 390 грн.; 2 кварталі 2010 р. витрати в сумі 13 160 грн. та податковий кредит в сумі 23510 грн. в т.ч. січень 2010р. в сумі 11 141грн., лютий 2010р. в сумі 452 грн., березень 2010р. в сумі 9285 грн., квітень 2010р. в сумі 1219 грн.. червень 2010р. в сумі 1413 грн.
Відповідно до баз даних органів ДПС ГІП «Харлем» за юридичною адресою не знаходиться, фактичне місце встановити неможливо і підприємство перебуває в розшуку.
Згідно даних декларації по податку на прибуток підприємств з додатками за відповідні періоди ПП «Харлем» не декларує будь-які витрати на оплату праці найманих працівників та наявність основних фондів 1 та 2 груп, що можуть використовуватися в якості виробничих потужностей, складських приміщень та транспортних засобів.
Колегія суддів погоджується з думкою суду першої інстанції, що вищевикладене свідчить про відсутність у ПП «Харлем» адміністративно- господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань по укладених угодах та відсутність фактичних дій. спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань. Останнє, в свою чергу, свідчить про відсутність наміру у ПП «Харлем» створення правових наслідків, що обумовлені в укладених з КП РМР «Теплотранссервіс» правочинах.
Відповідно до ч. 1 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
Відповідно до ч. 5, ст. 203 ЦК України - правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Як визначено ст. 215 ЦК України - підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2, ст. 215 ЦК України недійсним є правочин. якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Згідно п.1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Згідно ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має вчинятися у формі, встановленій законом, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Відповідно до ст. 228 Цивільного кодексу України - правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави. Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.
Відповідно до ч. 2 ст. 228 Цивільного кодексу України - правочин. який порушує публічний порядок, є нікчемним.
Згідно п.19 ст. 2 Бюджетного кодексу України доходи бюджету - усі податкові, неподаткові та інші надходження на безповоротній основі, справляння яких передбачено законодавством України (включаючи трансферти, дарунки, гранти);
Згідно ст. 9 Бюджетного кодексу України доходи бюджету класифікуються за такими розділами: податкові надходження, неподаткові надходження, доходи від операцій з капіталом, трансферти.
Згідно ч.2 ст. 9 вказаного Кодексу податковими надходженнями визнаються передбачені податковими законами України загальнодержавні і місцеві податки, збори та інші обов'язкові платежі.
Підпунктом 3.2.1 п.3.2 ст. З Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 р. № 2181-ІІІ визначено, що у випадках коли платник податків згідно із законами з питань оподаткування уповноважений утримувати податок, збір (обов'язковий платіж), якими оподатковуються інші особи, у тому числі податок на додану вартість, а також будь-які інші податки, що утримуються з джерела виплати, сума таких податків, зборів (обов'язкових платежів) вважається бюджетним фондом, який належить державі або територіальній громаді та створюється від їх імені.
Суд першої інстанції правильно зазначив, з чим погодилась колегія суддів, враховуючи відсутність у правочинів вчинених між КП РМР «Теплотранссервіс» з ПП «Приват» та з ПП «Харлем» спрямованості на реальне настання правових наслідків, що передбачених в них, погоджується з твердженнями посадових осіб ДПІ у м. Рівне щодо їх вчинення з метою отримання податкової вигоди у вигляді сформованого КП РМР «Теплотранссервіс» податкового кредиту та валових витрат. За таких обставин вказані правочини суперечить моральним засадам суспільства, порушує існуючий в державі публічний порядок та спрямований на заволодіння майна держави шляхом недоплати податку на додану вартість та податку на додану вартість.
Колегія суддів погоджується з думкою суду першої інстанції та з твердженнями посадових осіб податкового органу, що правочини між КП РМР «Теплотранссервіс» з ПП «Приват» та з ПП «Харлем» в силу ст. ст. 215, 228 Цивільного кодексу України є нікчемним.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Положення вказаної статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» кореспондуються з приписами пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» відповідно до якого не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку та пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» згідно якого не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).
Враховуючи нікчемність правочинів вчинених КП РМР «Теплотранссервіс» з ПП «Приват» та з ПП «Харлем» колегія суддів зазначає, що видаткові та податкові накладні складені на підтвердження їх виконання не відповідають вимогам ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та не фіксують фактів здійснення господарських операцій, що в них описані.
Колегія суддів погоджується з думкою суду першої інстанції, що зі сторони КП РМР «Теплотранссервіс» було порушено пп. 7.4.1 та пп. 7.4.5 п. 7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до завищення за період з 01.04.08р. по 30.06.2010 р. завищено податкового кредиту з податку на додану вартість по операціях отримання товарів (робіт, послуг) від ПП «Приват» та ПП «Харлем» на загальну суму 29 61 7 грн., в тому числі за: квітень 2009 р. у розмірі 2840 грн.; червень 2009 р. у розмірі 3267 грн.; січень 2010 р. у розмірі 11 141 грн.; лютий 2010р. у розмірі 452 грн.; березень 2010р. у розмірі 9 285 грн.; квітень 2010 р. у розмірі 1219 грн.; червень 2010 р. у розмірі 1 443 грн.
Що стосується здійснення та надання послуг з постачання теплової енергії КП РМР «Теплотранссервіс» колегія суддів зазначає наступне.
Вартість таких послуг відповідно до Закону України «Про житлово-комунальні послуги» підлягає регулюванню шляхом встановлення відповідних тарифів органами місцевого самоврядування.
Згідно ст. 31 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» у разі встановлення органом місцевого самоврядування тарифів на житлово- комунальні послуги на рівні, що унеможливлює отримання прибутку, орган, який їх затвердив. зобов'язаний відшкодувати з відповідного місцевого бюджету виконавцям/виробникам різницю між встановленим розміром цін/тарифів та економічно обгрунтованими витратами на виробництво цих послуг.
Порядок та механізми надання таких коштів передбачаються ст. 53 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» та постановою Кабінету Міністрів України «Питання реалізації статті 53 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» № 193 від 05.03.2009 р.
В розрахунок різниці в тарифах на теплову енергію надану населенню у 2008 р.. яка утворилась у зв'язку із невідповідністю фактичної вартості теплової енергії тарифам, затвердженим органами місцевого самоврядування на суму наявної заборгованості в розмірі 2462311,82 грн. КП РМР «Теплотранссервіс» було надано субвенції з бюджету згідно наступних платіжних доручень № 195861 від 02.10.2009 р. - 1642005,76 грн.; № 401143 від 23.11.2009 р. - 748204,77 грн.; № 833866 від 21.07.2009 р. - 72101.29 грн.
Вказані обставини не заперечуються учасниками судового процесу та підтверджуються матеріалами справи.
Відповідно до пп. 3.2.7 п. 3.2 ст. З Закону України «Про податок на додану вартість» не є об'єктом оподаткування операції з виплат у грошовій формі заробітної плати (іншим прирівняним до неї виплатам), а також пенсій, стипендій, субсидій, дотацій за рахунок бюджетів або Пенсійного фонду України чи фондів загальнообов'язкового соціального страхування (крім тих, що надаються у майновій формі); виплат дивідендів, роялті у грошовій формі або у вигляді цінних паперів, які здійснюються емітентом; надання комісійних (брокерських, дилерських) послуг із торгівлі та/або управління цінними паперами (корпоративними правами), деривативами та валютними цінностями, включаючи будь-які грошові виплати (у тому числі комісійні) фондовим або валютним біржам чи позабіржовим фондовим системам або їх членам у зв'язку з організацією та торгівлею цінними паперами ліцензованими торговцями цінними паперами, а також деривативами та валютними цінностями.
Відповідно до п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість» база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку, що включається до ціни товарів (послуг)). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (послуг).
Суд першої інстанції правильно зазначив, з чим погодилась колегія суддів, що субвенції надані КП РМР «Теплотранссервіс» в якості компенсації негативної різниці між собівартістю наданих послуг з постачання теплової енергії та затвердженим тарифом є об'єктом оподаткування та є складовою частиною вартості наданих послуг.
Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8- 1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів і \ тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Згідно пп. 7.4.3 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» у разі коли товари (роботи, послуги), виготовлені та/або придбані, частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково - ні. до суми податкового кредиту включається та частка сплаченого (нарахованого) податку при їх виготовленні або придбанні, яка відповідає частці використання таких товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях звітного періоду.
Придбані КП РМР «Теплотранссервіс» товари та послуги повністю використані на виробництво теплової енергії. Вказані обставини підтверджуються матеріалами справи та не заперечуються учасниками судового процесу.
За таких обставин колегія суддів не погоджується з твердженнями посадових осіб щодо часткового використання КП РМР «Теплотранссервіс» в рамках господарської діяльності придбаних товарів, робіт та послуг у зв'язку з тим, що різниця між вартістю наданих послуг та встановлених тарифів компенсується за рахунок бюджетних субвенцій.
Вказані висновки зроблені ревізорами в результаті помилкового застосування пп. 7.4.3 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».
Отримання цільового фінансування для компенсації від'ємної різниці між затвердженим тарифом і фактичною вартістю теплової енергії, що постачалася населенню за нормами Закону України «Про податок на додану вартість» не розглядається як окрема операція, що створює наслідки в податковому облік) з податку на додану вартість.
Бюджетні дотації фактично відшкодовують збитки підприємству за оподатковуваними операціями, здійсненими за регульованими цінами (тарифами), а відтак знаходяться поза межами ціни таких операцій, яка визначається у межах цих же операцій для покупця/споживача товару (послуги).
Оскільки товари та послуги, придбані виробниками теплової енергії, повністю використані ними в оподатковуваних операціях із поставки теплової енергії та надання послуг із теплопостачання, у таких виробників відсутня частка використання придбаних товарів або послуг в неоподатковуваних операціях.
Таким чином, суми податку на додану вартість, сплачені (нараховані) у зв'язку з придбанням товарів чи послуг, використаних при виробництві теплової енергії та наданні послуг із теплопостачання, включаються до складу податкового кредиту виробників теплової енергії у повному обсязі, а отримання цільового фінансування для компенсації від'ємної різниці між затвердженим тарифом і фактичною вартістю теплової енергії, що постачалася населенню, не розглядається як окрема операція, що створює наслідки в податковому обліку з податку на додану вартість теплопостачання.
За таких обставин справи, колегія суддів приходить до переконання, що суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, оскільки вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм у оскаржуваному судовому рішенні належну правову оцінку.
Відповідно до ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи і ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судова колегія вважає, що доводи апеляційних скарг не являються суттєвими і не складають підстави для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи.
Керуючись статтями 160 ч.3, 195, 196, 198 п.1, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-
Апеляційні скарги Комунального підприємства «Теплотранссервіс» Рівненскьої міської ради та Держаної податкової інспекції у м.Рівне залишити без задоволення, а постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 24 листопада 2010 року у справі №2а-4765/10/1770 - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя А.М.Ліщинський
Судді О.І.Довга
В.З.Улицького