16 червня 2014 р. Справа № 36440/11/9104
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі :
головуючого судді: Ліщинського А.М.,
суддів: Довгої О.І., Улицького В.З.
розглянувши у порядку письмового провадження в м.Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Ужгороді на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 04 квітня 2011 року у справі за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у м. Ужгороді про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень рішень та рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій,-
23.12.2010 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення відповідача від 13.12.2010 року за № 0002991742/0 4109/17-3/1893500012/7221, яким визначено податкове зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 6334,00 грн. за основним платежем та нараховано штрафні санкції у розмірі 3197,00 грн.; податкове повідомлення-рішення відповідача від 13.12.2010 року за № 0002981742/0 4108/17-3/18935000127220, яким визначено податкове зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб, що є СПД в сумі 39609,33 грн.; рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 13.12.2010 року за № 0004092303 4152/23-3/1893500012/7237 на суму штрафних (фінансових) санкцій 190008,45 грн.
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що відповідач неправомірно виніс оскаржувані рішення, оскільки викладені в акті перевірки дані, на підставі яких зроблено висновок та винесено рішення, суперечать дійсним обставинам справи, а також що посадові особи податкового органу порушили вимоги Порядку оформлення результатів документальних перевірок щодо дотримання податкового та валютного законодавства суб'єктами підприємницької діяльності - фізичними особами, затвердженого наказом ДПА України N 326 від 11.06.2004 року.
Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2011 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у м. Ужгороді від 13.12.2010 року за № 0002991742/0 4109/17-3/1893500012/7221, яким визначено фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 податкове зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 6 334,00 грн. за основним платежем та нараховано штрафні санкції у розмірі 3 167,00 грн. Визнано протиправним та скасовано рішення Державної податкової інспекції у м. Ужгороді про застосування до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 штрафних (фінансових) санкцій від 13.12.2010 року за № 0004092303 4152/23-3/1893500012/7237 на суму штрафних (фінансових) санкцій 190 008,45 грн. В решті позовних вимог відмовлено.
Відповідач постанову оскаржив, не погодившись із зазначеним судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, зазначивши, що оскаржувана постанова винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права та є незаконною, просить оскаржувану постанову скасувати та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні адміністративного позову.
В апеляційній скарзі покликається на те, що відповідно до акту від 26.11.2010 року, перевіркою встановлено, що за охоплений перевіркою період позивачем було допущено порушення пп. 7.3.1 п. 7.3. ст. 7 Закону України від 03.04.1997 р. № 168/97 ВР «Про податок на додану вартість» в частині не включення до податкових зобов'язань з податку на додану вартість готівкових коштів на суму 38001,69 грн., в т.ч. ПДВ 6334 грн. в 2008 році, в результаті чого позивачу донараховано ПДВ до сплати до бюджету на суму 6334 грн. за грудень 2008 року.
Особи які беруть участь у справі, в судове засідання на виклик суду не з'явилися, хоча належним чином були повідомлені про місце та час розгляду справи, що не перешкоджає розгляду справи в їх відсутності згідно з п.2 ч.1 ст. 197 КАС України.
Судова колегія заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає за необхідне її відхилити з наступних підстав.
Задовольняючи частково позовні вимоги позивача, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач прийшов до помилкового висновку про те, що позивачем не було проведено в 2008 році через РРО готівкових коштів на суму 38001,69 грн., в т.ч. ПДВ 6334 грн. у зв'язку з чим відповідач не включив вказані готівкові кошти до податкових зобов'язань з податку на додану вартість, оскільки готівкові кошти на суму 38001,69 грн. були проведені через РРО в 1 кв. 2008 року. Дана обставина підтверджується наявними в матеріалах справи фіскальними Z-звітами, даними з витягу книги обліку доходів і витрат та даними з витягу книги обліку розрахункових операцій.
Фінансові санкції у вигляді штрафу, передбачені п. 1. ст. 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», за своє суттю є адміністративно-господарськими і можуть бути застосовані протягом строків, передбачених ст. 250 Господарського кодексу України.
Позивачем в судовому засіданні жодних розрахункових, платіжних чи інших документів, які б підтвердили задекларовані валові витрати за 2008 рік на загальну суму 12280982,00 грн. надано не було, а тому податкове зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб в сумі 39609,33 грн. визначено відповідачем правомірно, а позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.
Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що місцевий суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.
Правильність вирішення справи відповідно до вимог ст.13 КАС України забезпечується системою: апеляційною та касаційною. Можливість апеляційного та касаційного оскарження судових рішень є принципом адміністративного судочинства, що спрямований на забезпечення прав осудності (законності та обґрунтованості) судових рішень.
Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, що ДПІ у м. Ужгороді Закарпатської області проведено документальну планову виїзну перевірку дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_2) за період з 01.04.2008 року по 30.06.2010 року (податок з доходів фізичних осіб СПД за період з 01.04.2008 р. по 31.12.2009 р.), про що складено Акт перевірки від 26.11.2010 року № 4030/17-319/НОМЕР_2.
На підставі вказаного Акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 13 грудня 2010 року: № 0002991742/0 4109/17-3/1893500012/7221, яким визначено податкове зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 6334,00 грн. за основним платежем та нараховано штрафні санкції у розмірі 3197,00 грн.; та № 0002981742/0 4108/17-3/18935000127220, яким визначено податкове зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб, що є СПД в сумі 39609,33 грн. Також за результатами перевірки було прийнято рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0004092303 4152/23-3/1893500012/7237 від 13.12.2010 р. на суму штрафних (фінансових) санкцій 190008,45 грн.
Відповідно до Акту від 26.11.2010 р., перевіркою встановлено, що за охоплений перевіркою період позивачем було допущено порушення пп. 7.3.1 п. 7.3. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» в частині не включення до податкових зобов'язань з податку на додану вартість готівкових коштів на суму 38001,69 грн., в т.ч. ПДВ 6334 грн. в 2008 р., в результаті чого позивачу донараховано ПДВ до сплати до бюджету на суму 6334 грн. за грудень 2008 року.
Згідно п. 1.6. ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» податкове зобов'язання - загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді, визначена згідно з цим Законом.
Підпунктом 7.3.1 п. 7.3. ст. 7 вказаного Закону датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а в разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.
Із змісту Акту перевірки від 26.11.2010 р. вбачається, що спірні суми податкового зобов'язання по податку на додану вартість були донараховані відповідачем позивачу за звітний податковий період - грудень 2008 року.
Згідно податкової декларації з податку на додану вартість за грудень 2008 року, позивачем було задекларовано податкові зобов'язання по ПДВ в розмірі 217045,00. При цьому суд констатує, що правильність визначення позивачем податкового зобов'язання по ПДВ за грудень 2008 р. підтверджується наявними в матеріалах справи первинними документами, зокрема, реєстром отриманих та виданих податкових накладних /т. 1 а.с. 53-56/ та самими податковими накладними /т. 1 а.с. 57-152/, а також довідкою головного бухгалтера позивача від 22.12.2010 року, згідно якої в грудні 2008 року податкове зобов'язання СПД ОСОБА_1 склало 1302271,00 грн. (в т. ч. ПДВ 217045,00 грн.) /т. 1 а.с. 14/.
Крім того, у судовому засіданні за клопотанням представника позивача було приєднано до матеріалів справи Аудиторський звіт про виконання погоджених процедур від 12 лютого 2011 року /т. 3 а.с. 44-45/, відповідно до якого вбачається, що податкові зобов'язання позивача з ПДВ формувалися за рахунок операцій з поставки продовольчих і промислових товарів. Загальний обсяг поставки за грудень 2008 року склав 1302270,69 грн., у т.ч. ПДВ 217045,13 грн. відхилень не виявлено. Зазначена сума податкового зобов'язання включена в декларацію з податку на додану вартість за грудень 2008 року. Декларація подана до ДПІ за місцем реєстрації платника податків 20 січня 2009 року. Перевіркою підтверджується правильність розрахованих податкових зобов'язань з податку на додану вартість за грудень 2008 р. визначених фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 у декларації з цього ж податку за грудень 2008 року.
Колегія суддів погоджується з думкою суду першої інстанції, що слід відхилити доводи відповідача про те, що позивачем не було проведено в 2008 році через РРО готівкових коштів на суму 38001,69 грн., в т.ч. ПДВ 6334 грн. у зв'язку з чим відповідач не включив вказані готівкові кошти до податкових зобов'язань з податку на додану вартість, оскільки готівкові кошти на суму 38001,69 грн. були проведені через РРО в 1 кв. 2008 року. Дана обставина підтверджується наявними в матеріалах справи фіскальними Z-звітами, даними з витягу книги обліку доходів і витрат та даними з витягу книги обліку розрахункових операцій.
Суд першої інстанції правильно зазначив, з чим погодилась колегія суддів, що податкове зобов'зання по ПДВ в сумі 6334,00 грн. за основним платежем та в сумі 3197,00 грн. штрафні санкції донараховано відповідачем позивачу протиправно, а тому податкове повідомлення-рішення № 0002991742/0 4109/17-3/1893500012/7221 від 13.12.2010 р. підлягає визнанню протиправним та скасуванню.
13 грудня 2010 року відповідачем також було прийнято рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0004092303 4152/23-3/1893500012/7237, яким до позивача застосовані штрафні санкції у розмірі 190008,45 грн. за порушення п. 1., п. 2. ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» в частині не проведення через РРО готівкових коштів на суму 38001,69 грн. за 2008 рік.
Пунктом 1. ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані: проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок.
Із даних книги обліку розрахункових операцій та даних книги обліку доходів і витрат позивача за період 1 кв. 2008 р. вбачається, що готівкові кошти в суму 38001,69 грн. у відповідності із вищевказаною правовою нормою були проведені позивачем через реєстратор розрахункових операцій у 1 кв. 2008 р.. Факт проведення готівкових коштів в суму 38001,69 грн. через реєстратор розрахункових операцій підтверджується фіскальними Z-звітами /т. 1 а.с. 16/
Колегія суддів зазначає, що фінансові санкції у вигляді штрафу, передбачені п. 1. ст. 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», за своє суттю є адміністративно-господарськими і можуть бути застосовані протягом строків, передбачених ст. 250 Господарського кодексу України.
Відповідно до ст. 250 Господарського кодексу України адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.
Враховуючи те, що спірні правовідносини в даному випадку виникли у 2008 році, а рішення, яким були застосовані фінансові санкції за ці порушення, було прийнято 13 грудня 2010 року, то суд приходить до висновку про пропуск відповідачем строку, передбаченого ст. 250 Господарського кодексу України.
Колегія суддів погоджується з думкою суду першої інстанції, що права та інтереси позивача в цій частині заявлених позовних вимог порушені та потребують судового захисту, а відтак рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 13.12.2010 р. за № НОМЕР_1 4152/23-3/1893500012/7237 на суму штрафних (фінансових) санкцій 190008,45 грн. підлягає визнанню протиправним та скасуванню.
Також перевіркою встановлено порушення з боку позивача ст. 13 Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян» в частині неналежного ведення обліку доходів і витрат, включення до декларацій про доходи від підприємницької діяльності перекручених даних, в результаті чого донараховано податку з доходів фізичних осіб суб'єктів підприємницької діяльності в сумі 39609, 33 грн. за 2008 рік.
Відповідно до ст. 13 вказаного Декрету (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) оподаткуванню підлягають доходи громадян, одержані протягом календарного року від здійснення підприємницької діяльності без створення юридичної особи, а також інші доходи громадян, не передбачені як об'єкти оподаткування у розділах II та III цього Декрету.
Оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий доход, тобто різниця між валовим доходом (виручки у грошовій та натуральній формі) i документально підтвердженими витратами, безпосередньо пов'язаними з одержанням доходу.
До складу витрат, безпосередньо пов'язаних з одержанням доходів, належать витрати, які включаються до складу валових витрат виробництва (обігу) або підлягають амортизації згідно з Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств».
Пунктом 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємства» встановлено, що валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формі, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
Відповідно до пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 вказаного Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.
Згідно з пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
Із змісту Акту перевірки від 26.11.2010 р. вбачається, що в 2-4 кв. 2008 року позивач внаслідок арифметичної помилки завищив валові витрати. Загальна суму валових витрат, понесених позивачем від здійснення підприємницької діяльності протягом 2-4 кв. 2008 р. складає 11775520,85 грн., що проти заявлених 12280982,00 грн., у зв'язку з чим витрати зменшено на 505461,15 грн., одночасно внаслідок арифметичної помилки позивач завищив валовий дохід на 217932,30 грн.. За таких обставин оподатковуваний дохід відображений у декларації про доходи не відповідає даним про суми оподаткованого доходу, встановленого в ході перевірки, а розбіжність становить 287528,85 грн.
Позивачем в судовому засіданні жодних розрахункових, платіжних чи інших документів, які б підтвердили задекларовані валові витрати за 2008 рік на загальну суму 12280982,00 грн. надано не було.
З огляду на це, колегія суддів зазначає, що податкове зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб в сумі 39609,33 грн. визначено відповідачем правомірно.
За таких обставин справи, колегія суддів приходить до переконання, що суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, оскільки вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм у оскаржуваному судовому рішенні належну правову оцінку.
Відповідно до ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи і ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги не являються суттєвими і не складають підстави для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи.
Керуючись статтями 160, 195, 197, 198 п.1, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Ужгороді залишити без задоволення, а постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 04 квітня 2011 року у справі №2а-4812/10/0770 - без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, що беруть участь у справі, та може бути оскаржена до касаційної інстанції протягом двадцяти днів шляхом подання скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя А.М.Ліщинський
Судді О.І.Довга
В.З.Улицький